Рішення

від 02.09.2020 по справі 191/1137/20

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/1137/20

Провадження № 2/191/344/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді: Твердохліб А.В.

за участю секретаря: Якимчук-Полянички Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Синельниківський Райагробуд про стягнення невиплаченої заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

15.04.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеною позовною заявою, обґрунтовуючи вимоги тим, що 07 лютого 2017 року рішенням загальних зборів учасників ТОВ Синельниківський райагробуд , його обрано на посаду директора цього товариства та 08 лютого 2017 року видано відповідний наказ про прийняття на посаду. За виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 встановлено заробітну плату, посадовий оклад у сумі 7500 грн. 18 липня 2017 року позивача звільнено із займаної посади, але в день звільнення не виплачено заробітну плату у суму 13381 грн. 25 коп. 12 квітня 2018 року на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 поновлено на посаді та стягнуто з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 13381 грн. 25 коп. Дане рішення суду в частині поновлення на роботі було виконано негайно, відповідачем видано наказ №3-К від 13 квітня 2018 року, в іншій частині не виконано. 16 червня 2018 року відповідач відсторонив ОСОБА_1 з посади на підставі наказу, зберігши за ним заробітну плату у сумі 7500 грн.00 коп. 04 лютого 2018 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади, без проведення остаточного розрахунку по заробітній платі у сумі 60000 грн. Позивач вважає, що відповідач не провівши із ним повного розрахунку при звільненні, має перед ОСОБА_1 борг у сумі 251981 грн. 25 коп., який складається із наступного:

а - невиплачена заробітна плата за період 08.02.2017 року по 19.07.2017 року - 13381 грн. 25 коп.;

б - невиплачена заробітна плата за весь час затримки виплати з липня 2017 року по квітень 2018 року = 10х7500=75000 грн.;

в - невиплачена заробітна плата за період квітень 2018 року - січень 2019 року = 10х7500=75000 грн.;

г - середня заробітна плата за час затримки виплати за лютий 2019 року - квітень 2020 року= 14х7500=105000 грн.;

д - нарахована і виплачена заробітна плата у період вересень-листопад 2018 року = 17300 грн.;

є - отримана заробітна плата за новим місцем роботи у період вересень 2019 року - березень 2020 року=14100 грн.

Позивач вважає сумою боргу відповідача 236981 грн., яку вирахував, виходячи із розрахунку: (а+б+в+г)-(д+є).

В зв`язку із викладеним, посилаючись на ст.ст. 116,117,233 КЗпП України, позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю Синельниківський райагробуд , грошові кошти в сумі 236981 грн.

У відзиві на позов ОСОБА_1 від 25.06.2020 року, представник відповідача ОСОБА_2 просила у задоволенні позову відмовити, посилаючись на рішення Конституційного суду України від 12.01.2010 року №1-рп/2010, а також на те, що відносини, які виникають при виконанні засновником функцій директора підприємства, без укладення трудового договору, є корпоративними, а отже відсутній обов`язок укладати трудовий договір, нараховувати та сплачувати заробітну плату.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представники відповідача Наконечна Т.М., Самокиш А.А. у судовому засіданні пред`явлений позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 говорив про те, що забрав собі заробітну плату у сумі 30000 грн. Такі його дії спричинили виникнення боргів у ТОВ Синельниківський райагробуд , погашення яких здійснювали учасники товариства. Обов`язки директора товариства ОСОБА_1 не виконував з 2017 року.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні поясненням свідка ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що з лютого 2019 року займає посаду директора ТОВ Синельниківський райагробуд . Позивач ОСОБА_1 займав до 04.02.2019 року посаду директора вказаного товариства, після звільнення забрав всю бухгалтерську документацію товариства та печатку, що стало підставою для вжиття, у визначеному законом порядку дій, по визнанню її недійсною. На підставі рішення суду позивачу виплачено заробітну плату у сумі 13000 грн., інших виплат, які підтверджувалися документально, на його користь здійснено не було. Позивач самостійно знімав кошти з рахунку підприємства, але письмових документів, які підтверджували ці обставини суду не надав. Крім того, зазначив, що позивач самостійно встановив собі заробітну плату 7500 грн. 00 коп. на місяць та подав звіт до податкової, інші засновники були проти, тому і виник конфлікт.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що є співвласником ТОВ Синельниківський райагробуд . Коли ОСОБА_1 займав посаду директора вказаного товариства, тільки він мав доступ до грошових коштів даного товариства. Обов`язки директора виконував не належним чином, міг навіть не виходити на роботу. Також зазначила, що позивач бажав встановити собі заробітну плату у сумі 7500 грн., тому і зібрав учасників товариства, але засновники були проти такої заробітної плати.

