Постанова

від 24.09.2020 по справі 179/2050/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3786/20 Справа № 179/2050/18 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.,

суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2

на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2019 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Магдалинівська державна нотаріальна контора, Магдалинівський районний відділ центру державного земельного кадастру, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: Магдалинівська державна нотаріальна контора, Магдалинівський районний відділ центру державного земельного кадастру, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Позовна заява мотивована тим, що 08 жовтня 2015 року ОСОБА_4 склала заповіт на належну їй земельну ділянку площею 5,163 га, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Магдалинівський район, Бузівська сільська рада, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Спадкоємець ОСОБА_1

08 жовтня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 уклали договір позики грошових коштів в сумі 50 000,00 грн. ОСОБА_4 вказані кошти не повернула, це було фактично продажем земельної ділянки, в подальшому померла взяла в борг ще 380 000,00 грн.

06 квітня 2016 року ОСОБА_4 отримала у ТОВ "Бондарево" грошові кошти в сумі 140 000,00 грн. на підставі договору.

08 квітня 2016 року ОСОБА_4 отримала у ТОВ "Бондарево" грошові кошти в сумі 140 000,00 грн. Підстава - поворотна фінансова допомога.

14 липня 2016 року ОСОБА_4 отримала у ТОВ "Бондарево" грошові кошти в сумі 8 000,00 грн. Підстава - поворотна фінансова допомога.

28 серпня 2016 року ОСОБА_4 отримала у ТОВ "Бондарево" грошові кошти в сумі 7 000,00 грн. Підстава - поворотна фінансова допомога.

26 вересня 2016 року ОСОБА_4 отримала у ТОВ "Бондарево" грошові кошти в сумі 15 000,00 грн. Підстава - поворотна фінансова допомога.

20 жовтня 2016 року ОСОБА_4 отримала у ТОВ "Бондарево" грошові кошти в сумі 40 000 грн. Підстава - поворотна фінансова допомога.

29 жовтня 2016 року ОСОБА_4 отримала у ТОВ "Бондарево" грошові кошти в сумі 15 000,00 грн. Підстава - поворотна фінансова допомога.

01 квітня 2019 року ОСОБА_1 направила лист із вимогою про задоволення вимог кредитора на ім`я ОСОБА_3 . Вимоги задоволено не було.

23 квітня 2019 року адвокат Янгель О.В. направила на ім`я ОСОБА_3 пропозицію про задоволення вимог кредитора на суму 430 000,00 грн. Відповідь відсутня.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, у зв`язку із чим 22 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Магдалинівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 син померлої, ОСОБА_3 , звернувся до Магдалинівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом у зв`язку з тим, що він є інвалідом, непрацездатним за законом.

В заяві ОСОБА_3 посилається на роз`яснення нотаріуса в частині відкликання заяви до січня 2018 року.

ОСОБА_3 до спливу шестимісячного строку після смерті спадкодавця мав можливість відмовитись на користь позивача від обов`язкової частки спадкової маси, однак не звернувся до нотаріуса із зазначеною заявою.

Спадкова маса складається із земельної ділянки площею 5,163 га, кадастровий номер 1222381100:01:001:0245, Ѕ частина якої належала померлій ОСОБА_4 та із земельної ділянки площею 5,163 га, кадастровий номер 1222381100:01:001:0244.

18 січня 2018 року, до спливу шестимісячного строку, ТОВ "Бондарево" було подано до Магдалинівської державної нотаріальної контори вимоги кредитора до спадкоємця ОСОБА_3 на суму 380 100,00 грн. До теперішнього часу позивачем не було отримано постанову нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, ОСОБА_3 також не отримав свідоцтво про право на спадщину за законом або постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Позивачка вважала, що ОСОБА_1 належить право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1222381100:01:001:0244 за заповітом.

Позивачка вважала, що Ѕ частина земельної ділянки кадастровий номер 1222381100:01:001:0245 не може належати ОСОБА_3 до врегулювання питання про зобов`язання спадкоємця задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

ОСОБА_3 не отримав свідоцтво про право на спадщину. Вимоги кредитора, які були заявлені ОСОБА_1 у спадковій справі не виконані спадкоємцем боржника. Ним не було перераховано суму одноразовим платежем.

