Постанова

від 22.02.2021 по справі 904/340/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2021 Справа № 904/340/20

м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 65

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,

суддів - Кощеєва І.М., Чус О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Колективного підприємства-центра "Жовтневий" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 у справі №904/340/20 (суддя Ярошенко В.І., повне рішення складено 25.09.2020)

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

до Колективного підприємства-центра "Жовтневий", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором на відпуск теплової енергії для потреб опалення № 134 від 11.01.2017

ВСТАНОВИВ:

- рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 у справі №904/340/20 позовні вимоги Комунального підприємства (далі - КП) "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради задоволено повністю, з Колективного підприємства-центра (далі - КПЦ) "Жовтневий" на користь позивача стягнуто 127845грн57коп. основної заборгованості, 54273грн 61коп. пені, 6877грн52коп. трьох процентів річних та 16038грн20коп. інфляційних втрат;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин щодо неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором на відпуск теплової енергії для потреб опалення № 134 від 11.01.2007 в частині повної і своєчасної оплати вартості спожитої теплової енергії; щодо заперечень відповідача про незастосування позивачем поправкового коефіцієнту при здійсненні розподілу спожитої теплової енергії суд першої інстанції зазначив, що відповідачем на виконання вимог Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" не надано належних та допустимих доказів повідомлення позивача про прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про застосування таких коефіцієнтів у порядку, визначеному Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018; обставини щодо часткової оплати відповідачем поставленої теплової енергії (29.12.2016 у сумі 2 743 грн 18 коп., 31.01.2017 у сумі 7 966 грн 19 коп., 28.02.2017 у сумі 6 676 грн 39 коп. і т.д.), факт здійснення якої ним не заперечується, свідчать про визнання відповідачем свого обов`язку з оплати теплової енергії за періоди жовтень-грудень 2016 року та є підставою для перевивання позовної давності за зобов`язаннями відповідача по цих періодах, у зв`язку з чим підстави для задоволення заяви відповідача про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення основного боргу за вказані періоди відсутні; щодо розрахунку пені, доданого позивачем до заяви про зменшення позовних вимог, судом встановлено його арифметичну правильність, відповідність умовам договору та положенням чинного законодавства, оскільки умовами п. 8.3 договору передбачено нарахування пені за весь період неналежного виконання зобов`язання, тобто понад шість місяців; здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд встановив, що заявлені до стягнення суми вказаних нарахувань є вірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

- не погодившись з прийнятим рішенням, КПЦ "Жовтневий" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, просить в задоволенні позовних вимог КП "Телоенерго" Дніпровської міської ради відмовити в повному обсязі;

- апеляційна скарга мотивована тим, що:

судом прийнято наданий позивачем розрахунок, однак його помилковість доведена відповідачем математичним шляхом;

судом не враховано існування спору між сторонами договору щодо поставки теплової енергії у період з жовтня 2016 року по квітень 2019 року відповідачу на загальну суму 317210грн59коп., відповідні обставини не можуть бути підтверджені односторонніми актами прийому-передачі теплової енергії, які не підписані з боку відповідача;

судом не з`ясована законність нарахування вартості послуг по кожному з рахунків, наданих у справу протягом спірного періоду та не розглянуті аргументи споживача стосовно правильності його альтернативного розрахунку і, у зв`язку з цим, відсутності боргу;

на адресу відповідача надходили листи, до яких було долучено рахунки та акти виконаних робіт за жовтень 2016 року - квітень 2019 року, які КПЦ "Жовтневий" відправляв на адресу позивача без підпису з причин неузгодження відсотка використання теплової енергії згідно з встановленим приладом обліку, до відома КП "Теплоенерго" відповідачем було доведено, що до моменту узгодження розміру відсотків від показників лічильників оплата буде проводиться згідно з формулою, яка зазначена в додатку до договору;

позовна давність стосовно вимог щодо стягнення заборгованості на підставі договору обчислюється окремо за кожен місяць, а оплати відповідача за поставлену теплову енергію самостійно розраховані на підставі договору, з рахунків КП "Теплоенерго" бралися лише показники температурного коефіцієнта та застосовувались для обчислення оплати за теплову енергію згідно з договором, оплата послуг, вартість яких визначена розрахунковим методом не свідчить про визнання КПЦ "Жовтневий" свого обов`язку з оплати теплової енергії за періоди жовтень-грудень 2016 року в сумах, визначених КП "Теплоенерго" та не є підставою для переривання позовної давності за зобов`язаннями відповідача по цих періодах, у зв`язку з чим, враховуючи, що строк, у межах якого КП "Теплоенерго" могло звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, частково сплив, а тому за цей період має бути відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі, заява відповідача про застосування строку позовної давності є правом сторони відповідно до положень діючого законодавства і не свідчить про визнання позову;

