Рішення

від 15.09.2020 по справі 904/340/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2020м. ДніпроСправа № 904/340/20

За позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

до Колективного підприємства-центра "Жовтневий", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором на відпуск теплової енергії для потреб опалення № 134 від 11.01.2017

Суддя Ярошенко В.І.

Секретар судового засідання Сергієнко М.О.

Представники:

від позивача: Ляшенко А.С., довіреність № 76 від 13.01.2020, представник;

від відповідача: Андріанова С.А., довіреність № 16 від 13.02.2020, представник.

ПРОЦЕДУРА

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Колективного підприємства-центру "Жовтневий" і просить суд стягнути заборгованість у розмірі 208 671, 55 грн, з яких: основний борг - 127 845, 57 грн, інфляційні втрати - 19 073, 66 грн, 3% річних - 5 520, 59 грн, пеня - 56 231, 73 грн.

Ухвалою суду від 22.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

13.02.2020 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволені позову Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради. Також відповідача подав клопотання щодо здійснення розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 17.02.2020 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання у справі на 10.03.2020.

04.03.2020 від позивача на адресу суду надійшли відповідь на відзив та заява про зменшення позовних вимог. У заяві про зменшення позовних вимог позивач, посилаючись на виявлені неточності у наданих до позову розрахунках, просить суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 205 034, 90 грн, з яких: основний борг - 127 845, 57 грн, інфляційні втрати - 16 038, 20 грн, 3% річних - 6 877, 52 грн, пеня - 54 273, 61 грн.

Подана позивачем заява про зменшення позовних вимог відповідає положенням Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим приймається судом до уваги.

Ухвалою суду від 10.03.2020 здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.04.2020.

Ухвалою суду від 18.03.2020 підготовче засідання відкладено на 15.04.2020.

13.04.2020 від відповідача засобами електронного зв`язку надійшов відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, який 14.04.2020 також було подано через канцелярію суду.

14.04.2020 від позивача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із введенням карантину та неможливістю забезпечити участь свого представника у судовому засіданні.

Відповідач 14.04.2020 також подав до суду клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 15.04.2020, на після карантинний період.

Ухвалою суду від 15.04.2020, приймаючи до уваги проведення превентивних мір щодо запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (із змінами та доповненнями), розгляд справи у межах підготовчого провадження відкладено без визначення дати наступного судового засідання. Вирішено про дату, місце та час наступного судового засідання повідомити учасників справи додатково.

Законом України № 540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4, яким передбачено продовження процесуальних строків на час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

16.04.2020 від позивача засобами поштового зв`язку надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, яке було надіслане ним до суду 14.04.2020 засобами електронного зв`язку.

Ухвалою суду від 24.06.2020 призначено підготовче засідання на 20.07.2020.

Згідно із Законом України № 731-IX від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав законної сили 17.07.2020, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

01.07.2020 від відповідача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 20.07.2020, в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 07.07.2020 відмовлено в задоволенні клопотання Колективного підприємства-центру "Жовтневий" про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції.

20.07.2020 позивач подав до суду письмові пояснення.

У підготовчому засіданні 20.07.2020 оголошено перерву до 04.08.2020, про що судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, зміст якої занесено до протоколу судового засідання від 20.07.2020.

03.08.2020 відповідач подав письмові заперечення.

У підготовчому засіданні 04.08.2020 оголошено перерву до 02.09.2020, про що судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, зміст якої занесено до протоколу судового засідання від 04.08.2020.

01.09.2020 від позивача засобами електронного зв`язку надійшли письмові пояснення, які 02.09.2020 були подані ним також і через канцелярію суду.

Ухвалою суду від 02.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.09.2020.

В судовому засіданні 15.09.2020 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позовній заяві (т. 1, арк. с. 1-5)

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про відпуск теплової енергії для потреб опалення № 134 від 11.01.2007 в частині своєчасної оплати за спожиту теплову енергію.

Позиція відповідача, викладена у відзиві на позов (т. 2, арк. с. 6-14)

Відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на наступні обставини.

