Рішення

від 18.09.2020 по справі 388/1646/19

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 388/1646/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2020 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого - судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Поліщук Т.І.,

представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко Володимир Олександрович про визнання правочинів недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з цим позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 та просить визнати недійсними: додаткову угоду укладену 11 грудня 2018 року між ОСОБА_5 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 до договору оренди землі між ними від 20 січня 2009 року; додаткову угоду укладену 11 грудня 2018 року між ОСОБА_5 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 до договору оренди землі між ними від 20 січня 2009 року.

Позов мотивує тим, що є власником земельної ділянки площею 6,1480 га, кадастровий номер: 3521980700:02:000:0274, згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 11 вересня 2019 року, виданим приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Кубасовою Н.В.

Також є власником земельної ділянки площею 5,7618 га, кадастровий номер: 3521980700:02:000:0277, згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 11 вересня 2019 року, виданим приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Кубасовою Н.В.

20 січня 2009 року між ОСОБА_5 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі на строк десять років, що зареєстрований 4 липня 2009 року у Державному підприємстві Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040937000032.

20 січня 2009 року між ОСОБА_5 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі на строк десять років, що зареєстрований 4 липня 2009 року у Державному підприємстві Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040937000031.

Вищезазначені договори оренди землі від 20 січня 2009 року на думку позивачки припинили дію за закінченням їх строку.

Оскільки строк дії договорів оренди землі від 20 січня 2009 року закінчився, відповідно відповідач зобов`язаний повернути земельні ділянки.

ОСОБА_3 зверталась до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 із заявою про небажання здійснення подальших орендних правовідносин та повернення земельних ділянок, оскільки строк дії договорів оренди землі закінчився.

Відповідач у справі не звертався до позивачки за поновленням договорів оренди землі з доданням проекту додаткової угоди. ОСОБА_5 додаткові угоди до договорів оренди землі не підписував, а тому на думку позивачки ці додаткові угоди є недійсними.

ОСОБА_3 зазначає, що відповідачем не сплачується орендна плата.

Позивачка стверджує, що відповідач за договорами оренди землі користується земельними ділянками площею 5,7618 га та 6,15 га право власності на які не було зареєстровано у Державному земельному кадастрі та у Державному реєстрі речових прав, не було встановлено меж земельних ділянок у натурі, не було присвоєно кадастрових номерів земельним ділянкам як сформованим земельним ділянкам згідно із документацією землеустрою.

На думку ОСОБА_3 при формуванні земельних ділянок та присвоєнні їм кадастрових номерів підлягають укладенню нові договори оренди землі.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 надіслав до суду відзив на позовну заяву. У відзиві не визнає позов та просить відмовити у ньому. Зазначає, що 20 січня 2009 року між ним та ОСОБА_5 було укладено договори оренди землі площею 5,76 га та 6,15 га, що знаходяться на території Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області на строк десять років.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Його спадкоємицею за законом є ОСОБА_3 , яка 11 вересня 2019 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.

У період дії договорів оренди землі, а саме 11 грудня 2018 року між ним та ОСОБА_5 було укладено додаткові угоди до договорів оренди землі, зокрема щодо строку дії договорів.

Умови додаткових угод з орендодавцем було узгоджено, зі змістом цих правочинів ОСОБА_5 ознайомився та особисто підписав.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 зазначає, що питання про поновлення договору оренди землі не вирішувалось, оскільки строк договору не закінчився. В оренду за договорами оренди землі передавались земельні ділянки, що належали ОСОБА_5 на підставі державних актів на право приватної власності на землю, а не земельні частки (паї).

Будь-яких доказів недійсності спірних правочинів позивачкою не надано.

Ухвалою суду від 18 вересня 2020 року занесеною до протоколу судового засідання, залишено без розгляду за заявою представника позивачки, підтриманої позивачкою, клопотання про призначення у справі судової експертизи.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_1 позов підтримали за обставин зазначених у ньому, попросили позов задовольнити.

Представник відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 , ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти позову за обставин зазначених у відзиві, попросив відмовити у позові.

Приватний нотаріус Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко В.О. у судове засідання не з`явився, повідомлявся про місце та час розгляду справи, однак надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення позивачки та представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (чч. 1, 2 ст. 174 ЦПК України).

При здійсненні провадження у цій конкретній справі суд дає оцінку вимогам, запереченням, аргументам, поясненням та міркування щодо предмета спору виключно тим, що містяться у заявах по суті справи, а не тим підставам позову, що не відображені у ньому, а проголошені представником позивачки у вступному слові.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 18 Закону України Про оренду землі (в редакції на час укладення сторонами договору оренди землі) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Судом установлено, що 20 січня 2009 року між ОСОБА_5 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 укладено договір оренди землі площею 6,15 га, що знаходиться на території Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, зареєстрований у Державному підприємстві Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 4 червня 2009 року за № 040937000032 (далі - договір оренди землі від 20 січня 2009 року № 1).

20 січня 2009 року між ОСОБА_5 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 укладено договір оренди землі площею 5,76 га, що знаходиться на території Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, зареєстрований у Державному підприємстві Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 4 червня 2009 року за № 040937000031 (далі - договір оренди землі від 20 січня 2009 року № 2).

За змістом договорів оренди землі від 20 січня 2009 року їх укладено на строк десять років. Договори набирають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 вищезазначені земельні ділянки належали на підставі: державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР № 026827, що виданий 25 квітня 2002 року на підставі розпорядження голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 27 березня 2002 року № 167-р. Державний акт зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 1078. План меж земельної ділянки відображений у цьому правовстановлюючому документі; державного акта на право приватної власності на землю серії І-КР № 013731, що виданий 25 липня 2001 року на підставі рішення Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області № 69 від 12 липня 2001 року. Державний акт зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 485. План меж земельної ділянки відображений у цьому правовстановлюючому документі (а. с. 19, 31).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЗК України (у редакції 1990 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

За змістом ч. 1 ст. 126 ЗК України (у редакції на момент видачі державного акта від 25 квітня 2002 року та укладення договорів оренди землі від 20 січня 2009 року) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Отже, ОСОБА_5 на момент передачі земельної ділянку у користування був її власником згідно з положеннями ЗК України.

Позивачка ОСОБА_3 є власником земельних ділянок площею 6,1480 га та 5,7618 га на підставі: свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 11 вересня 2019 року приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Кубасовою Н.В., зареєстрованого у реєстрі за № 471, після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Кадастровий номер земельної ділянки: 3521980700:02:000:0274; свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 11 вересня 2019 року приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Кубасовою Н.В., зареєстрованого у реєстрі за № 470, після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Кадастровий номер земельної ділянки: 3521980700:02:000:0277 (а. с. 23, 35).

11 грудня 2018 року між ОСОБА_5 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 20 січня 2009 року щодо земельної ділянки площею 5,7618 га (далі - додаткова угода від 11 грудня 2018 року № 1). 13 грудня 2018 року на підставі цієї додаткової угоди до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про інше речове право (право оренди земельної ділянки): 29523398 (а. с. 70, 114). Додаткова угода відображає підписи сторін.

11 грудня 2018 року між ОСОБА_5 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 20 січня 2009 року щодо земельної ділянки площею 6,1480 га (далі - додаткова угода від 11 грудня 2018 року № 2). 13 грудня 2018 року на підставі цієї додаткової угоди до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про інше речове право (право оренди земельної ділянки): 29523701 (а. с. 71, 116). Додаткова угода відображає підписи сторін.

Цими додатковими угодами від 11 грудня 2018 року до договорів оренди землі від 20 січня 2009 року внесено зміни, зокрема щодо строку дії договорів. Визначено, що договори укладено на двадцять п`ять років і вони діють до 20 січня 2034 року.

Отже, оскільки тепер договори оренди землі від 20 січня 2009 року не визнані недійсними, а також не є нікчемними, відповідно з урахуванням вимог додаткових угод від 11 грудня 2018 року їх строк дії до 20 січня 2034 року. Тобто доводи позивачки щодо неповернення земельних ділянок за закінчення строку дії договорів є необґрунтованими.

Вищезазначене також дає підстави дійти висновку, що між сторонами не укладалися правочини щодо поновлення договорів оренди землі з підстав, визначених ст. 33 Закону України Про оренду землі , відповідно посилання позивачки на невідповідність цих вимог також є необґрунтованим.

Вищезазначені доводи позивачки не можуть бути підставами для визнання недійсними спірних правочинів.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні статей 76-78 ЦПК України про те, що ОСОБА_5 не підписував спірних додаткових угод від 11 грудня 2018 року матеріали справи не містять.

Суд вище також зазначав, що орендодавцю ОСОБА_5 земельні ділянки належали на підставі: державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР № 026827, що виданий 25 квітня 2002 року на підставі розпорядження голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 27 березня 2002 року № 167-р. Державний акт зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 1078. План меж земельної ділянки відображений у цьому правовстановлюючому документі; державного акта на право приватної власності на землю серії І-КР № 013731, що виданий 25 липня 2001 року на підставі рішення Богданівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області № 69 від 12 липня 2001 року. Державний акт зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 485. План меж земельної ділянки відображений у цьому правовстановлюючому документі (а. с. 19, 31).

За змістом п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Це повністю спростовує доводи ОСОБА_3 про те, що в оренду передавались земельні частки (паї) із невизначеними межами, а також, що передані в оренду земельні ділянки стали об`єктами цивільних прав у розумінні ч. 9 ст. 79-1 ЗК України виключно після внесення даних про них до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрації у Державному земельного кадастрі.

Не ґрунтуються на вимогах закону доводи щодо обов`язку сторін договорів оренди землі укладати нові правочини у зв`язку із внесенням даних на об`єкти оренди до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Визнання правочинів недійсними та їх розірвання не є тотожними способами захисту цивільних прав, відповідно підстави для розірвання договору не можуть бути підставами для визнання їх недійсними.

Верховний Суд України у постанові від 25 грудня 2013 року у справі № 6-94цс13 зробив правовий висновок, відповідно до якого однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Тобто обов`язком позивача при здійсненні провадження у справі за позовом про визнання правочину недійсним є доведення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів укладеним правочином, а не формальне посилання на порушення закону, у тому числі того, що не є підставою для визнання правочину недійсним.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З огляду на вищезазначене, суд доходить висновку про необґрунтованість цього позову та, про відмову у ньому.

Відповідач у справі не поніс судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 18 Закону України Про оренду землі (в редакції на час укладення спірного правочину), ст. ст. 203, 204, 215, 216 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Долинського районного нотаріального округу Кіровоградської області Величко Володимир Олександрович про визнання правочинів недійсними.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 25 вересня 2020 року.

Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський