Постанова

від 16.09.2020 по справі 916/2778/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2778/19 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Головея В.М.,

Разюк Г.П.,

секретар судового засідання - Бебик А.М.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Варбаногло Г.А., за довіреністю;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: Вакаренко І.В., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області

від 13 січня 2020 року (повний текст складено 22.01.2020р.)

по справі № 916/2778/19

за позовом Одеської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МП Ефес"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

про стягнення 246 555,49 грн., -

суддя суду першої інстанції: Желєзна С.П.час та місце винесення рішення: 13.01.2020р., м. Одеса, просп.. Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 16.09.2020р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2019р. Одеська міська рада (далі-позивач, Міська рада) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МП Ефес (далі-відповідач, ТОВ МП Ефес , підприємство) про стягнення з останнього на користь позивача безпідставно збереженої орендної плати у розмірі 246 555,49 грн. за період з 01.02.2012р. по 31.08.2014р.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом використання відповідачем земельної ділянки за адресою: м. Одеса, пров. 3-й Аеропортівський, 8/3, за відсутності належним чином оформлених документів, які надають право використовувати земельну ділянку.

Господарським судом Одеської області було залучено до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.01.2020р. у справі №916/2778/19 (суддя Желєзна С.П.) у задоволенні позову Одеської міської ради відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди землі між Одеською міською радою та відповідачем був підписаний 25.04.2012р., проте, у позовній заяві Одеська міська рада просить стягнути із ТОВ МП Ефес безпідставно утриману орендну плату, яка була розрахована позивачем починаючи з 01.02.2012р., тобто до моменту підписання між сторонами договору оренди землі. Посилаючись на відсутність правового обґрунтування позову в частині стягнення із відповідача безпідставно утриманої орендної плати до моменту підписання договору, місцевий господарський суд вирішив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення безпідставно утриманої орендної плати, нарахованої протягом періоду з 01.02.2012р. по 24.04.2012р., тобто до моменту укладення договору оренди землі.

Водночас, Господарський суд Одеської області дійшов висновку про наявність правових підстав для присудження до стягнення із відповідача на користь Одеської міської ради безпідставно утриманої орендної плати, нарахованої позивачем протягом періоду з 25.04.2012р. по 31.08.2014р.

Однак, з огляду на пропуск Одеською міською радою строку позовної давності, відсутність клопотання позивача про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності та наявність відповідної заяви відповідача про застосування інституту позовної давності до позовних вимог Одеської міської ради, суд першої інстанції, керуючись 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, відмовив у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Одеська міська рада звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 13.01.2020р. по справі №916/2778/19 та ухвалити нове рішення по даній справі, яким позовні вимоги Одеської міської ради задовольнити повністю.

Апелянт вважає, що прийняте рішення є незаконним та підлягає скасуванню, у зв`язку із неправильним застосуванням норм матеріального права в частині позовної давності.

Так, Одеська міська рада зауважує, що позовна давність для звернення Одеської міської ради до суду щодо спірних правовідносин переривалась з 02.06.2015р. по 25.01.2019р., так як в той період вживались заходи стосовно захисту прав територіальної громади м. Одеси, а саме: відбувався розглядом справи №916/2201/15 за позовом заступника прокурора.

Також, Одеська міська рада наполягає на тому, що оскільки спірні земельні ділянки були сформовані з моменту прийняття рішення Одеської міської ради від 08.04.2011р. №606- VI, яким був затверджений договір оренди землі, то наявні всі підстави для нарахування безпідставно збережених коштів саме з 01.02.2012р.

Більш детально доводи Одеської міської ради викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 13.01.2020р. у справі №916/2778/19, розгляд справи призначено на 25 03.2020р.

28.02.2020р. від ТОВ МП Ефес до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким відповідач не погоджується з доводами останньої та просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

18.03.2020р. від відповідача до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з введенням превентивних мір щодо запобігання поширенню на території України короновірусу "COVID-19" на підставі Постанови Кабінету міністрів України від 11.03.2020 року №211.

У зв`язку зі встановленням на території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України короновірусу "COVID-19" від 11.03.2020р. №211, ухвалою суду від 19.03.2020р. вказане клопотання ТОВ МП Ефес було задоволено, розгляд справи №916/2778/19 було відкладено до відміни обмежувальних протиепідемічних заходів.

19.03.2020р. до Південно-західного апеляційного господарського суду від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшли пояснення по справі, в яких третя особа підтримує доводи апеляційної скарги та просить суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове із задоволенням позовних вимог.

07.05.2020р. Південно-західний апеляційний господарський суд повідомив відповідною ухвалою учасників процесу про призначення розгляду справи №916/2778/19 на 17.06.2020р.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2020р. у розгляді справи №916/2778/19 оголошено перерву до 01.07.2020р.

Однак, 01.07.2020р. розгляд справи №916/2778/19 не відбувся, у зв`язку з перебуванням суддів-членів колегії: Головея В.М., Разюк Г.П. з 23.06.2020р. по 24.07.2020р. у щорічній відпустці.

