Постанова

від 02.02.2021 по справі 629/4806/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року

м. Харків

справа № 629/4806/18-ц

провадження № 22ц/818/892/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Дмитренко А.Ю.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 , представниця позивачки - ОСОБА_2 ,

відповідач - Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство Агросан-2007

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агросан-2007 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 вересня 2020 року в складі судді Смірнової Н.А.

в с т а н о в и в:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агросан-2007 про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків його недійсності.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09 квітня 2013 року вона є власницею земельної ділянки, кадастровий номер № 6323955400:04:000:0194 площею 5,6076 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області. Цільове призначення земельної ділянки зазначено для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку вона успадкувала після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначила, що за життя батька ОСОБА_3 їй було відомо, що земельна ділянка знаходиться у користуванні відповідача, але документи, що підтверджують існування орендних відносин вона ніколи не бачила. Після прийняття спадщини вона звернулася до відповідача щодо переукладення договору, але їй було повідомлено, що договір оренди укладено на десять років та оренда закінчується в 2021 році. Зазначено, що орендна плата становить 3% річних від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Вказала, що при огляді документів вона звернула увагу на те, що підпис в них не належить її батькові та запропонувала відповідачу повернути їй земельну ділянку, але їй було відмовлено.

Вважала, що відсутність підпису її батька ОСОБА_3 на спірному договорі оренди землі від 23 січня 2008 року свідчить про відсутність його волевиявлення під час укладення спірного договору, а факт отримання ним плати за користування земельною ділянкою не спростовує його непогодження з умовами спірного договору.

Просила визнати недійсним договору оренди землі від 23 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством Агросан-2007 , зареєстрований 04 серпня 2011 року у міськрайонному управління Держкомзему у м. Лозова Лозівського району Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 632390004000309; зобов`язати Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство Агросан-2007 передати ОСОБА_1 земельну ділянку за призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,6076 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Краснопавлівської селищної ради та належить їй згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09 квітня 2013 року, реєстровий номер № 818; стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агросан-2007 на її користь судовий збір в розмірі 1667,42 грн, витрати на правову допомогу - 2000,00 грн та витрати, які понесе у зв`язку з призначенням судової почеркознавчої експертизи відповідно до оплаченої нею квитанції під час розгляду справи.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_4 - задоволено, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 23 січня 2008 року, укладений між ОСОБА_3 та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством Агросан-2007 , зареєстрований у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Лозова і Лозівського району Харківської області 04 серпня 2011 року за № 632390004000309; зобов`язано Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство Агросан-2007 передати ОСОБА_1 земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,6076 га в межах згідно планом, розташовану на території Краснопавлівської сільської ради Лозівського району Харківської області, належну їй згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09 квітня 2013 року, зареєстрований в реєстрі за № 818; стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агросан-2007 на користь ОСОБА_1 вартість судової почеркознавчої експертизи в розмірі 10 676,00 грн, судовий збір в розмірі 1667,42 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство Агросан-2007 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд, ухвалюючи судове рішення не врахував, що позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав після спливу позовної давності.

26 листопада 2020 року до суду апеляційної інстанції від представниці ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважала рішення суду законним, а апеляційну скаргу - необґрунтованою. При цьому зазначила, що вона отримала копію спірного договору у 2017 році, і лише з висновку судово-почеркознавчої експертизи дізналася про порушення її майнового права, тому вона не пропустила строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агросан-2007 необхідно задовольнити частково, рішення суду - змінити.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, враховуючи положення частин першої та четвертої статі 202, частин третьої статті 203, частини другої статті другої статті 207 ЦК України та висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи, яким установлено відсутність у ОСОБА_3 волі на укладення договору оренди земельної ділянки, наявні підстави для визнання оспорюваного договору недійсним та повернення земельної ділянки її власниці.

Проте, повністю з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ХР № 104358, виданого 26 грудня 2002 року Лозівською районною державною адміністрацією Харківської області, ОСОБА_3 за життя був власником земельної ділянки площею 5,6076 га, кадастровий номер № 6323955400:04:000:0194, розташованої на території Краснопавлівської сільської ради Лозівського району Харківської області Колективного сільськогосподарського підприємства Краснопавлівський (а. с. 23, 41 том 1).

23 січня 2008 року від імені ОСОБА_3 з Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством Агросан-2007 укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 5,6076 га, належну йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ХР № 104358 зі строком дії на 10 років.

Пунктами 34-38 цього договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Договір оренди землі від 23 січня 2008 року зареєстрований в міжрайонному управлінні Держкомзему у м. Лозова та Лозівському районі Харківської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 серпня 2011 року за № 632390004000309 (а.с.20-21 том 1).

