Рішення

від 09.09.2020 по справі 280/1987/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 вересня 2020 року о/об 12 год. 11 хв.Справа № 280/1987/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС" (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20, код ЄДРПОУ: 34063592) до Офісу великих платників податків ДПС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 г, код ЄДРПОУ: 43141471) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

за участі представників:

від позивача - Дерека Д.В.

від відповідача - Тоцька Г.В.

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС (надалі - позивач) до Офісу великих платників податків ДПС (відповідач), в якому позивач просить суд визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 січня 2020 року №0000035007 та №0000055007.

Ухвалою судді від 30 березня 2020 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначено на 27 квітня 2020 року.

27 квітня 2020 року провадження у справі зупинено до 15 червня 2020 року, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

15 червня 2020 року ухвалою суду провадження у справі поновлено.

Разом з тим, ухвалою суду від 15 червня 2020 року провадження у справі зупинено до 18 серпня 2020 року.

18 серпня 2020 року в підготовчому засіданні протокольною ухвалою суду, за письмовими згодами сторін призначено справу до судового розгляду по суті на 18 серпня 2020 року після закриття підготовчого провадження та у розгляді справи оголошено перерву до 09 вересня 2020 року.

Відповідно до статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 09 вересня 2020 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Позовна заява обґрунтована тим, що про висновків податкового органу про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ Агрокапітал Інвест ЛТД є безпідставні, оскільки у позивача наявні всі документи, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту та витрат. Позивач посилається на правомірність включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та витрат, що підтверджено фактичним отриманням товарів та послуг, наявністю у платника податку належним чином оформлених податкових накладних та інших документів, передбачених чинним законодавством. Вважає неправомірним посилання податкового органу на відсутність реальності господарських операцій з контрагентом, оскільки фактичне виконання договорів, укладених з суб`єктами господарювання, підтверджене первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, та порушення норм законодавства його контрагентом не може нести для нього жодних негативних наслідків.

В судовому засіданні представник позивача просила суд позовні вимоги задовольнити повабністю.

Представник Офісу великих платників податків ДПС проти позову заперечила з підстав викладених у письмовому відзиві (вх.№ 18646), відповідно до якого зазначає, що під час перевірки податковим органом встановлений факт порушення позивачем вимог чинного законодавства, факт формування податкового кредиту та витрат по операціях, що мають нереальних характер між позивачем та контрагентом ТОВ Агрокапітал Інвест ЛТД . Зазначає, що позивачем створена схема штучного руху товару, спрямована на створення формального документообігу. Враховуючи викладене, просив в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вказує, що доказова база податкового органу будується на сукупності аналізу всіх суттєвих обставин операції з купівлі-продажу сої між ТОВ Агрокапітал Інвест Лтд та ТОВ Інтеренергосервіс , згідно з аналізом наявних та з урахуванням відсутності окремих документів, недоліків та невідповідностей зафіксованих в таких документах. Тому підприємством зверхньо зроблені висновки про нібито основний доказ акту - відсутність при перевірці сертифікатів походження та товарно-транспортних накладних (наявність яких у ТОВ Інтеренергосервіс передбачена умовами договору). Такі документи як правило додатково можуть підтверджувати / спростовувати інформацію про виробника та ланцюг руху товару. Системний аналіз проведений при перевірці вказує на оформлення документів за вочевидь нереальною операцією. Вказує, що до перевірки не надано документи складського обліку сої на власних складах ТОВ Інтеренергосервіс , оскільки соя фізично не переміщувалась та не знаходилися на складах підприємства. Тому твердження позивача, що дослідження руху товарної групи в бухгалтерському обліку є доказом отримання товару саме від ТОВ Агрокапітал Інвест ЛТД , не є обгрунтованими.

В судовому засіданні представника відповідача просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши доводи позовної заяви, відзиву відповідача, перевіривши матеріали справи, судом встановлено наступне.

На підставі наказу Офісу великих платників податків ДПС від 15 листопада 2019 року №440, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями, далі - Податковий кодекс України), проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеренергосервіс (код за ЄДРПОУ 34063592), далі ТОВ Інтеренергосервіс ) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ Агрокапітал Інвест ЛТД (код за ЄДРПОУ 39122657) за березень 2017 року - показників декларації з податку на додану вартість та за І квартал 2017 року показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств або в наступних податкових періодах (роках) згідно з правилами податкового обліку згідно із затвердженим планом перевірки.

За результатами проведено перевірки податковим органом складено акт №15/28-10-50-07/34063592 від 11 грудня 2019 року.

