Рішення

від 23.09.2020 по справі 918/862/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/862/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Атлас Груп Україна"

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕК "Катрін"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

про відшкодування вартості недопоставленого товару у розмірі 487 110,39 грн.

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

Представники:

від позивача: Панчелюга К.М., Бондаренко С.М.

від відповідача: Троянчук Д.М., Марчук Ю.К.

від третьої особи: не з`явився

Суть спору:

Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Атлас Груп Україна" звернулося до господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК "Катрін" про відшкодування вартості недопоставленого товару у розмірі 630 439,65 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено Договір організації автомобільних перевезень в міжнародному сполученні від 16.04.2019 р. №56/19. На виконання умов договору відповідач завантажив у Нідерландах вантаж кількістю 21 палету вагою 5 455 кг. та завіз вказаний товар на митну територію України. У подальшому під час вивантаження та передачі товару отримувачу було виявлено невідповідність кількості палет, замість 21 палети передано 18 палет, про що складено відповідні документи. Позивач звернувся до відповідача із претензіями про відшкодування вартості недопоставленого товару. Проте претензії залишені без відповідного реагування. Вказане слугувало підставою для звернення позивача до суду із позовом до відповідача про відшкодування вартості недопоставленого товару у загальному розмірі 630 439,65 грн.

Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача та третьої особи.

16.04.2019 року Відповідач одержав від Позивача заявку на перевезення вантажу у міжнародному сполученні № 61 за маршрутом з м. Тіель, Нідерланди до м. Київ (Україна). 17.04.2019 року Перевізник завантажив у Нідерландах, м. Тіель вантаж кількістю 21 палету вагою 5455 кілограм, що підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною та інвойсами.

23.04.2019 року під час вивантаження та передачі товару отримувачу ТОВ "Карма Діджітал ЛТД", була виявлена невідповідність кількості палет, замість 21 налети було передано 18 палет, що підтверджується відміткою у Міжнародній товарно-транспортній накладній.

Із свідчень водія Відповідача втрата товару відбулася в період з 17.04.2019 року по 23.04.2019 року в кількості трьох піддонів.

24.04.2019 року був складений акт про недостачу товару, згідно якого кількість товару повинна складати 7258 одиниць, 5455 кг на 21 палеті, а фактично було отримано 6392 одиниці товару, 4537 кг на 18 палетах.

Загальна вартість недопоставленого товару склала 781 543,10 грн., що підтверджується рахунками (інвойсами) на вантаж, актом про недостачу товару, довідкою про вартість товару.

16.05.2019 року Позивач звернувся до Відповідача з претензією № 1 від 14.05.2019 року, щодо сплати вартості не поставленого товару на загальну суму 781 543,10 грн.

03.06.2019 року слідчим СВ Чайківського ВП Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області було передано на відповідальне зберігання частину викраденого товару загальною вартістю 151 103,45 грн.

Тому 03.09.2019 року Позивач повторно звернувся до Відповідача з претензією (оновленою) №1 від 29.08.2019 року, згідно якої пред`явив вимогу на суму 630 439,65 грн.

Як на правове обгрунування позовних вимог Позивач посилається на ст.ст. 909, 924, 929 ЦК України, ст.ст. 13, 14 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність", також на Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року.

20.12.2019 р. Відповідач подав відзив на позов. Вимоги позивача не визнає. Серед іншого пояснює, що Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 року №72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами", ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007 року.

Пунктом 2.3 Договору організації автомобільних перевезень в міжнародному сполученні №56/19 від 16.04.2019 року сторонами передбачено, що відносини сторін регулюються положеннями, в т.ч. відповідно до умов Конвенції. З урахуванням здійснення відповідачем автомобільного перевезення по заявці позивача від 16.004.2019 року маршрутом Нідерланди-Україна, слід застосовувати до спірних відносин умови Конвенції.

Отже, з огляду на умови Договору організації автомобільних перевезень в міжнародному сполученні №56/19 від 16.04.2019 року та враховуючи, що обставини цього спору виникли з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав перевізником, слід дійти висновку, що на спірні правовідносини поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів.

Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року, до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України №57-У від 01.08.2006 року, передбачено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

За приписами ст. 25 Конвенції, у випадку пошкодження вантажу перевізник сплачує суму, що відповідає знеціненню вантажу, яке обчислюється з вартості вантажу, яка встановлена відповідно до пунктів 1, 2 і 4 статті 23. Розмір компенсації не може перевищувати: а) у випадку пошкодження всієї відправки, суми компенсації, яка підлягала б сплаті при втраті всього вантажу; б) у випадку пошкодження лише частини відправки, суми, яка підлягала б сплаті при втраті тієї частини вантажу, яка виявилася пошкодженою.

Якщо, відповідно до положень Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення (ч. 1 ст. 23 Конвенції).

Однак, розмір відшкодування не може перевищувати 8,33 розрахункових одиниць за кілограм відсутньої ваги брутто. Розрахунковою одиницею, зазначеною в цій Конвенції, є одиниця спеціальних прав запозичення, визначена Міжнародним валютним фондом. Сума, зазначена в пункті 3 цієї статті, перераховується в національну валюту держави, суд якої розглядає відповідну справу, на підставі вартості цієї валюти станом на дату винесення рішення чи на дату, погоджену Сторонами (п. п. 3, 7 ст. 23 Конвенції викладений у Протоколі до Конвенції ).

Проте, на переконання Відповідача, позивачем не подано розрахунку вартості недопоставленого товару здійснених з врахуванням вказаних положень Конвенції, а здійснено такий розрахунок з врахуванням ціни товару, яка зазначена в інвойсах. Наявність встановленого обмеження (ліміт) відповідальності перевізника за умовами п.7 Конвенції та Протоколу до Конвенції може бути змінено в разі узгодження по сплаті надбавки до провізного платежу, задекларувати вартість вантажу, що перевищує ліміт відповідальності. З наявної в матеріалах справи міжнародної товарно-транспортної накладної від 17.04.2019 року не вбачається граф із зазначенням вартості вантажу, переданого відповідачу до перевезення. Докази сплати надбавки до провізного платежу позивачем до позову не надано.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Проте, у даному випадку Відповідач наполягає на тому, що не доведена його вина. Натомість має місце викрадення частини вантажу невідомими особами, про що відділом поліції оформлено відповідні матеріали та відкрито кримінальне провадження. Станом на час розгляду господарської справи №918/862/19 винних осіб не встановлено.

Крім того, частину викраденого вантажу було повернуто працівниками поліції на загальну суму 151 103,45 грн. Також страховою компанією Позивачу було відшкодовано частину вартості втраченого вантажу на суму 293 247,63 грн.

Таким чином, Відповідач просить відмовити у позові повністю у зв`язку з відсутністю вини у зникненні частини товару та у зв`язку з необгрунтованим обрахунком розміру позовних вимог.

15.01.2020 р. Позивач надав відповідь на відзив, у якій серед іншого вказує, що ТОВ "ТЕК "Катрін" у відзиві на позовну заяву посилається на встановлену Конвенцією у розділі IV "Відповідальність перевізника", обмежену відповідальність перевізника за втрату вантажу під час здійснення перевезення, виходячи з 8,33 розрахункових, одиниць (SDR) за кілограм відсутньої ваги брутто. Проте, з такими доводами Відповідача не погоджується, оскільки ч.ч.1,2 ст.29 Конвенції визначено, що перевізник не має права посилатися на положення цього розділу, які виключають чи обмежують його відповідальність або які переносять тягар доказу, якщо збиток був викликаний його навмисним правопорушенням або таким неналежним виконанням обов`язків з його боку, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення. Те ж саме стосується і тих випадків, коли навмисне правопорушення або неналежне виконання обов`язків вчинено агентом чи службовцем перевізника або будь-якою іншою особою, до послуг якої перевізник звертається для виконання перевезення, під час виконання такими агентами, службовцями чи іншими особами покладених на них обов`язків. Більш того, у такому випадку такі агенти, службовці або інші особи не можуть посилатися відносно своєї особистої відповідальності на положення цього розділу, на які містяться посилання в пункті 1. Вважає, що викрадення вантажу сталося внаслідок неналежного виконанням обов`язків з боку водія перевізника ОСОБА_1 . Так ОСОБА_1 вказує, що 23.04.2019 р. по дорозі до Києва зупинився на паузу біля поста поліції міста Коростень о 01 год. 10 хв. та машина стояла там, приблизно 50 хв.

