Рішення

від 10.09.2020 по справі 922/1594/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1594/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Яновській А.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Кооперативу автогаражів "Харків", м. Харків до 3 - я особа, яка не Обслуговуючого кооперативу "Слобода Лідер", м. Харків , не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Відповідача - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Шефель Денис Сергійович, м. Харків про визнання недійсним договору та скасування реєстрації за участю представників:

Позивача - Столяров В.Г. (паспорт серія № 046480 від 17.05.2001 р., Гранкіна О.В. (довіреність № б/н від 24.06.2020 р.;

Відповідача - Мизиненко І.О. (довіреність № б/н від 02.07.2020 р.)

3-ї особи - не з`явилась

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області 25 травня 2020 року подано позовну заяву Кооперативу автогаражів "Харків" до Обслуговуючого кооперативу "Слобода Лідер" (надалі - Відповідач) де просить суд:

- Визнання недійсним Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. "А-1", загальною площею 85,4м.кв., що розташовані за адресою: 61162, м. Харків, вул. Ньютона, 94, зареєстрованого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шефель Д.С. за номером 623 від 10.05.2018.

- Скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю літ. "А-1", загальною площею 85,4м.кв., що розташовані за адресою: 61162, м. Харків, вул. Ньютона, 94 за Обслуговуючим кооперативом "Слобода Лідер" (ЄДРПОУ 41473564), (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №41027898 від 10.05.2018).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.05.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Було вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін з призначенням підготовчого засідання на 16.06.2020 р. о 10:15. Ухвалою суду від 16.06.2020 р. підготовче засідання відкладено на 02.07.2020 р. о 11:15. Ухвалою суду від 02.07.2020 р. підготовче засідання відкладено на 21.07.2020 р. о 11:30.

Суд, своєю ухвалою від 21.07.2020 задовольнив клопотання (вх. № 15971 від 13.07.2020 р.) Кооперативу автогаражів "Харків" про витребування доказів та зобов`язав приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Шефель Дениса Сергійовича надати суду належним чином засвідчену копію договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 10.05.2018 р., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шефель Д.С., зареєстрований в реєстрі за № 623 загальною площею 85,4 кв.м., що розташована за адресою: 61162, м. Харків, вул. Ньютона, буд. 94 та належним чином засвідчену копію нотаріальної справи по вказаному договору.

Також, цією ухвалою судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 18 серпня 2020 року о 11:30

На вимогу вищезазначеної ухвали, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шефель Д.С., було надано до суду супровідним листом вих. №57/01-16 від 30.07.2020 (вх. №17853 від 04.08.2020) належним чином засвідчену копію нотаріальної справи по вказаному договору.

06.08.2020 представником Позивача було надано до суду супровідним листом (вх. № 18086 від 06.08.2020) додаткові докази, які долучені судом до матеріалів справи.

Судове засідання від 18.08.2020 було відкладено на 10.09.2020 на 11:00 про що повідомлено сторін відповідною ухвалою суду.

Представник Позивач в призначеному судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд задовольнити їх.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про причини своєї неявки суд не повідомив. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, суд установив наступне.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що рішенням 10 травня 2018 року укладено договір між кооперативом автогаражів ХАРКІВ , за підписом ОСОБА_1 , який діє на підставі Статуту як голова Правління кооперативу, та обслуговуючим кооперативом СЛОБОДА ЛІДЕР , за підписом ОСОБА_2 , який є співзасновником обслуговуючого кооперативу разом з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. А-1 , загальною площею 85,4 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстровано приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шефель Д.С. за номером 623.

Позивач, звертаючись з зазначеним позов посилається на те, що його майно протиправно відчужено, з підстав відсутності у ОСОБА_1 відповідних прав підпису щодо укладення Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, а останній достеменно знав про відсутність необхідного обсягу повноважень на вчинення цього правочину, що також підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 02.10.2019р., яке залишене в цій частині без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2019р. та постановою Касаційного господарського суду від 03.03.2020р. у справі №922/756/19 стосовно визнання недійсним рішення загальних зборів уповноважених членів кооперативу автогаражів, оформленого протоколом №18 від 27.03.2016р., зокрема, щодо обрання головою Правління ОСОБА_1 та надання йому повноважень на укладення договорів та прийняття рішень щодо відчуження майна, належного кооперативу.