розрахунок позовної давності впливає на визначення періодів порушення зобов`язань щодо перерахунків (коригувань), оскільки КПЦ "Жовтневий" вважає, що коригування повинні відноситись до того місяця, яким створено рахунок на коригування, тобто на зменшення оплати, а розрахунок позивача, наведений в додатку 3 до заяви про зменшення позовних вимог містить помилки в цей період;

позивач був обізнаний про незгоду відповідача щодо нарахованих сум та накопичував заборгованість з 2016 року, що призвело до зростання основної суми боргу, штрафів, трьох процентів річних та інфляційних втрат, а також призвело до покладення на КПЦ "Жовтневий" додаткового фінансового тягаря і може перешкодити його господарській діяльності, особливо в умовах карантину, незастосування строку позовної давності не відповідає принципам розумності, співмірності та виваженості;

факт прийняття вузлів обліку в експлуатацію не може бути підставою для нарахування відповідачу плати за послуги постачання теплової енергії, тому що загальнобудинковий лічильник не може відображати фактичні витрати КПЦ "Жовтневий" і це не передбачено договором;

договором не передбачено також, що будь-які лічильники, які є власністю будь-кого, крім споживача, можливо використовувати частково чи повністю для визначення кількості тепла спожитого саме відповідачем, позивач не довів, що лічильники належать на праві власності відповідачу, а тому звіт про фактичне споживання теплової енергії згідно п.5.1., на підставі якого згідно п.2.4 проводиться нарахування за спожиту теплову енергію між позивачем та відповідачем, не складався, підстави для нарахування спожитої теплової енергії по лічильниках, які належать третій особі та по її звітах відсутні;

відповідач звертався до позивача з питанням про можливість встановлення власного лічильника тепла, проте отримав відповідь, що вузли розподільного обліку теплової енергії у випадках, коли це технічно неможливо, не встановлюються, про встановлення загальнобудинкових лічильників відповідач не був попереджений, питання яким чином буде проводиться розподіл між окремими категоріями споживачів будинку вирішене не було;

в процесі судового розгляду позивачем не доведено правильність розподілу використаного всім будинком тепла згідно з показниками загальнобудинкового лічильника тепла, між різними категоріями споживачів з різним умовами споживання теплової енергії (різна кількість споживання тепла на 1 м 2 ), тобто між житловими та нежитловими приміщеннями, що позбавило відповідача права надати альтернативний розрахунок, за відсутністю вхідних даних (опалювальної площі) перевірка нарахувань основного боргу не проводилась;

факт поставки теплової енергії в межах умов існуючого договору відповідачем не заперечується, є заперечення в кількості теплової енергії (в кількості тих ГКал, які припадають на КПЦ "Жовтневий" після розподілу показника загальнобудинкового лічильника), жодного підтвердження стосовно згоди КПЦ "Жовтневий" з нарахованими ГКал позивач не навів;

відповідач не погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості в сумі 127 845 грн 57 коп. з підстав того, що акт звірки між позивачем та відповідачем не складено, основний борг розраховано на підставі неузгодженого в договорі показника S - площі приміщень, що свідчить про те, що судом першої інстанції відповідна сума не перевірена належним чином, не проведено зменшення основного боргу, навіть в частині безспірних сум, помилка визнана позивачем згідно з листом КП "Теплоенерго" № 521-сс від 23.02.2017 (приблизно 14700 грн), не проведено зменшення основного боргу за подвійне нарахування за жовтень 2017 року по приміщенню пр. Д.Яворницького, 25 (сума 111 грн. 73 коп.), не застосовано коефіцієнт коригування теплової енергії (ГКал) для приміщень, в яких необхідно підтримувати температуру нижчу tвн =+18 С (за договором температура внутрішнього повітря об`єму, С (табл.2.2 КТМ 204) tвн =+12 С), коефіцієнт вираховується по формулі 2.13 КТМ 204 (приблизно 107500 грн), інші заперечення відповідача (приблизно 3500 грн);