У акті перевірки викладено висновки про те, що позивачем порушено вимоги:

- підпункту а пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 з урахуванням норм пункту 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України завищено податковий кредит за березень 2017 року у сумі 3 669 139 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту березня 2017 року у сумі 3 669 139 грн.,

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент порушення) з врахуванням підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44 цього Кодексу та абзацу другого, п`ятого статті 1, частини другої статті 3, статті 4, частини першої, другої, третьої, п`ятої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (зі змінами та доповненнями), пункту 1.2, підпункту 2.1, 2.2, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, абзац другий розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 893/4186, пункту 3.10 Методичних рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності , затверджених наказом Мінфіну від 28 березня 2013 року №433 внаслідок неправомірного заниження ТОВ Інтеренергосервіс доходу і відповідно фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності, занижено податок на прибуток за 1 квартал 2017 року у сумі 3 962 671грн.

Позивачем 26 грудня 2019 року направлено заперечення на акт перевірки за №2688 від 24 грудня 2019 року.

На підставі акту перевірки №15/28-10-50-07/34063592 від 11 грудня 2019 року відповідачем 11 січня 2020 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000035007, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за кодом платежу №14060100 у розмірі 4 586 423,75 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 3 669 139 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 917 284,75 грн.;

- №0000055007, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за кодом платежу №11021000 у розмірі 4 953 338,75 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 3 962 671 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 990 667,75грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями позивач звернувся з позовною заявою до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до наступних висновків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість цих висновків.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, 01 березня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС", як покупцем та ТОВ АГРОКАПІТАЛ ІНВЕСТ ЛТД , як продавцем уколено договір поставки №68-ІЕС.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 договір поставки №68-ІЕС постачальник зобов`язується передати у встановлений Договором термін товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Підпунктом 1.2 пункту 1.2. Договору поставки визначено, що товаром, що поставляється за договором є сільськогосподарська продукція (далі - Товар), яка визначається сторонами у Специфікаціях, що є невід`ємними частинами Договору поставки.

Згідно з пунктом 4.3 Договору поставки, оплата кожної партії товару здійснюється на умовах платежу протягом 90 (дев`яносто) банківських днів з моменту (дати) поставки Товару.

Додатковими угодами №1 від 19 квітня 2017 року та №2 від 27 вересня 2017 року до Договору поставки змінено реквізити Постачальника щодо платіжних реквізитів.

Відповідно до Специфікацій №1 від 01 березня 2017 року до Договору поставки, постачальник зобов`язується здійснити поставку сої (насінні сої ненасіннєвої, соєві боби) ДСТУ 4954:2008 - 1 500 тон +/- 10%, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар.

Постачальник здійснює поставку Товару в узгоджене місце поставки: ТОВ ЗЕРНОВИЙ КАПІТАЛ НІКА-ТЕРА (м. Миколаїв, вул. Айвазовського, буд. 23-Б). Постачальник несе всі витрати, пов`язані з поставкою Товару, до моменту його поставки в узгоджене місце призначення поставки. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Товару переходить до покупця з моменту передачі йому Товару в узгодженому місці призначення поставки.

Вищенаведений договір поставки є чинним, не був визнаний судом недійсним та був діючим на момент виниклих правовідносин.

В підтвердження прояву належної обачності при укладанні договору з ТОВ АГРОКАПІТАЛ ІНВЕСТ ЛТД позивачем встановлений статус контрагента за статутом від 18 січня 2017 року, витягом №1726584500196 з реєстру платників податку на додану вартість від 07 лютого 2017 року, інформацію з Головного управління статистики у м. Києві від 13 лютого 2017 року №10.2-61, протоколом №5 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОКАПІТАЛ ІНВЕСТ ЛТД від 18 січня 2017 року, наказом з особового складу від 19 січня 2017 року, довідкою АТ ОТП Банк від 07 лютого 2017 року №023-3/029 про відкриті банківські рахунки, електронного повідомлення про взяття рахунків на облік в органах ДФС України за даними, отриманими від банків та інших фінансових установ. У період взаємовідносин з контрагентом ТОВ Агрокапітал Інвест ЛТД знаходився за місцезнаходженням: 03056, місто Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 27, 8 поверх, кімн. 26. За даними органів статистики, одним з видів економічної діяльності юридичної особи, визначеними на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності за рік є код КВЕД 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами .

На підтвердження виконання правочину поставки, позивачем надано, а судом досліджено:

- видаткові накладні №2503/003 від 25 березня 2017 року, №2603/006 від 26 березня 2017 року, №2703/001 від 27 березня 2017 року, №2703/003 від 27 березня 2017 року, №2803/001 від 28 березня 2017 року, №2903/002 від 29 березня 2017 року, №3003/003 від 30 березня 2017 року, №3103/004 від 31 березня 2017 року;

- акти приймання передачі №2503/003 від 25 березня 2017 року, №2603/006 від 26 березня 2017 року, №2703/001 від 27 березня 2017 року, №2703/001 від 27 березня 2017 року, №2803/001 від 28 березня 2017 року, №2903/002 від 29 березня 2017 року, №3003/003 від 30 березня 2017 року, №3103/004 від 31 березня 2017 року;

- товарно-транспортні накладні з відміткою портового терміналу про якість №162/217-153 від 25 березня 2017 року, №162/217-126, №162/217-114, №162/217-44, №162/217-160, №162/217-145, №162/217-125, №162/217-154, №162/217-43, №152/217-19, №162/217-124 від 26 березня 2017 року, №162/217-123, №162/217-156, №162/217-122, №162/217-121 від 27 березня 2017 року, №162/217-120, №162/217-119, №162/217-133, №162/217-89, №162/217-150 від 27 березня 2017 року, №162/217-117, №162/217-141 від 28 березня 2017 року, №162/217-167, №162/217-174, №162/217-173, №162/217-202, №162/217-170, №162/217-140, №162/217-116, №162/217-172, №162/217-142 від 29 березня 2017 року, №162/217-205, №162/217-177, №162/217-184, №162/217-143, №162/217-204, №162/217-206, №162/217-203, №162/217-80, №162/217-151, №162/217-175 від 30 березня 2017 року, №162/217-139, №162/217-115, №162/217-213, №162/217-200, №162/217-211, №162/217-137 від 31 березня 2017 року;

- реєстр товарно-транспортних накладних за березень 2017 року, лист від 31 березня 2017 року ТОВ АГРОКАПІТАЛ ІНВЕСТ ЛТД ;

- податкові накладні з квитанціями №1 від 25 березня 2017 року, №148, від 26 березня 2017 року, №149, від 27 березня 2017 року, №150, від 27 березня 2017 року, №162, від 28 березня 2017 року, №165, від 29 березня 2017 року, №171, від 30 березня 2017 року, №177, від 31 березня 2017 року;

- довіреність №117 від 30 грудня 2016 року на ОСОБА_1 на отримання товару за договором поставки від ТОВ ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС , заявка на відрядження від 23 березня 2017 року, наказ №331а-СК від 23 березня 2017 року про відрядження до м. Миколаїв ТОВ ЗТ Ніка-Тера з 24 березня 2017 року по 31 березня 2017 року, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №331а від 31 березня 2017 року;

- платіжні доручення №2116853122 від 21 квітня 2017 року на суму 526 424,40 грн., №2116853121 від 21 квітня 2017 року на суму 2 963 844,26 грн., №2116963063 від 28 вересня 2017 року на суму 3 524 566,54 грн., №2116963062 від 28 вересня 2017 року на суму 5 000 000,00 грн., №2116963061 від 28 вересня 2017 року на суму 5 000 000,00 грн., №2116963064 від 28 вересня 2017 року на суму 5 000 000,00 грн.;

- податкові декларації з податку на прибуток підприємства за звітний період І квартал 2017 року (звітна та уточнююча), податкова декларація з ПДВ за звітний період березень 2017 року з квитанціями №2;

- відомість руху товарів за номенклатурою соя за 2016-2017 роки.

На підтвердження факту реалізації придбаної продукції (сої) позивачем надано договір комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції №69-ІЕС, відповідно до якого ТОВ ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС , далі - Комітент доручає, а ТОВ СОНО ПЛЮС , в подальшому - Комісіонер , зобов`язується здійснити від свого імені та за рахунок Комітенту угоду з продажу сільськогосподарської продукції (далі - Продукція) за межами України. У відповідності до підпункту 1.2 пункту 1 Договору комісії номенклатура, кількість, мінімальна ціна та умови поставки продукції, що підлягає продажу за цим Договором, визначається специфікаціями, які оформлюються додатками до Договору.

