Рішення

від 10.09.2020 по справі 920/221/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.09.2020 Справа № 920/221/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/221/20 в порядку загального позовного провадження

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (03039, м. Київ, пр-т Науки, 8, код ЄДРПОУ 32104254)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Сумысвязь» (40021, м. Суми, вул. Кірова, 168 «Б» , код ЄДРПОУ 32462552)

про стягнення 3081773,37 грн.,

представники сторін:

позивача (в режимі відеоконференції) - адвокат Дрозд Т.О.;

відповідача - адвокат Оніщенко О.В. (довіреність від 08.05.2020), адвокат Сідліченко В.В. (ордер № 1007747 від 13.08.2020).

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Сумської області надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача 3081773,37 грн. пені за період з 01.02.2019 по 28.09.2019 за порушення строків виконання робіт за договором № 07/12 від 07.12.2019 про виконання комплексу будівельних робіт, а також судовий збір у розмірі 46226,60 грн.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.03.2020 відкрито провадження у справі № 920/221/20 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 02.04.2020.

23.03.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 02.04.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 03.06.2020 та відкладено підготовче засідання на 12.05.2020.

08.05.2020 до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив, в якій зазначає, що наведені у відзиві заперечення відповідача є необґрунтованими, не спростовують фактів та доказів наведених позивачем.

Ухвалою суду від 12.05.2020 відкладено підготовче засідання на 09.06.2020.

Ухвалою суду від 09.06.2020 відкладено підготовче засідання на 26.06.2020.

Ухвалою суду від 26.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.08.2020.

11.08.2020 відповідач подав до суду додаткові пояснення у справі, в яких просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивачем не доведено, що порушення зобов`язання виникло виключно в результаті протиправної поведінки відповідача.

12.08.2020 відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру неустойки до 100 000,00 грн., оскільки розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій становить майже 25% від договірної ціни та більше ніж у чотири рази перевищує кошторисний прибуток відповідача за договором підряду № 07/12 від 07.12.2018, що є неспіврозмірним, у той час неустойка як засіб розумного стимулювання виконання грошового зобов`язання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Ухвалою суду від 13.08.2020 відкладено розгляд справи по суті на 10.09.2020.

За приписами ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень сторонам створені належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши письмові докази в справі, суд встановив наступне.

07.12.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю ЕКО (позивач - замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Сумысвязь» (відповідач - підрядник) укладено договір № 07/12, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик, власними та залученими силами та засобами відповідно до умов даного договору та норм чинного законодавства України виконати роботи на об`єктах замовника, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Огієнка, 1 (вул. Лукашевича М.) буд. 15а та вул. Польова, 24, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи за ціною, в порядку та в строки, погоджені сторонами в даному договорі.

Відповідно до п. 1.2. договору види, склад та обсяги робіт, які виконуються згідно даного договору, зазначені в додатку № 1 до даного договору та технічному завданні замовника, яке надається замовником підряднику та які є невід`ємними частинами даного договору.

28.01.2019 сторонами було внесено зміни до договору, зокрема, загальна вартість робіт затверджена в сумі 13632860,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%.

Змінено п. 4.1. договору та викладено в наступній редакції: З урахуванням умов даного договору, фінансування та оплата робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника, який вказаний в даному договорі, у наступному порядку:

4.1.1. грошові кошти в розмірі 10906288,00 грн., в т.ч. ПДВ сплачується замовником підряднику до 01.03.2019.

4.1.2. остаточна оплата договірної ціни, передбаченої п. 3.1. даного договору за виконані підрядником роботи згідно даного договору 2726572,00 грн., в т.ч. ПДВ, здійснюється замовником протягом 10 банківських днів з дати підписання між сторонами акту приймання-передачі виконаних будівельних робіт, при умові отримання замовником від підрядника всієї виконавчої документації, актів прихованих робіт та робочої документації по виконаних на об`єкті роботах.

Згідно з п. 2.2. договору дата початку виконання робіт - 11.12.2018.

Дата закінчення виконання всіх робіт - 31.01.2019 (п. 2.3. договору).

За умовами п. 2.4. договору датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття замовником шляхом підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.

Відповідно до п. 7.2. договору передача виконаних робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом приймання-передачі виконаних будівельних робіт (форма КБ-2В) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3).

Згідно з п. 10.3. договору якщо підрядник прострочить строк виконання робіт або вчинить неналежне виконання інших обов`язків, передбачених даним договором, він сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день від договірної ціни за кожен день прострочення. У випадку якщо підрядник не розпочне виконання робіт у строки визначені в цьому договорі, замовник має право відмовитись від зобов`язань за цим договором, а підрядник в такому випадку зобов`язаний повернути замовнику у десятиденний строк з моменту отримання підрядником письмового повідомлення замовника грошові кошти сплачені останнім відповідно до п. 4.1.1. цього договору.

Матеріали справи, а саме: акт приймання виконаних будівельних робіт від 28.09.2019, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 28.09.2019, свідчать про виконання відповідачем робіт на загальну суму 13632854,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору виконав всі свої зобов`язання лише 28.09.2019, у зв`язку з чим, позивач на підставі п. 10.3. договору та ст. 611 ЦК України нарахував відповідачу пеню за період з 01.02.2019 по 28.09.2019 у розмірі 3081773,37 грн.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст. 846 ЦК України).

Згідно зі ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Згідно зі ст. 883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що порушення умов договору з боку замовника надало підряднику право притримування результатів виконаних за договором робіт на підставі ст. 856 ЦК України, оскільки станом на 01.03.2019 замовником було виконано на користь підрядника оплату на загальну суму 10000000,00 грн., проте відповідно до змін до договору замовником до 01.03.2019 сплачуються грошові кошти в розмірі 10906288,00 грн. Відповідач наголошує на тому, що зволікання приймання робіт замовником стало підставою підписання акту приймання-передачі виконаних будівельних робіт на суму 13632854,40 грн. у вересні 2019 року.

В обґрунтування таких доводів відповідачем надані до матеріалів справи листи: № 38 від 12.06.2019, № 41 від 14.06.2019, вкладення до листа № 32 на адресу ТОВ ЕКО з повідомленням про вручення поштового відправлення від 08.05.2019 за адресою: м. Київ, вул. Огієнка, І, буд. 15А; № 11 від 31.01.2019.

Відповідно до ст. 856 ЦК України якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв`язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника.

Загальний правовий зміст такого способу забезпечення зобов`язань визначається статтями 594-597 ЦК України.

Загальний цивільно-правовий зміст права підрядника на при тримання має такі суттєві ознаки: підрядник повинен правомірно володіти майном замовника; порушення замовником строків виконання своїх зобов`язань за договором підряду; підрядник повинен повідомити замовника про притримання певних речей чи майна.

Відповідно до ст. 595 ЦК України кредитор, який притримує річ у себе, зобов`язаний негайно повідомити про це боржника.

Матеріали справи не містять доказів того, що від відповідача на адресу позивача надходили будь-які повідомлення про застосування ним права, встановленого 856 ЦК України.

Отже в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідачем позивача про притримання результату роботи, що позбавляє відповідача права застосувати такий спосіб забезпечення зобов`язання як при тримання, відповідно до ст. 856 ЦК України.

Статтею 882 ЦК України врегульовано порядок передання та прийняття робіт за договором будівельного підряду.

Частиною 1 вказаної статті передбачається, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Відповідно до частини 2 зазначеної норми, замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

З аналізу наведених норм законодавства слідує, що договір будівельного підряду є двостороннім та оплатним договором, на підставі якого, зокрема, у підрядника виникає обов`язок виконати обумовлені договором роботи та здати їх замовнику, а у замовника - обов`язок прийняти виконані роботи та здійснити їх оплату.

Судом встановлено, що порядок приймання-передачі виконаних робіт передбачений розділом 7 договору підряду.

Відповідно до п.п. 7.3.1. договору після закінчення виконання всього об`єму робіт, підрядник письмово повідомляє замовника про готовність виконаних робіт до передачі.

Згідно з п. 15.8. договору усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у разі якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача.

Як вбачається з розділу 16 договору замовником визначено наступні адреси: місцезнаходження: 03039, м. Київ, пр-т Науки, 8 та адреса поштової кореспонденції: 03056, м. Київ, вул. Польова, 24.

14.05.2019 відповідач направив позивачу на адресу: м. Київ, вул. Огієнка, 15а лист № 32 про завершення зауважень до виконаних робіт на об`єкті та просив прийняти роботи та підписати акти прийому - передачі виконаних робіт.

В якості доказу направлення вказаного вище листа відповідач надав копії опису вкладення, фіскального чеку, накладної Укрпошти та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу 15.05.2019.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що оскільки він не отримував від відповідача повідомлення про готовність до передання робіт (листи направлено на непередбачену договором адресу), зобов`язання негайно розпочати їх прийняття не виникло.

Виходячи з положень частини 1 статті 882 ЦК України, при отриманні належного повідомлення позивач зобов`язаний був негайно розпочати прийняття робіт та, відповідно до пункту 7.3.3. договору після усунення підрядником всіх зауважень замовника, а також при їх відсутності, замовник зобов`язаний прийняти виконані підрядником роботи і підписати, наданий підрядником акт приймання-передачі виконаних будівельних робіт.

Як встановлено матеріалами справи, зокрема згаданого листа відповідача від 08.05.2020 та його листів від 12 і 16.06.2020, роботи тривали у травні-червні 2019 року, акт приймання виконаних будівельних робіт і довідка про вартість виконаних будівельних робіт на загальну суму 13632854,40 грн. було підписано 19.08.2019. Проте сторони вважають належним оформленням прийому-передачі робіт від 28.09.2019, оскільки документи від 19.08.2019 не були належно реалізовані позивачем, що останнім не спростовано.

Положеннями частини 4 ст. 882 ЦК України передбачено можливість відмови однієї сторони від підписання акта виконаних робіт, однак з наведенням мотивів такої відмови.