стосовно перерахунку за жовтень 2016 року - січень 2017 року по об`єкту пр. Гагаріна, 31 - за жовтень 2016 року позивач нарахував суму розрахунковим методом без податку на додану вартість (далі-ПДВ) 1 355 грн 45коп. та в грудні скоригував без ПДВ мінус 1355 грн 45 коп. = 0грн, тобто за жовтень 2016 року - січень 2017 року по приміщенню пр. Гагаріна, 31 пройшло тільки одне коригування за жовтень 2016 року, однак, вказане залишено без уваги судом, в листі № 302 від 23.12.2019, на який посилається суд першої інстанції, коригування по пр. Гагаріна, 31 проведено за листопад 2017 року, а не за листопад 2016 року, коригування у зв`язку зі зміною відсотка відшкодування за даними позивача з 11,988983 на 8,280522 згідно з листом № 521-сс від 23.02.2017 позивач визнав в п.2, що це була помилка в розрахунках, у відзиві на позов відповідач звернув увагу позивача, що даного коригування не проведено, але КП "Теплоенерго" залишило це без уваги;

подвійне нарахування за жовтень 2017 року по пр. Д.Яворницького, 25 (мінус 111 грн 73 коп.), оскільки рахунок № 134 від 31.10.2017 за жовтень 2017 року виконаний розрахунковим методом по об`єкту пр. Д.Яворницького, 25, 1,5 дн 1,212 Гкал сума без ПДВ 93 грн 11коп., сума з ПДВ 111 грн. 73 коп., рахунок № 134 від 30.11.2017 в сумі без ПДВ 5821 грн. 36 коп. за листопад 2017 року розраховано по лічильнику 3,73394 Гкал - рахунок сформовано на підставі показників лічильника за жовтень-листопад 2016 року, в листопаді 2017 року стовпчик "Гкал звіт.період КПЦ "Жовтневий" - 3,73394, які нараховані згідно з рахунком 134 від 30.11.2017 було розраховано за показами лічильника за період 30.10.2017 по 25.11.2017, у зв`язку з чим необхідно зняти нарахування за жовтень 2017 року 111 грн 73 коп. = 93 грн 11 коп. (без ПДВ) + ПДВ (93 грн 11коп. х 20 %) = 18 грн 62 коп.;

проект системи опалення належних КПЦ "Жовтневий" приміщень визнається КП "Теплоенерго" як типовий проект системи опалювання, притаманний продовольчим магазинам, в договорі зафіксована внутрішня температури +12С приміщень, формула 2.13 КТМ 204 для розрахунку споживання тепла для відповідача свідомо не застосовувалось КП "Теплоенерго", оскільки нараховані позивачем суми протирічили чинному законодавству, для захисту своїх інтересів відповідач діяв відповідно до умов договору, уникаючи внесення відповідних змін до існуючого договору, позивач на власний розсуд розподілив теплову енергію, згідно з показниками загальнобудинкового лічильника по площах приміщень, які в договорі взагалі не вказані, що є порушенням прав КПЦ "Жовтневий" як сторони по договору, застосування коефіцієнта X в розумінні формули (2.13) КТМ 204 обумовлено договором, в якому вказано, що проектна внутрішня температура приміщення відповідача +12С, що не заперечується позивачем;

стосовно незастосування позивачем поправкового коефіцієнту при здійсненні розподілу спожитої теплової енергії - лічильники теплової енергії були встановлені до 25.01.2019, тому посилання на Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018, яка набрала чинності 25.01.2019, відповідно до вимог Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", який набрав чинності 01.05.2019 є некоректним і не може бути застосовано до спірних правовідносин, які виникли у період з жовтня 2016 року по квітень 2019 року, оскільки цей нормативний акт не має зворотної дії у часі, рішення співвласників багатоквартирного будинку про застосування поправкових коефіцієнтів не приймалось не з вини відповідача і обов`язок надавати таке рішення або ініціювати його прийняття за договором на КПЦ "Жовтневий" не покладено;

щодо нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат та задоволення позову в цій частині відповідач заперечує, оскільки не визнає суму основного боргу, яка розрахована помилково, а тому і відсутні підстави для задоволення позову в цій частині;

- позивач просить залишити рішення суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що:

при укладанні договору сторонами були прийняті всі ініціативи відповідача, викладені в протоколі розбіжностей, тобто сторонами було досягнуто згоди, про що свідчить факт підписання договору, відповідач як сторона договору мав право звернутись до іншої сторони договору (позивача), надавши додаткову угоду, якою запропонувати до яких конкретно умов (пункті) договору внести зміни і які саме або звернутись до суду із відповідним позовом, між тим даним своїм правом апелянт не скористався;

щодо визначення необхідних розрахункових показників (опалювальної площі приміщень) - в матеріалах справи містяться пояснення позивача та довідки, в яких наявна інформація щодо розподілу фактично спожитої теплової енергії по приладах обліку, встановлених на житлових будинках по проспекту Дмитра Яворницького, 25, по вулиці Полігонній, 186 та по проспекту Гагаріна, 31, в довідках, зокрема, вказана опалювальна площа приміщень відповідача за кожною адресою, однак апелянтом не заявлено жодних заперечень щодо відомостей, викладених в цих довідках, що свідчить про його згоду із зазначеними показниками;

щодо застосування методики розрахунку поділу показань загальнобудинкового лічильника, то така методика прийнята Кабінетом Міністрів України у Постанові № 630 від 21.07.2005, що унеможливлює будь-які відхилення від її приписів при проведенні такого розподілу, а посилання на неї вже міститься у підписаному сторонами договорі, встановлення інших методів розрахунків суперечило б діючим нормам законодавства;

щодо узгодження відсотка використання теплової енергії згідно з встановленими приладами обліку, то такий відсоток є змінною величиною, яка залежить від площі опалювальних приміщень відповідача та загальної площі опалювальних приміщень, тому він не може вважатися істотною умовою договору, а погоджувати такий відсоток із споживачем не передбачено діючим законодавством, площа опалювальних приміщень відповідача надана ним самим, відомості детально викладені в зазначених вище довідках і не заперечуються відповідачем, загальна опалювальна площа приміщень, яка вимірюється загальнобудинковим приладом обліку не є сталою величиною, а залежить від загальної площі житлових квартир та нежитлових приміщень, тому при зміні будь-якого з цих параметрів змінюється і розмір відсотків, такі зміни відбуваються в тому розрахунковому місяці, в якому позивач отримує від споживача належні документи про відключення споживачів від мережі централізованого опалення, встановлення квартирних засобів обліку, ненадання показань квартирних засобів обліку споживачами тощо;

щодо застосування строку позовної давності, то відповідачем не надано належних та допустимих доказів невизнання боргу в певній частини та визнання в іншій, таких як підтвердження вжиття заходів щодо захисту своїх порушених прав ні в порядку захисту прав споживачів, ні в судовому порядку, невизнання ним боргу в певній частині як підстава для застосування позовної давності не було предметом розгляду судом першої інстанції та не може бути застосовано судом апеляційної інстанції в силу невизначення частин визнання/невизнання, ненадання відповідних доказів на їх підтвердження, як і не надано доказів неможливості та не названо причин, що об`єктивно б не залежали від нього, для заявлення до суду першої інстанції позиції невизнання ним боргу в певній частині, що унеможливило для суду надати правову оцінку такому твердженню;

щодо посилань скаржника на те, що коригування повинні відноситись до того місяця, яким створено рахунок на коригування, позивач зазначає, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію відповідно до ст.19 Закону України "Про теплопостачання", тому у разі виявлення теплопостачальною організацією некоректності даних щодо кількості отриманого споживачем тепла в певному місяці, саме за нього проводиться коригування оплати як за фактично отриману теплову енергію;

щодо використання показників вузлів обліку теплової енергії, позивач зазначає, що неподання відповідачем звітів про фактичне використання (споживання) теплової енергії суперечить нормам діючого законодавства та договору, між тим оскільки будинковий прилад обліку обліковує споживання теплової енергії з усіма споживачами будинку, в якому він встановлений, надання таких звітів теплопостачальному підприємству одним із споживачів (відповідальною особою у будинку), не відповідачем, не є підставою для неприйняття такий звітів позивачем, Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" передбачений вичерпний перелік підстав для застосування розрахункового способу обліку теплової енергії до встановлення вузла комерційного обліку, у разі виходу з ладу або втрати до відновлення його роботи, законодавством не передбачено застосування розрахункового способу у випадку неприйняття участі у його встановленні споживачем або в будь-яких інших випадках, не передбачено і здійснення нарахування за послугу постачання теплової енергії розрахунковим методом, за умови наявності належним чином функціонуючого будинкового приладу обліку;

відповідач отримував направлені йому рахунки від позивача, в яких було зазначено про наявність приладу обліку, а також той факт, що ним було деякі з них оплачено повністю, у зв`язку з чим твердження про виконання договору в умовах необізнаності про наявність лічильників є таким, що не відповідає дійсності, а Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету міністрів України №630 від 21.07.2005 (далі-Правила № 630) не містять обмеження щодо своєї дії відносно власників магазинів, а розповсюджуються на всіх споживачів;