Зазначеними судовими рішеннями у справі № 922/756/19 встановлено, що загальні збори не були правомочними, через порушення права членів кооперативу на участь в управлінні кооперативом у зв`язку з недотримання процедури скликання загальних зборів кооперативу, а саме не повідомлення належним чином про скликання та проведення таких загальних зборів, документально не підтверджено факт делегування членами кооперативу уповноважених осіб, що приймали участь у загальних зборах уповноважених членів кооперативу автогаражів ХАРКІВ 27.03.2016р., не доведено наявність кворуму на проведених 27.03.2016р. загальних зборах уповноважених членів кооперативу, що свідчить про порушення порядку скликання і проведення загальних зборів кооперативу, порушення прав членів кооперативу.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує з підстав вчинення дотриманням передбаченого законодавством форми стосовно види оспорюваного договору, який виконаний сторонами, а право власності на нерухоме майно зареєстровано за покупцем.

Стосовно рішень суду на які посилається позивач, на думку відповідача, не є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу, посилаючи на те, що рішення суду були прийняті та набрали законної сили після укладання, а питання дійсності чи недійсності оспорюваного правочинну згідно з положенням ст. 215 ЦК України має вирішуватись з огляду на обставини, які мали місце в момент його вчинення.

Крім того, відповідач посилається на те, що позивачем не повернуті грошові кошти за об`єкту купівлі-продажу, що підтверджує схвалення такого правочину.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В частині 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 328, частини 4 ст. 334 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом; право власності на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно зі ст.ст. 316, 317 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

10.05.2018 між КА ХАРКІВ (код 22645756) в особі Голови правління кооперативу автогаражів "Харків" ОСОБА_1 та ОК СЛОБОДА ЛІДЕР (код 41473564) в особі ОСОБА_2 , який діє на підставі довіреності, посвідченої Хаславською К.В., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 11.04.2018 за реєстром №1234, було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. А-1 , загальною площею 85,4 м.кв., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шефель Денисом Сергійовичем, зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за номером №644 та у Державному реєстрі правочинів №41027898 від 10.05.2018.

Як свідчить копія довіреності, зареєстрованого в реєстрі №1234 від 11.04.2018 виданий ОК СЛОБОДА ЛІДЕР в особі Голови правління ОСОБА_1, який діє на підставі статуту, уповноважує ОСОБА_2 , представляти інтереси обслуговуючого кооперативу СЛОБОДА ЛІДЕР .. у тому числі щодо купівлі на ім`я кооперативу будь-якого нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Як свідчить копія протоколу №03/04 загальних зборів членів ОК СЛОБОДА ЛІДЕР від 03.04.2018 (який серед інших документів, був поданий приватному нотаріусу Шефель Д.С, для посвідчення договору купівлі-продажу нежитлової будівлі), на яких були присутні члени, що володіють 100% голосів (1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_2 , 3. ОСОБА_4 , 4. ОСОБА_3 ) де було надано повноваження голові правління Обслуговуючого кооперативу СЛОБОДА ЛІДЕР ОСОБА_1 на укладення з Кооперативом автогаражів "Харків" договору купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. А-1 , загальною площею 85,4 м.кв. по АДРЕСА_2 на будь-яку суму та на будь-яких умовах на власний розсуд з правом передоручення на підставі відповідної довіреності.

Матеріали справи містять копії платіжного доручення від 11.05.2018 № 1513344588 згідно яких покупець перераховував кошти продавцю із призначенням платежу згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 10.05.2018 , на загальну суму 248 000,00 грн. Доказів того, що виконання договору не було прийнято продавцем, а вказані кошти були повернуті платнику, суду не подано.

Суд зазначає, що слід розрізняти правові поняття неукладений договір, нікчемний та недійсний.

Так, нікчемним є договір, який недійсний в силу закону. Недійсним є договір, визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої сторони з вичерпного переліку підстав, встановлених законом.

Поняття неукладений договір є тотожним договору, що не відбувся.

Суд вказує, що згідно з частинами 1-3 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами, а обставини свідчать про те, що сторони вчиняли фактичні дії на виконання договору, про що свідчать вищенаведені платіжні доручення.

Крім того, відповідач фактично набув вказане приміщення у володіння, користувався ним та ніс витрати на його утримання, про що свідчать залучені до матеріалів справи платіжні доручення на оплату податку на нерухоме майно, копії платіжного доручення оплати за нежитлову будівлю по договору. Станом на час розгляду справи спірне приміщення продовжує знаходитись у фактичному володінні Обслуговуючого кооперативу СЛОБОДА ЛІДЕР , що сторонами не заперечується.

Враховуючи, що договір купівлі-продажу від 10.05.2018 фактично виконувався (відповідач перерахував на користь продавця кошти, отримав приміщення у володіння, фактично ним користувався та ніс витрати на його утримання), судом встановлено, що такий договір є укладеним, і підстави для визначення зазначеного договору як неукладеного відсутні.

