Постанова

від 17.09.2020 по справі 761/24793/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи 761/24793/19

Провадження №22-ц/824/9776/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2020 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Тютюнник О.І.

розглянувши справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства Кредитпромбанк до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Еконоінвестбуд , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити дії

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Еконоінвестбуд до публічного акціонерного товариства Кредитпромбанк , треті особи: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про визнання зобов`язань припиненими,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом про зобов`язання вчинити дії. Свої позовні вимоги мотивував наступним:

12 квітня 2007 року між ВАТ Кредитпромбанк , правонаступником прав та обов`язків якого є ПАТ Кредитпромбанк , і ТОВ Еконівестбуд був укладений кредитний договір № 49.8/15/2007-КЛТ. На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між вказаними господарюючими суб`єктами було укладено Іпотечний договір № 49.12/15/і341/07 від 06 серпня 2007 року, відповідно до якого ТОВ Екоінвестбуд передало в іпотеку об`єкт будівництва (блок В ), місцезнаходження - АДРЕСА_1 .

В подальшому між відкритим акціонерним товариством Кредитпромбанк і товариством з обмеженою відповідальністю Екоінвестбуд було укладено ряд договорів про внесення змін до вищевказаного іпотечного договору, зокрема щодо зміни предмету іпотеки.

07 вересня 2010 року було укладено іпотечний договір № 49.12/15/1250/10, відповідно до якого ТОВ Екоінвестбуд передало ПАТ Кредитпромбанк прийняло в іпотеку майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, а саме об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

Договором від 02 лютого 2011 року до іпотечного договору від 07 вересня 2010 року № 49.12/15/1250/10 були внесені зміни, зокрема щодо предмету іпотеки. Договором від 11 квітня 2012 року до вказаного іпотечного договору внесено зміни щодо терміну повернення кредитних коштів.

27 вересня 2013 року між ПАТ Дельта Банк та ПАТ Кредитпромбанк було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за зазначеними кредитним та іпотечними договорами.

23 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. на підставі заяви АТ Дельта Банк від 23 жовтня 2014 року було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 16686131, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені записи про реєстрацію АТ Дельта Банк іпотекодержателем щодо предмету іпотеки за іпотечним договором № 49.12/15/І250/10 від 07 вересня 2010 року та щодо предмету іпотеки за іпотечним договором № 49.12/15/і341/07 від 06 серпня 2007 року.

23 червня 2016 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/1509/16 за позовом ТОВ Екоінвестбуд визнано протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 жовтня 2014 року, індексний номер 16686131.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2016 року та постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року вказану постанову Окружного адміністративного суду м. Києва було залишено без змін.

23 вересня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Русланом Олеговичем було прийнято рішення індексний номер 31564202 та 31564084, яким повністю скасовано іпотеку відповідно до вищевказаних іпотечних договорів.

Під час розгляду справи № 826/1509/16 судами зроблено преюденційний висновок про те, що на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 27 вересня 2013 року до АТ Дельта Банк не перейшли права ПАТ Кредитпромбанк за іпотечними договорами від 06 серпня 2007 року № 49.12/15/1341/07 та від 07 вересня 2010 року № 49.12/15/1250/10 та від 02 лютого 2011 року № 49.12/15/106/11.

У лютому 2018 року АТ Дельта Банк звернулося з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олександровича про визнання протиправним та скасування рішення з індексними номерами 31564202 та 31564084 від 23 червня 2016 року. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2018 року у справі № 826/2252/18, яке було залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року, у задоволені адміністративного позову АТ Дельта банк відмовлено. Ухвалюючи таке рішення, суд посилався на преюдиційні факти, встановлені у справі № 826/1509/19.

Зважаючи на викладене, оскільки до АТ Дельта Банк не перейшли права ПАТ Кредитпромбанк за іпотечними договорами, іпотеко держателем за іпотечними договорами від 06 серпня 2007 року № 49.12/15/1341/07 та від 07 вересня 2010 року № 49.12/15/1250/10 залишилося ПАТ Кредитпромбанк .

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича поновити записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення скасованої державної реєстрації прав.

В серпні 2019 року ТОВ Екоінвестбуд подало до суду зустрічний позов, в якому просило суд визнати припиненими зобов`язання, що виникли за іпотечними договорами, укладеними на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 49.8/15/2007-КЛТ, зокрема за іпотечними договорами від 06 серпня 2007 року № 49.12/15/1341/07 та від 07 вересня 2010 року № 49.12/15/1250/10, укладеними між ПАТ Кредитпромбанк та ТОВ Еконоінвестбуд , а також за іпотечним договором від 02 лютого 2011 року № 49.12/15/106/11, укладеним між ПАТ Кредитпромбанк та ОСОБА_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний був позов задоволений.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, правонаступник ПАТ Кредитпромбанк у даних правовідносинах -ТОВ Фінансова компанія Інвестохіллс Веста оскаржило рішення в апеляційному порядку. Зазначало, що зазначене судове рішення було ухвалене з порушенням правил юрисдикції розгляду справи, оскільки як первісний, так і зустрічний позови підсудні господарським судам. На підставі викладеного просило рішення суду скасувати, провадження у справі закрити.