На думку відповідача, позивач не повідомив про встановлення приладів обліку та чітко не зафіксував зміни у розрахунках в договорі шляхом підписання нової додаткової угоди із зазначенням площ приміщень, які в договорі не визначені, натомість, позивач використовував їх при здійсненні розрахунків. Сторони договору належним чином не узгодили % споживача в показаннях загальнобудинкового лічильника. В свою чергу, відповідач стверджує, що дотримувався умов укладеного договору з додатками, додаткової угоди до договору та розрахунком, який на теперішній час є чинним та не змінений.

Відповідач вважає, що оскільки у позивача не знаходяться на обліку теплові лічильники, які належать КПЦ "Жовтневий", з підстав неможливості їх встановлення, то обов`язок згідно з п. 5.1 договору відсутній.

Відповідач зазначає, що згідно з додатком 5 "Виписка про рух коштів між КПЦ "Жовтневий" та КП "Теплоенерго" оплата за спожиту теплову енергію відповідачем проводилась щомісяця та у призначенні платежу зазначалось, за який місяць проходила оплата, розрахункова температура та сума по кожному об`єкту окремо, відповідно до внутрішньої кодировки об`єкту: м4 - пр. Гагаріна, 31 (згідно з технічним паспортом додаток 13, стор. 2 до позовної заяви), м24 - пр. Дмитра Яворницького (К. Маркса), 25 (згідно технічного паспорту додаток 132 стор. 3 до позовної заяви), м47 - вул. Полігонна (Погрібняка), 18-б). Сума сплати за період з грудня 2016 року по квітень 2019 року всього 189 365, 02 грн збігається з даними КПЦ "Жовтневий".

Відповідач вказує, що порушення ним зобов`язань за жовтень-грудень 2016 року слід виключити з розгляду в зв`язку зі спливом строку давності у три роки.

Тож, на думку відповідача, невідповідність розрахунків між КП "Теплоенерго" та КПЦ "Жовтневий" сталась тому, що позивач не узгодив офіційно з відповідачем та невірно врахував процент розподілу теплової енергії згідно з показаннями лічильників тепла та не надав змістовні заперечення на пропозиції споживача щодо врегулювання виниклої ситуації.

До того ж, відповідач вважає, що позивач помилково не врахував жодного разу те, що КПЦ "Жовтневий" належать на праві власності не житлові приміщення і при розрахунку не застосував відповідну методику, яка передбачає застосування поправкового коефіцієнту. Тому відповідач самостійно проводив розрахунок спожитої теплової енергії, керуючись розрахунком обсягів та вартості теплової енергії до додаткової угоди від 24.12.2013.

Відповідач зазначає, що направлені позивачем на його адресу листи із рахунками та актами виконаних робіт за жовтень 2019 року - квітень 2019 року КПЦ "Жовтневий" відправляв на адресу постачальника без підпису з причини неузгодження з ним відсотка використання теплової енергії згідно із встановленими приладами обліку.

Крім того, відповідач не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком ціни позову, оскільки:

- позивачем не здійснено перерахунку за жовтень 2016 року - січень 2017 року по об`єкту проспект Гагаріна, 31 з коефіцієнта 11, 99 на коефіцієнт 8, 28 згідно листа КП "Теплоенерго" № 521-сс від 23.02.2017;

- позивачем невірно вказані періоди порушення зобов`язань щодо перерахунків за листопад та за грудень 2016 року;

- позивачем неправильно здійснено зміни площ будинків по пр. Дмитра Яворницького, 25 та по пр. Гагаріна, 31; за твердженням відповідача зміна розрахункової площі повинна змінюватись до початку опалювального періоду в період травень-вересень, а не посеред зими;

- позивачем неправомірно допущено зарахування сплачених відповідачем платежів за інші місяці;

- нарахування інфляційних втрат та пені не відповідають вимогам чинного законодавства.

Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив (т. 2, арк. с. 74-75)

Позивач не погоджується з аргументами відповідача, викладеними у відзиві на позов, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Договором, укладеним між сторонами також передбачено здійснення обліку теплової енергії згідно з комерційними приладами обліку. Облік теплової енергії рахунковим способом здійснюється лише як виняток у разі відсутності приладу обліку абонеотримання його показників.

Відповідно до актів допусків та прийняття в експлуатацію вузлів обліку теплової енергії, вузол обліку допущений до експлуатації 24.03.2017 за адресою пр. Дмитра Яворницького, 25 та 31.08.2016 за адресою пр. Гагаріна, 31. Вузол обліку за адресою вул. Полігонна, 18Б був встановлений не позивачем, тому він не має інформації щодо дати становлення, але відповідно до актів обстеження вузлів обліку після повірки від 04.11.2015 та 22.09.2017, він є прийнятим в експлуатацію до 16.08.2021.

Оскільки відповідач отримував направлені йому рахунки від позивача, в яких було зазначено про наявність лічильника, а також той факт, що ним було деякі з них оплачено повністю, позивач вважає твердження про виконання договору в умовах необізнаності про наявність лічильників таким, що не відповідає дійсності.

Щодо строків оплати позивач зазначає, що відповідачем дійсно здійснювались оплати, але із порушенням строків та не в повному обсязі, що дало підстави позивачу на звернення суду за захистом своїх порушених прав та право на застосування санкцій до відповідача.

Позивач вказує, що розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства.

Згідно з п. 1 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Отже, вказані Правила не містять обмеження щодо своєї дії відносно власників магазинів, а розповсюджуються на всіх споживачів.

Відносно доводів відповідача про необхідність здійснення для нього розрахунків вартості поставлено теплової енергії із застосуванням поправкового коефіцієнту позивач зазначає, що наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг. Згідно з п. 3 розділу 7 вказаної Методики рішення співвласників багатоквартирного будинку про застосування поплавкових коефіцієнтів приймається відповідно до вимог Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", про що протягом 5 календарних днів з дня прийняття такого рішення письмово повідомляють виконавця комунальної послуги або виконавця розподілу.

Оскільки відповідач не повідомляв позивача про прийняття такого рішення, позивач вважає його вимоги про застосування поправкового коефіцієнту такими, що суперечать зазначеним вище нормам чинного законодавства.

Щодо опалюваних площ приміщень позивач вказує, що відповідача листами було повідомлено про площу належних йому приміщень, яка була врахована при обчисленні сум до оплати, відсоток (коефіцієнт), по якому ведеться поділ фактично спожитої теплової енергії, роз`яснено, що такий відсоток є змінною величиною та залежить від загальної опалювальної площі приміщень, надано відповідь щодо встановлення лічильника на індивідуальний ввід, та повідомлено про перерахунки та температурні коефіцієнти.

Позивач стверджує, що за результатами розгляду його листів відповідач не надав жодних заперечень щодо застосованих величин опалюваних площ, що свідчить про його згоду із ними. Тому позивач вважає твердження відповідача про непогодження із ним відсотка використання теплової енергії надуманою причиною нездійснення належної оплати за надані позивачем послуги.

Позивач зазначає, що площі вираховуються ним із документів на приміщення, які надав сам відповідач. Відсоток, по якому ведеться розподіл фактично спожитої теплової енергії є змінною величиною та залежить від загальної опалювальної площі приміщень, яка змінюється, зокрема, у разі відключення споживачів від мережі централізованого опалення та водопостачання. Таке відключення, як вірно зазначив відповідач, технічно здійснюється в міжопалювальний період, але нарахування по них припиняється з того розрахункового місяця, в якому КП "Теплоенерго" отримує від споживачів належним чином оформлені документи про відключення. Погодження зі споживачами відсотку, по якому ведеться розподіл фактично спожитої теплової енергії, не передбачене чинним законодавством, тому у позивача не виникає такого обов`язку (ст. 19 Конституції України).

Стосовно строків позовної давності позивач вказує, що ним не допущено порушення цього строку, оскільки відповідачем були здійснені оплати заборгованості за спірний період, що є дією, яка свідчить про визнання свого боргу.

