Ухвала

від 16.09.2020 по справі 450/1726/16-ц

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

16 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 450/1726/16-ц

Провадження № 14-138цс20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ткачука О.С.,

суддів Антонюк Н.О., Анцупової Т.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Пророка В.В., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Боллод Галина Антонівна, регіональний сервісний центр у Львівській області Міністерства внутрішніх справ України, про визнання майна об`єктами спільної сумісної власності подружжя, визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на Ѕ частину майна, стягнення грошової компенсації, поділ одержаних доходів із вкладів до статутного фонду господарських товариств, поділ в натурі часток та визнання права власності на частки в статутному капіталі господарських товариств, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року,

УСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Баллод Г.А. (далі - приватний нотаріус), регіональний сервісний центр у Львівській області Міністерства внутрішніх справ України, про поділ спільного майна подружжя, визнання майна об`єктами спільної сумісної власності подружжя, визнання недійсним договору дарування, визнання права власності та стягнення компенсації, поділ одержаних доходів із вкладів до статутного фонду господарських товариств, поділ в натурі часток та визнання права власності на частки в статутному капіталі господарських товариств.

Позов мотивовано тим, що з 17 липня 2004 року до 29 березня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу ними було набуто наступне майно: земельна ділянка площею 0,0598 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, споруд, яка знаходиться у с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, транспортний засіб марки OPEL VECTRA SEDAN 1.8 I, 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , транспортний засіб марки SUBARU FORESTER, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , частки в статутному капіталі товариств ТОВ Техноклас ( Технології клімату та автоматизації систем ), ТОВ ЮБТ ГРУП , ТОВ Альфа-Ком ЛТД .

Позивачка намагалася у позасудовому порядку досягнути з відповідачем згоди щодо поділу набутого за час шлюбу майна, однак угоди про добровільний поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя так і не досягнуто.

Позивачці стало відомо, що 01 липня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування земельної ділянки площею 0,0598 га кадастровий номер 4623686400:01:005:0111, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, споруд, яка знаходиться у с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, яка належала відповідачу на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 489284. Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Баллод Г.А. та запис про нього внесено до державного реєстру правочинів за № 4518676.

Такий договір, на думку ОСОБА_1 , є фіктивним, вчиненим без наміру створити правові наслідки, оскільки умовами цього договору (п. 8) передбачено, що у відповідності до статті 722 ЦК України право власності на земельну ділянку, що подарована за цим договором, виникає в обдаровуваного з моменту прийняття ним дарунку. Прийняттям дарунку вважається державна реєстрація обдаровуваним права власності на земельну ділянку, що відчужується. Обдаровуваний всупереч вимогам п. 8 оспорюваного договору, статей 125, 126 ЗК України, статті 182 ЦК України державної реєстрації права власності на земельну ділянку не здійснив, а відтак фактично його не прийняв та наміру приймати і не мав, що свідчить про фіктивність укладеної угоди. Крім того, укладенням даного правочину відповідач фактично мав на меті уникнути накладення штрафних санкцій за результатами документальної позапланової перевірки органами державної податкової інспекціїфінансово-господарської діяльності ТОВ Альфа -Ком , засновником якого є ОСОБА_2 , за результатами якої в подальшому на вказану юридичну особу були накладені штрафні санкції на загальну суму 788 298 грн. З огляду на це позивачка вважала, що наявні підстави для визнання оспорюваного договору фіктивним, а майно таким, що фактично вибуло з її володіння поза її волею.

Крім того, з листа Регіонального сервісного центру у Львівській області від 27 жовтня 2016 року ОСОБА_1 стало відомо, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру МВС України власником транспортного засобу марки SUBARU FORESTER, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , значиться ОСОБА_4 . Позивачка зазначала, що цей автомобіль було придбано ними за час шлюбу, відповідач без її згоди за договором купівлі-продажу від 03 березня 2016 року відчужив його ОСОБА_4 .

