Рішення

від 14.09.2020 по справі 925/446/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 року

м. Черкаси справа № 925/446/20

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Довганя К.І., з секретарем судового засідання Дяченко Т.В. за участю представників: позивача - Демченка В.М. за довіреністю, відповідача - Шульгіна Є.Г. директора за посадою, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа - Етекс» про стягнення 178134, 08 грн,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення 73205,79 грн. 3% річних та 104928,29 грн. інфляційних, а всього 178134,08 грн. за неналежне виконання зобов`язань по договору №01/06/17 від 01 червня 2017 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідач своїх зобов`язань по вказаному Договору належним чином не виконав. В подальшому було рішення Господарського суду Черкаської області, яким позов про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 2440193,15 грн. задоволено повністю та залишене вищими інстанціями без змін.

Позивач зазначив, що станом на 02.04.2020 грошові кошти відповідач позивачу не перерахував, тому вважає, що з відповідача необхідно стягнути штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язання.

Справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 16.06.2020 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 207416.40 грн., а саме: 3% річних - 73205,79 грн., індекс інфляції - 134210,61 грн. і 3112,00 грн. судового збору та винести ухвалу про повернення позивачу судового збору у сумі - 293,00 грн.

17.08.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечував проти заявлених вимог вважаючи їх необґрунтованими, оскільки підставою позовних вимог у цій справі не може бути норма ч.2 ст. 625 ЦК України.

На думку відповідача, збитки та господарські санкції (% річних та інфляційні) є мірою відповідальності за невиконання саме зобов`язання. Нарахування позивачем інфляційних та річних на присуджені судом збитки є неправомірним.

Ухвалою суду від 09.07.2020 судове засідання було відкладено на 26 серпня 2020 р.

Ухвалою суду від 26.08.2020 судове засідання було відкладено на 02 вересня 2020 р.

В судовому засіданні 02.09.2020 судом оголошувалась перерва до 11 вересня 2020 р.

09.09.2020 від позивача до суду надійшла заява, в якій позивач зменшив заявлені ним вимоги у зв`язку із частковим стягненням з відповідача грошових коштів в сумі 1751,53 грн., здійснене 21.02.2020 та 100524,70 грн., здійснене 12.03.2020 і просив суд стягнути з відповідача:

- 84 960,79 грн. 3% річних;

- 114 279,95 грн. втрат внаслідок інфляції;

- 2 988,61 грн. витрат по сплаті судового збору, а всього 199 240,71 грн.

В цій же заяві позивач просив суд повернути судовий збір у сумі 416,39 грн.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені зменшені вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлені вимоги не визнав, просив суд у їх задоволенні відмовити повністю.

11.09.2020 після закінчення розгляду справи суд видалився в нарадчу кімнату до 09:00 год. 14 вересня 2020 р. для винесення вступної та резолютивної частин рішення.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, встановив наступне.

01.07.2017 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ІНТЕРФЛОТ (замовник) та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю АЛЬФА-ЕТЕКС (виконавець) уклали договір №01/07/17 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Виконавець в порядку і на умовах, визначених цим Договором, зобов`язався на свій ризик виконати роботу з матеріалу і сировини Замовника (банку консервна алюмінієва, бляшана, гофротара, етикетка, томатна паста, різні види морської риби та ін.) виготовити консерву (далі - Продукція) та передати готову Продукцію Замовнику.

Замовник свої зобов`язання по Договору виконуваво належним чином, не порушуючи строків оплати.

Відповідач своїх зобов`язань по Договору належним чином не виконав, Замовнику готову продукцію із сировини не наддав; співробітників Замовника для проведення інвентаризації та можливості вивезення залишків сировини та допоміжних матеріалів не допустив; залишків сировини та допоміжного матеріалу Замовнику не повернув.

14.02.2019 позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області про стягнення з відповідача збитків на суму 2440193.15 грн.

Згідно положень ст. 841, ст. 849 та ст. 852 ЦК України з 14.02.2019 у відповідача виникли зобов`язання перерахувати позивачу грошові кошти у розмірі 2440193.15 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.08.2019 у справі №925/204/19 позов задоволено та стягнуто з відповідача 2440193,15 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 вказане рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 27.04.2020 у справі № 925/204/19 рішення суду від 01.08.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 залишено без змін.

З матеріалів справи вбачається, що 21.02.2020 з відповідача на користь позивача були стягнуті грошові кошти в сумі 1751,53 грн., а 12.03.2020 в розмірі 100524,70 грн.

У зв`язку із перерахуванням на користь позивача вище зазначених сум грошових коштів, позивач відповідачу за період з 01.03.2019 по 30.04.2020 позивач нарахував згідно положень, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України 84960,71 грн. 3% річних та 114279,95 грн. втрат внаслідок інфляції.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ст.627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ст.629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання.

В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до договору.

Згідно з положеннями ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписом статті 86 цього кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, враховуючи пояснення представників сторін, суд приходить до наступного.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а тому її приписи поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Предметом позову у цій справі є стягнення на підставі частини 2 статті 625 ЦК України інфляційних втрат та 3 % річних, за невиконання грошового зобов`язання щодо відшкодування збитків, підтвердженого судовим рішенням.

Таким чином, відповідач має грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджується вищевказаним рішенням Господарського суду від 01.08.2019 про стягнення з відповідача на користь позивача 2440193,15 грн. збитків. Грошове зобов`язання по відшкодуванню збитків за рішенням суду на даний час повністю не виконано.

З огляду на те, що відповідач порушив вказане грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Законом України Про індексацію грошових доходів населення визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Згідно із ст.1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Відповідно до статті 3 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

При цьому іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв`язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено.

Зволікання відповідача з виконанням судового рішення, що набрало законної сили, призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, стягнутих з нього судовим рішенням, та інших втрат, а отже, позивач вправі вимагати від відповідача сплати не тільки суми боргового зобов`язання, що набуло грошового виразу, а й з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Суд враховує, що інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (п.2 Методологічних положень щодо організації статистичних спостережень за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, що затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519). Показником, який характеризує рівень інфляції, є індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді у порівнянні з базовим.

Таким чином, у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання, то його невиконання зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 № 6-1946цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Отже, відповідач має невиконане грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили, про стягнення з відповідача збитків.

Суд вважає, що права та інтереси стягувача у випадку невиконання боржником рішення суду про стягнення коштів забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання будь-якого грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат на грошові кошти за неналежне виконання судового рішення, є законним та узгоджується з зазначеними вище нормами матеріального права.

Доводи відповідача про те, що дія ч.2 cт.625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням збитків, та що до правовідносин, які виникли між сторонами не можуть бути застосовані норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) є безпідставними, оскільки приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань і є складовою частиною боргу.

Суд вважає, що здійснений позивачем розрахунок 3% річних та втрат внаслідок інфляції відповідно до положень ч.2 ст.625 ЦК України є вірним і обґрунтованим.

Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог в розмірі 84960,71 грн. 3% річних та 114279,95 грн. втрат внаслідок інфляції, а всього 199240,71 грн.

П.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У поданій позивачем заяві від 09.09.2020 у зв`язку із зменшенням суми стягнення міститься вимога про повернення судового збору. Відтак, позивачу підлягає поверненню сплачена ним сума судового збору в розмірі 416,39 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати останнього на оплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 236-241, 256 ГПК Ураїни, суд -

ВИРІШИВ:

Зменшені позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬФА-ЕТЕКС (18000, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 208, к. 5, код ЄДРПОУ 25208241) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕРФЛОТ (03142, м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 44, корпус 8, код ЄДРПОУ 31656426) - 84 960,71 грн. (вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот шістдесят грн. 71 коп.) 3% річних; 114 279,95 грн. (сто чотирнадцять тисяч двісті сімдесят дев`ять грн. 95 коп.) втрат внаслідок інфляції та 2 988,61 грн. (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят вісім грн. 61 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю ІНТЕРФЛОТ (код ЄДРПОУ 31656426) з Державного бюджету України судовий збір сплачений на підставі платіжного доручення № 698 від 27.03.2020 в сумі 416 грн. 39 коп. (чотириста шістнадцять грн. 39 коп.) у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 25.09.2020.

Суддя Довгань К.І.