Ухвала

від 18.09.2020 по справі 520/7624/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/30/20

Номер справи місцевого суду: 520/7624/18 1-кс/947/17098/19

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисникаОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27.12.2019 р., якою по кримінальному провадженню №12014160020000076 внесеному до ЄРДР 24.02.2014 року відносно:

ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Харкова, громадянина України, з вищою освітою, який до 14.08.2018 року був зареєстрований: АДРЕСА_1 ,

-підозрюваного ускоєнні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.1ст.255,ч.3ст.27ч.4ст.28ч.3ст.212,ч.3ст.27ч.2ст.28ч.1ст.366,ч.3ст.27ч.4ст.28ч.1ст.364КК України було відмовлено у застосуванні запобіжного заходу у виді триманні під вартою,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Зазначеною ухвалою слідчого судді було відмовлено у задоволенні клопотання ст. слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 364 КК України.

Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя послався в своїй ухвалі, що відповідно до матеріалів клопотання та встановлених в судовому засіданні фактів, інформації, яка міститься в базах даних Інтерполу щодо оголошення ОСОБА_9 у міжнародний розшук не має, а сторона обвинувачення обґрунтовує своє клопотання лише наявністю у кримінальному провадженні постанови слідчого від 24.12.2019 року про оголошення підозрюваного у міжнародний розшук.

Слідчий судді прийшов до висновку, що відсутні належні докази перебування підозрюваного ОСОБА_9 у міжнародному розшуку, а тому відсутні правові підставі для задоволення клопотання слідчого.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.

В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 , зазначив, що вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:

- висновок слідчого судді про недоведеність оголошення ОСОБА_9 у міжнародний розшук не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки відповідно до постанови слідчого від 24.12.2019 року ОСОБА_9 оголошено у міжнародний розшук, який доручено Службі безпеки України та не надано жодної оцінки постанові слідчого від 24.12.2019 року про оголошення ОСОБА_9 в міжнародний розшук, обґрунтованості підозри та факту перебування останнього за межами України;

- слідчим суддею під час судового розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_9 , в порушення вимог ст.ст. 193, 194 КПК України не досліджено та не з`ясовано наявність обґрунтованої підозри, ризиків, визначених ст. 177 КПК України та оголошення ОСОБА_9 у міжнародний розшук.

Посилаючись на наведені доводи, прокурор ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого, погодженого з прокурором та обрати підозрюваному ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Окрім того, захисником ОСОБА_11 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 поданні заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора та залишити ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27.12.2019 року без змін.

Натомість, матеріали провадження, а також заперечення адвоката ОСОБА_11 не містять підтверджень щодо наявності повноважень на захист прав підозрюваного ОСОБА_9 .

В судові засідання суду апеляційної інстанції захисник ОСОБА_12 неодноразово не з`являвся з посиланням на введення карантинних обмежень на території України, підтвердженням чого є численні клопотання про відкладення судового розгляду кримінального провадження, які були надіслані на електронну адресу апеляційного суду, та які наявні в матеріалах провадження.

Щодо неодноразової неявки захисника ОСОБА_12 до суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає.

Так, розгляд зазначеного кримінального провадження за скаргою прокурора був призначений на 31.03.2020 р. та відкладений за заявою прокурора та захисника ОСОБА_12 про неможливість участі у розгляді у зв`язку із введенням карантинних обмежень на території України.

Наступні судові засідання були відкладені на 06.04.2020 р., 27.04.2020 р., 20.05.2020 р., 10.06.2020 р. 08.07.2020 р. 14.08.2020 р., 20.08.2020 р., 11.09.2020 р., однак не відбулись у зв`язку із заявленими клопотаннями захисника ОСОБА_12 про перенесення судових засідань з посиланням на введення карантинних обмежень на території України.

В судове засідання призначене на 18.09.2020 р. захисник ОСОБА_12 знову не з`явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином, натомість від нього вкотре надійшло клопотання про відкладення розгляду провадження до закінчення загальнонаціонального карантину на території України.

