Рішення

від 29.09.2020 по справі 629/4806/18

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 629/4806/18

Номер провадження 2/629/32/20

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Лозова, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агросан-2007 про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків його недійсності, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агросан-2007 про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків його недійсності, посилаючись на те, що вона на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6323955400:04:000:0194, площею 5,6076 га у межах згідно з планом, розташованої на території Краснопавлівскьої селищної ради Лозівського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельну ділянку вона успадкувала після смерті свого батька - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ХР № 104358, виданого Лозівською районною державною адміністрацією Харківської області 26.12.2002 року. За життя батька, ОСОБА_2 , їй було відомо, що земельна ділянка знаходиться у користуванні ПОСП Агросан-2007 , але документів, які б підтверджували існування орендних відносин вона у батька не бачила і після його смерті в документах не знайшла. Після прийняття спадщини та оформлення свідоцтва про право на спадщину за заповітом вона повідомила відповідача, що власник землі помер і вона є його спадкоємцем за заповітом. Позивач запропонувала надати їй копію договору оренди землі, укладеного з її батьком, та укласти новий договір оренди вже з нею. Їй було повідомлено, що копія договору оренди надавалася батькові, а укладати новий договір оренди немає необхідності. Оскільки відповідач за користування земельною ділянкою кошти сплачував, у неї до нього претензій не було, але вона бажала знати на яких умовах її батько укладав договір оренди землі, тому в 2017 році вона звернулась до відповідача із зверненням надати копію договору оренди та повідомити, коли його було зареєстровано, але їй надали незатверджену копію реєстраційної справи щодо державної реєстрації договору оренди земельної ділянки ОСОБА_2 . При огляді документів вона звернула увагу на те, що підпис на договорі оренди землі, акті приймання-передачі земельної ділянки не належить її батькові. Повернути земельну ділянку відповідач категорично відмовився. З інформаційної довідки вбачається, що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права на нерухоме майно відсутні. В зв`язку з цим просить визнати недійсним договір оренди землі від 23 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством Агросан-2007 , код 35308559, зареєстрований 04 серпня 2011 року у міськрайонному управлінні Держкомзему у місті Лозова Лозівського району Харківської області у Державному реєстрі земель за № 632390004000309; зобов`язати відповідача передати їй земельну ділянку за призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,6076 га в межах згідно з планом, розташовану на території Краснопавлівської селищної ради та належну їй згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09 квітня 2013 року, реєстрований № 818; стягнути з відповідача понесені нею судові витрати, витрати на правову допомогу, витраті, пов`язані з проведенням судової почеркознавчої експертизи..

27 вересня 2018 року представником відповідача до суду надано заяву про застосування строків позовної давності. В обґрунтування заяви зазначила, що позивач знала про існування договору як мінімум з квітня 2013 року ( з моменту оформлення права власності на земельну ділянку в порядку спадкування), тобто більше як п`ять років. Зазначене підтверджується позивачем в позовній заяві. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки (ст.257 ЦК України), а тому є підстави для відмови у позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник-адвокат Бусуєк Л.А. не зявилися, представник позивача надала до суду телефонограму про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала повністю..

В судове засідання представник відповідача-адвокат Удод Л.Я. не з?явилася, 17 березня 2020 року надавала до суду заяву про розгляд справи за її відстуності.

Суд, перевіривши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Згідно ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За правилами ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 14 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі укладається в письмовій формі та за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ХР № 104358, виданого 26 грудня 2002 року Лозівською районною державною адміністрацією Харківської області, ОСОБА_2 за життя був власником земельної ділянки площею 5,6076 га, розташованої на території Краснопавлівської сільської ради Лозівського району Харківської області, КСП Краснопавлівський .

23 січня 2008 року від імені ОСОБА_2 з ПОСП АГРОСАН-2007 укладений договір оренди землі. Згідно вказаного договору, акту приймання-передачі земельної ділянки до договору та акту визначення меж ділянки в натурі ОСОБА_2 передав в оренду ПОСП АГРОСАН-2007 земельну ділянку загальною площею 5,6076 га, належну йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ХР № 104358. Договір укладено на 10 років.