За час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було створено декілька господарських товариств, а саме: ТОВ Техноклас ( Технології клімату та автоматизації систем) ЄДРПОУ 36767497, ТОВ ЮБТ ГРУП ЄДРПОУ 40171330, ТОВ Альфа-Ком ЛТД ЄДРПОУ 38369766. Вкладом до статутного капіталу зазначених товариств є грошові кошти, що були спільним майном подружжя.

ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:

- визнати земельну ділянку площею 0, 0598 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, споруд, яка знаходиться у с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, транспортний засіб марки OPEL VECTRA SEDAN 1.8 1, 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , транспортний засіб марки SUBARU FORESTER, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , частку ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ Техноклас у розмірі 375 грн, що становить 37,5% статутного капіталу, частку ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ ЮБТ ГРУП у розмірі 1 005 грн, що становить 33,5 % статутного капіталу, частку ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ Альфа-Ком ЛТД у розмipi 340 грн, що становить 34 % статутного капіталу, прибутки від господарської діяльності господарських товариств ТОВ Техноклас , ТОВ ЮБТ ГРУП , ТОВ Альфа-Ком ЛТД , з моменту створення товариств - об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0, 0598 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, с. Сокільники Пустомитівського району, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 01 липня 2011 року приватним нотаріусом Баллод Г. А. за реєстровим № 835;

- визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0598 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, споруд, яка знаходиться у с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області;

- визнати за нею право власності на 1/2 частину об`єкту незавершеного будівництва - житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію 1/2 ринкової вартості транспортного засобу марки SUBARU FORESTER, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 ;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 ринкової вартості транспортного засобу марки OPEL VECTRA SEDAN 1.81, 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ;

- поділити одержані ОСОБА_2 доходи з вкладів до статутного капіталу господарських товариств ТОВ Техноклас , ТОВ ЮБТ ГРУП , ТОВ Альфа-Ком ЛТД , з моменту створення товариств;

Поділити в натурі між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 :

- частку ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ Техноклас у розмірі 375 грн, що становить 37,5 % статутного капіталу;

- частку ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ ЮБТ ГРУП у розмірі 1 005 грн, що становить 33,5 % статутного капіталу;

- частку ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ Альфа-Ком ЛТД у розмірі 340 грн, що становить 34 % статутного капіталу;

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку в статутному капіталі: ТОВ Техноклас у розмірі 187 грн 50 коп, що становить 18,75 % статутного капіталу; ТОВ ЮБТ ГРУП у розмірі 502 грн 50 коп, що становить 16,75 % статутного капіталу; ТОВ Альфа-Ком ЛТД у розмірі 170 грн, що становить 17 % статутного капіталу.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано транспортний засіб марки OPEL VECTRA SEDAN 1.8 I, 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання земельної ділянки площею 0, 0598 га, яка знаходиться у с. Сокільники Пустомитівського району Львівської області, об`єктом права спільної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 01 липня 2011 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та визнання за позивачкою права власності на 1/2 частини цієї земельної ділянки, мотивовано тим, що спірне майно, станом на час розгляду справи не належить колишньому подружжю, вибуло з їхньої власності на підставі договору дарування. ОСОБА_1 добровільно надала нотаріально посвідчену згоду на укладення її колишнім чоловіком ОСОБА_2 оспорюваного договору дарування. Доказів фіктивності такого договору, на що у позові посилалася ОСОБА_1 , суду надано не було.

Вирішуючи спір в частині визнання об`єкта незавершеного будівництва - житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , визнання за останньою права власності на 1/2 його частину, суд виходив із того, що наведені позивачкою обставини щодо її участі у проведенні будівництва та понесення спільних затрат на нього не доведені належними та допустимими доказами. Суду також не надано доказів про ступінь готовності об`єкту незавершеного будівництва та чи є таке будівництво самовільним або ж розпочатим на підставі відповідного дозволу.