Водночас, на думку колегії суддів адаптивний карантин вже не перешкоджає розгляду справи, тому що з 22 травня 2020 року Кабінет Міністрів України дозволив регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні. Відповідне положення міститься у постанові КГС ВС від 16 липня 2020 року у справі №924/369/19.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України №343 від 04 травня 2020 року «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність, в тому числі, адвокатів.

При цьому, у даному конкретному випадку, з огляду на тривале перебування кримінального провадження на розгляді у суді апеляційної інстанції, а також численні відкладення судових засідань за ініціативою захисника ОСОБА_12 , апеляційний суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України, відповідно до яких принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року зазначено, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Приймаючи до уваги викладене, дотримуючись принципів законності і верховенства права та розумності строків під час здійснення розгляду кримінального провадження, передбаченого ст. 28 КПК України, а також враховуючи неодноразові відкладення судових засідань за ініціативою захисника, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності захисника підозрюваного ОСОБА_9 , однак з метою дотримання прав підозрюваного ОСОБА_9 , ухвалою колегії суддів апеляційного суду від 18.09.2020 р. залучено захисника ОСОБА_8 для проведення окремої процесуальної дії.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурорів, які наполягали на вимогах апеляційної скарги, захисника ОСОБА_8 , яка заперечувала проти скарги прокурора, вивчивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Згідно із п. 4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до ст. 5 Конвенції кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

В рішенні «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини вказує на те, що пункт 4 статті 5 забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалося затримання (також справа «Буткевічюс проти Литви»).

Разом з тим відповідно до п. 175 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine) від 21 квітня 2011р., заява №42310/04 суд наголошує, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (див. рішення у справі «Чеботарі проти Молдови» (Cebotari v. Moldova), №35615/06, п.48, від 13 листопада 2007 року).

Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою за його відсутності, мотивуючи свої вимоги тим, що наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та тим, що місце знаходження підозрюваного ОСОБА_9 встановити неможливо, оскільки він переховується від правоохоронних органів та суду, та наявні відомості про те, що він покинув територію України, що обумовило прийняття слідчим у кримінальному провадженні постанови від 24.12.2019 року про оголошення в міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_9 .

Апеляційний суд вважає, що, розглядаючи клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_9 , слідчий суддя не дотримався вимог кримінального процесуального закону, не дослідив належним чином обставини провадження, у зв`язку з чим прийшов до помилкових висновків про відсутність підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_9 за його відсутністю запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук.

Таким чином, кримінальним процесуальним законом України передбачено спеціальну процедуру вирішення питання, коли особа, щодо якої ставиться питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оголошено у міжнародний розшук і при вирішенні зазначеного питання законодавець вимагає дослідити обставини кримінального провадження та встановити наявність сукупності 2-х факторів: наявність ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; оголошення підозрюваного в міжнародний розшук.

Відповідно до клопотання слідчого органом досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014160020000076 від 24.02.2014 року встановлено, що ОСОБА_9 , в період з осені 2011 року до березня 2014 року спільно з ОСОБА_13 , досудове розслідування щодо якого здійснюється у іншому кримінальному провадженні, організував на території держави України злочинну організацію з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, приймав у ній участь та керував нею, а також організовував вчинення її членами тяжких та особливо тяжких злочинів за наступних обставин.

Метою злочинної організації ОСОБА_9 було отримання незаконного збагачення за рахунок коштів, не сплачених до державного бюджету у вигляді обов`язкових податків, зборів та платежів, які мали б бути сплачені у випадку випуску у вільний обіг на митній території України імпортованих нафтопродуктів.

Взявши на себе функцію загального керівництва злочинною організацією, ОСОБА_9 залучив до участі в ній як співорганізаторів довірених осіб із свого найближчого оточення, які мали відповідну кваліфікацію, а також достатній досвід роботи у сфері нафтопереробки, перевалки нафтопродуктів та їх оптової реалізації, а також осіб з достатнім досвідом управління суб`єктами господарювання, діяльність яких, зокрема, пов`язана із здійсненням будь-яких операцій із нафтопродуктами.

