Постанова

від 03.09.2020 по справі 910/15201/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2020 р. Справа№ 910/15201/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Ткаченка Б.О.

за участю секретаря судового засідання: Нікітенко А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: адвокат Фольчик А.С.;

від відповідача: адвокат Щелков П.С.;

керівник Чайка О.П.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2020 (повний текст складено 11.03.2020) у справі № 910/15201/17 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи"

про визнання недійсним рішення загальних зборів та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, оформлене протоколом № 04 від 20.03.2017, в частині третього питання порядку денного та стягнення 157 980,00 грн., у зв`язку з виходом із числа учасників товариства (враховуючи заяву про уточнення позовних вимог від 19.12.2019).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2020 у справі № 910/15201/17 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" на користь ОСОБА_1 вартість частки в розмірі 78 980,00 грн., витрата по оплаті експертизи у розмірі 31 626,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 184,70 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження у справі, у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду: призначити у спарві повторну експертизу, проведення якої доручити іншій експертній установі (Українському науково-дослідному інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України чи будь-якій іншій). Крім питань, які ставились на вирішення первинної експертизи, додатково поставити наступне питання: якою є дійсна площа належних Товариству з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" нежилих приміщень (групи приміщень № 4:5), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , після проведених у 2015-2016 роках ремонтно-будівельних робіт, зобов`язати відповідача надати експерту доступ до об`єкта дослідження (будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 4 і 5, іншого належного йому майна) для огляду, обстеження, проведення обмірів та вчинення інших дій, необхідних для проведення експертизи. За результатами розгляду апеляційної скарги скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2020 у справі № 910/15201/17 в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Покласти судові витрати у справі на відповідача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, висновок не містить відповіді на поставлені судом питання, так, замість відповіді про дійсну (ринкову) вартість усього майна Товариства у висновку експертів зазначено про вартість лише основних засобів, при цьому - окремо нерухомості, транспортних засобів та інших основних засобів, хоча таке питання на вирішення експертизи судом не ставилось, водночас, загальна сума ринкової вартості усього майна відповідача у заключній час висновку відсутня. Зокрема, у матеріалах справи міститься оборотно-сальдова відомість лише по рахунку 10 з переліком відображеним експертами у Таблиці 1 необоротних активів, яка врахована експертами, проте містяться й інші оборотно-сальдові відомості, а саме по рахунках 11, 12, 20 та 281, у яких відображено значну кількість активів відповідача, які залишені експертами поза увагою. Всупереч вказаним вимогам закону, під час експертизи проаналізовано не всі інформаційні джерела, пов`язані з вищевказаним об`єктом оцінки, а лише одне із них - видання Aviso-Київ, однак, згідно із наявними у матеріалах справи доказами, оголошення про продаж у цей період нежитлових приміщень, подібних за характеристиками та інвестиційною привабливістю до об`єкта оцінки, містились також на сайті спеціалізованого Інтернет-ресурсу "ВКвадраті", проте, експертами інформація із цього інформаційного джерела не вивчались, до уваги при проведенні розрахунків не бралась. Також необ`єктивним в експертному висновку є розрахунок скоригованої вартості об`єкта оцінки, при проведенні якого застосовано низку коефіцієнтів без належного їх обґрунтування та без врахування дійсних обставин щодо місця розташування і площі приміщень, об`єкта оцінки та об`єктів порівняння.

Скаржник зазначає такий документ, як технічний паспорт, виготовлений ФОП Гладченко О.В. , взагалі не міг прийматись до уваги при проведенні експертизи, оскільки отриманий експертами з порушенням встановленого законом порядку.

Скаржник вважає, що судом в основу ухваленого рішення покладено висновок експертів, який не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, у ньому не міститься відповіді на поставлені перед експертами питання, а зроблені у ньому висновки ґрунтуються на неповному та необ`єктивному дослідженні об`єкта оцінки та на матеріалах, отриманих з порушенням встановленого законом порядку. Судом не надано жодної оцінки частини наданих позивачем доказів, зокрема, оголошення про продаж нежитлових приміщень, що міститься на сайті спеціалізованого Інтернет-ресурсу "ВКвадраті", якими підтверджується заниження експертами вартості об`єктів порівняння при визначенні вартості нерухомого майна, також розміщеному відповідачем 04.07.2018 в інтернет-виданні DomRia оголошенні про здачу належного йому офісного приміщення в оренду, згідно із яким його загальна площа становить 183,4 кв.м.

Також скаржник вважає, що суперечить вимогам закону й висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства, оформленого № 04 загальних зборів учасників Товариства від 20.03.2017 в частині третього питання порядку денного.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2020 справу № 910/15201/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Поляк О.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 відкрито апеляційне провадження, призначено справу до розгляду на 24.06.2020.

23.06.2020 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач зазначає про те, що спору під час виходу позивача зі складу учасників Товариства не було, так, відповідно до одинадцятого питання протоколу від 30.06.2016, учасник ТОВ Висоцька О.В. сама запропонувала розглянути можливість виплатити на її користь суму із дати затвердження балансу на рік, після чого і проголосував саме за таких спосіб розрахунків із ним за вихід із Товариства.

Також відповідач зазначає, що в даній справі не були порушені, невизнані чи оспорювані права позивача, позивач не просив під час виходу з Товариства здійснити їй виплату за ринковою вартістю майна, більш того, суд має взяти до уваги, що відповідач ніяким чином не занижував балансову вартість майна та частку, яка була виплачена позивачу під час її виходу із Товариства, що підтверджується проведеною комплексною експертизою, тому складова порушеного права в даних правовідносинах між сторонами відсутня.

Відповідач вказує на те, що він не міг надати документи на клопотання експертів, оскільки таких документів не існує, а на момент виходу позивач із Товариства, фактичний розмір нежитлових приміщень становив саме 173,3 кв.м, що підтверджується: технічним паспортом, виготовленим ФОП Гладченко О.В. від 07.12.2017, який підтверджує, що станом на 01.09.2016 розмір нежитлових приміщень становив саме 173,3 кв.м; 09.12.2019 представником відповідача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме Витягу про засвідчення права власності нежитлових приміщень площею 173,3 кв.м ТОВ "Українські аграрні системи"; нотаріальними заявами свідка ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від 06.05.2019, засвідчують, що приміщення відповідає розміру та плануванню визначену в технічному паспорті виготовленому ФОП Гладченко О.В. від 07.12.2017, в підтвердження чого, позивачем також надано документи на будівельні роботи, що також визнається відповідачем.

Відповідач стверджує про те, що позивачем не доведено факту, що проведена судова експертиза є недостовірною, відповідачем в даному відзиві наведені конкретні факти на підтвердження правильності висновків експертизи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 01.07.2020.

30.06.2020 від позивача через відділ канцелярії суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якій вказує на те, що посилання відповідача у відзиві на протокол загальних зборів учасників ТОВ "Українські аграрні системи" від 30.06.2016 є безпідставними, оскільки на цих зборах вирішувалось питання про погодження строків розрахунків Товариства з ОСОБА_1 , а не суми, належної до виплати, отже, долучені позивачем до пояснення копії 13 та 14 сторінок протоколу від 30.06.2016 відповідно до ст. 76 ГПК України є неналежними доказами та не повинні братись судом до розгляду. Не відповідають дійсності також і твердження відповідача про те, що у свідків підтверджено, що площа приміщення відповідає розміру, зазначеному в технічному паспорті, виготовленому ФОП Гладченко О.В. - 173,3 кв.м, оскільки у своїх заявах вони нічого не вказували та й не могли вказувати, оскільки у них об`єктивно не могло бути інформації, відмінної від зазначеної у правовстановлюючих документах, крім цього, жодні покази свідків не можуть спростовувати документально підтверджені дані правовстановлюючих документів на ці приміщення, у яких чітко зазначено, якої саме площі приміщення належали відповідачу (92,6кв.м+90,8=183,4кв.м).

01.07.2020 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" надійшла заява про відвід судді Кропивної Л.В., яка мотивована тим, що вказана суддя у рамках слухання справи: озвучуючи заперечення на апеляційну скаргу зачитала її останнє речення і зазначила, що у відзиві більше нічого не вказано; їй було невідомо, що 19.12.2019 позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог; запитувала у відповідача та його представника, що таке інвестиційний прибуток, та де договір купівлі-продажу частки ОСОБА_5 ; з обуренням висловилася чому не надали доступ до нерухомого майна товариства.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" про відвід судді Кропивної Л.В. від розгляду справи № 910/15201/17, заяву про самовідвід судді Північного апеляційного господарського суду Кропивної Людмили Володимирівни від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2020 р. у справі № 910/15201/17 - задоволено, матеріали справи №910/15201/17 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/15201/17.

Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/15201/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" постановлено:

"Установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"."Слід зазначити, що згідно із ч.3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно підпункту 3 пункту 11 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ X Господарського процесуального кодексу України "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 прийнято справу № 910/15201/17 до провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О. Призначено справу № 910/15201/17 до розгляду у судовому засіданні 03.09.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , викладеного у прохальній частині апеляційної скарги, про призначення повторної експертизи у справі № 910/15201/17.

Представник позивача у судовому засіданні 03.09.2020 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2020 у справі № 910/15201/17 скасувати, вимоги апеляційної скарги задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні 03.09.2020 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просили рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2020 у справі № 910/15201/17 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи відзиву на апеляційну скаргу, відповіді на відзив, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, встановила наступне.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.12.2019, про визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи", оформлене протоколом № 04 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" від 20.03.2017, в частині третього питання порядку денного, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" на користь ОСОБА_1 кошти у зв`язку із виходом із числа учасників Товариства у розмірі 157 980,00 грн., покладення судових витрат у справі на відповідача.

Позивач зазначає, що виплата суми у розмірі 1 200 220,00 грн. коштів порушує її права на проведення розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, в зв`язку з чим, просить визнати недійсним рішення загальних зборів товариства, оформлене протоколом № 4 загальних зборів учасників товариства від 20.03.2017 в частині третього питання порядку денного та стягнути з товариства 157 980,00 грн., однак, відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що на законодавчому рівні закріплене право учасників товариств самостійно визначати принципи та порядок визначення вартості майна учасників у статутному капіталі, в зв`язку з чим учасники товариства самостійно врегулювали порядок визначення вартості майна, відповідно до фінансової звітності товариства, а саме використовувати балансову вартість майна, а відтак відповідачем правомірно визначена інвестиційний прибуток позивача у розмірі 1 200 220 грн.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, із чим погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду, 11.12.2014 зареєстровано Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" (далі - товариство, відповідач) відповідно до якого, учасникам товариства, зокрема є ОСОБА_1 (далі - позивач), із часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 20%, що складає 106 000,00 грн. (п. 1.3.3 та п. 6.2.3 Статуту).

Відповідно до п. 4.11 Статуту учасник може вийти з товариства письмово повідомивши товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці до виходу. Підпис учасника - фізичної особи на повідомленні (заяві) про вихід з товариства повинний бути нотаріально засвідчений. Учасник - юридична особа до повідомлення (заяви) про вихід з товариства додає нотаріально засвідчене рішення свого вищого органу управління про вихід з товариства.

Згідно з п. 4.12 Статуту часнику, який вийшов з товариства, виплачується у грошовій та/або натуральній формі вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплати учаснику вартості частини його майна у натурі допускається тільки за взаємною згодою товариства та учасника, який виходить.

Учасник який вийшов з товариства, має право на належну йому частину прибутку, одержаного товариством у поточному році до моменту його виходу з товариства (п. 4.13 Статуту).