посилання відповідача на технічну неможливість встановлення приладу на своє приміщення є необґрунтованим, оскільки відповідачем не надано жодного підтвердження технічної неможливості такого встановлення, оскільки при листуванні з відповідачем позивач повідомив відповідача про те, що після реконструкції опалювальної системи його приміщень з обладнанням індивідуального вводу може бути встановлено прилад обліку теплової енергії;

щодо застосування поправкового коефіцієнту, то рішення співвласників багатоквартирного будинку про застосування поправкових коефіцієнтів приймається відповідно до вимог Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", оскільки відповідач не повідомляв позивача про прийняття такого рішення, його вимоги про застосування поправкового коефіцієнту суперечать зазначеним вище нормам діючого законодавства, прийняття зазначеного рішення є правом співвласників багатоквартирного будинку, на яке не може впливати позивач;

щодо застосування КТМ 204 України 244-94 ("Норми та вказівки по нормуванню витрат на опалення житлових та громадських споруд, а також господарсько-побутові потреби в Україні"), то їх застосування неможливе за умови наявності належним чином функціонуючого приладу обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

11.01.2007 між КП "Теплоенерго" (постачальником) та КПЦ "Жовтневий" (споживачем) укладено договір на відпуск теплової енергії для потреб опалення № 134 (а.с. 40-43 т.1).

Відповідно до розділу 1 договору постачальник зобов`язався здійснювати відпуск теплової енергії для потреб центрального опалення споживачу, по його об`єктах, розміщених за адресами: пр. К. Маркса, 25; пр. Гагаріна, 31; вул. Погребняка, 18 б від джерела теплопостачання пр. К. Маркса, 23, пр. Гагаріна, 31, вул. Погребняка, 2 а.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник надає споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору з дотриманням споживчих властивостей, якісних показників і режимів:

- централізоване опалення;

- безперебійне теплопостачання протягом усього опалювального періоду, який відповідно до вимог БНіП 2.01.01-82 "Будівельна кліматологія і геофізика" починається при стоянні середньодобової температури зовнішнього повітря протягом трьох послідовних діб +8 0С (восени) і закінчується при підвищенні середньодобової температури зовнішнього повітря протягом трьох послідовних діб +8 0С (навесні) на підставі розпорядження органів місцевого самоврядування; для міста Дніпро опалювальний період становить 175 діб; у випадку збільшення опалювального періоду вартість додаткових днів оплачується окремо;

- внутрішня температура повітря залежить від призначення громадських будівель та приймається згідно БНіП.

Відповідно до п. 2.2. договору межа балансової належності і експлуатаційної відповідальності сторін оформлюється актом (додаток № 2), який є невід`ємною частиною договору і не може бути змінена в односторонньому порядку.

Згідно з п. 2.3. договору кількість теплової енергії, яка передається споживачу у відповідний період по даному договору визначається розрахунковим методом згідно з нормативними документами галузі з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря, фактичних днів надання послуг в поточному місяці. До обсягів теплової енергії додаються витрати на дільницях теплової мережі, що перебувають на балансі споживача.

В п. 2.4 договору сторонами узгоджено, що при наявності приладів обліку щомісячні нарахування за спожиту теплову енергію виконуються за їх показаннями, зафіксованими в двосторонніх актах. У разі встановлення комерційних приладів обліку теплової енергії не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, зафіксованих в двосторонніх актах, додаються втрати на дільницях теплової мережі, що перебувають на балансі споживача: від межі балансової належності до міста встановлення комерційних приладів обліку.

Згідно з п.п. 3.2.3. п. 3.2. договору споживач теплової енергії зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 5.1. договору споживач, що має комерційні прилади обліку, щомісячно подає постачальнику звіт про фактичне споживання теплової енергії - не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що при невідповідності комерційних приладів обліку експлуатаційним вимогам (прострочення державного метрологічного контролю, зрив чи пошкодження пломб, вихід з ладу тощо), обсяг теплової енергії, що відпускається споживачу, визначається постачальником, як виняток розрахунковим способом.

Ціна одиниці теплової енергії (1 Гкал) згідно тарифів, затверджених рішенням органів місцевого самоврядування від 16.10.2006 № 3712 складає (разом з ПДВ) - 251 грн 77 коп. (р. 6 договору).

За умовами п. 7.2 договору споживач зобов`язаний щомісячно, до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим, отримати рахунок за фактично надані послуги. Кінцевий розрахунок споживач здійснює до 15-го числа місяця наступного за розрахунковим шляхом безготівкового перерахування або через касу постачальника.