Згідно з Додатковою угодою №1 до Специфікації №1 від 01 березня 2017 року та Договору комісії від 01 березня 2017 року комісійна винагорода за реалізацію на експорт переданої Комісіонеру сільськогосподарської продукції згідно Специфікації №1 від 01 березня 2017 року до Договору комісії становить 18 021,41 грн., у т.ч. 3 033,58 грн. В рамках Договору комісії укладено специфікацію, де визначено конкретний обсяг та партії товару. Відповідно до специфікації №1 від 01 березня 2017року до Договору комісії на комісію передається насіння сої не насіннєвої масова частка білка не менше 32%, вміст амброзії - макс. 10 шт. /кг., олійність не менше 18,5%, вологість не більше 12%, сміттєва домішка не більше 2%, олійна домішка не більше 20%, в кількості 1 500 т. (+/-10%) за ціною продажу на експорт 440,00 доларів США за одну тонну на суму 660 000,00 доларів США.

В підтвердження прояву належної обачності при укладанні договору з ТОВ СОНО ПЛЮС позивачем встановлений статус контрагента за статутом від 27 лютого 2017 року, витягом №1626534504026 з реєстру платників податку на додану вартість від 06.12.2016р., наказом з особового складу від 27 лютого 2017 року та 28 лютого 2017 року, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01 березня 2017 року. Дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи: дата запису: 07 листопада 2012 року, номер запису: 1 067 102 0000 018295. У період взаємовідносин з контрагентом ТОВ СОНО ПЛЮС знаходився за місцезнаходженням: 02094, місто Київ, вул. Попудренка, буд. 52. За даними органів статистики, одним з видів економічної діяльності юридичної особи, визначеними на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності за рік є код КВЕД 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами .

На підтвердження виконання зазначеного договору комісії позивачем надано, а судом в судовому засіданні досліджено:

- акти приймання-передачі сільськогосподарської продукції на комісію сої від 25 березня 2017 року у кількості 37,02 т. на загальну суму 438 687,00 грн., від 26 березня 2017 року у кількості 324,68 т. на загальну суму 3 847 458,00 грн., від 27 березня 2017 року у кількості 114,12 т. на загальну суму 1 352 322,00 грн., від 27 березня 2017 року у кількості 163,96 т. на загальну суму 1 942 926,00 грн., від 28 березня 2017 року у кількості 93,18 т. на загальну суму 1 104 183,00 грн., від 29 березня 2017 року у кількості 309,50 т. на загальну суму 3 667 575,00 грн., від 30 березня 2017 року у кількості 299,90 т. на загальну суму 3 553 815,00 грн., від 31 березня 2017 року у кількості 205,80 т. на загальну суму 2 438 730,00 грн.;

- зовнішньоекономічний контракт з нерезидентом GRANT INVEST L.P. №04/0317-GISP від 01 березня 2017 року зі специфікацією до нього №1 від 01 березня 2017 року;

- акт передачі права власності на товар згідно контракту №04/0317-GISP від 01 березня 2017 року зі специфікацією до нього №1 від 01 березня 2017 року про передачу сої від 25 березня 2017 року у кількості 37,02 т. на загальну суму16 288,80 дол. США, від 26 березня 2017 року у кількості 324,68 т. на загальну суму 142 859,20 дол. США, від 27 березня 2017 року у кількості 114,12 т. на загальну суму 50 212,80 дол. США, від 27 березня 2017 року у кількості 163,96 т. на загальну суму 72 142,40 дол. США, від 28 березня 2017 року у кількості 93,18 т. на загальну суму 40 999,20 дол. США, від 29 березня 2017 року у кількості 309,50 т. на загальну суму 136 180,00 дол. США, від 30 березня 2017 року у кількості 299,90 т. на загальну суму 131 956,00 дол. США, від 31 березня 2017 року у кількості 205,80 т. на загальну суму 90 552,00 дол. США;

- акт від 31 травня 2017 року щодо технологічних втрат під час завантаження судна;

- митна декларація (ВМД) №UA504060/2017/002773 від 11 травня 2017 року, згідно якої соя у кількості 1 545 065 кг. фактично вивезено через Миколаївську митницю ДФС до Туреччини;

- податкова накладна №6 від 11 травня 2017 року з нульовою ставкою ПДВ з квитанцією №2;

- акт приймання-передачі послуг №3005/007 від 30 травня 2017 року між Комітентом та Комісіонером та податкова накладна №2 від 30 травня 2017 року з квитанцією про реєстрацію;

- акт від 15 травня 2017 року про прийом виконаних робіт до Договору №01/03-01 від 01 березня 2017 року між Комісіонером та ТОВ ТЕП ТРАНСКО ;

- звіт комісіонера №1 від 31 березня 2017 року до Договору комісії, Звіт комісіонера №2 від 30 квітня 2017 року до Договору комісії, Звіт комісіонера №3 від 31 травня 2017 року до Договору комісії;