За замислом ОСОБА_9 , осередки зазначеної злочинної організації повинні були діяти у різних регіонах держави, виконуючи відведені їм функції щодо ввезення на митну територію України від імені створених його злочинним угрупуванням офшорних компаній та фіктивних підприємств нафтопродуктів під виглядом їх транзиту з подальшим розміщенням зазначених нафтопродуктів на митних складах, розташованих у різних областях України, реалізацією вказаних не розмитнених нафтопродуктів із цих митних складів вітчизняним оптовим покупцям, без сплати до державного бюджету відповідних податків, зборів і платежів та оформлення при цьому фіктивних документів щодо вивозу нафтопродуктів за межі митної території України.

Маючи значний фінансовий капітал, отриманий від незаконної діяльності вказаних суб`єктів господарської діяльності та вплив на державні органи влади, а саме Державну митну службу України та інші служби, ОСОБА_9 у 2011 році приступив до виконання задуманого плану вчинення злочинних дій.

Для успішної реалізації злочинного умислу ОСОБА_9 та інші члени злочинної організації вступили у попередню змову з невстановленими службовими особами Державної митної служби України, які зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, діючи в їх інтересах, навмисно створили їм умови для ввезення та незаконного розповсюдження нафтопродуктів без сплати зборів, податків та платежів.

Для реалізації розробленого плану злочинної діяльності ОСОБА_9 організував створення ряду суб`єктів господарської діяльності, як вітчизняних, а саме: ТОВ «Зовнітрансгаз» (код 37860735), ТОВ «Цикловаст» (код 38674635), ПП «Фірма «Армада-Плюс» (код ЄДРПОУ 34525053), ТОВ «ГазУкраїна-2020»(код 37428778), ТОВ «Торговий дім «ВЕТЕК» (код 38809821), ТОВ «Гатіора», ТОВ «Даймонд Альянс», а також інші невстановлені суб`єкти підприємницької діяльності, так і підприємств-нерезидентів, в тому числі й офшорних - «KSANDRO ENTERPRISE» (Британські Віргінські Острови), «FREMINGHAM INVESTMEN CORP» (Республіка Панама), «SOPREMA TRADING LTD» (Британські Віргінські Острови) та інші невстановлені.

Для надання злочинній діяльності легального вигляду та створення позитивного іміджу в суспільстві, ОСОБА_9 вирішив об`єднати фіктивні підприємства єдиними брендами - групами компаній, спочатку - у 2011 році, «ГазУкраїна-2009», а пізніше, у лютому 2013 року - «Східно-Європейська паливно-енергетична компанія» («СЄПЕК»). З цією метою зареєстровані відповідні однойменні материнські підприємства у формі товариств з обмеженою відповідальністю.

З використанням останніх, а також фіктивних суб`єктів господарської діяльності резидентів та підконтрольних офшорних компаній - нерезидентів, на територію України ввозились нафтопродукти в митному режимі «транзит» та в подальшому на підставі підроблених документів нібито вивозились за межі митної території України на адресу вищевказаних підконтрольних офшорних компаній.

Крім того, за вказівкою ОСОБА_9 у період з січня 2012 року по лютий 2014 року члени злочинної групи підшукали та взяли в оренду від імені ТОВ «Зовнітрансгаз», ТОВ «Цикловаст», ПП «Фірма «Армада-Плюс» бази зберігання нафтопродуктів, якими вони фактично керували, та які вони використовували для незаконної реалізації нафтопродуктів.

Також, членами злочинної організації у 2013 році придбано ПАТ «Одеський НПЗ» з метою прикриття фіктивної переробки і реекспорту нафтопродуктів за контрактами з компаніями-нерезидентами, які в дійсності реалізовувались на території України без сплати обов`язкових платежів (зборів).

Водночас, з метою документального забезпечення фіктивного вивезення нафтопродуктів за межі митної території України, 22.11.2011 року ОСОБА_9 для забезпечення реалізації злочинної схеми з ухилення від сплати податків придбано ТОВ «Лагуна-Рені».