Таким чином, водій перевізника залишив транспортний засіб з вантажем без нагляду на 50 хв. просто на узбіччі дороги, а не на транспортній стоянці, що постійно охороняється. Вказані дії водія Позивач вважає неналежним виконанням обов`язків.

Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому. Тому Позивач вважає, що ТОВ "ТЕК "Катрін" має нести відповідальність (відшкодувати збитки) за втрату товару в повному обсязі, оскільки взяло на себе зобов`язання за Договором доставили ввірений другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством, чи договором строк.

18.02.2020 р. Позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просив суд стягнути з Відповідача 479 875,77 грн. відшкодування вартості втраченого вантажу та 8 898,50 грн. відшкодування плати за перевезення вантажу у пропорції, що відповідає розміру збитку.

02 березня 2020 року Позивач, покликаючись на ст.46 ГПК України, подав уточнену заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просить стягнути з Відповідача 487 110,39 грн. відшкодування вартості втраченого вантажу у міжнародному перевезенні. Свої вимоги мотивував тим, що за його підрахунками загальна вартість непоставленого (втраченого) товару склала 21 842,3 дол. США (без врахування мита та ПДВ), що підтверджується рахунками (інвойсами) на вантаж, пакувальним листом та транзитною декларацією, актом про недостачу товару. Таким чином, станом на дату прийняття вантажу (17.04.2019р.) вартість непоставленого (втраченого) товару в гривні становила 21842,3 дол. США * 26,72 (курс дол. США до гривні за даними НБУ на 17.04.2019 р.) = 583 626,25 грн. Сплачене мито і ПДВ за вказаний непоставлений (втрачений) товар в сумі 7346,22 дол. США, курс долара США до гривні за даними НБУ на день митного оформлення становив 26,7753 (відповідно до митних декларацій, які додаються). Отже, сума сплаченого за непоставлений (втрачений) товар мита і ПДВ становить 196 731,77 грн. Таким чином, сума, яка підлягає до відшкодування ПЗІІ ТОВ "АТЛАС ГРУП УКРАЇНА", розрахована відповідно до вимог Конвенції становить 780 358,02 грн.

Відповідно до Страхового акту №190426.02 від 19.09.2019 страховою компанією ПрАТ СК "ПЗУ Україна", з якою Позивачем укладений договір страхування (поліс) № 312.994162422.00047 від 20.03.2019 р. сплачено на рахунок позивача страхове відшкодування вартості викраденого вантажу, а саме 3 піддонів акустичного обладнання та аксесуарів у розмірі 293 247,63 грн.

У зв`язку із частковим покриттям вартості пошкодженого вантажу страховою компанією Позивача, сума вартості втраченого вантажу, яка підлягала відшкодуванню відповідачем становить 487 110,39 грн. (780 358,02 грн. мінус 293247,63 грн.). Саме таку суму у якості відшкодування вартості втраченого вантажу просить Позивач стягнути з Відповідача.

Вказана заява відповідає вимогам ст.ст. 46, 170 ГПК України, тому прийнята судом.

15.09.2020 р. від ТОВ "ТЕК "Катрін" надійшли письмові пояснення.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 05.12.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 23.12.2019 р.

17.12.2019 р. до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Також 17.12.2019 р. відповідач подав клопотання про витребування доказів по справі.

Ухвалою від 23.12.2019 р. розгляд справи №918/862/19 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Відкладено підготовче засідання на 15 січня 2020 р. Витребувано у Чайківського ВП Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області інформацію з кримінального провадження №12019110200002015.

15.01.2020 р. від Відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи заяви свідка ОСОБА_1 від 28.12.2019 р. Заява долучена до справи.

Ухвалою від 15.01.2020 р. підготовче засідання відкладено на 31 січня 2020 р.

Оскільки станом на 31 січня 2019 року суддя Бережнюк В.В. перебувала у щорічній відпустці, розгляд справи, призначений на 31 січня 2019 року, не відбувся, про що в матеріалах справи наявна відповідна довідка. Після закінчення відпустки судді Бережнюк В.В. 03 лютого 2019 року призначено справу №918/862/19 до розгляду у судовому засіданні на 11.02.2020 р. У подальшому підготовче засідання відкладено на 26.02.2020 р.

Ухвалою від 26.02.2020 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна". Оголошено перерву на 02 березня 2020 р.

У грудні 2019 року відповідач звернувся із клопотанням про зупинення провадження у справі, мотивуючи його тим, що товар (вартість якого просить позивач відшкодувати) не був поставлений у повній кількості у зв`язку з його крадіжкою. Обставини викрадення товару наразі у процесі розслідування у Чайківському ВП Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області у межах кримінального провадження №12019110200002015. На переконання відповідача у згаданому кримінальному провадженні буде встановлено наявність чи відсутність його вини у зникненні вантажу та особи, які скоїли крадіжку. Тому просить суд зупинити провадження у справі №918/862/19 до закінчення розслідування Чайківським ВП Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області у згаданому кримінальному провадженні із винесенням остаточного процесуального документу.

Оскільки суд не вбачав правових підстав для зупинення провадження у справі, тому - без виходу до нарадчої кімнати, протокольною ухвалою від 02.03.2020 р. ухвалив - відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

02.03.2020 р. від позивача надійшла заява про виклик свідка ОСОБА_1 . Суд без виходу до нарадчої кімнати відмовив у задоволенні заяви про виклик свідка, оскільки пояснення, що викладені у заяві свідка ОСОБА_1 від 28.12.2019 р. не суперечать відомостям, що містяться у справі щодо суті спору.

02 березня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено спір до розгляду по суті на 11 березня 2020 р.

11.03.2020 р. розпочато слухання справи по суті. Представник позивача виклав пояснення та доводи щодо предмету спору. У судовому засіданні оголошено перерву на 02.04.2020 р. У зв`язку з відпусткою судді засідання 02.04.2020 р. не відбулося. Ухвалою від 06.04.2020 р. судове засідання призначено на 28.04.2020 р. У подальшому розгляд справи відкладено до закінчення карантинних заходів.

Ухвалою від 06.08.2020 р. продовження розгляду справи призначено на 02.09.2020 р. В судовому засіданні оголошено перерву на 17.09.2020 р. Розгляд справи відкладено на 23.09.2020 р. у зв`язку з неявкою учасників до суду.

Представник позивача під час розгляду спору по суті позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив позов задоволити (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) та покласти на відповідача усі судові витрати. Представник відповідача у свою чергу позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

У подальшому суд дослідив письмові докази, що містяться у справі.

Заслухано представників сторін у судових дебатах.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Критерії оцінювання розумності строку справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (справа Кучерук проти України) (заява 2570/04).

Згідно п. 31 Рішення Європейського суду з прав людини від 01.02.2007р. у справі "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі.

Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини однією із складових справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона має знати про всі докази чи подання, які представленні або зроблені в цілях впливу на думку суду і коментувати їх (п. п. 23,31 та 33 рішення у справі "Лобо Мачадо проти Португалії" від 20.02.1996, п. 24 рішення у справі "Нідерост-Губер проти Швейцарії" від 18.02.1997, п. 42 рішення у справі "Кєроярві проти Фінляндії").

Відповідно до ст. 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.

За приписами ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що розумним для розгляду даної справи є строк, що має забезпечити реалізацію процесуальних прав сторін у справі, повний, всебічний, об`єктивний розгляд справи та правильне вирішення господарського спору, з урахуванням ст.ст. 7, 13 ГПК України.

Також судом було враховано, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", установлено на усій території України карантин з 12 березня до 3 квітня 2020 року, заборонивши:

відвідування закладів освіти її здобувачами;

проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників).

Загальнонаціональний карантин неодноразово продовжувався.

Рада суддів України листом від 16.03.2020 № 9рс-186/20 рекомендувала на період карантину встановити особливий режим роботи судів України, зокрема: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справи у зв`язку із карантинними заходами; учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; утриматися від відвідування приміщення суду, а всі необхідні документи надавати суду в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі Електронний суд, факсом або дистанційними засобами зв`язку.

Судом у межах наданих йому повноважень учасникам у справі було надано достатньо часу та можливості скористатися своїми процесуальними правами та обов`язками, передбаченими ГПК України. Також судом було дотримано заходів щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби та збереження здоров`я учасників процесу та працівників суду.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

15 травня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлас Груп Україна" (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карма Діджітал ЛТД" (Клієнт) укладено Договір № 1505/2-17 про транспортне експедирування (арк.с. 17-22).