Заперечуючи проти доводів апелянта, ТОВ Еконоінвестбуд стверджувало про те, що первісний позов не пов`язаний із вирішенням спору про право, відтак має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. При цьому зустрічний позов підсудний саме судам цивільної юрисдикції, оскільки одна із заявлених вимог стосується іпотечного договору, укладеного між ПАТ Кредитпромбанк та фізичною особою ОСОБА_1 . Таким чином наявність у спорі фізичної особи відносить його вирішення до цивільного судочинства.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з позицією апелянта та не може прийняти позицію ТОВ Еконоінвестбуд з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З матеріалів справи вбачається, що предметом первісного позову є поновлення записів про обтяження іпотекою за іпотечними договорами, предметом зустрічного позову є визнання припиненими зобов`язань за іпотечними договорами. При цьому вказані іпотечні договори були укладені на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ Кредитпромбанк та ТОВ Еконоінвестбуд . Даний кредитний договір укладений між двома господарюючими суб`єктами та передбачає видачу кредиту на фінансування здійснення господарської діяльності.

Таким чином між сторонами існує спір щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи - господарюючі суб`єкти, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними приписами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ч.2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі (позивачами і відповідачами) можуть бути особи, зазначені в ст. 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені ст. 20 ГПК України.

Як вже зазначалося вище, до юрисдикції господарських судів належать й справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання за господарсько-правовими договорами. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Положення п.1 ч.1 ст.20 ГПК України не зумовлюють належність до господарської юрисдикції справ виключно необхідністю здійснення господарської діяльності всіма учасниками справи, оскільки передбачають, що у спорах, які виникають з кредитних та іпотечних правовідносин, цілком достатнім для їх належності до господарської юрисдикції є те, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. Віднесення юрисдикції спорів щодо основного зобов`язання до господарського судочинства відносить до цього виду судочинства й спори, що випливають із забезпечення виконання договорів.

Дана позиція була предметом розгляду численних справ Верховним Судом, за результатами чого Верховний Суд прийшов до висновку про її обґрунтованість. Зокрема такі висновки були зроблені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/1733/18. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у складі колегії Касаційного господарського суду й у справі № 910/17433/19.

З огляду на вищевикладене викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що судом першої інстанції в даній справі безпідставно не було враховано того, що між сторонами існує спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, відтак він підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Не погоджується колегія суддів апеляційного суду й із позицією ТОВ Еконоінвестбуд щодо того, що первісний позов має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Як показує численна судова практика, розмежування справ адміністративного та цивільного судочинства залежить від наявності спору щодо цивільного права.

Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи № 686/23445/17 (№14-162цс19) дійшла наступних висновків:

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

За змістом статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову до суду) як цивільну юрисдикцію розуміють компетенцію загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічна норма закріплена у частині першій статті 19 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій).

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень .

В даній справі ТОВ Еконоінвестбуд , заперечуючи проти вимог первісного позову, таку свою позицію обґрунтовує припиненням зобов`язань за іпотечними договорами відносно об`єктів за поновленням реєстрації обтяження яких і звернувся позивач ПАТ Кредитпромбанк до суду. Таким чином в рамках даної об`єднаної справи вирішувалось питання щодо наявності самого права іпотеки стосовно таких об`єктів. За таких умов даний спір не може вважатися публічно правовим і має ознаки приватноправового спору. Таким чином, зважаючи на вже викладені вище висновки про віднесення спору щодо згаданих іпотечних договорів до юрисдикції господарських судів, такий спір також підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими.

Відповідно до ст. 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. При цьому відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

На підставі цього апеляційний суд роз`яснює віднесення даної справи до юрисдикції господарських судів, а також роз`яснює позивачеві право на звернення до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись ст.ст. 374, 377, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року скасувати.

Закрити провадження в цивільній справі № 761/24793/19 за позовом публічного акціонерного товариства Кредитпромбанк до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швеця Руслана Олеговича, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Еконоінвестбуд , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити дії та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Еконоінвестбуд до публічного акціонерного товариства Кредитпромбанк , треті особи: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про визнання зобов`язань припиненими.

Роз`яснити сторонам, що вирішення даної справи віднесене до юрисдикції господарських судів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько