Постанова

від 26.01.2021 по справі 910/15201/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/15201/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кролевець О. А., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача - Фольчика А.С.,

відповідача - Чайки О.П. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Грєхової О. А.

від 28.02.2020 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Гаврилюк О. М., Сулім В. В., Ткаченко Б. О.

від 03.09.2020

за позовом ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи"

про визнання недійсним рішення загальних зборів та стягнення коштів,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_2 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" про: - визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, оформленого протоколом № 4 загальних зборів учасників товариства від 20.03.2017, в частині третього питання порядку денного; - стягнення коштів у зв`язку із виходом з числа учасників товариства у розмірі 157 980,00 грн (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог - т. 4 а. с. 144 - 148).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що виплата суми у розмірі 1 200 220,00 грн порушує права ОСОБА_2 на проведення розрахунків з учасником, який виходить з числа учасників товариства, на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

11.12.2014 зареєстровано статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи", відповідно до якого, учасником товариства, зокрема є ОСОБА_2 , із часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 20%, що складає 106 000,00 грн (пункт 1.3.3 та пункт 6.2.3 статуту).

Відповідно до пункту 4.11 статуту учасник може вийти з товариства письмово повідомивши товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці до виходу. Підпис учасника - фізичної особи на повідомленні (заяві) про вихід з товариства повинний бути нотаріально засвідчений. Учасник - юридична особа до повідомлення (заяви) про вихід з товариства додає нотаріально засвідчене рішення свого вищого органу управління про вихід з товариства.

Згідно із пунктом 4.12 статуту учаснику, який вийшов з товариства, виплачується у грошовій та/або натуральній формі вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплати учаснику вартості частини його майна у натурі допускається тільки за взаємною згодою товариства та учасника, який виходить.

Учасник, який вийшов з товариства, має право на належну йому частину прибутку, одержаного товариством у поточному році до моменту його виходу з товариства (пункт 4.13 статуту).

Відповідно до пункту 4.14 статуту при виході учасника з товариства йому виплачується балансова вартість майна товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Пунктом 5.1 статуту визначено, що майно товариства становлять виробничі і невиробничі фонди, обігові кошти, товари, продукція, а також інші цінності, які належать йому на праві власності.

Відповідно до пункту 5.2 статуту джерелом формування майна товариства є грошові та інші матеріальні вклади засновників (учасників); продукція, вироблена товариством у результаті господарської діяльності; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно придбане в інших суб`єкті господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України.

Товариству на праві власності можуть належати будівлі, споруди, приміщення, земельні ділянки, машини, устаткування, транспортні засоби, цінні папери, інформація, наукові, конструкторські, технологічні розробки, інше майно та права на майно, в тому числі права на інтелектуальну власність (пункт 5.3 статуту).

Пунктом 8.2 статуту визначено, що вищим органом товариства є загальні збори учасників товариства.

Згідно із пунктом 8.4 статуту загальні збори учасників мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані до компетенції директора товариства.

Відповідно до пункту 8.7 статуту загальні збори учасників вважають повноважними, якщо в них брали участь учасники (їх представники), які володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

25.05.2016 ОСОБА_2 звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" із заявою про вихід зі складу учасників товариства з 01.09.2016, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черемхою Н.В.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" від 30.09.2016, оформленим протоколом від 30.09.2016, вирішено затвердити загальними зборами учасників товариства заяву ОСОБА_2 про її вихід зі складу учасників товариства; провести перемовини щодо погодження механізму розрахунків товариства із ОСОБА_2 ; здійснити виплати на користь ОСОБА_2 у розмірі 50% від належної до сплати суми при виході зі складу учасників товариства протягом тридцяти днів із дати затвердження балансу за рік діяльності товариства в якому учасник вийшов із складу учасників товариства, а решту 50% відсотків від належної до сплати суми - у строк до 01.09.2017.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" від 20.03.2017, оформленим протоколом № 4 від 20.03.2017, вирішено затвердити інвестиційний прибуток ОСОБА_2 в сумі 1 200 220 грн.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" від 20.03.2017, оформленим протоколом № 5 від 27.03.2017, вирішено здійснити виплати на користь ОСОБА_2 в строк до 12 місяців з дня виходу, тобто до 01.09.2017.

Відповідно до платіжних доручень № 3770 від 05.04.2017 на суму 2 000 грн, № 3795 від 13.04.2017 на суму 10 000 грн, № 3895 від 24.05.2017 на суму 20 000 грн, № 3940 від 02.06.2017 на суму 30 000 грн, № 4087 від 29.08.2017 на суму 600 000 грн, № 4091 від 30.08.2017 на суму 538 220 грн, відповідачем виплачено позивачу 1 200 220 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2018 призначено у даній справі судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення експерта поставлено наступні питання:

1) Яка дійсна (ринкова) вартість усього майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи", в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов`язань товариства станом на 01.09.2016?

2) Який розмір частини дійсної (ринкової) вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи", в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних активів, з урахуванням ринкової вартості чистих активів, пропорційно розміру частки (20%) статутного фонду, підлягає виплаті ОСОБА_2 у зв`язку з її виключенням із складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" станом на 01.09.2016?.

Згідно із висновком комплексної товарознавчої, оціночно-будівельної, авто товарознавчої та економічної експертизи № 29709/18-53/29710/18-42/29711/18-71/1270/19-54/26980-26982/19/54 від 30.09.2019, частка майна з урахуванням дійсної (ринкової) вартості основних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи", що належить до сплати ОСОБА_2 , у зв`язку з її виходом з Товариства, станом на 01.09.2016, розрахунково складає: 1 358 200 грн, з урахуванням ринкової вартості нежитлових приміщень площею 92,6 кв. м. та 90,8 кв. м. або 1 279 200 грн з урахуванням ринкової вартості нежитлових приміщень площею 173,3 кв. м.

Відповідно до даних із технічного паспорта, виготовленого 07.12.2017 Фізичною особою-підприємцем Гладченком Олександром Валентиновичем на житловий будинок АДРЕСА_1 , площа приміщення складає 173,3 кв. м.

У наданій до суду першої інстанції нотаріально посвідченій заяві позивача, як свідка, ОСОБА_2 зазначено про те, що ознайомившись із копією технічного паспорту, виготовленого Фізичною особою-підприємцем Гладченком Олександром Валентиновичем 07.12.2017, вона підтверджує, що відображені там дані відповідають об`єктно-планувальним та конструктивним рішенням, які були застосовані під час реконструкції приміщень у 2015 році. Будь-яка інша реконструкція приміщень у подальшому не здійснювалась.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2020 у справі № 910/15201/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020, позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" на користь ОСОБА_2 вартість частки в розмірі 78 980,00 грн, витрати по оплаті експертизи у розмірі 31 626,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 184,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що:

- відповідно до технічного паспорту, виготовленого 07.12.2017 Фізичною особою-підприємцем Гладченком Олександром Валентиновичем, на житловий будинок АДРЕСА_1 , площа приміщення складає 173,3 кв. м., відтак станом на дату виходу позивача зі складу учасників товариства, площа нерухомого майна відповідача, як єдиного приміщення за адресою АДРЕСА_2 (нежитлове приміщення № 4, 5) внаслідок ремонтних робіт складає 173,3 кв. м. При цьому, незважаючи на не приведення відповідачем документів на нерухоме майно відповідно до технічних характеристик нерухомого майна, що фактично існували станом на дату виходу позивача зі складу учасників товариства, у разі продажу такого майна в означену дату, ринкова (дійсна) вартість визначалась би саме із фактично існуючої площі у розмірі 173,3 кв. м.;

- позивачем не надано належних та допустимих доказів, в розумінні статей 74-79 Господарського процесуального кодексу України, на спростування інформації, зазначеної у технічному паспорті, виготовленому 07.12.2017 Фізичною особою-підприємцем Гладченком Олександром Валентиновичем, на житловий будинок АДРЕСА_1 ;

- у зв`язку з виходом ОСОБА_2 зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи", останнє мало виплатити позивачу частину дійсної (ринкової) вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" у розмірі 1 279 200,00 грн, тому, враховуючи виплату відповідачем позивачу грошових коштів у розмірі 1 200 220,00 грн, у відповідача виник обов`язок із виплати на користь позивача частини дійсної (ринкової) вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" у розмірі 78 980,00 грн;

- оскільки між сторонами має місце спір саме щодо суми, яка підлягала виплаті відповідачем позивачу, то визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" від 20.03.2017, оформленого протоколом № 4 від 20.03.2017 в частині третього питання порядку денного, яким вирішено затвердити інвестиційний прибуток ОСОБА_2 в сумі 1 200 220,00 грн, не призведе до відновлення порушеного права позивача, враховуючи доведення та не заперечення факту виплати відповідачем позивачу у повному обсязі суми, затвердженої у рішенні загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" від 20.03.2017, оформленому протоколом № 4 від 20.03.2017, та з огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення різницю, між виплаченою сумою, та сумою, визначеною позивачем як ринковою вартістю майна товариства, що за доводами позивача підлягала виплаті.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у даній справі в частині часткового задоволення позову про стягнення коштів у розмірі 78 980,00 грн, та прийняти нове, яким позовні вимоги про стягнення коштів у розмірі 157 980 грн задовольнити повністю.