Договір оренди землі від 23 січня 2008 року зареєстрований в міжрайонному управлінні Держкомзему у м.Лозова та Лозівському районі Харківської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.08.2011 року за №632390004000309.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітет Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області 01 жовтня 2012 року, актовий запис №84.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 20 грудня 1958 року, актовий запис №64, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого Краснопавлівською селищною радо депутатів трудящих Лозівського району Харківської області, актовий запис №126, укладено шлюбі між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_3 .

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії від 09 квітня 2013 року, спадкова справа №153/2012, зареєстрованого в реєстрі за №818, вбачається, що спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , при цьому спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,6076 га в межах згідно планом, кадастровий номер 6323955400:04:000:0194, розташовану на території Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №2160949 від 09 квітня 2013 року вбачається, що за позивачкою ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номер 6323955400:04:000:0194, дата державної реєстрації 29 березня 2013 року.

На ім`я директора ПОСП АГРОСАН-2007 Руслякова П.В. позивачем по справі направлено заяву від 12 липня 2017 року з проханням розглянути заяву щодо питання закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки, укладеного та підписаного 23 січня 2008 року її батьком ОСОБА_2 , після смерті якого вона отримала в спадок земельну ділянку, площею 5,606 га, кадастровий номер 6323955400:04:000:0194, розташовану на території Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області.

На ім`я директора ПОСП АГРОСАН-2007 Руслякова П.В. позивачем по справі направлено заяву від 14 червня 2018 року з проханням надати затверджені копії документів, на підставі яких ПОСП АГРОСАН-2007 користується земельною ділянкою, площею 5,606 га в межах згідно планом, кадастровий номер 6323955400:04:000:0194, розташовану на території Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області, яка є її власністю, а також підтвердження проведення державної реєстрації такого, оскільки у неї як у власника земельної ділянки відсутні вказані документи.

У відповідь на заяву позивача від 14 червня 2018 року генеральним директором ПОСП АГРОСАН-2007 Русляковим П.В. направлено повідомлення за №132 від 28 червня 2018 року з інформацією про те, що 23 січня 2008 року між ПОСП АГРОСАН-2007 та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, який зареєстрований в Міськрайонному управлінні Держкомзему у м.Лозова та Лозівському районі Харківської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.08.2011 року.

Після цього на ім`я директора ПОСП АГРОСАН-2007 Руслякова П.В. позивачем по справі направлено заяву від 13 липня 2018 року з вимогою припинення незаконного та безпідставного здійснення права оренди її земельної ділянки, оскільки вважає, під час підписання договору оренди землі допущено підробку підпису ОСОБА_2 невідомою особою, тому укладення спірного договору оренди землі не відповідало внутрішній волі останнього та не було вільним.

У відповідь на заяву позивача від 13 липня 2018 року генеральним директором ПОСП АГРОСАН-2007 Русляковим П.В. направлено повідомлення за №133 від 17 липня 2018 року, яким роз`яснено позивачу, що в цивільному законодавстві України діє принцип правомірності правочину (договір є законним доти, доки не буде доведено протилежного).

Пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом як на підставу своїх позовних вимог посилалась на те, що спірний договір оренди земельної ділянки був підписаний не її батьком ОСОБА_2 .

Оскільки позивачем заперечувався факт підписання її померлим батьком ОСОБА_2 договору оренди землі з ПОСП АГРОСАН-2007 від 23 січня 2008 року, акту приймання-передачі земельної ділянки до Договору оренди земельної ділянки, акту визначення меж земельної ділянки, ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 травня 2020 року по справі призначена судова почеркознавча експертиза.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 3550 від 30 червня 2020 року підпис у договорі оренди землі від 23 січня 2008 року, акті приймання-передачі земельної ділянки до Договору оренди земельної ділянки, акті визначення меж ділянки в натурі, розташований в графі Орендодавець виконаний не ОСОБА_2 , а іншою(-ими) особою(-ами). Питання чи виконано підпис у договорі оренди землі від 23 січня 2008 року, акті приймання-передачі земельної ділянки до Договору оренди земельної ділянки, акті визначення меж земельної ділянки складені підписані від імені ОСОБА_2 та у договорі оренди землі від 23 січня 2008 року, акті приймання-передачі земельної ділянки до Договору оренди земельної ділянки, акті визначення меж земельної ділянки складені підписані від імені ОСОБА_8 однією особою, не вирішувалося, оскільки у судовому почеркознавстві відсутня науково-розроблена та апробована методика вирішення питання щодо виконання підписів однією особою.