- акт надання послуг №31 05/004 від 31 травня 2017 року між Комітентом та Комісіонером та податкова накладна №11 від 31 травня 2017 року з квитанцією про реєстрацію;

- виписка ПАТ ПУМБ від 29 вересня 2017 року, що підтверджую оплату товару Комісіонером та лист Комісіонера від 29 вересня 2017 року №3;

- податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2017 року - звітна та звітна нова з квитанціями №2, згідно яких Позивачем сформовано податковий кредит щодо операцій з Комісіонером.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач вважає неправомірним висновок податкового органу про порушення ним вимог Податкового кодексу України, тому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 вказаного Кодексу).

Таким чином, на позивача у справі покладений обов`язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.

Суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства з питань оподаткування з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 вказаного Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділ V Податкового кодексу України, а саме статті 180-211, регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об`єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 вказаного Кодексу датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені статтею 200 вказаного Кодексу.

Відповідно до підпунктів200.1 - 200.4 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 та 2 пункту 201.10 статті 201 вказаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, з фактом реєстрації контрагентами (продавцями товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, визначені статтею 44 Податкового кодексу України, відповідно до підпункту 44.1 та 44.2 якої для цілей оподатковування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів (документи, створені в письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозвіл адміністрації (власника) на їхнє проведення); регістрів бухгалтерського обліку (носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм і т.п., призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування й узагальнення інформації з первинних документів, прийнятих до обліку); фінансової звітності (бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період); інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вищевказаними документами.

Розділ Ш Податкового кодексу України, а саме статтями 133-142 регулює порядок нарахування та сплати податку на прибуток підприємств.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

На підтвердження здійснення господарських операцій по договорам, що укладені між позивачем та його контрагентом, надані необхідні документи.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 2 статті 3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначений частиною 2 статті 9 цього Закону.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, яке містить аналогічні норми.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ та витрат по укладеним договорам позивачем надані відповідні документи бухгалтерського та податкового обліку.

Видані контрагентом позивача документи бухгалтерської звітності щодо правовідносин, які виникли між ним та позивачем, є такими, що відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Надані документи підтверджують факт здійснення реальних господарських операцій, що пов`язані з господарською діяльністю позивача, та правомірність включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ та обчислення податку на прибуток .

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження фактичного виконання господарських операцій, які дублюють висновок акту перевірки та спростовані сукупністю приведених вище обставин.

Фактично доводи відповідача зводяться до можливого порушення податкового законодавства контрагентом-постачальником та відсутність належної обачності у виборі контрагентів, проте суд вказує на відсутність будь-яких відомостей про фіктивність контрагентів.

В обґрунтування доводів про порушення позивачем податкового законодавства відповідач, зокрема, посилається на податкову характеристику контрагента.

Разом з тим, такі твердження в порушення приписів частини 2 статті 71 КАС України не підтверджено належними доказами.

Посилання відповідача на певне недотримання податкового законодавства контрагентами позивача є неприйнятними.

Так, законодавством України, зокрема Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов`язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв`язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності платника податків міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року в справі №816/809/17.

Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Виходячи з наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів за ланцюгом позивача, в межах яких органами досудового слідства вживають певні заходи процесуального характеру, і вирок судом ще не винесений, є неприйнятними, оскільки матеріали кримінальних проваджень в силу закону не встановлюють жодних обставин, які мають значення в адміністративній справі.

Посилання відповідача на відсутність сертифікатів якості, як підставу для висновку про нереальність господарської операції не приймаються судом до уваги, адже у відповідності до частини 2 статті 32 Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів сертифікація харчових продуктів необов`язкова (норми статей 20 та 21 Закону України Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів , у редакції, що діяла до 20.09.2015р., та втратили чинність).

Згідно з пункту 11 статті 1 Закону України Про зерно та ринок зерна в Україні зерно - плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей. Також, відповідно до Закону України Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності від 19 травня 2011 року, сертифікати якості зерна та продуктів його переробки, а також сертифікати щодо відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки були виключені з переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності з 09 квітня 2014 року.

В статті 1 вищевказаного Закону зазначено, що забороняється вимагати від суб`єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, необхідність отримання яких не передбачена законом та які не внесені до Переліку, затвердженого цим законом. Крім цього, пунктом 22 Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру внесені відповідні зміни в Закон України Про зерно та зерно та ринок зерна в Україні . Зокрема був виключений із документів, що мають супроводжувати перевезення, сертифікат якості зерна та продуктів його переробки.