У період з початку 2012 року по лютий 2014 року ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_14 та іншими співучасниками, організували придбання нафтопродуктів на світовому ринку від імені офшорних компаній «KSANDRO ENTERPRISE» (Британські Віргінські Острови), «PROSPERITI DEVELOPMENT S.A.» (Панама), «SOPREMA TRADING LTD» (Британські Віргінські Острови) у підприємств виробників та постачальників з різних країн світу, а також їх ввезення на територію України автомобільним, залізничним та морським транспортом від імені фіктивних підприємств ТОВ «Зовнітрансгаз», ПП «Фірма «Армада Плюс», ТОВ «Цикловаст» в режимі «митний склад» паливно-мастильних матеріалів (бензин автомобільний АИ-92, RON 95, паливо дизельне тощо).

При цьому, ОСОБА_9 та інші співучасники, з метою прикриття своєї протиправної діяльності щодо реалізації нерозмитнених нафтопродуктів, організували виготовлення невстановленими особами завідомо підроблених первинних бухгалтерських та фінансово-господарських документів, а саме: договорів, угод, контрактів, додаткових угод, актів прийому передачі, актів виконаних робіт, податкових накладних, товарно-транспортних накладних тощо, до яких внесено завідомо неправдиві відомості про те, що ТОВ «ГазУкраїна-2020» здійснювало поставки нафтопродуктів на адресу підприємств - нафтотрейдерів, хоча в дійсності дане підприємство не ввозило, не оформляло та не володіло жодними паливно-мастильними матеріалами та було створено виключно з метою прикриття незаконної діяльності.

Також, з цією ж метою ОСОБА_9 та інші співучасники, організували виготовлення товарно-транспортних накладних, до яких внесені завідомо неправдиві відомості про переміщення нафтопродуктів, які знаходяться в митному режимі «митний склад», з територій нафтобаз ТОВ «Зовнітрансгаз», ПП «Фірма «Армада Плюс», ТОВ «Цикловаст» за межі території України в митному режимі «реекспорт» через порт Рені, хоча згідно інформації ДП «Укрзалізниця» ці нафтопродукти перевезені по території України та розміщені на нафтобазах підприємств нафтотрейдерів, які їх придбали у ТОВ «ГазУкраїна-2020» без розмитнення та сплати належних податків, зборів та платежів.

В результаті вказаних злочинних дій членами злочинної організації, створеної ОСОБА_9 , за період з 07.12.2012 року по 28.02.2014 року спричинено державі України збитки у виді не сплати митних платежів на суму 2 620 276 531,15 грн.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_9 підтверджується комплексом зібраних у кримінальному провадженні доказів, а саме матеріалами, вилученими 13.05.2017 року в ході тимчасового доступу до речей і документів в Антимонопольному комітеті України; показами підозрюваних: ОСОБА_15 від 24.10.2017 року, ОСОБА_14 від 02.08.2017 року, ОСОБА_16 від 17.01.2018 року, ОСОБА_17 від 22.04.2017 року, ОСОБА_18 від 24.10.2017 року, ОСОБА_19 від 24.10.2017 року; показами свідків ОСОБА_20 від 12.01.2018 року, ОСОБА_21 від 12.05.2017 року, ОСОБА_22 від 07.05.2014 року, ОСОБА_23 від 20.11.2017 року, ОСОБА_24 від 16.01.2018 року; висновками судово-економічних експертиз №50Е від 22.05.2017 року, №88Е від 30.05.2017 року; висновком експерта №131-Х від 01.09.2017 року та іншими матеріалами провадження в їх сукупності.

Таким чином на даному етапі досудового розслідування зазначені докази є достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 364 КК України. При цьому, відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення наявності вини ОСОБА_9 , оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими відповідно до ст. 87 КПК України в ході апеляційного розгляду не встановлено.

За таких обставин ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.1ст.255,ч.3ст.27ч.4ст.28ч.3ст.212,ч.3ст.27ч.2ст.28ч.1ст.366,ч.3ст.27ч.4ст.28ч.1ст.364 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких та особливо тяжких.

Отже з огляду на тяжкість покарання за вчиненні злочини, та враховуючи факт виїзду ОСОБА_9 за межі території України 19.02.2014 року за інформацією Державної прикордонної служби та неможливість на сьогоднішній день встановити його місце знаходження, очевидні ризики того, що підозрюваний ОСОБА_9 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути кримінального переслідування.