02 вересня 2020 року на підставі ухвали Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області, частину позовних вимог ОСОБА_1 , а саме про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, закрито провадженням, як таку, що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В частині розгляду позову ОСОБА_1 про стягнення невиплаченої ТОВ Синельниківський райагробуд заробітної плати в період з 08 лютого 2017 року по 19 липня 2017 року у сумі 13381 грн. 25 коп., в період з квітня 2018 року по січень 2019 року у сумі 75000 грн. 00 коп., суд, заслухавши представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи прийшов до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що на загальних зборах ТОВ Синельниківський райагробуд від 07 лютого 2017 року обрано на посаду директора вказаного товариства ОСОБА_1 , відповідно до протоколу №1 загальних зборів (а.с.5-6 том 1), про що 08 лютого 2017 року ТОВ Синельниківський райагробуд видано відповідний наказ №01-К (а.с.7 том 1).

18 липня 2017 року за наказом №2, ОСОБА_1 звільнено з посади директора ТОВ Синельниківський райагробуд на підставі п.1 ст. 41 КЗпП України, а 13 квітня 2018 року, відповідно до Наказу №3-К, поновлено на даній посаді (а.с.8 том 1).

В подальшому, на підставі протоколу №1 загальних зборів учасників ТОВ Синельниківський райагробуд від 14.06.2018 року, ТОВ Синельниківський райагробуд видано цієї ж дати наказ №2/1-К, відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України, про тимчасове відсторонення від виконання повноважень директора ТОВ Синельниківський райагробуд ОСОБА_1 до моменту прийняття рішення, зі збереженням за відстороненим працівником середнього заробітку (а.с.20, 21 том 1).

04 лютого 2019 року, згідно наказу №1-К директора ТОВ Синельниківський райгробуд ОСОБА_5 , ОСОБА_1 звільнено з 04 лютого 2019 року з посади директора ТОВ Синельниківський райгробуд , згідно п.2 ст. 41 КЗпП України, та зобов`язано бухгалтерію провести з ОСОБА_1 розрахунок за період з 13 квітня 2018 року по 13 червня 2018 року та з 23 жовтня 2018 року по 04 лютого 2019 року (а.с.9 том 1).

Вказаний наказ є чинним, не оскаржувався та не скасовувся.

У відповідності до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч.2 ст. 233 КЗпП України, визначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Під час розгляду іншої цивільної справи №191/3096/17, між тими самими сторонами, але з інших підстав, постановою Верховного Суду від 12 червня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ Синельниківський райагробуд про визнання рішення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування наказу від 18 липня 2017 року №2 про звільнення, закрито, та роз`яснено позивачу право на звернення до суду з цими позовними вимогами у порядку, передбаченому ГПК України. Окрім того, зазначено, що вимога про стягнення нарахованої заробітної плати має розглядатися в порядку цивільного судочинства (а.с.151-156 том 1).

Суд, спростовуючи посилання представника відповідача про неможливість розгляду позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати в порядку цивільного судочинства, звертає увагу на те, що відносно ТОВ Синельниківський Райагробуд , на час розгляду даної справи, не порушено господарським судом провадження про банкрутство, тому пред`явлена майнова вимога ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати, як звільненого працівника до роботодавця, підлягає розгляду саме в порядку цивільного судочинства.