У відповідності до п. 4.14 Статуту при виході учасника з товариства йому виплачується балансова вартість майна товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Пунктом 5.1 Статуту визначено, що майно товариства становлять виробничі і невиробничі фонди, обігові кошти, товари, продукція, а також інші цінності, які належать йому на праві власності.

Відповідно до п. 5.2 Статуту джерелом формування майна товариства є грошові та інші матеріальні вклади засновників (учасників); продукція, вироблена товариством у результаті господарської діяльності; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно придбане в інших суб`єкті господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України.

Товариству на праві власності можуть належати будівлі, споруди, приміщення, земельні ділянки, машини, устаткування, транспортні засоби, цінні папери, інформація, наукові, конструкторські, технологічні розробки, інше майно та права на майно, в тому числі права на інтелектуальну власність (п. 5.3 Статуту).

Пунктом 8.2 Статуту визначено, що вищим органом товариства є загальні збори учасників товариства.

Відповідно до п. 8.4 Статуту загальні збори учасників мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства у тому числі і з тих, що передані до компетенції директора товариства.

У відповідності до п. 8.7 Статуту загальні збори учасників вважають повноважними, якщо в них брали участь учасники (їх представники), які володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

25.05.2016 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про вихід зі складу учасників товариства з 01.09.2016, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черемхою Н.В., за результатами якої, рішенням Загальних зборів учасників Товариства від 30.09.2016, оформленим Протоколом від 30.09.2016, вирішено затвердити загальними зборами учасників товариства заяву ОСОБА_1 про її вихід зі складу учасників товариства; провести перемовини щодо погодження механізму розрахунків товариства із ОСОБА_1 ; здійснити виплати на користь ОСОБА_1 у розмірі 50% від належної до сплати суми при виході зі складу учасників товариства протягом тридцяти днів із дати затвердження балансу за рік діяльності товариства в якому учасник вийшов із складу учасників товариства, а решту 50% відсотків від належної до сплати суми - у строк до 01.09.2017.

В подальшому, рішенням Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" від 20.03.2017, оформленим Протоколом № 4 від 20.03.2017, вирішено затвердити інвестиційний прибуток ОСОБА_1 в сумі 1 200 220,00 грн., а рішенням Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" від 20.03.2017, оформленим Протоколом № 5 від 27.03.2017, вирішено здійснити виплати на користь ОСОБА_1 в строк до 12 місяців з дня виходу, тобто до 01.09.2017.

Факт виплати відповідачем позивачу грошових коштів у розмірі 1 200 220,00 грн. підтверджується платіжними дорученнями № 3770 від 05.04.2017 на суму 2 000 грн., № 3795 від 13.04.2017 на суму 10 000 грн., № 3895 від 24.05.2017 на суму 20 000 грн., № 3940 від 02.06.2017 на суму 30 000 грн., № 4087 від 29.08.2017 на суму 600 000 грн., № 4091 від 30.08.2017 на суму 538 220 грн., наявними у матеріалах справи.

Згідно ч.1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до п. "в" ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.

Частиною 1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди..

Відповідно до п. 4.11 Статуту учасник може вийти з товариства письмово повідомивши товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці до виходу. Підпис учасника - фізичної особи на повідомленні (заяві) про вихід з товариства повинний бути нотаріально засвідчений. Учасник - юридична особа до повідомлення (заяви) про вихід з товариства додає нотаріально засвідчене рішення свого вищого органу управління про вихід з товариства.

Згідно з п. 4.12 Статуту часнику, який вийшов з товариства, виплачується у грошовій та/або натуральній формі вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплати учаснику вартості частини його майна у натурі допускається тільки за взаємною згодою товариства та учасника, який виходить.

Учасник який вийшов з товариства, має право на належну йому частину прибутку, одержаного товариством у поточному році до моменту його виходу з товариства (п. 4.13 Статуту).

У відповідності до п. 4.14 Статуту при виході учасника з товариства йому виплачується балансова вартість майна товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Відповідно до ст. 148 Цивільного кодексу України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Спори, що виникають у зв`язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом..