Ураховуючи викладене, позивачі просили суд: задовольнити вимоги кредитора, забезпечивши виконання рішення суду в сумі 430 000,00 грн. шляхом накладення арешту на спадкове майно, звернувши стягнення на спадкове майно ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , на земельну ділянку площею 5,163 га, кадастровий номер 1222381100:01:001:0244, на земельну ділянку площею 5,163 га, кадастровий номер 1222381100:01:001:0245; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 5,163 га, кадастровий номер 1222381100:01:001:0244; визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину земельної ділянки площею 5,163 га, кадастровий номер 1222381100:01:001:0244; визнати за ОСОБА_1 право власності на майно спадкоємця ОСОБА_3 на Ѕ частину земельної ділянки площею 5,163 га, кадастровий номер 1222381100:01:001:0245.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не встановив усіх обставин справи, допустився порушень норм процесуального права. Позивачі у встановленому законом порядку прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , подавши відповідні заяви до нотаріальної контори.

У відзиві на апеляційну скаргу, третя особа Магдалинівська державна нотаріальна контора просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу позивачів - без задоволення.

Сторони в судове засідання, призначене на 24.09.2020 року не з`явилися, про час та дату були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, особиста участь у судовому засіданні 02.07.2020 року представника апелянта ОСОБА_1 - адвоката Янгель О.В., поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень - судових повісток, а також заявою про ознайомлення з матеріалами справи представника апелянта ОСОБА_2 - адвоката Проходи Р.С.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено, що в заповіті від 08 жовтня 2015 року, посвідченому приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Аршава І.О. та внесеного в реєстр за № 5025, ОСОБА_4 вказала позивачку ОСОБА_1 , як спадкоємицю земельної ділянки площею 5,163 га, що розташована на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с.31).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис № 16 (т.1 а с.43).

22 вересня 2017 року та 19 грудня 2017 року позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 , кожний окремо, звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , однак, в матеріалах спадкової справи (а.с.27-54) відсутні дані щодо видачі Свідоцтв в порядку спадкування, а також відсутні докази винесення нотаріусом постанов про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, що є обов`язковою умовою для звернення до суду для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, у відповідності до ч.1 ст. 4 ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності та недоведеності, оскільки спір щодо визнання права власності в порядку спадкування може відбуватися лише після винесення обґрунтованої постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо неможливості видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Частиною першою статті 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (стаття 1223 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Крім того, судам слід звертати увагу на наявність в матеріалах справи обгрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчинення нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

У статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши фактичні обставини у справі, дійшов правильного висновку про те, що у позивачів були відсутні перешкоди для отримання свідоцтва про право на спадщину, а також взагалі відсутня постанова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, що є обов"язковою умовою для звернення до суду для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, у відповідності до вимог ч.1 ст.4 ЦПК України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правові підстави для визнання права власності за ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно у порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 у судовому порядку відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачі у встановленому законом порядку прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , подавши відповідні заяви до нотаріальної контори, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки відсутня відмова нотаріуса у видачі свідоцтва і перешкод для його отримання немає.

Посилання апеляційної скарги про відсутність будь-якої інформації з приводу наданих до Магдалинівської державної нотаріальної контори заяв, запитів, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки наведене спростовується матеріалами справи.

З матеріалів справи убачається наступне, так у відзиві на апеляційну скаргу Магдалинівська державна нотаріальна контора зазначає, що до нотаріальної контори звертався із адвокатським запитом за № 11 від 28.11.2019 року представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Янгель О.В. про надання інформації щодо видачі свідоцтва про право на спадщину або винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій, який було отримано 02.12.2019 року за № 880/02-14 (а.с.195 т.2).

На даний запит було направлено відповідь від 05.12.2019 року за № 1423/02-14, яку заявник отримав особисто згідно поштового повідомлення 28.12.2019 року (а.с.196,197 т.2).

З аналогічною заявою до нотаріальної контори зверталася ОСОБА_1 , на яку також було надано відповідь - роз"яснення від 05.12.2019 року за вихідним № 1424/02-14, яку отримав представник апелянта 28.12.2019 року (а.с.198-200 т.2).

Колегія суддів звертає увагу, що у наданих відповідях, нотаріальною конторою було роз`яснено заявникам порядок видачі свідоцтва про право на спадщину та порядок винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

Також, у відзиві повідомлено, що до цього часу позивачка з приводу отримання свідоцтва про право на спадщину на належну їй частку з оригіналами правовстановлюючих документів до нотаріальної контори не зверталася.

Крім того, в матеріалах справи міститься заява відповідача ОСОБА_3 від 22.10.2019 року, в якій він, зокрема, визнавав та не заперечував проти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до нього (а.с.9-10 т.2).

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення Проніна проти України № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п.1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П. Красвітна

І.А. Єлізаренко