Рішення

від 07.09.2020 по справі 646/1420/18

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/1420/18

№ провадження 2/646/136/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.09.2020 м.Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий суддя Єжов В.А.

за участі: секретаря Хілінського М.І.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Макарова С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Металпласт про стягнення заробітної плати та середнього заробітку у зв`язку із затримкою виплати заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який в подальшому неодноразово уточнював (т.1 а.с. 202-204), відповідно до останньої редакції від 04.09.2020 просив стягнути з ТОВ Металпласт : заробітну плату за період з 01.10.2016 по 30.01.2017 з урахуванням її індексації у розмірі 17476,92 грн та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати станом на 07.09.2020 у розмірі 185445,98 грн.

Позовні вимоги мотивував тим, що 30.05.2006 він був прийнятий на посаду начальника цеху з виготовлення труб із ПВХ Товариства з обмеженою відповідальністю Металпласт (надалі - ТОВ Металпласт , Відповідач). 30 січня 2017 року ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника цеху з виготовлення труб із ПВХ ТОВ Металпласт за власним бажанням (що підтверджується відповідними записами № 34 та № 35 в його трудовій книжці).

Позивач зазначає, що на день звільнення не була виплачена Відповідачем заробітна плата за період з 01.10.2016 по 30.01.2017 та компенсація невикористаної відпустки, що не відповідає приписам діючого законодавства та є незаконним

Частиною 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України Про оплату праці №108/95-ВР від 24.03.1995, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Статтею 2 Закону України Про оплату праці , визначено структуру заробітної плати, якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

До складу фонду додаткової заробітної плати входять суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників, згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713.

На день звільнення ОСОБА_1 не було сплачено ТОВ Металпласт заробітну плату за період з 01.10.2016 по 30.01.2017 та не було письмово повідомлено про нараховані суми, належні йому при звільненні.

Позивачем здійснено розрахунки середнього заробітку у зв`язку із затримкою остаточного розрахунку при звільненні.

Представником відповідача подано відзив на позов, згідно з яким просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке.

Наданий Позивачем розрахунок середнього заробітку у зв`язку із затримкою остаточного розрахунку при звільненні проведений не обґрунтовано, з огляду на те , що суми заробітної плати включають суми обов`язкових утримань з заробітку, а саме податок з доходів фізичних осіб, єдиний соціальний внесок та військовий збір. Позивач стверджує, що зазначені суми сплачені відповідачем до бюджету та не підлягають виплаті позивачу.

Також, Відповідач стверджує, що копії відомостей на виплату грошей № МП-0000011 за жовтень 2016 року з додатками, № МП-0000012 за листопад 2016 року з додатками, № МП-0000001 за грудень 2016 року з додатками, № МП-0000002 за січень 2017 року з додатками з підписом ОСОБА_1 в відповідній графі про отримання грошей підтверджує факт відсутності заборгованості з виплати заробітної плати.

16.03.2020 ухвалою судді Червонозаводського районного суду м.Харкова відкрито провадження у справі.

Позивач стверджує в графі отримання коштів напроти прізвища ОСОБА_1 стоять не його підписи на всіх наданих копіях зарплатних відомостей за період з 01.10.2016 по 30.01.2017. Виходячи з цього стороною позивача було подане клопотання до суду про призначення почеркознавчої експертизи по оригіналам цих відомостей та клопотання про витребування оригінали зарплатних відомостей за період з 01.10.2016 по 30.01.2017 з додатками.

14.02.2019 ухвалою суду клопотання представника Позивача задоволено і витребувано від ТОВ Металпласт : оригінал заяви ОСОБА_1 від 30.01.2017, оригінал журналу ТОВ Металпласт про видачу трудової книжки, оригінал відомості на виплату грошей №МП -0000003 за січень 2017 року з додатками, довідку про розмір тарифної ставки або посадового окладу інженера з охорони праці на теперішній час.

Відповідач на виконання ухвали суду надав до суду оригінали заяви про звільнення та журналу реєстрації видачі трудових книжок. Оригінали зарплатних відомостей за період з 01.10.2016 по 30.01.2017 надані не були, замість них суду наданий ком у пластиковому контейнері, який складається із мокрого і злиплого паперу, з невідомим вмістом, залитого невідомою речовиною, що позбавило можливості провести почеркознавчу експертизу.

Позивач і його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, посилались на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, посилаючись на позицію, викладену у відзиві на позов.

Суд, вислухавши учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, встановив наступні обставини.

З трудової книжки позивача вбачається, що з 01.02.2006 ОСОБА_1 був прийнятий на посаду начальника цеху з виготовлення труб із ПВХ ТОВ Металпласт на підставі наказу№2 від 01.02.2006 №08-К. Наказом №4 від 30.01.2017 його було звільнено з займаної посади за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України.

Відповідно до довідки пенсійного фонду заробітна плата ОСОБА_1 складала: за жовтень 2016 року - 4507,85 грн, за листопад 2016 року - 4507,85 грн, за грудень 2016 року - 4578,60, за січень 2017 року - 3882,62 грн.

Об`єктивних доказів відсутності заборгованості перед Позивачем з виплатити заробітної плати за зазначений період Відповідач не надав.

Суд не приймає до уваги свідчення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відсутність у підприємства заборгованості перед своїми робітниками і про своєчасність виплати заробітної плати.

Згідно із ст. ст. 21, 43 Конституції України, ст. ст. 94, 115 КЗпП України, ст. ст. 21, 24 Закону України Про оплату праці кожна людина має право на заробітну плату за виконану роботу та її своєчасне одержання в повному обсязі.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно ч.1 ст.21 Закону України Про оплату праці , працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Судом встановлено, що заборгованість ТОВ Металпласт перед ОСОБА_1 заробітній платі складає 17476,92 грн.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 29.01.2014 у справі № 6-144ц13, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для суду першої інстанції при вирішенні вказаного спору, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В той же час, частинами 1 і 2 статті 233 КЗпП України встановлений тримісячний строк на зверненням до суду з заявою про вирішення трудового спору.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є частиною заробітної плати, що відзначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа №910/4518/16).

Судом встановлено, що на дату звільнення - 30 січня 2017 року ОСОБА_1 . Відповідач не здійснив виплату заробітної плати.

Проте, в суд з позовом ОСОБА_1 звернувся 07.03.2018, тобто після збігу 13 місяців від дня звільнення.

Заяв і клопотань про поновлення пропущеного строку і доказів поважності причин пропуску - суду не надано.

Щодо аргументу позивача про відсутність пропуску ним строку для звернення до суду, передбаченого ч.1 ст. 233 КЗпП України, то частина 2 цієї статті передбачає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. В даному випадку позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який, як зазначено вище, не є заробітною платою, тому підстави для задоволення позовних вимог в цій частині - відсутні.

Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст.141 ЦПК України та оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір , судовий збір підлягає стягненню з відповідача і позивача на користь держави, відповідно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Металпласт на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 01.10.2016 по 30.01.2017 з урахуванням її індексації у розмірі 17476,92 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в сумі - відмовити .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Металпласт на користь держави судовий збір у сумі 2102 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 1854,46 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017): до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України: апеляційна скарга подається апеляційному суду (Харківський апеляційний суд) через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення (Червонозаводський районний суд м.Харкова).

Позивач: ОСОБА_1 , код ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю Металпласт , код ЄДРПОУ 30361225, адреса: 61030, м. Харків, вулиця Сидоренківська, 3.

Суддя: В.А. Єжов