Також, позивач наголошує на правильності визначення ним періодів порушення відповідачем зобов`язань, оскільки при розрахунку боргу суми перерахунків (коригувань) були "зняті" саме з тих місяців, які були відкориговані. Тобто, в розрахунку суми за зазначені відповідачем місяці вказані вже за мінусом коригувань.

Позиція відповідача, викладена у відзиві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (т. 2, арк. с. 132-139; 160-178) та запереченнях (т. 2, арк. с. 201-205)

Позиція відповідача ґрунтується на тих самих доводах, що були ним наведені у відзиві на позов.

Позиція позивача, викладена у поясненнях (т. 2, арк. с. 196-197)

Позивачем наведено додаткові аргументи в обґрунтування позовних вимог та спростування доводів відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

11.01.2007 між Комунальним підприємством "Теплоенерго" (далі - постачальник, позивач) та Колективним підприємством-центром "Жовтневий" (далі - споживач, відповідач) укладено договір на відпуск теплової енергії для потреб опалення № 134 (далі - договір). Договір зі сторони споживача підписано із протоколом розбіжностей в частині пунктів 2.4, 7.1, 12.4 та розбіжностей до розрахунку.

За умовами даного договору постачальник здійснює відпуск теплової енергії для потреб центрального опалення споживачу, по його об`єктах, розміщених за адресами: пр. К. Маркса, 25; пр. Гагаріна, 31; вул. Погребняка, 18 б від джерела теплопостачання пр. К. Маркса, 23, пр. Гагаріна, 31, вул. Погребняка, 2 а (р. 1 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник надає споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору з дотриманням споживчих властивостей, якісних показників і режимів:

- централізоване опалення;

- безперебійне теплопостачання протягом усього опалювального періоду, який відповідно до вимог БНіП 2.01.01-82 "Будівельна кліматологія і геофізика" починається при стоянні середньодобової температури зовнішнього повітря протягом трьох послідовних діб +8оС (восени) і закінчується при підвищенні середньодобової температури зовнішнього повітря протягом трьох послідовних діб +8оС (навесні) на підставі розпорядження органів місцевого самоврядування; для міста Дніпропетровська опалювальний період становить 175 діб. У випадку збільшення опалювального періоду вартість додаткових днів оплачується окремо.

- внутрішня температура повітря залежить від призначення громадських будівель та приймається згідно Сніп.

Межа балансової належності і експлуатаційної відповідальності сторін оформлюється актом (додаток № 2), який є невід`ємною частиною договору і не може бути змінена в однобічному порядку (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 2.3 договору кількість теплової енергії, яка передається споживачу у відповідний період по даному договору визначається розрахунковим методом згідно нормативних документів галузі з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря , фактичних днів надання послуг в поточному місяці. До обсягів теплової енергії додаються витрати на дільницях теплової мережі, що перебувають на балансі споживача.

При наявності приладів обліку щомісячні нарахування за спожиту теплову енергію виконуються за їх показаннями, зафіксованими в двохсторонніх актах. У разі встановлення комерційних приладів обліку теплової енергії не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, зафіксованих в двохсторонніх актах, додаються втрати на дільницях теплової мережі, що перебувають на балансі споживача: від межі балансової належності до міста встановлення комерційних приладів обліку (п. 2.4 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору споживач, що має комерційні прилади обліку, щомісячно подає постачальнику звіт про фактичне споживання теплової енергії - не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що при невідповідності комерційних приладів обліку експлуатаційним вимогам (прострочення державного метрологічного контролю, зрив чи пошкодження пломб, вихід з ладу тощо), обсяг теплової енергії, що відпускається споживачу, визначається постачальником, як виняток розрахунковим способом (див. п. 2.3).

Ціна одиниці теплової енергії (1 Гкал) згідно тарифів, затверджених рішенням органів місцевого самоврядування від 16.10.2006 № 3712 складає (разом з ПДВ) - 251, 77 грн (р. 6 договору).

Згідно з підпунктом 3.2.3 пункту 3.2 договору споживач теплової енергії зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

За умовами пункту 7.2 договору споживач зобов`язаний щомісячно, до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим, отримати рахунок за фактично надані послуги. Кінцевий розрахунок споживач здійснює до 15-го числа місяця наступного за розрахунковим шляхом безготівкового перерахування або через касу постачальника.

Пунктом 8.3 договору за несвоєчасного внесення оплати за спожиту теплову енергію передбачена сплата пені у розмірі 1% від пред`явленої до оплати суми за кожен день прострочення платежу за весь період неналежного виконання зобов`язань споживача, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2009 року (п. 11.1 договору). Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 11.6 договору).

Матеріали справи не містять доказів припинення договору або визнання його недійсним у визначеному законом порядку. Отже, даний договір є дійсним та обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2015 у справі № 904/928/14, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 у даній справі, до договору внесено зміни шляхом визнання укладеною додаткової угоди від 24.12.2013 з додатком № 1 зі змінами, викладеними в розрахунку № 3 від 03.03.2015 розрахунком обсягів та вартості теплової енергії.

У додатку № 1 до договору наведено розрахунок обсягів та вартості теплової енергії, відповідно до якого розрахункове теплове навантаження на опалення (в опалювальному періоді на t=-0,2 0С): пр. К. Маркса, 25 - 11,40 Гкал/рік; пр. Гагаріна, 31 - 23,42 Гкал/рік; вул. Погребняка,18Б - 8,77 Гкал/рік; загальне теплове навантаження по договору 43,59 Гкал/рік.

За приписом ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, під час розгляду даної справи не підлягають доказуванню обставини укладення до договору додаткової угоди від 24.12.2013 з додатком № 1 зі змінами.

На виконання умов договору позивач у період з жовтня 2016 року по квітень 2019 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 317 210,59 грн.

На підтвердження зазначеного факту позивачем суду надано наступні документи:

1) підписані позивачем в односторонньому порядку акти прийому-передачі теплової енергії (т. 1, а.с. 124-145):

- від 31.10.2016 за жовтень 2016 року на суму 2 743, 18 грн;

- від 30.11.2016 за листопад 2016 року на суму 19 106, 04 грн;

- від 27.12.2016 (коригування нарахувань за жовтень 2016 року по об`єкту пр. Гагаріна, 31) на суму - 1 626, 54 грн;

- від 31.12.2016 за грудень 2016 року на суму 20 329,36 грн;

- від 27.01.2017(коригування нарахувань за жовтень, листопад 2016 року) на суму - 2 297, 64 грн;

- від 31.01.2017 за січень 2017 року на суму 27 905, 27 грн;

- № 134 від 28.02.2017 за лютий 2017 року на суму 18 919, 37 грн;

- № 134 від 31.03.2017 за березень 2017 року на суму 13 015, 59 грн;

- № 134 від 31.10.2017 за жовтень 2017 року на суму 1 284 грн;

- № 134 від 30.11.2017 (коригування нарахувань за жовтень 2017 року) на суму - 1 172,27 грн;

- № 134 від 30.11.2017 за листопад 2017 року на суму 19 194,50 грн;

- № 134 від 31.12.2017 за грудень 2017 року на суму 20 335, 98 грн;

- № 134 від 31.01.2018 за січень 2018 року на суму 18 071, 87 грн;

- № 090134 від 28.02.2018 за лютий 2018 року на суму 24 414, 78 грн;

- № 090134 від 31.03.2018 за березень 2018 року на суму 22 929, 86 грн;

- № 090134 від 30.04.2018 за квітень 2018 року на суму 8 301, 80 грн;

- № 090134 від 30.11.2018 за листопад 2018 року на суму 14 129, 75 грн;

- № 090134 від 31.12.2018 за грудень 2018 року на суму 21 789, 21 грн;

- № 090134 від 31.01.2019 за січень 2019 року на суму 24 761, 02 грн;

- № 090134 від 28.02.2019 за лютий 2019 року на суму 22 227, 43 грн;

- № 090134 від 31.03.2019 за березень 2019 року на суму 17 031, 67 грн;

- № 090134 від 30.04.2019 за квітень 2019 року на суму 5 816, 36 грн;

2) рахунки на відповідні суми (т. 1; а.с. 102-123)

Вказані акти та рахунки направлялись відповідачу засобами електронного та поштового зв`язку.

Факт направлення актів та рахунків за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року на електронну поштову скриньку відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджується наявними у матеріалах справи скриншотами з електронної поштової скриньки позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, арк. с. 146-151).

Акти та рахунки за період з жовтня 2017 року по квітень 2019 року направлялись відповідачу засобами поштового зв`язку разом із супровідними листами позивача № 2025-сс віл 20.12.2017, №66-сс від 15.01.2018, 365-сс від 06.03.2018, № 728-сс від 08.05.2018, №12-сс від 01.01.2019, № 291-сс від 05.03.2019, №552-сс від 06.05.2019 (т. 1, арк. с. 152, 154, 156-158, 160, 161). Факт отримання відповідачем цих документів підтверджується наявними у матеріалах справи копіями рекомендованих повідомлень про вручення останньому відповідних поштових відправлень (т. 1, арк. с. 153, 155, 159, 162).

Відповідач факту отримання від позивача актів прийому-передачі теплової енергії та рахунків за спірний період не заперечує.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не підписував та не повертав на адресу позивача направлених йому актів прийому-передачі теплової енергії у зв`язку з незгодою із здійснюваним позивачем порядком обліку і розподілу поставленої теплової енергії та, як наслідок, нарахованими позивачем сумами вартості теплової енергії.

Оплату спожитої теплової енергії за період з жовтня 2016 року по квітень 2019 року відповідач здійснив лише частково, в загальній сумі 189 365, 02 грн, виходячи із сум вартості спожитої теплової енергії, розрахованих ним самостійно розрахунковим методом.

Внаслідок часткових платежів, здійснених із порушенням визначеного договором строку, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за отриману ним теплову енергію в розмірі 127 845, 57 грн.

Наявна заборгованість і стала причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач позову не визнає у зв`язку з неузгодженням позивачем з ним відсотка використання теплової енергії згідно з встановленими приладами обліку та незастосуванням поправкового коефіцієнту, а також заперечує в частині наданих до позову розрахунків заявлених до стягнення сум.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

За матеріалами справи судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України та § 3 глави 30 Господарського кодексу України, а саме - договором постачання теплової енергії.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються Законами України "Про житлово-комунальні послуги" (№ 1875-IV від 04.06.2004, який втратив чинність 01.05.2019; № 2189-VIII від 09.11.2017, який набрав чинності 10.12.2017 та введений в дію з 01.05.2019), "Про теплопостачання", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, та іншими нормативно-правовими актами.

Щодо суми основного боргу

Послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення) належать до комунальних послуг.

Частиною 2 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV від 04.06.2004, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

З наявних у матеріалах справи актів допуску та прийняття в експлуатацію вузлів обліку теплової енергії вбачається, що:

- вузол обліку за адресою пр. Дмитра Яворницького, 25 був допущений до експлуатації 24.03.2017 (т. 2, арк. с. 79), свідоцтво про повірку даного засобу вимірювальної техніки чинне до 01.03.2020 (т. 2, арк. с. 80);

- вузол обліку за адресою пр. Гагаріна, 31 був допущений до експлуатації 31.08.2016 (т. 2, арк. с. 81), після держповірки допущений в експлуатацію з 18.09.2018 (т. 2, арк. с. 83); свідоцтво про повірку даного засобу вимірювальної техніки чинне до 23.08.2022 (т. 2, арк. с. 84);

- вузол обліку за адресою вул. Полігонна (стара назва - вул. Погребняка), 18Б був допущений до експлуатації після держповірки 04.11.2015 та 22.09.2017 є прийнятим в експлуатацію до 16.08.2021 (т. 2, арк. с. 85-88).