Стаття 50 Закону України "Про господарські товариства" визначає, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

У відповідності до положень ст. 52 Закону України "Про господарські товариства" статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

В силу вимог ст. 144 Цивільного кодексу України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

Згідно ст. 117 Цивільного кодексу України, ст. 88 Господарського кодексу України, ст. 11 Закону України "Про господарські товариства", учасник товариства зобов`язаний вносити вклади у розмірі, в порядку та засобами, передбаченими установчими документами.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач був учасником відповідача із часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 20%, на підставі власної письмової заяви вийшов зі складу учасників товариства, в зв`язку з чим, рішенням Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Українські аграрні системи від 30.09.2016, оформленим Протоколом від 30.09.2016, вирішено затвердити загальними зборами учасників товариства заяву ОСОБА_1 про її вихід зі складу учасників товариства; провести перемовини щодо погодження механізму розрахунків товариства із ОСОБА_1 ; здійснити виплати на користь ОСОБА_1 у розмірі 50% від належної до сплати суми при виході зі складу учасників товариства протягом тридцяти днів із дати затвердження балансу за рік діяльності товариства в якому учасник вийшов із складу учасників товариства, а решту 50% відсотків від належної до сплати суми - у строк до 01.09.2017.

В подальшому, рішенням Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" від 20.03.2017, оформленим Протоколом № 4 від 20.03.2017, вирішено затвердити інвестиційний прибуток ОСОБА_1 в сумі 1 200 220,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, оформлене протоколом № 4 загальних зборів учасників товариства від 20.03.2017 в частині третього питання порядку денного та стягнення з товариства 157 980,00 грн. позивач зазначено про наявність у позивача права на отримання коштів відповідно до дійсної (ринкової) вартості майна товариства.

Пунктом 5.1 Статуту визначено, що майно товариства становлять виробничі і невиробничі фонди, обігові кошти, товари, продукція, а також інші цінності, які належать йому на праві власності.

Відповідно до п. 5.2 Статуту джерелом формування майна товариства є грошові та інші матеріальні вклади засновників (учасників); продукція, вироблена товариством у результаті господарської діяльності; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно придбане в інших суб`єкті господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України.

Товариству на праві власності можуть належати будівлі, споруди, приміщення, земельні ділянки, машини, устаткування, транспортні засоби, цінні папери, інформація, наукові, конструкторські, технологічні розробки, інше майно та права на майно, в тому числі права на інтелектуальну власність (п. 5.3 Статуту).

Відповідно до п. 4.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин № 4 від 25.02.2016 під час вирішення спорів щодо розрахунків з учасником, який вийшов (виключений) з товариства, господарським судам слід враховувати, що вартість частини майна товариства, що належить до виплати такому учаснику, повинна визначатися виходячи з вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов`язань товариства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/1165/14 від 24.04.2018 зазначено, що за наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 ГПК України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.

Таким чином, вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, який виходить із цього товариства, має визначатися із дійсної (ринкової) вартості об`єкта оцінки, з урахуванням всього майна товариства.

При цьому, згідно з п. 4.20 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" № 4 від 25.02.2016 учасник ТОВ або ТДВ має право вимагати проведення з ним розрахунки на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а отже, господарським судом має бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (виключений) з ТОВ або ТДВ, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості необоротних і оборотних активів товариства та його зобов`язань для обчислення вартості частини майна, що належить до сплати такому учаснику.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 21.09.2017 представником позивача подано клопотання про призначення судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2018 призначено у даній справі судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення експерта поставлено наступні питання:

1) Яка дійсна (ринкова) вартість усього майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" (ідентифікаційний код: 35380310), в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов`язань товариства станом на 01.09.2016?

2) Який розмір частини дійсної (ринкової) вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" (ідентифікаційний код: 35380310), в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних активів, з урахуванням ринкової вартості чистих активів, пропорційно розміру частки (20%) статутного фонду, підлягає виплаті ОСОБА_1 у зв`язку з її виключенням із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" станом на 01.09.2016?.

10.10.2019 до Господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/15201/17 з висновком судових експертів.

Відповідно до Висновку за результатами проведення комплексної товарознавчої, оціночно-будівельної, авто товарознавчої та економічної експертизи № 29709/18-53/29710/18-42/29711/18-71/1270/19-54/26980-26982/19/54 від 30.09.2019, частка майна з урахуванням дійсної (ринкової) вартості основних засобів ТОВ "Українські аграрні системи", що належить до сплати ОСОБА_1 , у зв`язку з її виходом з Товариства, станом на 01.09.2016, розрахунково складає: 1 358 200 грн., з урахуванням ринкової вартості нежитлових приміщень площею 92,6 кв.м та 90,8 кв.м або 1 279 200 грн. з урахуванням ринкової вартості нежитлових приміщень площею 173,3 кв.м.

Враховуючи положення ст. 86 ГПК України те, що висновком надано два варіанти відповіді на питання про розмір частини дійсної (ринкової) вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" яка підлягає виплаті ОСОБА_1 у зв`язку з її виключенням із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" станом на 01.09.2016, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду про те, що вартість майна має визначатись, виходячи із площі 173,3 кв.м, що узгоджується із обставинами справи, в зв`язку з чим, суд застосовує запропонований судовими експертами варіант, виходячи із площі приміщення у розмірі 173,3 кв.м, оскільки предметом спору є саме ринкова вартість всього майна товариства та враховуючи наступне.

Вартість частини майна товариства, належна до сплати учаснику, який виходить із товариства, має визначатися із дійсної (ринкової) вартості майна товариства, з урахуванням всього майна товариства, в зв`язку з чим, оскільки в процесі підготовчих засідань виникло питання щодо дійсної (ринкової) вартості майна товариства, судом було задоволено клопотання позивача та призначено у справі судову експертизу, з метою визначення дійсної (ринкової) вартості майна товариства, зокрема ринкової вартості об`єктів нерухомого майна.

У підпункті "а" пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" № 20 від 22.12.1995 зазначено, що під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

В свою чергу, у пункті 3 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003 визначено, що ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу;

Із технічного паспорту, виготовленого 07.12.2017 ФОП Гладченко О.В., на житловий будинок АДРЕСА_1 , площа приміщення складає 173,3 кв.м, у зв`язку із чим, висновок господарського суду першої інстанції про те, що станом на дату виходу позивача зі складу учасників товариства, площа нерухомого майна відповідача, як єдиного приміщення за адресою АДРЕСА_1 (нежитлове приміщення № 4, 5) внаслідок ремонтних робіт складає 173,3 кв.м, а отже незважаючи на не приведення відповідачем документів на нерухоме майно у відповідність до технічних характеристик нерухомого майна, що фактично існували станом на дату виходу позивача зі складу учасників товариства, у разі продажу такого майна в означену дату, ринкова (дійсна) вартість визначалась би саме із фактично існуючої площі у розмірі 173,3 кв.м.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 74-79 ГПК України, на спростування інформації, зазначеної у технічному паспорті, виготовленого 07.12.2017 ФОП Гладченко О.В., на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Отже, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що у зв`язку з виходом ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи", останній мав виплатити позивачу частину дійсної (ринкової) вартості майна ТОВ "Українські аграрні системи" у розмірі 1 279 200,00 грн., у зв`язку із чим, враховуючи виплату відповідачем позивачу грошових коштів у розмірі 1 200 220,00 грн., у відповідача виник обов`язок із виплати на користь позивача частини дійсної (ринкової) вартості майна ТОВ "Українські аграрні системи" у розмірі 78 980,00 грн.

Також апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду про відмову у задоволенні позовної вимоги, спрямованої на захист порушеного права, а саме вимоги про визнання недійсним рішення товариства, суд зазначає наступне.