Тому, з урахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та перебуванням головуючого судді Савицького Я.Ф. у щорічній відпустці з 03.08.2020р. по 14.09.2020р., розгляд справи №916/2778/19 було перенесено на 16.09.2020 року, про що сторони були повідомлені ухвалою суду апеляційної інстанції від 22.06.2020р.

15.09.2020р. до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "МП Ефес" надійшло клопотання про розгляд справи без його представника, що було враховано колегією суддів у судовому засіданні 16.09.2020р.

У судовому засіданні 16.09.2020р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2009р. виконавчим комітетом Одеської міської ради було видано ТОВ „МП Ефес" свідоцтво серії САС №447477 про право власності на нежитлові будівлі, загальна площа яких складає 3732,7 кв. м. та які розташовані за адресою: м. Одеса, пров. 3-й Аеропортівський, 8/3 (а.с. 84-85).

Рішенням Одеської міської ради №606-VI від 08.04.2011р. було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок (п.1), надано ТОВ „МП Ефес" земельні ділянки, загальною площею 0,9519 га в довгострокову оренду терміном на 25 років за адресою: м. Одеса, пров. 3-й Аеропортівський, 8/3, а саме: земельну ділянку площею 0,9485 га - для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих та складських будівель та земельну ділянку площею 0,0034 га - для експлуатації трансформаторної підстанції (п.2). Також, з вказаного рішення вбачається, що останнім вирішено: затвердити договір оренди землі між Міською радою та ТОВ „МП Ефес" (п.3) і орендну плату на період експлуатації об`єкта - за земельну ділянку площею 0,9485 га - розмірі 6% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки, за земельну ділянку площею 0,0034 га - в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки (п.4). Зобов`язано ТОВ МП Ефес , зокрема, замовити в Одеському міському управлінні земельних ресурсів Одеської міської ради оформлення документів, що посвідчують право оренди земельних ділянок, відповідно до пунктів 2, 3 цього рішення (пп.5.1) (а.с.19 та зв.ст.).

Матеріали справи свідчать, що 25.04.2012р. між Одеською міською радою (Орендодавець) та ТОВ „МП Ефес" (Орендар) було укладено договір оренди землі (далі -Договір), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за №980.

Відповідно до п. 1.1. цього Договору Орендодавцем було передано у строкове, платне користування Орендаря земельні ділянки, загальною площею 0,9519 га, що знаходяться за адресою: м. Одеса, пров. 3-й Аеропортівський, 8/3, кадастрові номери: 5110137300:65:004:0018 та 5110137300:65:004:0019, для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель та для експлуатації трансформаторної підстанції згідно з планом земельних ділянок, який є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з п. 2.2. Договору оренди землі від 25.04.2012р. на земельній ділянці розташовані нежитлові будівлі, що належать ТОВ „МП Ефес" на підставі свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі, серії САС №447477, виданого 10.09.2009р. виконавчим комітетом Одеської міської ради, право власності на які зареєстроване комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" 12.10.2009р. в книзі 90-неж-120 за номером запису №6232.

За п. 2.3. Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 9 485 кв. м. становить 2 391 832,45 грн.; нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 34 кв. м. становить 8 573 грн.

Грошова оцінка земельних ділянок визначена на підставі довідок-витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, складених Управлінням Держгеокадастру у м. Одеса Головного управління Держкомзему у Одеській області Державного комітету України із земельних ресурсів.

Положеннями п. 3.1. Договору визначено, що він укладений терміном на 25 років з дати прийнятті рішення Одеською міською радою №606-VI від 08.04.2011р.

Умовами п. 4.1 договору оренди землі від 25.04.2012р. передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, загальною площею 9 519 кв. м., розрахована наступним чином: за земельну ділянку, площею 9 485 кв. м., у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки, що складає 119 591,62 грн. на рік; за земельну ділянку, площею 34 кв. м., у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки, що складає 257,21 грн. за рік.

Орендна плата вноситься Орендарем, зокрема, рівними частками за податковий період, якій дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.4.3. Договору).

Відповідно до п. 6.3. Договору передача земельних ділянок Орендарю здійснюється у 3-х денний термін після державної реєстрації цього Договору за актом приймання-передачі.

Згідно з пп.9.1.5. Договору подавати Договори оренди землі на здійснення їх державної реєстрації органам виконавчої влади по земельних ресурсах, має право лише Орендодавець як уповноважена особа.

Приписами пп. 9.3.1. Договору встановлено, що Орендар має право приступити до використання земельних ділянок після державної реєстрації Договору.

Пунктом 14.1. Договору встановлено, що останній набирає чинності після нотаріального посвідчення та його державної реєстрації.

У матеріалах справи наявний Акт приймання-передачі земельної ділянки (без дати), підписаний сторонами та скріплений печатками Міської ради та ТОВ МП Ефес , з якого вбачається що відповідачеві було передано у користування земельні ділянки, загальною площею 0,9519 га, що знаходяться за адресою: м. Одеса, пров. 3-й Аеропортівський, 8/3 в довгострокову оренду терміном на 25 років, з дати прийняття Одеською міською радою рішення №606-VI від 08.04.2011р.

Відповідно до Витягу від 26.09.2014р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №27330096, 22.09.2014р. до реєстру було внесено запис про державну реєстрації права оренди за ТОВ „МП Ефес" на земельну ділянку (кадастровий номер 5110137300:65:004:0018) на підставі Договору оренди землі від 25.04.2012р.

Крім того, з Витягу від 26.09.2014р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №27333976 вбачається, що 22.09.2014р. до реєстру було внесено запис про державну реєстрації права оренди за ТОВ „МП Ефес" на земельну ділянку (кадастровий номер 5110137300:65:004:0019) на підставі Договору оренди землі від 25.04.2012р.

Як зазначає позивач, відповідачем не здійснено оплату орендних платежів протягом періоду з 01.02.2012р. по 31.08.2014р., що і стало підставою для звернення Одеської міської ради до суду із відповідним позовом.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача та третьої особи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не погодився з висновком суду першої інстанції щодо застосування строків позовної давності.

У ст. 256 Цивільного кодексу України вказано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", вжитих у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості й обов`язку особи знати про стан її майнових прав. Тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення його цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести те, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, а відповідач - що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Зазначене є наслідком дії загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, котрі є підставами її вимог і заперечень. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі №907/50/16 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019р. у справі №706/1272/14-ц, а також, - постанові Верховного Суду від 05.02.2020р. у справі №908/1347/18.

За умовами ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Тобто, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, судом першої інстанції було зроблено висновки щодо наявності порушеного права позивача.

Водночас, в процесі розгляду справи, від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності, відповідно до якої ТОВ МП Ефес просило суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог Одеської міської ради до ТОВ МП Ефес про стягнення з останнього на користь позивача безпідставно збереженої орендної плати у розмірі 246 555,49 грн. за період з 01.02.2012р. по 31.08.2014р.

Тому, початком перебігу строку позовної давності відповідач вважає 02.02.2012р., оскільки позивач визначає дату укладення Договору 01.02.2012р., отже, про наявність будь-якого порушення свого права позивач, на думку ТОВ МП Ефес , повинен був дізнатись з наступного дня з моменту укладення Договору.

Однак, судова колегія звертає увагу, що умовами п. 4.3. спірного Договору оренди землі визначено, що орендна плата вноситься Орендарем за податковий період, якій дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, перевірено апеляційною колегією та підтверджується матеріалами справи, що спірний Договір оренди землі був укладений сторонами, посвідчений нотаріусом та зареєстрований в реєстрі 25.04.2012р.

Разом з тим, на час укладення між позивачем та відповідачем договору оренди земельної ділянки від 25.04.2012р., державна реєстрація останнього була пов`язана із датою внесення запису до відповідного розділу Книги записів.

Як вбачається з матеріалів справи, державна реєстрація договору оренди земельної ділянки від 25.04.2012р. після його підписання проведена сторонами не була. При цьому, 22.09.2014р., відповідачем було здійснено державну реєстрацію права оренди, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір оренди земельної ділянки від 25.04.2012р. набрав чинності з 22.09.2014р., про що не заперечує і позивач.

Однак, враховуючи, що Одеська міська рада вимагає стягнути безпідставно збережену орендну плату, нараховану за період з 01.02.2012р. по 31.08.2014р., апеляційний суд вважає правильним висновок місцевого господарського суду, що трирічний строк позовної давності для звернення до суду за кожним із орендних платежів, нарахованих позивачем до 31.08.2014р., сплинув відповідно до 31.08.2017р., тобто у будь-якому випадку до моменту звернення позивача до суду із даним позовом, який був поданий 17.09.2019р.

Відповідно до ст. 263 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

В силу приписів ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд критично ставиться до доводів скаржника стосовно того, що у даних правовідносинах строк позовної давності переривався у червні 2015 року, за зверненням прокурора до відповідача із позовними вимогами про стягнення збитків у межах справи №916/2201/15.

Отже, враховуючи, що трирічний строк позовної давності для звернення до суду за даними спірними правовідносинами сплив 31.08.2017р., а звернення прокурора до відповідача із позовними вимогами про стягнення збитків у межах справи №916/2201/15, в силу вищенаведених приписів чинного законодавства не є підставою для переривання або зупинення строків позовної давності, судова колегія не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги щодо відмови у застосуванні інституту позовної давності до даних правовідносин.

У зв`язку з пропуском строку позовної давності для звернення до суду, інші доводи апелянта судова колегія вважає безпідставними та такими, що не спростовують остаточних висновків суду першої інстанції.

З огляду на встановлені обставини судова колегія зазначає, що наведені апелянтом у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення (ухвалу) без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 13.01.2020 року у справі № 916/2778/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Одеської області від 13.01.2020 у справі №916/2778/19 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 13.01.2020р. у справі №916/2778/19 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови підписаний 17.09.2020р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Головей В.М.

Суддя Разюк Г.П.