Однак, у відповідності до пункту 2.3 Договору поставки, остаточна якість Товару визначається Сторонами згідно сертифікату лабораторії пункту поставки Товару. Так, дотримуючись вимог договору та принципів належної обачності, якість продукції при її прийомі здійснена лабораторією ТОВ Зерновий Термінал Ніка-Тера . Завірені корінці портового терміналу ТОВ Зерновий Термінал Ніка-Тера з відміткою лабораторії про якість продукції надана до перевірки разом з ТТН.

Щодо посилання відповідача на лист Державного підприємства ДЕРЖРЕЄСТРИ УКРАЇНИ №43 від 16 січня 2020 року, відповідно до якого наявна інформація щодо складських документів, виписаних на зерно сої, яке належало ТОВ АГРОКАПІТАЛ ІНВЕСТ ЛТД та зберігалося протягом березня 2017 року на зерновому складі ПрАТ Полтавське хлібоприймальне підприємство не збігається з об`ємом поставленого позивачу товару.

Згідно з статті 7 ЗУ Про зерно та ринок зерна в Україні , в редакції, що діяла на час існування спірних правовідносин, суб`єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства), суб`єкти виробництва зерна, які зберігають його у власних або орендованих зерносховищах, та інші суб`єкти господарювання, які беруть участь у процесі зберігання зерна. Статтею 24 цього ж Закону визначено, що власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. Статтею 45 цього Закону визначено обов`язок ведення складських документів тільки у зернових складах (не власниками зерна) та зазначено, що порядок його ведення визначаються Кабінетом Міністрів України. Тобто, зерно може зберігатися як на зерновому складі, й тоді інформація повинна міститися в основному реєстрі складських документів, так й зберігатися на складі виробника продукції, у цьому разі інформація у Державного підприємства ДЕРЖРЕЄСТРИ УКРАЇНИ буде відсутня.

Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС Податковий блок та податкової інформації щодо контрагентів позивача є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація, що надана іншими контролюючими органами, щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, вона носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року в справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27 березня 2018 року в справі №816/809/17, від 14 серпня 2018 року в справі №815/3479/17.

Посилання відповідача на те, що нереальність господарських операцій позивача підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентом позивача та його контрагентами, які не є контрагентами позивача, є неприйнятними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов`язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов`язань по господарським операціям, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд визнає, що у будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку, зокрема на додану вартість. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Аналогічні висновки щодо застосування норм викладені, зокрема в постановах Верховного Суду від 11 грудня 2018 року в справі №803/2094/15, від 20 грудня 2018 року в справі №815/4992/16.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так в Постанові Верховного суду від 07 серпня 2018 року по справі № 808/760/16 вказано, що відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру. Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

У Постанові Верховного суду від 15 травня 2018 року по справі №0870/9721/12 також зазначено, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, придбання товарів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильного обчислення податкового кредиту, наявності первинних документів, у тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, платник податку на додану вартість має право на податковий кредит.

Висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податків товару мають підтверджуватися належними та допустимими доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв`язку з невиконанням своїх обов`язків його контрагентом, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

По суті висновки акту перевірки №15/28-10-50-07/34063592 від 11 грудня 2019 року гуртуються лише на припущеннях та інформації, або формальному підході, однак первинні документи належним чином не оцінені ревізором. Жодних посилань на дефектність первинних документів, податковий орган не зазначає.

Враховуючи викладене, суд вважає, що контролюючий орган дійшов помилкового висновку про те, що господарські операції по договору, що укладений між позивачем та його контрагентом ТОВ Агрокапітал Інвест ЛТД , не мали реального характеру, і про порушення позивачем податкового законодавства в частині декларування податку на додану вартість та податку на прибуток.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 11 січня 2020 року №0000035007 та №0000055007 підлягають скасуванню.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС" підлягає задоволенню.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі є Офіс великих платників податків ДПС, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 21 020,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС" (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20, код ЄДРПОУ: 34063592) до Офісу великих платників податків ДПС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 г, код ЄДРПОУ: 43141471) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 січня 2020 року №0000035007 та №0000055007.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЕНЕРГОСЕРВІС" (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20, код ЄДРПОУ: 34063592) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 г, код ЄДРПОУ: 43141471) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 21 020,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуваннями доповнень пункту 3 розділу VІ "Прикінцевих положень" Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення виготовлено та підписано 14 вересня 2020 року.

Суддя Д.В. Татаринов