Відповідно до розділу 2 Договору Клієнт доручає, а Експедитор бере на себе зобов`язання за плату та за рахунок Клієнта надати Клієнту транспортно-експедиційне обслуговування, а також інші послуги, пов`язані з перевезенням вантажів у міжнародному сполученні й територією України всіма видами транспорту за заявками, погодженим сторонами.

Заявки, що погоджені сторонами, регулюють взаємовідносини сторін щодо кожного окремого доручення Клієнта. У заявках можуть відображатися також інші істотні умови договору транспортного експедирування, які не були обумовлені сторонами в момент підписання цього договору. Заявки є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно вказаного Договору ТзОВ "Карма Діджітал ЛТД" замовило у ТзОВ "Атлас Груп Україна" організацію перевезення товару із м. Тіель, Нідерланди до м. Києва, Україна.

16 квітня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕК "КАТРІН" (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлас Груп Україна" (Експедитор) було укладено Договір № 56/19 організації автомобільних перевезень в міжнародному сполученні (арк.с. 23-26).

Згідно умов цього Договору Експедитор доручає, а Перевізник надає послуги з виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України та по території іноземних держав згідно заявок Замовника. Заявка є невід`ємною частиною даного Договору, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики; найменування та місцезнаходження вантажовідправника та вантажоодержувача; пункти відправлення та призначення вантажу; маршрут перевезення; державні номери транспортного засобу; прізвище, ім`я, по-батькові та інші особисті дані водія транспортного засобу; вимоги щодо технічного та санітарного стану транспортного засобу; особливі вказівки Замовника; дата і час завантаження та розвантаження або строк виконання доручення; вартість перевезення (сума доручення); інші умови перевезення .

Відносини Сторін за цим Договором регулюються положеннями: - при виконанні міжнародних перевезень - Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПГ), Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП), Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (АDR), Статуту автомобільного транспорту УРСР (в частині, що не суперечить чинному законодавству України), іншими нормативно-правовими актами; -при виконанні перевезень з пунктом завантаження та розвантаження на території України - Статуту автомобільного транспорту УРСР (в частині, що не суперечить чинному законодавству України), Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, Цивільного кодексу України, іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до розділу 6 Договору "Відповідальність сторін" Перевізник несе матеріальну відповідальність за всі діяння третіх осіб, залучених ним для виконання Заявок Замовника, в тому числі водіїв, експедиторів та інших осіб згідно інвойсної вартості вантажу. Перевізник несе матеріальну відповідальність за повну або часткову нестачу/втрату вантажу або його пошкодження/псування, що трапилося в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення та його здачею належному вантажоодержувачу відповідно до чинного законодавства України згідно інвойсної вартості вантажу. У випадку втрати/нестачі/пошкодження/псування (підмочки, деформації, розриву) одиниць завантаження, Перевізник компенсує Експедитору повну інвойсну вартість продукції в пошкодженій/зіпсованій одиниці завантаження.

За умовами п. 4.1. Договору № 56/19 в обов`язки Експедитора входить оформити письмову заявку на перевезення вантажу з зазначенням: найменування Вантажовідправника, адреси завантаження, дати та часу подачі транспортного засобу, найменування Вантажоодержувача, адреси розвантаження; назви та характеристики вантажу, його об`єм, габарити, вагу (кількість); суми доручення та інших умов перевезення.

16 квітня 2019 року відповідач одержав від Позивача Заявку № 61 на перевезення вантажу у міжнародному сполученні № 61 за маршрутом з м. Тіель, Нідерланди до м. Київ, Україна (арк.с. 27).

Згідно заявки назва вантажу, вага та об`єм вказано таке: Volume : 21 uspl, Weights: 6-7 тон.

У п.2. Заявки обумовлено, що Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу протягом усього рейсу, та зобов`язується відшкодувати Замовнику сумму втраченого чи пошкодженого товару по цінах, вказаних в товарних документах.

На виконання умов Договору та заявки 17.04.2019 року Перевізник (ТзОВ "ТЕК "КАТРІН") завантажив у Нідерландах, м. Тіель, вантаж кількістю 21 палету, вагою 5455 кілограмів, що підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) HAR_1045179 та інвойсами, зокрема, № 10149795, № 10149764, № 10149765, № 10149766, № 10149768, № 10149769, № 10149770, № 10149771, № 10149772, № 10149773, № 10149784, № 10149785, № 10149786, № 10149787 та доставив вказаний товар на митну територію України (арк.с. 28-48).