Як визначено п. 6.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", учасниками судового процесу у спорах про визнання недійсними рішень загальних зборів юридичних осіб з підстав недотримання вимог закону та/або установчих документів під час їх скликання та проведення є учасник (учасники) або акціонер (акціонери), права яких на участь у загальних зборах було порушено, та юридична особа.

Згідно із п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду корпоративних спорів" суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Принагідно, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства, якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд має підстав для задоволення позову.

Не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих рішень. Вирішуючи питання про недійсність рішень загальних зборів, суд, у тому числі оцінює, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення, а також встановлює факт порушення цим рішенням прав і законних інтересів учасника товариства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.10.2016 у справі № 902/1413/15 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 925/973/17 від 24.10.2018.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем як зацікавленою особою способу захисту, суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) 1996 ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Разом з тим, належно обраним способом захисту, з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є і той, що не передбачений законом, однак основним критерієм можливості його застосування є визначення його ефективності (забезпечення реального захисту прав та інтересів).

Суд зазначає, що у кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним, та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Як вбачається із п. 4.14 Статуту, при виході учасника з Товариства йому виплачується балансова вартість майна товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Однак, позивач вказує про невідповідність означеної суми частини дійсної (ринкової) вартості майна ТОВ "Українські аграрні системи", натомість оскаржуване рішення прийнято відповідно до п. 4.14 Статуту, доказів протилежного, позивачем не надано.

Кошти визначені у розмірі 1 200 220,00 грн. у рішенні Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" від 20.03.2017, оформленим протоколом № 4 від 20.03.2017, сплачені відповідачем позивачу, що сторонами визнається.

Таким чином, оскільки між сторонами має місце спір саме щодо суми, яка підлягала виплаті відповідачем позивачу, то визнання недійсним рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" від 20.03.2017, оформленим протоколом № 4 від 20.03.2017 в частині третього питання порядку денного, яким вирішено затвердити інвестиційний прибуток ОСОБА_1 в сумі 1 200 220,00 грн., не призведе до відновлення порушеного права позивача, з огляду на здійснення позивачем такої виплати, тому враховуючи доведення та не заперечення факту виплати відповідачем позивачу у повному обсязі суму, затверджену у рішенні Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" від 20.03.2017, оформленому Протоколом № 4 від 20.03.2017, позивачем заявлено до стягнення різницю, між виплаченою сумою, та сумою, визначеною позивачем як ринковою вартістю майна товариства, що за доводами позивача підлягала виплаті, вимога про визнання недійсним означеного рішення не призведе до відновлення порушеного права позивача та з урахуванням заявленої позивачем вимоги про стягнення різниці таких сум, є неефективним, у зв`язку із чим, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи", оформлене протоколом № 04 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" від 20.03.2017, в частині третього питання порядку денного.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, саме ухвалами Господарського суду міста Києва зобов`язувались сторони надавати додаткові документи, необхідні для вирішення питань, поставлених перед експертизою, тому твердження скаржника про отримання експертами документів з порушенням порядку, встановленого законом, є безпідставними.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що розміщення відповідачем оголошень про продаж або оренду приміщень, визначення відповідачем вартості майна, яке продається та розміру орендної плати є правом позивача, який визначає їх на власний розсуд та не може спростовувати висновки експертизи.

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами іншого розміру приміщень станом на час виходу позивача із учасників Товариства, аніж приміщення площею 173,3 кв.м, натомість зазначення у технічному паспорті площі житлового будинку № 6-А (нежитлове приміщення № 4, 5) за адресою: м. Київ, провулок Задорожний саме у розмірі 173,3 кв.м позивачем не спростовано.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 28.02.2019 у справі № 910/15201/17.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Враховуючи умови ч. 1 ст. 123 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що витрати на проведення судової експертизи у розмірі 62 634,00 грн. та на сплату комісії у розмірі 626,34 грн. підлягають покладенню на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги - ОСОБА_1 , згідно із ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2020 у справі № 910/15201/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2020 у справі № 910/15201/17 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

4. Справу № 910/15201/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 16.09.2020.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286- 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

Б.О. Ткаченко