Згідно з рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2018 року, яке набрало законної сили на підставі ухвали Дніпровського апеляційного суду 24 вересня 2019 року, у цивільній справі №№191/3096/17, стягнуто з ТОВ Синельниківський райагробуд на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 січня 2017 року до 30 червня 2017 року в розмірі 13381 грн. 25 коп. (стор. 142-150, 157-159 том. 1).

Сторони у судовому засіданні підтвердили, що сума розміром 13381 грн. 25 коп., яка є заробітною платою ОСОБА_1 , виплачена відповідачем на користь позивача, що підтверджено копіями платіжних доручень від 01.04.2020 року, 02.06.2020 року, 26.06.2020 року (а.с.115-117 том 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Вирішуючи питання про стягнення невиплаченої заробітної плати ОСОБА_1 в період з 13 квітня 2018 року, що є датою відсторонення його від займаної посади директора ТОВ Синельниківський райагробуд (а.с.21 том 1) до 04 лютого 2019 року, що є датою його звільнення (а.с.9 том 1), суд виходить з наступного.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів від 02.10.2019 року, ОСОБА_1 отримував від ТОВ Синельниківський райагробуд в період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року доходи за перший квартал у сумі 22500 грн. 00 коп., за другий квартал 6858 грн. 20 коп., за третій та четвертий квартали у сумі 45000 грн. 00 коп. (а.с.22 том 1).

Розраховуючи невиплачену заробітну плату позивачу з 13 квітня 2018 року до 31 грудня 2018 року, суд виходить з такого:

-за квітень 2018 року, у якому 20 робочих днів, ОСОБА_1 відпрацював 12 робочих днів з 13 квітня 2018 року до 30 квітня 2018 року,

-за травень 2018 року, у якому 20 робочих днів, ОСОБА_1 відпрацював 20 робочих днів;

-за червень 2018 року, у якому 20 робочих днів, ОСОБА_1 відпрацював 20 робочих днів.

-за третій та четвертий квартали 2018 року, ОСОБА_1 відпрацьовані всі робочі дні.

Тому, в період з 13 квітня 2018 року до 31 грудня 2018 року позивачу не виплачено заробітну плату у сумі 33643 грн. 60 коп ., виходячи із розрахунку:

6858 грн. 20 коп. (сума нарахованого доходу за другий квартал 2018 року) ? 60 робочих днів = 114 грн. 30 коп. (заробітна плата за один день) х 52 робочі дні, відпрацьовані ОСОБА_1 з 13 квітня 2018 року до 30 червня 2018 року, що є другим кварталом, згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України) = 5943 грн. 60 коп. (заробітна плата з 13 квітня 2018 року до 30 червня 2018 року) + 22500 грн. 00 коп. (заробітна плата за третій квартал 2018 року) + 22500 грн. 00 коп. (заробітна плата за четвертий квартал 2018 року) - 17300 (виплачена заробітна плата) = разом 33643 грн. 60 коп.

Згідно довідки про середньомісячну заробітну плату, видану ТОВ Синельниківський райагробуд від 16.07.2020 року, та копії штатного розкладу від 18.07.2017 року, повідомлено про те, що станом на 18 липня 2017 року середньомісячна заробітна плата директора товариства за штатним розкладом підприємства складає 3200 грн. 00 коп. (а.с.114, 118 том 1).