Підставами касаційного оскарження ОСОБА_2 зазначила пункти 3 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:

1) відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних відносинах:

- частини 2 статті 77, частини 1, 9 статті 80, частин 1-3 статті 102 Господарського процесуального кодексу України щодо допустимості доказів, а саме документів, поданих учасником справи (на виконання ухвали суду, якою сторони зобов`язувалися надавати додаткові документи, необхідні для вирішення питань, поставлених перед експертизою) не до суду, а безпосередньо експерту, без підтвердження надсилання (надання) копії іншим учасникам справи, а також висновку експерта, що ґрунтується на таких документах;

- пункту 4 частини 3 статті 2, частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України щодо того, чи передбачає принцип змагальності сторін обов`язок сторони довести переконливість поданих доказів та в чому полягає суть такої переконливості;

2) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

5. Позиція Верховного Суду

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах зазначених скаржником підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 3 (відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права), 4 (суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно зазначити таке.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно зроблено висновок про те, що: "доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було". При цьому, скаржник зазначає, що даний висновок зроблено з порушенням норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду про застосування пункту 4 частини 3 статті 2, частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України щодо того, чи передбачає принцип змагальності сторін обов`язок сторони довести переконливість поданих доказів та в чому полягає суть такої переконливості.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово зазначав, що за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 910/1765/18, від 04.07.2019 у справі № 908/1932/18, від 27.12.2019 у справі № 924/70/18, від 12.01.2021 у справі № 916/3470/19).

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості відповідає правовій позиції Верховного Суду.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно із частиною 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (частина 9 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1-3 статті 102 передбачено, що матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи. Експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи, розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв`язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду та учасника справи, на замовлення якого проводилася експертиза, про її результати. Призначений судом експерт не має права спілкуватися з учасниками судового процесу поза межами судового засідання. При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів.

Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що технічний паспорт, виготовлений 07.12.2017 Фізичною особою-підприємцем Гладченком Олександром Валентиновичем, поданий відповідачем безпосередньо експерту, а не до суду. Відтак, на думку скаржника даний доказ одержаний з порушенням закону та є недопустимим. До того ж, скаржником зазначено, що відповідач в порушення вимог частини 9 статті 80 Господарського процесуального кодексу України не надіслав йому копію зазначеного доказу.

З огляду на, що скаржник просить зробити висновок щодо питання застосування частини 2 статті 77, частин 1, 9 статті 80, частин 1-3 статті 102 Господарського процесуального кодексу України в частині допустимості доказів, а саме документів, поданих учасником справи (на виконання ухвали суду, якою сторони зобов`язувалися надавати додаткові документи, необхідні для вирішення питань, поставлених перед експертизою) не до суду, а безпосередньо експерту, без підтвердження надсилання (надання) копії іншим учасникам справи, а також висновку експерта, що ґрунтується на таких документах.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2019, зокрема, задоволено клопотання експертів про надання додаткових документів, необхідних для вирішення питань, поставлених перед експертизою; зобов`язано учасників справи надати суду в двотижневий строк для подальшого направлення судовим експертам документи, зазначені у клопотанні про надання додаткових документів, необхідних для вирішення питань, поставлених перед експертизою.

15.05.2019 відповідачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 22.04.2019 надано до суду, в тому числі, копію технічного паспорта, виготовленого 07.12.2017 Фізичною особою-підприємцем Гладченком Олександром Валентиновичем (т. 3 а. с. 103, 104, 121-130).

Отже, матеріалами даної справи спростовуються доводи скаржника про те, що технічний паспорт, виготовлений 07.12.2017 Фізичною особою-підприємцем Гладченком Олександром Валентиновичем, було надано безпосередньо експерту.

При цьому, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що статтями 81, 102 Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов`язку особи, яка надає на вимогу суду витребувані докази, надсилати їх копії іншим учасникам справи.

Таким чином, відсутні підстави для формування висновку у даній справі щодо питання застосування частини 2 статті 77, частин 1, 9 статті 80, частин 1-3 статті 102 Господарського процесуального кодексу України в частині допустимості доказів, а саме документів, поданих учасником справи (на виконання ухвали суду, якою сторони зобов`язувалися надавати додаткові документи, необхідні для вирішення питань, поставлених перед експертизою) не до суду, а безпосередньо експерту, без підтвердження надсилання (надання) копії іншим учасникам справи, а також висновку експерта, що ґрунтується на таких документах, оскільки доводи скаржника про подання відповідачем доказу безпосередньо експерту не знайшли свого підтвердження.

Водночас, посилання скаржника на наявність підстав для скасування судових рішень відповідно до пункту 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України (суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів) також не знайшли свого підтвердження, оскільки як вже було зазначено вище доводи скаржника про одержання технічного паспорта, виготовленого 07.12.2017 Фізичною особою-підприємцем Гладченком Олександром Валентиновичем з порушенням закону є безпідставними, з огляду на те, що даний доказ відповідачем подано до суду на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 22.04.2019.

За наведених у цій постанові обставин Верховний Суд вважає, що аргументи та доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних рішень.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

7. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на скаржника.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні системи" у відзиві на касаційну скаргу наведено орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, які воно очікує понести у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, та зазначено, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть подані, відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, протягом п`яти днів після ухвалення постанови Верховним Судом. Відтак, розподіл судових витрат при прийнятті постанови Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі №910/15201/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді О. А. Кролевець

В. І. Студенець