Підпунктом 7.3.2. договору замовник, після отримання повідомлення підрядника, зобов`язаний протягом 5 календарних днів направити свого уповноваженого представника для здійснення приймання всього об`єму виконаних робіт. Якщо в процесі прийняття робіт виявляться допущені в роботі відступи від умов цього договору та інші недоліки, в тому числі, але не обмежуючись невідповідність робіт, пред`явлених до оплати встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, інших помилок, що вплинули на вартість виконаних робіт та/або підрядником не надано замовнику виконавчої документації по виконаних роботах, замовник зобов`язаний письмово заявити про них підрядникові.

Між тим матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували повідомлення позивачем відповідача про недоліки виконаних робіт, у тому числі згідно акту виконаних будівельних робіт, протягом серпня - вересня 2019 року.

Наведене вище свідчить про ухилення позивача у вказаний період від прийняття виконаних будівельних робіт на суму 13632854,40 грн. в установленому договором порядку.

Господарський суд зазначає, що предметом цього спору є стягнення з відповідача пені внаслідок неналежного виконання ним договору підряду № 07/12 від 07.12.2018. Таким чином, оскільки в п. 2.3. договору, сторони чітко визначили, що дата закінчення виконання всіх робіт 31.01.2019, твердження відповідача стосовно направлення на адресу позивача актів приймання виконаних будівельних робіт у травні 2019 року, підписання відповідного акту та довідки 19.08.2019 в даному випадку не впливають на результат вирішення цієї справи, оскільки це відбувалося після закінчення строку виконання робіт.

При цьому відсутні докази того, що підрядник ініціював внесення змін до договору щодо зміни (продовження) строку виконання будівельних робіт.

Враховуючи вищевикладене, оскільки належні, достовірні та достатні докази виконання робіт у встановлений договором строк в матеріалах справи відсутні, то відповідно до п. 10.3. договору підлягає стягненню неустойка.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки не виконав зобов`язання за договором, а отже є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання з виконання робіт з 01.02.2019.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по виконанню робіт у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії боржника є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За змістом п. 10.3. договору якщо підрядник прострочить строк виконання робіт або вчинить неналежне виконання інших обов`язків, передбачених даним договором, він сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день від договірної ціни за кожен день прострочення.

З даного пункту вбачається, що сторонами було встановлено розмір пені, проте не встановлено строку її нарахування.

Заявник нарахував боржнику за період з 01.02.2019 по 28.09.2019 пеню у розмірі 3081773,37 грн.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З огляду на наведене, правомірним буде нарахування пені за невиконання відповідачем свого зобов`язання з виконання робіт за договором за період з 01.02.2019 (дата встановлена судом) по 31.07.2019 (шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано).

Відповідач заявляє про сплив позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Положення глави 19 ЦК України про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених частиною 6 статті 232 ГК України, а тому:

1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права;

2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Положення статті 266, частини другої статті 258 ЦК України про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (стаття 252 ЦК України).

Нормами статті 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З огляду на правову природу пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Згідно зі ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач звернувся до суду з позовом 02.03.2020 згідно з поштовим штемпелем на конверті, в якому надійшли позовні матеріали.

Як установлено судом, період нарахування пені за кожен день прострочення виконання зобов`язання є з 01.02.2019 по 31.07.2019. При цьому, з урахуванням річної позовної давності, про застосування якої заявив відповідач, і дати подання позову (02.03.2020) суд здійснив розрахунок пені в програмі Ліга Закон , згідно якого загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 2002723,16 грн., а саме: у розмірі 739535,97 грн. за період з 02.03.2019 по 25.04.2019; 1098098,86 грн. за період з 26.04.2019 по 18.07.2019; 165088,33 грн. за період з 19.07.2019 по 31.07.2019.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 467/1346/15-ц.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 статті 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У цій нормі під іншими учасниками господарських відносин слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Стаття 546 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як один із видів забезпечення зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50 % - до 1001361,58 грн.

Суд виходить з того, що позивач не зазначає про будь-які збитки, заподіяні йому внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем робіт за договором або погіршення матеріального стану підприємства, саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору, кошторисний прибуток підрядника становить 747479,87 грн., замовник зволікав належне оформлення прийому виконаних робіт з серпня 2019 року. Водночас обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити підрядникові (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладено саме на позивача.

З урахуванням викладеного суд вважає зменшення розміру пені на 50% оптимальним балансом інтересів сторін у спорі.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Таким чином, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасного виконання робіт, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача пені в сумі 1001361,58 грн.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому судовий збір у сумі 15019,02 грн. покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231-233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сумысвязь» (40021, м. Суми, вул. Кірова, 168 «Б» , код ЄДРПОУ 32462552)на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» (03039, м. Київ, пр-т Науки, 8, код ЄДРПОУ 32104254) 1001361 грн. 58 коп. пені, 15019 грн. 02 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 16.09.2020.

Суддя В.В. Яковенко