Даний висновок експерта суд визнає допустимим та належним доказом, який одержаний в порядку, встановленого законом, що відповідає вимогам ст.ст. 77,78 ЦПК України.

За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Укладення договору оренди землі є дією двох осіб, спрямованою на набуття цивільних прав та обов`язків щодо оплатного користування земельною ділянкою, що відповідає загальним вимогам цивільного законодавства, щодо правочинів (договорів), передбаченим в ст. 202 ЦК України.

В розумінні ст. 202 ЦК України, правочин є вольовою дією особи. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки за договором, вона має бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети. Волевиявлення сторін має бути абсолютно вільним і усвідомленим. У правочині зовнішнє волевиявлення особи має відповідати його внутрішній волі та має бути спрямоване на досягнення відповідного юридичного наслідку.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У відповідності до ч.ч.1-3 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Основним елементом дійсної угоди є воля сторін. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, бажання викликати певні юридичні наслідки встановлення, зміну або припинення.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису ч.1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч.1 ст.215 ЦК України, так і у ст.ст. 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

За ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України встановлені загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Позивач вважає, що договір оренди землі, який укладений без волевиявлення орендодавця власника землі, порушує її право на розпорядження спадковим майном, зокрема земельною ділянкою.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до ст.17 Закону України Про оренду землі об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України (надалі ЗК України) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав.

Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Відтак, враховуючи, що в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію договору оренди землі від 23 січня 2008 року, тому він є укладеним, а отже - оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 18.12.2013 у справі № 6-127цс13, вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст.203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.06.2018 у справі № 151/117/17.

Крім того, у іншій постанові Верховного Суду України у справі № 6-162цс13 від 19.02.2014 вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що спірний договір оренди землі від 23 січня 2008 року не був підписаний орендодавцем, ОСОБА_2 , підписання оспорюваного договору оренди землі не відповідало волевиявленню ОСОБА_2 та було здійснено всупереч його бажанню, в результаті чого було порушено істотні умови договору. Відтак, наявні підстави для визнання договору оренди землі недійсним на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про передачу земельної ділянки, позивач у справі наполягала на передачі їй земельної ділянки, вважаючи, що ця ділянка знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про передачу такої ділянки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна вимога про зобов`язання відповідача передати земельної ділянки позивачу підлягає задоволенню.

Що стосується заяви представника відповідача про застосування позовної давності, то суд вважає, що дана заява задоволенню не підлягає, оскільки стороною відповідача не доведено, що дочка померлого ОСОБА_2 - ОСОБА_1 знала про договір оренди від 23 січня 2008 року, укладений між померлим та ПОСП АГРОСАН-2007 , з моменту його укладення.

Верховний Суд України у постанові від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15 зробив висновок, що відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Посилання сторони відповідача на те, що початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з моменту оформлення права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, тобто з квітня 2013 року, суд визнає таким, що суперечить нормам ст. 261 ЦК України.

З заяви, датованої 12 липня 2017 року за №12/5/17, вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до ПОСП АГРОСАН-2007 з проханням розглянути питання закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки, укладеного та підписаного 23 січня 2008 року її батьком ОСОБА_2 , після смерті якого вона отримала в спадок земельну ділянку, площею 5,606 га, кадастровий номер 6323955400:04:000:0194, розташовану на території Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області.

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 3550 від 30 червня 2020 року підпис від імені ОСОБА_1 у заяві №12/5/17 від 12 липня 2017 року ОСОБА_1 на ім`я директора ПОПС АГРОСАН-2007 Руслякова П.В., виконаний ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду із даним позовом позивач посилалася на те, що у відповідь на заяву від 2017 року відповідачем було надано незатверджену копію реєстраційної справи щодо державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) ОСОБА_2 , наданої в оренду ПОСП АГРОСАН-2007 . Вказана реєстраційна справа містила, зокрема, договір оренди землі від 23 січня 2008 року, при огляді якого вона і виявила, що підпис на договорі та доданих до нього актах належить не її померлому батькові ОСОБА_2 .