Також правомірність володіння позивача спірним приміщенням, яка презюмується в силу закону згідно частини 3 ст. 397 ЦК України, відповідачем не спростована.

Суду не подано доказів визнання зазначеного договору купівлі-продажу недійсним, розірвання такого договору у встановленому порядку за згодою сторін або в судовому порядку, та/або доказів припинення зобов`язань за ним у будь-який інший передбачений законом спосіб.

Державна реєстрація правочину та державна реєстрація речового права, що виникло на підставі правочину, є різними правовими категоріями. Укладення у письмовій нотаріально посвідченій формі та державна реєстрація правочину відчуження нерухомого майна передують та є правовою підставою для державної реєстрації права за набувачем майна.

Судом встановлено, що Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. "А-1", загальною площею 85,4м.кв., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 10.05.2018 р. між Кооперативом автогаражів Харків та Обслуговуючого кооперативу Слобода Лідер , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шефель Д.С., зареєстрований в реєстрі за № 623 укладений із дотриманням всіх необхідних вимог закону, сторони уклавши договір, на основі вільного волевиявлення в належній формі досягли згоди з усіх необхідних істотних умов, договір є укладеним, чинним, в судовому порядку недійсним не визнаний, за згодою сторін або в судовому порядку не розірваний, зобов`язання сторін за ним не є припиненими, сторони вчинили реальні дії на виконання вказаного договору, а саме покупець отримав приміщення у фактичне володіння, користувався ним, ніс витрати на його утримання, здійснював оплату його вартості продавцю, продавець прийняв виконання, сплачені кошти не повернув, правомірність фактичного володіння покупця спірним приміщенням в порядку частини 3 ст. 397 ЦК України жодним чином не спростував.

Разом із тим, суд зазначає, що судовими рішенням першої, апеляційної та касаційної інстанцій по справі №922/756/19 було визнано недійсним рішення загальних зборів уповноважених членів Кооперативу автогаражів Харків , оформлене протоколом №18 від 27.03.2016р.

Відповідно до пункту 21 зазначеного протоколу (№18 від 27.03.2016р.), було ухвалено щодо звільнення ОСОБА_5 з посади голови Правління Кооперативу та обрання головою Правління ОСОБА_1 з наданням останньому повноважень на укладення договорів та прийняття рішень щодо відчуження майна, належного кооперативу.

Так, судом був встановлений факт порушення корпоративних прав та факт прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму, де суд визначив "Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №912/2837/17, в якій, незважаючи на факт присутності учасників на загальних зборах, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів, оскільки внаслідок неналежного повідомлення про проведення загальних зборів були порушені прав позивачів на внесення пропозицій щодо питань, включених до проекту порядку денного загальних зборів акціонерного товариства та щодо нових кандидатів до складу органів товариства.

Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги встановлений факт порушення корпоративних прав позивача - ОСОБА_6 як учасника КА Харків та факт прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму, що є безумовною підставою для визнання такого рішення недійсним, обставини щодо присутності чи відсутності ОСОБА_6 на загальних зборах не впливають на вирішення цього спору."

Частиною четвертою статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 182, ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно п.1 ч.1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Приписами ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення; якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

За таких обставин, в Державному реєстрі реєструються речові права лише на існуюче нерухоме майно.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Нормами ч.4 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Скасування державної реєстрації на підставі рішення суду передбачено ч.2 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 за №1127.

Відповідно до пункту 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 за №1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

За правилами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частини 3 ст.215 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2 ст.203 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 1 ст.216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом, не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння.

За змістом частини третьої ст. 215 Цивільного кодексу України договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Така правова позиція Верховного Суду зазначена у постанові від 12.03.2018 у справі №910/22319/16 у подібних правовідносинах.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи встановлений судом факт, який набрав законної сили, стосовно визнання недійсним рішення загальних зборів уповноважених членів кооперативу автогаражів, оформленого протоколом №18 від 27.03.2016р., яким ОСОБА_1 обрано головою Правління, таким чином суд прийшов до висновку, що договір купівлі-продажу нежитлової будівлі укладений 10.05.2018 р. між Кооперативом автогаражів Харків та Обслуговуючого кооперативу Слобода Лідер , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шефель Денисом Сергійовичем, зареєстрований в реєстрі за № 623, було укладено особою (продавцем), яка не мала права відчужувати нерухоме майно, суд дійшов висновку, що цей договір суперечить вимогам закону, а саме нормам ст. ст. 203, 2015, 655, 656, 658 ЦК України та ст. 207 ГК України, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У мотивувальній частині наведеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", як правило, не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.

Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 74 ГПК України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Суд звертає увагу на те, що завданням правосуддя є захист охоронюваних законом прав та інтересів осіб.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Наслідком прийняття судового рішення має бути реальне поновлення прав та/або інтересів особи, які були порушені.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Враховуючи, що судом встановлено недійсність договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, укладений 10.05.2018 р. між Кооперативом автогаражів Харків та Обслуговуючого кооперативу Слобода Лідер , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шефель Денисом Сергійовичем, зареєстрований в реєстрі за № 623, то за таких відстав, підлягає скасуванню рішення про державну реєстрацію прав власності №26083153 від 10.05.2018 р. внесений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шефель Денисом Сергійовичем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1", загальною площею 85,4м.кв., що розташовані за адресою: 61162, м. Харків, вул. Ньютона, 94 зареєстровано за Обслуговуючим кооперативом "Слобода Лідер" (ЄДРПОУ 41473564), (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №41027898 від 10.05.2018), яке прийняте на підставі такого договору. Означене обумовлено тим, що вказане рішення за своєю правовою природою є похідним, оскільки приймалось на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу нежитлової будівлі.

При цьому суд зазначає, що задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації права власності та визнання припиненим права власності повністю відновлює порушені права позивача.

В той час суд вказує, що викладені відповідачем твердження не спростовують доводів позивача та встановлених судом обставин.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997р. ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950р. (далі - Конвенція) , Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Нормами ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Також, у цьому Рішенні зазначено, що відповідно до встановленого прецедентного права Суду втручання має підтримувати "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи. Ця свобода оцінювання, тим не менше, йде пліч-о-пліч з Європейським наглядом. Суд вважає, що державні органи неминуче вступають у численні договори приватноправової природи із звичайними громадянами у ході виконання своїх функцій.

З наведеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що Європейський суд наголошує на необхідності з`ясування при вирішенні спорів, що доктрина ultra vires застосовується державою з урахування принципу пропорційності втручання держави у право приватної особи мирно володіти своїм майном. Констатуючи порушення ст. 1 Першого протоколу до вказаної Конвенції, Європейський суд з прав людини обґрунтував його тим, що орган державної влади при укладанні угоди, вважав себе компетентним на її укладання, при цьому національне законодавство не містило чітко вираженої заборони на укладання таких угод і укладання таких угод було звичайною практикою, а відтак особа приватного права мала всі підстави вважати, що орган державної влади діє в межах компетенції.

Пунктом 55-58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Україна - Тюмень проти України" від 22.02.2008 визначено, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (також рішення у справі "Спорронґ та Льоннрот проти Швеції", від 23 вересня 1982 року, Sеrіеz А nо. 52, р. 26, § 69). Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно із другим реченням, яке необхідно розуміти в світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (рішення у справі "Прессоз Компанія Нав`єра та інші проти Бельгії", від 20 листопада 1995 року, Sеrіеz А nо. 332, р. 23, § 38). Держава користується широкою свободою розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів з огляду на загальний інтерес для досягнення мети закону, про який йдеться. Проте, Суд не може не скористатися своїм повноваженням щодо здійснення перевірки та повинен визначити, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом заявника на "мирне володіння його майном" в розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу (рішення у справі "Звольски та Звольська проти Республіки Чехія", N 46129/99, § 69, ЕСНК. 2002-ІХ).

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідачів 1 та 2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки саме їх дії викликали даний спір, а приватний нотаріус діяв як реєстратор відповідних реєстраційних дій.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. "А-1", загальною площею 85,4м.кв., що розташовані за адресою: 61162, м. Харків, вул. Ньютона, 94, укладений 10.05.2018 р. між Кооперативом автогаражів Харків та Обслуговуючого кооперативу Слобода Лідер , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шефель Денисом Сергійовичем, зареєстрований в реєстрі за № 623.

Скасувати запис про право власності №26083153 від 10.05.2018 р. внесений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шефель Денисом Сергійовичем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якого право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1", загальною площею 85,4м.кв., що розташовані за адресою: 61162, м. Харків, вул. Ньютона, 94 зареєстровано за Обслуговуючим кооперативом "Слобода Лідер" (ЄДРПОУ 41473564), (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №41027898 від 10.05.2018).

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу Слобода Лідер (61162, м. Харків, вул. Ньютона, 94, код ЄДРПОУ 41473564) на користь Кооперативу автогаражів Харків (61162, м. Харків, вул. Ньютона, 94, код ЄДРПОУ 22645756) суму витрат по оплаті судового збору в розмірі 4204,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "21" вересня 2020 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя І.П. Жигалкін