Пунктом 8.3 договору встановлена відповідальність споживача за несвоєчасне внесення оплати за спожиту теплову енергію у вигляді сплати пені у розмірі 1 процента від пред`явленої до оплати суми за кожен день прострочення платежу за весь період неналежного виконання зобов`язань споживача, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України (далі-НБУ).

Згідно з п.п. 11.1, 11.6 договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2009. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

Договір є дійсним та обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать також про те, що згідно з актами допуску та прийняття в експлуатацію вузлів обліку теплової енергії:

- вузол обліку за адресою пр. Дмитра Яворницького, 25 - допущений до експлуатації 24.03.2017 (а.с. 79 т.2), свідоцтво про повірку даного засобу вимірювальної техніки чинне до 01.03.2020 (а.с. 80, т.2);

- вузол обліку за адресою пр. Гагаріна, 31 - допущений до експлуатації 31.08.2016 (а.с. 81 т.2), після держповірки допущений в експлуатацію з 18.09.2018 (а.с. 83 т.2); свідоцтво про повірку даного засобу вимірювальної техніки чинне до 23.08.2022 (а.с. 84 т.2);

- вузол обліку за адресою вул. Полігонна (стара назва - вул. Погребняка), 18Б - допущений до експлуатації після держповірки 04.11.2015 та 22.09.2017 є прийнятим в експлуатацію до 16.08.2021 (а.с. 85-88 т.2).

Посилаючись на обставини щодо виконання умов договору в частині здійснення відпуску теплової енергії в період з жовтня 2016 року по квітень 2019 року загальною вартістю 317 210 грн 59 коп. та щодо часткової оплати цієї вартості, 21.01.2020 КП "Теплоенерго" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з КПЦ "Жовтневий" заборгованості за теплопостачання в сумі 208 671 грн 55 коп, з яких 127 845грн 57 коп. основного боргу, 5 0020 грн 29 коп. трьох процентів річних, 19 073 грн 66 коп. інфляційних втрат, 56 231 грн 73 коп. пені.

По об`єктах відповідача: пр. Гагаріна, 31 та вул. Полігонна, 18Б нарахування плати за поставлену протягом спірного періоду теплову енергію виконано позивачем, виходячи з показників вузлів обліку, зафіксованих в актах використання теплової енергії (а.с. 60-96 т.1), пропорційно опалюваній площі об`єктів та на підставі тарифів, встановлених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), № 1757 від 29.09.2016, № 2126 від 02.12.2016, № 151 від 01.02.2017, № 1391 від 09.11.2017 (а.с. 166-169 т.1).

По об`єкту відповідача - пр. Дмитра Яворницького, 25 нарахування плати з поставлену теплову енергію у період з жовтня 2016 року по жовтень 2017 року здійснено розрахунковим методом, а у період з листопада 2017 року по квітень 2019 року за показаннями вузла обліку, наведеними у довідці про споживання теплової енергії (а.с. 97 т.1), пропорційно опалюваній площі об`єкта, на підставі тарифів, установлених постановами НКРЕКП (а.с. 166-169 т.1).

У довідках позивача про розподіл фактично спожитої теплової енергії по приладах обліку, встановлених у житлових будинках по пр-ту Д. Яворницького, буд.25, вул.Полігонна, 18Б, пр-ту Гагаріна, буд.31 (а.с. 98-100 т.1) містяться дані щодо спожитої відповідачем протягом спірного періоду теплової енергії.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідач не заперечив та не спростував факту надання йому позивачем послуг з постачання теплової енергії протягом спірного періоду по об`єктах споживання, визначених у договорі, позивач належним чином виконав своє зобов`язання за договором з поставки відповідачу теплової енергії у період з жовтня 2016 року по квітень 2019 року, у зв`язку з чим у відповідача виникло зобов`язання по оплаті вартості отриманої ним теплової енергії.