Тому позивач 30 серпня 2018 року звернулася до суду, дізнавшись у 2017 році про порушене право з наданої відповідачем реєстраційної справи, виявивши факт підписання договору оренди від 23 січня 2008 року не ОСОБА_2 . Вказані посилання позивача відповідачем не спростовано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду із позовом у межах позовної давності.

Відповідно до статей 12, 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, другою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених нею межах та про існування правових підстав для їх задоволення.

Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України: судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду був сплачений судовий збір в сумі 1667,42 грн., що підтверджується квитанцією № 17398012 від 27 серпня 2018 року.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн., а саме за участь його представника - адвоката Бусуєк Л.А. в судових засіданнях, що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 15 серпня 2018 року, укладеного між адвокатом Бусуєк Л.А. та позивачем ОСОБА_1 , ордером серії ХВ4450007432 від 27 серпня 2018 року, детальним описом наданих послуг за Договором про надання правової допомоги від 15 серпня 2018 року, довідкою адвоката Бусуєк Л.А. від 27 серпня 2018 року за №11 про сплату адвокатського гонорару у розмірі 2000 гривень ОСОБА_1

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зазначені витрати позивачем документально підтверджені та доведені, є співмірними у відповідності до ч.4 ст.137 ЦПК України, тому дана вимога підлягає задоволенню.

Крім цього, позивач понесла матеріальні витрати у зв`язку з проведенням судової почеркознавчої експертизи у розмірі 10676,00 грн, що підтверджується квитанцією №3_5 від 29 травня 2019 року, рахунком №895 від 02 травня 2019 року та самим висновком експерта №3550 від 30 червня 2020 року.

Відповідності до ст.141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 1667,42 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн. та кошти за проведення судової почеркознавчої експертизи у розмірі 10676,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 13, 14, Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 15, 16, 203, 204, 207, 215, 216, 321, 626 ЦК України, ст. ст. 125, 152 ЗК України, ст. ст. 4, 76-81, 133, 137, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства АГРОСАН-2007 про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків його недійсності задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 23 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством АГРОСАН-2007 , зареєстрований у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Лозова і Лозівського району Харківської області 04 серпня 2011 року за № 632390004000309.

Зобов`язати Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство АГРОСАН-2007 , ЄДРПОУ 35308559, місцезнаходження за адресою: с. Миронівка, Лозівського району, Харківської області, вул.Центральна, буд.29, передати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,6076 га в межах згідно планом, розташовану на території Краснопавлівської сільської ради Лозівського району Харківської області, належну їй згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09 квітня 2013 року, зареєстрований в реєстрі за №818.

Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства АГРОСАН-2007 , код ЄДРПОУ 35308559, місцезнаходження за адресою: с. Миронівка, Лозівського району, Харківської області, вул.Центральна, буд.29, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с.Краснопавлівка, Лозівського району, Харківської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , вартість судової почеркознавчої експертизи в розмірі 10676 (десять тисяч шістсот сімдесят шість) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства АГРОСАН-2007 , код ЄДРПОУ 35308559, місцезнаходження за адресою: с. Миронівка, Лозівського району, Харківської області, вул.Центральна, буд.29, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с.Краснопавлівка, Лозівського району, Харківської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , сплачений судовий збір в розмірі 1667 (одна тисяча шістсот шістдесят сім) гривень 42 копійки та витрати на правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Згідно п.3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с.Краснопавлівка, Лозівського району, Харківської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 24 грудня 1998 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .

Представник позивача: адвокат Бусуєк Лада Афанасіївна, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ №1057, видане 19 грудня 2017 року, місцезнаходження офісу: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ПОСП АГРОСАН-2007 , місцезнаходження: с. Миронівка, Лозівського району, Харківської області, вул.Центральна, буд.29, код ЄДРПОУ 35308559.

Представник відповідача: адвокат Удод Людмила Ярославівна, діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 909 від 11.03.2011 року та ордеру серія ХВ № 000095 від 24.09.2018 року.

Суддя Н.А. Смірнова