Розраховуючи невиплачену заробітну плату позивачу з 01 січня 2019 року до 04 лютого 2019 року (день звільнення), суд виходив з такого:

-за січень 2019 року, у якому 21 робочий день, ОСОБА_1 відпрацював 21 робочий день,

-за лютий 2019 року, у якому 20 робочих днів, ОСОБА_1 відпрацював 2 робочі дні;

Тому, в період з 01 січня 2019 року до 04 лютого 2019 року позивачу не виплачено заробітну плату у сумі 3520 грн. 00 коп ., виходячи із розрахунку:

3200 грн. 20 коп. (сума заробітної плати за штатним розкладом) ? 21 робочий день за січень 2019 року = 152 грн. 38 коп. (заробітна плата за один день) х 21 робочий день, відпрацьований ОСОБА_1 за січень 2019 року) = 3200 грн. 00 коп. (заробітна плата за січень 2019 року);

3200 грн. 20 коп. (сума заробітної плати за штатним розкладом) ? 20 робочих днів у лютому 2019 року = 160 грн. 00 коп. (заробітна плата за один день у лютому 2019 року) х 2 робочі дні, відпрацьовані ОСОБА_1 за лютий 2019 року) = 320 грн. 00 коп. (заробітна плата за лютий 2019 року)

= разом 3200 грн. 00 коп. + 320 грн. 00 коп. = 3520 грн. 00 коп .

Суд не приймає до уваги надані позивачем податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них доходу (а.с.57, 58, 39, 60, 61), звіти про суми нарахованої заробітної плати…(а.с.62-64, 65-67, 68-70, 71-73, 74-77), оскільки вони, в розумінні ч. 1 ст. 78 ЦПК України, одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Наданий суду позивачем реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за звітні періоди 1999-2017 роки (а.с.78-80), суд вважає неналежним доказом, так як він не містить інформацію щодо предмета доказування.

Табелі виходу на роботу (а.с.161, 165, 168, 170, 174, 177, 179, 182, 184, 185, 187, 189, 191, 193, 195, 197, 199, 203), суд розцінює як недостовірні докази, оскільки вони складені безпосередньо позивачем ОСОБА_1 та завірені печаткою, про недійсність якої ТОВ Синельниківський райагробуд опубліковано 26.07.2017 року у друкованому виданні (а.с.160 том 2), згідно наказу №5 від 25.07.2017 року директора ТОВ Синельниківський райагробуд (а.с.243 том 1).

Під час розгляду справи позивачем було підтверджено, що печатка ТОВ Синельниківський райагробуд , після його звільнення з посади директора вказаного товариства, дійсно знаходиться у його володінні до теперішнього часу.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що позивач самостійно встановив собі заробітну плату у сумі 7500 грн. та самостійно здійснював звіти до податкової інспекції щодо нарахування, оскільки відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ДФС України про суми виплачених доходів датовані 02.10.2019 року, а ОСОБА_5 , як директор підприємства обіймав цю посаду з 05.02.2019 року та корегування до податкової інспекції не здійснив, до правоохоронних органів з цього приводу не звертався.

Враховуючи вищезазначені норми права, обставини справи, суд приходить до висновку, що нездійснення з вини відповідача всіх належних позивачу виплат в день звільнення, надає останньому обґрунтоване право вимагати їх стягнення з відповідача. Але, позовна вимога ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи із недоведеності пред`явленої ним до стягнення суми невиплаченої заробітної плати.

Частина 4 ст. 41 Конституції України зазначає, що право приватної власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений такого права, а згідно ч. 7 ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю, яка також є власністю особи в розумінні ст. 41 Конституції України, захищається законом.

Вирішити питання про розподіл судових витрат згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, ст. ст. 41, 43 Конституції України, ст.ст. 116, 233 КЗпП України, керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-82, 141, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Синельниківський Райагробуд про стягнення невиплаченої заробітної плати, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Синельниківський Райагробуд , ЄДРПОУ 01351871, на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , невиплачену заробітну плату в період з 13 квітня 2018 року до 04 лютого 2019 року у сумі 37163 (тридцять сім тисяч сто шістдесят три) грн. 60 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Синельниківський Райагробуд , ЄДРПОУ 01351871, на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текс рішення складено 14 вересня 2020 року.

Суддя: А. В. Твердохліб