У 2008 році між сторонами договору складено акт приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди земельної ділянки та акт визначення меж ділянки в натурі (а.с.22 том 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с.18 том 1).

На підставі свідоцтва про право на спадщину від 09 квітня 2013 року вказана земельна ділянка належить ОСОБА_1 (а.с.16, 17, 42 том 1).

12 липня 2017 року ОСОБА_1 подала заяву до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агросан-2007 з проханням розглянути заяву щодо питання закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки, укладеного та підписаного 23 січня 2008 року її батьком ОСОБА_3 , після смерті якого вона отримала в спадок земельну ділянку площею 5,6076 га, кадастровий номер 6323955400:04:000:0194, розташовану на території Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області (а.с.63 том 1).

14 червня 2018 року ОСОБА_1 подала заяву до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агросан-2007 з проханням надати затверджені копії документів, на підставі яких підприємство користується її земельною ділянкою, а також підтвердження проведення державної реєстрації, оскільки у неї як у власника земельної ділянки відсутні вказані документи. Листом № 132 від 28 червня 2018 року підприємство повідомив, що 23 січня 2008 року між Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством Агросан-2007 та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, який зареєстрований в Міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Лозова та Лозівському районі Харківської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 04 серпня 2011 року та звернув увагу на те, що відповідна інформація була надана раніше у листі від 17 липня 2017 року (а.с.27, 28 том 1).

Після цього ОСОБА_1 направлено до відповідача заяву від 13 липня 2018 року з вимогою припинення незаконного та безпідставного здійснення права оренди її земельної ділянки, оскільки вважає, під час підписання договору оренди землі допущено підробку підпису ОСОБА_3 невідомою особою, тому укладення спірного договору оренди землі не відповідало внутрішній волі ОСОБА_3 та не було вільним, на що відповіддю № 133 від 17 липня 2018 року їй роз`яснено, що в цивільному законодавстві України діє принцип правомірності правочину (договір є законним доти, доки не буде доведено протилежного) (а.с.30-31 том 1).

Як вбачається з довідки Міськрайонного Управління у Лозівському районі та м. Лозовій Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 177/154-18 від 27 серпня 2018 року земельна ділянка, площею 5,6076 га, що розташована на території Краснопавлівської селищної ради Лозівського району Харківської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, знаходиться в оренді у Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агросан-2007 , номер договору оренди № 632390004000309 від 04 серпня 2011 року строком на 10 років (а.с.44 том 1).

Із висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 3550, складеного 30 червня 2020 року Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса вбачається, що підпис від імені ОСОБА_3 у: договорі оренди землі від 23 січня 2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством Агросан-2007 , розташований на третьому аркуші документа, у графі орендодавець ; документі акт приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди земельної ділянки , розташований у графі орендодавець ; документі акт визначення меж земельної ділянки в натурі , розташований в графі Орендодавець виконані не ОСОБА_3 , а іншою(-ими) особою(-ами).

Підпис від імені ОСОБА_1 у заяві № 12/5/17 від 12 липня 2017 року ОСОБА_1 на ім`я директора Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агросан-2007 ОСОБА_5 , розташований в нижній частині документа, у рядку після рукописного тексту НОМЕР_1 виконаний ОСОБА_1 .

Питання ухвали чи виконано підпис у договорі оренди землі від 23 січня 2008 року, акті приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди земельної ділянки, акті визначення меж земельної ділянки складені та підписані від імені ОСОБА_3 та у договорі оренди землі від 23 січня 2008 року, акті приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди земельної ділянки, акті визначення меж земельної ділянки складені та підписані від імені ОСОБА_6 однією особою та питання чи виконано рукописний текст у заяві від 12 липня 2017 року, адресований директору Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агросан-2007 Руслякова П.В. від ОСОБА_1 , вхідний номер № 12/5/17 від 12 липня 2017 року - ОСОБА_1 не вирішувалися з причин, указаних у дослідницькій частині висновку (а.с.58-63 том 2).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Із законодавчого визначення правочину вбачається, що правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі, електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

У справі, що розглядається, позивачка звернулася, зокрема, з вимогою про визнання недійсним договору оренди, посилаючись на те, що цей договір її батько не підписував, умови його не погоджував, тож відповідач безпідставно відмовив у поверненні використовуваної земельної ділянки позивачці, як власниці цієї земельної ділянки, посилаючись на умови договору, підписаного невстановленою особою замість батька позивачки.

Під час розгляду справи з метою ідентифікації виконавця підпису орендодавця в оспорюваному договорі оренди судом першої інстанції було призначено судово-почеркознавчу експертизу.

Як вбачається з висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 3550, складеного 30 червня 2020 року Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, підпис від імені ОСОБА_3 у: договорі оренди землі від 23 січня 2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством Агросан-2007 , розташований на третьому аркуші документа, у графі орендодавець ; документі акт приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди земельної ділянки , розташований у графі орендодавець ; документі акт визначення меж ділянки в натурі , розташований в графі Орендодавець виконані не ОСОБА_3 , а іншою(-ими) особою(-ами).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оспорюваний договір оренди землі від 23 січня 2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством Агросан-2007 , підписаний від імені ОСОБА_3 іншою особою.

Разом з цим, колегія суддів не може залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним спірного договору оренди з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, за якими спірний договір батько позивачки не підписував та, відповідно, з істотних умов цього договору не погоджував.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом із тим, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачкою у позовній заяві, а також заперечення відповідача, позивачка у цій справі наполягає на тому, що її батько не укладав договір оренди. Користування належної їй земельною ділянкою відповідачем без договірних відносин є незаконним. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом пред`явлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) відступила від правового висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, який полягав у тому, що договір, укладений без волевиявлення позивача, зокрема, підписаний не ним, а іншою особою, може бути визнано недійсним на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.

Оскільки факт відсутності волевиявлення ОСОБА_3 на укладення оспорюваного договору оренди землі на умовах, що в ньому викладені, підтверджується категоричним висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи № 3550, складеного 30 червня 2020 року Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, то такий договір є неукладеним. Тому, ефективним способом захисту позивачки є звернення до суду з позовом про повернення земельної ділянки, яка є предметом договору оренди, а не визнання такого правочину недійсним.

З огляду на викладене позовна вимога про визнання недійсним договору оренди землі від 23 січня 2008 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6323955400:04:000:0194, площею 5,6076 га, є неналежним способом захисту порушеного права, а тому така позовна вимога задоволенню не підлягає.

Саме такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 387/709/18-ц (провадження № 61-6111св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 677/1807/18 (провадження № 61-10789св19), від 16 вересня 2020 року у справі № 500/1559/15-ц (провадження № 61-2411св19), від 18 листопада 2020 року у справі № 380/1620/17 (провадження № 61-5020св19), від 18 листопада 2020 року у справі № 475/1011/17 (провадження № 61-9714св20).

Звернувшись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 також заявила вимогу про зобов`язання Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство Агросан-2007 передати їй земельну ділянку, яка підлягає задоволенню, оскільки в контексті викладеного саме це є ефективним способом захисту позивачки.

В суді апеляційної інстанції представниця ОСОБА_1 не заперечувала проти того, що ефективним способом захисту позивачки в даному випадку є зобов`язання Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агросан-2007 передати їй земельну ділянку.

Доводи Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агросан-2007 щодо того, що позивачка знала про існування спірного договору як мінімум з квітня 2013 року, а позов подано у 2018 році, тобто після спливу позовної давності, колегія суддів відхиляє, оскільки негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та наявні у справі докази, не надав їм належну оцінку, не з`ясував належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог і того, яка саме правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині визнання недійсним спірного договору оренди, а апеляційна скарга -частковому задоволенню.

В іншій частині рішення суду є законним та обґрунтованим, постановленим з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову в частині вимоги немайнового характеру (704,80 грн) відмовлено, судовий збір за подачу позову у розмірі 962,61 грн (за вимогу майнового характеру) підлягає стягненню з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агросан-2007 на користь ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агросан-2007 також задоволено частково, тому судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1443,92 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агросан-2007 (704,80*150%=1057,20; 2501,12-1057,20=1443,92).

Шляхом взаємозаліку зазначених сум з ОСОБА_1 на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агросан-2007 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 481,31 грн (1443,92-962,61).

Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу під час перегляду справи апеляційним судом в розмірі 3000,00 грн та комісійної винагороди ББВ Лозівське АТ Мегабанк - 30,00 грн, колегія суддів, виходячи з пропорційності розміру задоволених позовних вимог, вважає за необхідне задовольнити частково та стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агросан-2007 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агросан-2007 - задовольнити частково.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 вересня 2020 року - змінити, скасувавши його в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 23 січня 2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством Агросан-2007 , зареєстрованого у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Лозова і Лозівського району Харківської області 04 серпня 2011 року за № 632390004000309 та в частині стягнення судового збору та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агросан-2007 про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків його недійсності в частині визнання правочину недійсним - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агросан-2007 481,31 грн судового збору.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства Агросан-2007 на користь ОСОБА_1 1500,00 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді О.М. Хорошевський

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 04 лютого 2021 року.