Враховуючи положення укладеного сторонами договору, відповідач повинен був оплатити вартість теплової енергії, спожитої:

у жовтні 2016 року в строк до 15.11.2016,

у листопаді 2016 року - до 15.12.2016,

у грудні 2016 року - до 16.01.2017 (оскільки 15.01.2017 припадає на неділю - вихідний день),

у січні 2017 року - до 15.02.2017,

у лютому 2017 року - до 15.03.2017,

у березні 2017 року - до 17.04.2017 (оскільки 15.04.2017 припадає на суботу - вихідний день),

у жовтні 2017 року - до 15.11.2017,

у листопаді 2017 року - до 15.12.2017,

у грудні 2017 року - до 15.01.2018,

у січні 2018 року до 15.02.2018,

у лютому 2018 року - до 15.03.2018,

у березні 2018 року - до 16.04.2018 (оскільки 15.04.2018 припадає на неділю - вихідний день),

у квітні 2018 року - до 15.05.2018,

у листопаді 2018 року - до 17.12.2018 (оскільки 15.12.2018 припадає на суботу - вихідний день),

у грудні 2018 року - до 15.01.2019,

у січні 2019 року - до 15.02.2019,

у лютому 2019 року - до 15.03.2019,

у березні 2019 року - до 15.04.2019,

у квітні 2019 року - до 15.05.2019.

04.03.2020 КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради подано заяву про зменшення позовних вимог та про стягнення з КПЦ "Жовтневий" заборгованості за теплопостачання в сумі 205 034грн 90 коп., з яких 127 845грн 57 коп. основного боргу, 54 273 грн 61 коп. пені, 6 877грн52 коп. трьох процентів річних, 16 038 грн 20 коп. інфляційних втрат.

Вказані суми пені та трьох процентів річних визначені позивачем за загальний період з 16.11.2016 по 03.12.2019, втрати від інфляції - з жовтня 2016 року по листопад 2019 року.

В процесі розгляду справи господарським судом встановлено, що з метою оплати відповідачем вартості відпущеної теплової енергії на адресу останнього направлені акти прийому-передачі теплової енергії за спірний період, підписані представником теплопостачального підприємства та рахунки (а.с. 60-151, т.1).

Вказані акти відповідачем не підписані та повернуті разом з рахунками, в тому числі, з причин неузгодження з підприємством відсотка використання теплової енергії від загальних показників приладів обліку, які встановлені в будинках, розташованих за адресами, вказаними вище (а.с.52-63 т.2) .

Станом на момент звернення з позовом заборгованість відповідача по оплаті вартості відпущеної теплоенергії дорівнює 127 845 грн 57 коп..

Докази оплати вказаної суми заборгованості під час розгляду справи господарським судом відповідачем не представлені.

За наслідками розгляду доводів позивача та заперечень відповідача господарським судом прийнято оскаржуване рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України та § 3 глави 30 Господарського кодексу України, а саме - договором постачання теплової енергії.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються Законами України "Про житлово-комунальні послуги" (№ 1875-IV від 04.06.2004, який втратив чинність 01.05.2019; № 2189-VIII від 09.11.2017, який набрав чинності 10.12.2017 та введений в дію з 01.05.2019), "Про теплопостачання", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, та іншими нормативно-правовими актами.

Послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення) належать до комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту закріплені в ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України (далі-ЦК), якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: порушення відповідачем умов договору в частині повної і своєчасної оплати за спожиту теплову енергію, відповідно зі сторони відповідача має місце неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за договором, та ненадання ним належних і допустимих доказів, які б спростовували таке порушення, господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 127 845 грн 57 коп. основного боргу.

Одночасно слід зазначити, що у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленої теплової енергії протягом жовтня 2016 року - квітня 2019 року позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 54273 грн 61 коп. за загальний період з 16.11.2016 по 03.12.2019.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦК України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19.

Як зазначено вище, у п. 8.3. договору про відпуск теплової енергії для потреб опалення №134 від 11.01.2007 сторонами передбачено, що штрафні санкції за цим договором нараховуються за весь період неналежного виконання зобов`язання споживачем.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені за період прострочення грошового зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано, що узгоджується з висновком щодо застосування норм права (статті 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), викладеним у наведеній вище постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленої тепловодої енергії позивачем нараховано три проценти річних в сумі 6877грн52коп. за загальний період з 16.11.2016 по 03.12.2019 та інфляційні втрати в сумі 16038грн 20 коп. за загальний період з січня 2017 року по листопад 2019 року.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що заявлені до стягнення суми вказаних нарахувань є вірними.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних у сумі 6877грн 52коп. та інфляційних втрат у сумі 16038грн 20коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Посилання скаржника на безпідставне застосування до спірних правовідносин Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, колегію суддів не прийняті до уваги, оскільки, як зазначено безпосередньо в договорі на відпуск теплової енергії для потреб опалення № 134 від 11.01.2007, при укладенні останнього сторони керувалися, у тому числі, названими Правилами.

Доводи скаржника про неправильне проведення позивачем перерахунків за виявленими помилками в нарахуваннях спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, коригувальними актами та рахунками за відповідні періоди.