Вирішуючи позов в частині визнання автомобіля OPEL VECTRA SEDAN 1.8 1, 1999 року випуску, об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд виходив із того, що він є таким, однак відшкодувати позивачці грошову компенсацію 1/2 його ринкової вартості не можливо, оскільки нею не було надано доказів вартості даного автомобіля.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання автомобіля марки SUBARU FORESTER, 2003 року випуску, об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та стягнення на користь останньої грошової компенсації половини його вартості, суд виходив із того, що позивачка не надала доказів того, що цей автомобіль є спільним сумісним майном подружжя і що він вибув з володіння подружжя у володіння ОСОБА_4 поза її волею.

Суд першої інстанції також дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення вимог позивачки ОСОБА_1 про поділ в натурі часток відповідача у статутному капіталі господарських товариств та визнання права власності на частки в статутному капіталі, оскільки в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя об`єктом поділу може бути вартість внесеного майна до статутного капіталу або отриманий дохід від діяльності юридичної особи.

Постановою Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 квітня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 транспортного засобу марки SUBARU FORESTER та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 грошової компенсацію 1/2 ринкової вартості цього транспортного засобу та поділ в натурі часток в статутних капіталах господарських товариств скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Визнано транспортний засіб марки SUBARU FORESTER, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 ринкової вартості цього транспортного засобу у сумі 67 500 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 вартості частки ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ Техноклас у розмірі 187 грн 50 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 вартості частки ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ ЮБТ ГРУП у розмірі 502 грн 50 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 вартості частки ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ Альфа-Ком ЛТД у розмipi 170 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання об`єктом права спільної власності колишнього подружжя земельної ділянки, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, визнання за позивачкою права власності на 1/2 частини цієї земельної ділянки, визнання об`єктом права спільної власності колишнього подружжя незавершеного будівництвом житлового будинку та стягнення на користь позивачки грошової компенсації 1/2 ринкової вартості автомобіля OPEL VECTRA SEDAN, є обґрунтованими. Разом із цим суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання автомобіля марки SUBARU FORESTER, 2003 року випуску, об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та стягнення на користь останньої грошової компенсації половини його вартості, оскільки судом було встановлено, що цей автомобіль набутий подружжям під час шлюбу. На час розгляду справи автомобіль було відчужено відповідачем, без згоди на це позивачки. Виходячи із вартості його відчуження, з якою погодилася позивачка, суд стягнув на її користь грошову компенсацію належної їй 1/2 частини.

Також суд апеляційної інстанції вирішуючи спір в частині визнання часток у господарських товариствах об`єктами права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , визнання за останньою права власності на половину таких часток та поділ одержаних відповідачем доходів із вкладів до статутного фонду господарських товариства з моменту їх створення, виходив із того, що якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15. З огляду на те, що частки одноосібно належать лише відповідачу і ці частки не можуть бути об`єктом поділу у спосіб їх фактичного поділу та визнання учасником товариства позивачки (всупереч волі інших учасників), належним та ефективним способом захисту та кінцевого вирішення спору у цій частині є стягнення з відповідача на користь позивачки половини вартості внесених відповідачем спільних коштів подружжя, як вкладів до статутних капіталів згаданих господарських товариств. Стосовно позовної вимоги про поділ одержаних відповідачем доходів з вкладів до статутного фонду господарських товариств з моменту їх створення, у задоволенні такої вимоги суд апеляційної інстанції, погодившись з висновком в цій частині суду першої інстанції, відмовив, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів про такі доходи.

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року в частині відмови в задоволенні її позовних вимог про визнання земельної ділянки, об`єкта незавершеного будівництва - об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на 1/2 частини земельної ділянки та об`єкта незавершеного будівництва та направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині рішення судів не оскаржуються.

Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи спір в оскаржуваній частині, суди належним чином не дослідили та не перевірили підстави на які вона посилалася щодо визнання недійсним договору дарування, а саме фіктивність вчиненого правочину. Також суди порушили норми процесуального права, оскільки безпідставно відмовили у задоволенні її клопотань щодо призначення у справі судової інженерно-технічної експертизи та виклику свідків.