Окрім того, на теперішній час не всі учасники злочинної організації встановлені і ОСОБА_9 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, може незаконно впливати на таких осіб, у тому числі перебуваючи за межами України, а також може незаконно впливати на осіб, допитаних у кримінальному провадженні в якості свідків, та може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, маючи значний фінансовий капітал та міцні ділові зв`язки на території України, через невстановлених осіб може знищити речі та документи, які на даний час не встановлені слідством, однак мають суттєве значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, що свідчить про реальну наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо оголошення підозрюваного ОСОБА_9 у міжнародний розшук - апеляційний суд вважає, що слідчий суддя прийшов до невірного висновку в оскаржуваній ухвалі про те, що слідчим не доведений факт оголошення підозрюваного ОСОБА_9 у міжнародний розшук з посиланням на положення законодавчих норм, відповідно до яких, на думку слідчого судді, рішення про оголошення особи в міжнародний розшук на підставі запиту НЦБ Інтреполу в Україні приймає Генеральний секретаріат Інтерполу або Національне центральне бюро Інтреполу відповідної країни.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук.

Частиною 2 ст. 281 КПК України встановлено, що про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

В матеріалах провадження наявна постанова ст. слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 від 24.12.2019 року, якою оголошено ОСОБА_9 у міжнародний розшук у відповідності до вимог ст. 281 КПК України (т.1, а.п. 89-93).

Посилання слідчого судді на норми, які вимагають запиту НЦБ Інтреполу та рішення Генерального секретаріату Інтерполу або Національного центрального бюро Інтреполу відповідної країни є помилковими, оскільки стосуються не процедури оголошення особи у міжнародний розшук, яка регулюється положеннями ст. 281 КПК України, а стосується процедури міжнародногорозшуку з використанням можливостей НЦБ Інтерполу в Україні, яка вже відбувається на підставі постанови про оголошення в міжнародний розшук відповідно до положень Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затвердженої спільним Наказом №3/1/2/5/2/2 від 09 січня 1997 року.

Згідно п. 4.4 даної Інструкції підставою для міжнародногорозшуку є запит правоохоронного органу, надісланий до НЦБ.

Таким чином, слідчий суддя не вірно визначив термін та порядок здійснення такої негласної слідчої (розшукової) дії як «оголошення у міжнародний розшук», що не є тотожним процедурі «міжнародного розшуку з використанням можливостей НЦБ Інтерполу в Україні», яка являє собою комплекс розшукових інформаційних довідкових та інших заходів, що здійснюються НЦБ Інтерполу на території держав-учасниць МОКП- Інтерпол відповідно до норм міждержавного права, а також відповідно до норм чинного законодавства України з метою отримання інформації про місцезнаходження, виявлення, арешту і видачі (екстрадиції) осіб, які переховуються від слідства, суду.

Враховуючи наведені правові норми та в результаті дослідження матеріалів провадження за клопотанням слідчого та наявність відповідно оформленої постанови слідчого про оголошення підозрюваного у міжнародний розшук, апеляційний суд вважає доведеним факт оголошення підозрюваного ОСОБА_9 в міжнародний розшук, що в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ч. 1 ст. 177 КПК України, являється підставою для обрання відносно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за його відсутністю в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 193 КПК України у такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Згідно ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення є неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи.

За таких обставин апеляційний суд визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про наявність підстав для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 193, 281, 309, 376, 404, 405, 407, 409, 410, 411, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27.12.2019 р., якою відмовлено в задоволенні клопотання ст. слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 укримінальному провадженні,внесеному доЄРДР за№12014160020000076від 24.02.2014рокуза ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 364 КК України - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання ст. слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 , яке погоджено з прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.1ст.255,ч.3ст.27ч.4ст.28ч.3ст.212,ч.3ст.27ч.2ст.28ч.1ст.366,ч.3ст.27ч.4ст.28ч.1ст.364 КК України задовольнити.

Обрати підозрюваному ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді триманні під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.

Після затримання ОСОБА_9 не пізніше, як через сорок вісім годин з часу його доставки до місяця розслідування кримінального провадження доставити ОСОБА_9 до слідчого судді для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою або його заміну на більш м`який запобіжний захід.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає .

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4