Крім того, відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно, у разі виявлення теплопостачальною організацією некоректності даних щодо кількості отриманого споживачем тепла в певному місяці, саме за цей місяць проводиться коригування оплати за фактично отриману теплову енергію.

З урахуванням викладеного коригування проведені позивачем відповідно до вимог законодавства.

Заява КПЦ "Жовтневий" про застосування позовної давності правомірно залишена без задоволення господарським судом.

Так, ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 Кодексу початок перебігу позовної давності пов`язаний з моментом, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Зокрема, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 264 Цивільного кодексу України встановлені підстави переривання позовної давності. Так, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Часткові оплати відповідачем вартості поставленої теплової енергії (29.12.2016 у сумі 2743,18 грн, 31.01.2017 у сумі 7966,19 грн, 28.02.2017 у сумі 6 676, 39 грн і т.д.), факт здійснення яких ним не заперечується, свідчать про визнання відповідачем свого обов`язку з оплати теплової енергії за періоди жовтень-грудень 2016 року та є підставою для переривання позовної давності за зобов`язаннями відповідача по цих періодах.

Враховуючи наявність фактів переривання позовної давності за зобов`язаннями жовтня-грудня 2016 року, підстави для застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення основного боргу з відповідача за вказані періоди - відсутні.

Посилання скаржника на те, що вищевказані оплати здійснені ним лише внаслідок часткового погодження з відповідними сумами апеляційним судом не прийняті до уваги тому, що докази часткової обґрунтованої відмови від підписання актів прийому-передачі теплової енергії за жовтень-грудень 2016 року в матеріалах справи відсутні.

Крім того, згідно з розрахунком суми основного боргу, виконаного позивачем, заборгованість по оплаті за теплоенергію, поставлену в жовтні 2016 року взагалі не є предметом спору у даній справі.

Стосовно доводів скаржника про те, що він звертався до позивача з питанням про можливість встановлення власного лічильника тепла, однак отримав відповідь про технічну неможливість такого встановлення, визнані колегією суддів необґрунтованим.

Так, 14.03.2018 КПЦ "Жовтневий" направив на адресу КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (а.с. 47 т.2) лист (вих. № 43 від 13.03.2018), в якому, зокрема просив позивача повідомити чи є технічна можливість встановлення індивідуальних приладів обліку у підвальних приміщеннях, перелічених в договорі про відпуск теплової енергії № 134 від 11.01.2007 для більш точного розрахунку спожитої теплової енергії.

06.04.2018 КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради листом (вих. № 580-сс) (а.с. 48 т.2) повідомило відповідача, зокрема, про те, що питання споживання кількості теплової енергії в підвальних приміщеннях, розташованих в житлових будинках, може бути вирішене після реконструкції опалювальної системи приміщень з обов`язковим обладнанням індивідуального вводу з відключаючою запірною арматурою та встановленням приладів обліку теплової енергії для комерційного обліку на підставі технічних умов, виданих теплопостачальною організацією.

Докази звернення до позивача з пропозицією розробки відповідних технічних умов скаржником не представлені.

Доводи скаржника про недоведення позивачем обставин щодо правильності проведення розподілу використаного всіма будинками тепла (окремо) згідно з показниками загальнобудинкових лічильників тепла є також необгрунтованими тому, що дані, визначені позивачем за наслідками такого розподілу не спростовані скаржником в порядку, встановленому ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання скаржника на незастосування позивачем поправкового коефіцієнта при здійсненні розподілу спожитої теплової енергії та некоректне посилання на Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг колегією суддів не прийняті до уваги.

Відповідно до п. 12 Правил № 630 у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалювальній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

Враховуючи встановлення у спірних житлових будинках загальнобудинкових приладів обліку, визначення позивачем кількості спожитої теплової енергії за показами останніх з урахуванням площі приміщень КПЦ "Жовтневий" є правомірним.

Стосовно доводів скаржника про необхідність перерахунку за жовтень 2016 року - січень 2017 року, подвійне перерахування за жовтень 2017 року слід зазначити, що докази часткової обґрунтованої відмови від підписання актів приймання-передачі теплової енергії за вказані періоди також відсутні.

Інші доводи скаржника не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення Господарського суду Дніпропетровської області та спростовуються наведеними вище висновками апеляційного суду.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 у справі №904/340/20 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України.

У цьому зв`язку підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі відсутні.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2020 у справі №904/340/20 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;

- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України;

- повна постанова складена 22.02.2021

Головуючий суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.М.Кощеєв

Суддя О.В.Чус