У квітні 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити оскаржувані рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення. Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), а саме, що законодавство у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачало обов`язкове подання для державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення таких прав, та визначало приблизний (майже виключний) перелік таких документів. Водночас при розгляді питання стосовно визначення документів, якими посвідчуються речові права на земельну ділянки, поряд із законодавством з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно слід керуватися положеннями спеціального законодавства у сфері земельних відносин. Для одержання у власність земельної ділянки у 2007 році, яка є нерухомим майном, недостатньо було лише факту укладення договору дарування, для виникнення такого права обдаровуваний повинен був одержати документ, що посвідчує право власності - державний акт, та здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. Сама по собі реєстрація договору дарування, здійснена 26 жовтня 2007 року приватним нотаріусом у Державному реєстрі правочинів, не підтверджувала виникнення права власності на нерухоме майно, а тільки містила інформацію про правочин, оскільки згідно із частинами другою, шостою Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 671, який втратив чинність 01 січня 2013 року, Державний реєстр правочинів - єдина комп`ютерна база даних, яка містить інформацію про правочини, що підлягають державній реєстрації, забезпечує її зберігання, видачу та захист від несанкціонованого доступу. Державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням. Крім того, на час укладення договору дарування (26 жовтня 2007 року) чинним був Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року № 1952-IV, який, зокрема, був спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість та передбачав здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. А тому позивачка, яка не отримала державний акт на земельну ділянку, не здійснила державну реєстрацію права на нерухоме майно, не була наділена правами власника на розпорядження цим майном.

Обґрунтовуючи необхідність відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного цивільного суду зазначала, що законодавцем до 01 січня 2013 року встановлювалися різні правові режими для договору дарування та договору купівлі-продажу земельної ділянки. Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягав і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. Право власності на земельну ділянку виникало з моменту здійснення державної реєстрації договору купівлі-продажу (частина четверта статті 334 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Договір дарування земельної ділянки підлягав тільки нотаріальному посвідченню. Право власності на земельну ділянку виникало з моменту здійснення нотаріального посвідчення договору дарування (частина третя статті 334 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, мотиви, з яких справу передано для розгляду Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для прийняття справи до свого розгляду з огляду на таке.

Предметом розгляду справи, за результатами якої прийнято постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), є визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та визнання права власності на земельну ділянку.

Натомість, предметом спору у справі, яка передана на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, є визнання майна об`єктами спільної сумісної власності подружжя, визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на 1/2 частину майна, стягнення грошової компенсації, поділ одержаних доходів із вкладів до статутного фонду господарських товариств, поділ в натурі часток та визнання права власності на частки в статутному капіталі господарських товариств.

Відповідно до вимог ЦПК України Велика Палата Верховного Суду уповноважена відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

У даній справі та у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) міститься різний предмет та підстави позовів, суди встановили різні фактичні обставини справи, в зв`язку з чим матеріально-правове регулювання спірних правовідносин є різним, а спірні правовідносини у цих справах не є подібними.

Отже, Велика Палата Верховного Суду не може вирішувати питання відступу від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

За викладених обставин Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для прийняття справи № 450/1726/16-ц до розгляду та повертає її колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтею 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Боллод Галина Антонівна, регіональний сервісний центр у Львівській області Міністерства внутрішніх справ України, про визнання майна об`єктами спільної сумісної власності подружжя, визнання недійсним договору дарування, визнання права власності на Ѕ частину майна, стягнення грошової компенсації, поділ одержаних доходів із вкладів до статутного фонду господарських товариств, поділ в натурі часток та визнання права власності на частки в статутному капіталі господарських товариств повернути колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року.

Ухвала набирає законноїсили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.С. Ткачук

Судді: Н.О. Антонюк В.С. Князєв

Т.О. Анцупова Л.М. Лобойко

С.В. Бакуліна Н.П. Лященко

В.В. Британчук О.Б. Прокопенко

Ю.Л. Власов В.В. Пророк

М.І. Гриців Л.І. Рогач

Д.А. Гудима О.М. Ситнік

Ж.М. Єленіна В.Ю. Уркевич

О.С. Золотніков О.Г. Яновська