Отже, з моменту прийняття вузлів обліку в експлуатацію нарахування відповідачу плати за послуги постачання теплової енергії є таким, що відповідає вимогам закону та узгоджується з умовами пункту 2.4 та розділу 5 договору. Тому заперечення відповідача в цій частині недотримання позивачем порядку розрахунку обсягів та вартості теплової не можуть бути прийняті судом до уваги.

Позивач по об`єктах відповідача: пр. Гагаріна, 31 та вул. Полігонна, 18Б здійснив нарахування плати за поставлену протягом спірного періоду теплову енергію за показаннями вузлів обліку, зафіксованими в актах використання теплової енергії (т. 1, арк. с. 60-96), пропорційно опалюваній площі об`єктів, на підставі тарифів, установлених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), № 1757 від 29.09.2016, № 2126 від 02.12.2016, № 151 від 01.02.2017, № 1391 від 09.11.2017 (т. 1, арк. с. 166-169).

По об`єкту відповідача - пр. Дмитра Яворницького, 25 нарахування плати з поставлену теплову енергію у період з жовтня 2016 року по жовтень 2017 року здійснено розрахунковим методом, а у період з листопада 2017 року по квітень 2019 року за показаннями вузла обліку, наведеними у довідці про споживання теплової енергії (т. 1, арк. с. 97), пропорційно опалюваній площі об`єкта, на підставі тарифів, установлених постановами НКРЕКП (т. 1, арк. с. 166-169).

Здійснення розрахунку вартості спожитої теплової енергії за приладами обліку пропорційно опалювальній площі відповідає положенням пункту 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005.

Дані щодо спожитої відповідачем протягом спірного періоду теплової енергії наведені позивачем у довідках про розподіл фактично спожитої теплової енергії по приладам обліку, встановленим на ж/б по пр-ту Д. Яворницького, буд. 25, вул. Полігонна, 18Б, пр-ту Гагаріна, буд. 31 (т. 1, арк. с. 98-100).

Відповідач не заперечив та не спростував факту надання йому позивачем послуг з постачання теплової енергії протягом спірного періоду по об`єктах споживання, визначених у договорі.

Тож, за наявними у справі доказами суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав своє зобов`язання за договором із поставки відповідачу теплової енергії у період з жовтня 2016 року по квітень 2019 року, у зв`язку з чим у відповідача виникло зустрічне зобов`язання по оплаті вартості отриманої ним теплової енергії.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту закріплені в частині першій статті 526 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення укладеного сторонами договору, відповідач повинен був оплатити вартість теплової енергії, спожитої у жовтні 2016 року в строк до 15.11.2016, у листопаді 2016 року - до 15.12.2016, у грудні 2016 року - до 16.01.2017 (оскільки 15.01.2017 припадає на неділю - вихідний день), у січні 2017 року - до 15.02.2017, у лютому 2017 року - до 15.03.2017, у березні 2017 року - до 17.04.2017 (оскільки 15.04.2017 припадає на суботу - вихідний день), у жовтні 2017 року - до 15.11.2017, у листопаді 2017 року - до 15.12.2017, у грудні 2017 року - до 15.01.2018, у січні 2018 року до 15.02.2018, у лютому 2018 року - до 15.03.2018, у березні 2018 року - до 16.04.2018 (оскільки 15.04.2018 припадає на неділю - вихідний день), у квітні 2018 року - до 15.05.2018, у листопаді 2018 року - до 17.12.2018 (оскільки 15.12.2018 припадає на суботу - вихідний день), у грудні 2018 року - до 15.01.2019, у січні 2019 року - до 15.02.2019, у лютому 2019 року - до 15.03.2019, у березні 2019 року - до 15.04.2019, у квітні 2019 року - до 15.05.2019.

Отже, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості спожитої ним теплової енергії є таким, що настав.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач у порушення умов договору не здійснив повних та своєчасних розрахунків із позивачем, у зв`язку з чим зі сторони відповідача має місце неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за договором.

Згідно з розрахунком позивача сума заборгованості відповідача за відпущену йому теплову енергію становить 127 845, 57 грн.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості у вказаній сумі відповідачем суду не надано, з огляду на що вимоги позивача в цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача щодо незастосування позивачем поправкового коефіцієнту при здійсненні розподілу спожитої теплової енергії не заслуговують на увагу суду, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів повідомлення позивача про прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про застосування таких коефіцієнтів у порядку, визначеному Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018, відповідно до вимог Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Заперечення відповідача стосовно непроведення позивачем перерахунків за виявленими помилками у нарахуваннях спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, коригувальними актами та рахунками за відповідні періоди, поясненнями Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради № 302 від 23.12.2019 (т. 1, арк. с. 101).

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, викладеної у відзиві на позов

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України початок перебігу позовної давності пов`язаний з моментом, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Зокрема, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

В той же час, статтею 264 Цивільного кодексу України встановлені підстави переривання позовної давності. Так, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Часткові оплати відповідача за поставлену теплову енергію (29.12.2016 у сумі 2 743,18 грн, 31.01.2017 у сумі 7 966,19 грн, 28.02.2017 у сумі 6 676, 39 грн і т.д.), факт здійснення яких ним не заперечується, свідчать про визнання відповідачем свого обов`язку з оплати теплової енергії за періоди жовтень-грудень 2016 року та є підставою для перевивання позовної давності за зобов`язаннями відповідача по цих періодах.

Статтею 267 Цивільного кодексу України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи наявність фактів переривання позовної давності за зобов`язаннями жовтня-грудня 2016 року, підстави для задоволення заяви відповідача про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення основного боргу за вказані періоди - відсутні.

Щодо нарахування пені

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нормою ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами пункту 8.3 договору за несвоєчасне внесення оплати за спожиту теплову енергію передбачена сплата пені у розмірі 1% від пред`явленої до оплати суми за кожен день прострочення платежу за весь період неналежного виконання зобов`язань споживача, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленої теплової енергії протягом жовтня 2016 року - квітня 2019 року позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 54 273, 61 грн за загальний період з 16.11.2016 по 03.12.2019.

Перевіркою розрахунку пені, доданого позивачем до заяви про зменшення позовних вимог, судом встановлено його арифметичну правильність, відповідність умовам договору та положенням чинного законодавства, оскільки умовами пункту 8.3 договору передбачено нарахування пені за весь період неналежного виконання зобов`язання, тобто понад шість місяців.

Тому вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленої тепловодої енергії позивачем нараховано 3% річних у розмірі 6 877,52 грн за загальний період з 16.11.2016 по 03.12.2019 та інфляційні втрати в розмірі 16 038, 20 грн за загальний період з січня 2017 року по листопад 2019 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що заявлені до стягнення суми вказаних нарахувань є вірними.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 6 877, 52 грн та інфляційних втрат у розмірі 16 038, 20 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо інших заперечень відповідача

Суд відзначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Інші доводи та міркування відповідача судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 3 075, 22 грн.

Крім того, слід зазначити, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При поданні позову до суду, позивачем за сумою вимог майнового характеру на підставі платіжного доручення № 10194 від 16.01.2020 сплачено судовий збір у розмірі 3 130, 08 грн, проте в ході розгляду справи судом прийнято зменшення позивачем розміру позовних вимог.

За таких обставин, позивачу підлягає поверненню судовий збір у розмірі 54, 86 грн за умови подання ним відповідного клопотання.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, пунктом 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Колективного підприємства-центру "Жовтневий" (49000, м. Дніпро, вул. Олеся Гончара, буд. 15-Б; ідентифікаційний код 19087481) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 29, оф. 504; ідентифікаційний код 32688148) суму основного боргу в розмірі 127 845, 57 грн, пеню в розмірі 54 273,61 грн, 3% річних у розмірі 6 877, 52 грн, інфляційні втрати у розмірі 16 038, 20 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 075, 52 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 25.09.2020.

Суддя В.І. Ярошенко