До матеріалів справи приєднано копії згаданих міжнародної ТТН та інвойсів із офіційним перекладом з англійської мови на українську (арк.с. 28- том 2).

У Міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) HAR_1045179 вказано відомості про вантаж: HIFI EQUIPMENT, що у перекладі - HIFI обладнання, 5455 кг, 21 палета. При цьому у графі "особливі відмітки" зазначено: UN3481 Road/Sea Lithium Lon Batteries "not restricted as per АDR/IMDG SP 188". Що у перекладі: UN3481 літієво-іонні батареї не заборонені для дорожнього/морського перевезення згідно з правилами АDR/IMDG SP 188. Таким чином, до перевезення було прийнято акустичне обладнання, яке містило у собі також літієво-іонні батареї.

У інвойсах зазначається, який саме товар перевозився, його кількість, вартість, країна походження, митні коди тощо. Зокрема, згідно інвойсів найменування товару: навушники з мікрофоном, портативні колонки, мультимедійна акустика, саундбари, автоакустика.

23.04.2019 року під час вивантаження та передачі товару отримувачу ТОВ "Карма Діджітал ЛТД", була виявлена невідповідність кількості палет, замість 21 палети було передано 18 палет, що підтверджується відміткою у графі 24 Міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) HAR_1045179.

У матеріалах справи міститься заява від 28.12.2019 р., засвідчена приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Сивоглаз С.С. Остання подана водієм, який здійснював дане перевезення вантажу, ОСОБА_1 . У заяві зазначає, що згідно заявки перевезення вантажу 17.04.19 року був завантажений за адресою NL-4004 LХ ТІЕL Нідерланди. Отримавши необхідн : документи, а саме : СМR № НАR 1045179, Ракіng list, інвойси, експортну декларацію Т1, пломбування вантажу не проводилось, послідував на кордон п.п. Ягодин і перетнув кордон 22.04.19. Оформившись на кордоні, послідував на заправку БРСМ Волинська область, Любомльський район, с. Старовойтове, вул. Прикордонників, 40, де заправив авто 500л. пального. В 20:50 22.04.19 змінив тахокарту і послідував згідно п.п. UA100000/2019/825823 за адресою м. Київ вул. Масонського 20. По дорозі до Києва змушений був зробити перерву в керуванні відповідно до режиму роботи водія, які виконують міжнародні перевезення, зупинився на паузу біля поста поліції траси Ягодин-Київ, м. Коростень в 01.10 год. Простоявши норматив відпочинку 45-50 хвилин, вирушив далі до митниці м. Київ, куди прибув 23.04.19 року о 04.20 год. До прибуття на митницю без нагляду транспортний засіб не залишав. Прибувши на митницю змушений був залишити автомобіль без нагляду для зняття з митного обліку та подачі документів брокеру для розмитнення о 09.00 год. На митниці огляд вантажу митниками не проводився.

Після розмитнення, отримавши дозвільні документи в 17.10, поїхав на розвантаження в с. Чайки. Де поставивши транспортний засіб під рампу в 18.10 для розвантаження, відкривши двері напівпричепа побачив відсутність товару на піддонах. Зрозумів, що є недостача товару, тому відразу зробив телефонний дзвінок до себе на фірму, щоб попередити страхову компанію про недостачу товару, а також відразу викликав поліцію, про що були складені відповідні документи.

За період руху з митного переходу до місця вивантаження було ним зроблено дві зупинки які вказав, більше зупинок ніде не було зроблено, що підтверджено тахокартами.

З пояснень водія Відповідача ОСОБА_1 втрата вартості товару відбулася в період з 17.04.2019 р. по 23.04.2019 р. в кількості трьох піддонів. Вказане підтверджується Протоколом від 23.04.2019 р. про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення або таке, що готується (арк.с. 49-50). Так, відносно обставин зникнення частини вантажу у протоколі зафіксовано, що водій заявляє наступне: невідома особа у невстановленому місці в період часу з 17.04.2019 р. по 23.04.2019 р. вчинила крадіжку трьох піддонів із технікою акустичної системи та навушниками марки "Харман та Джібіен".

У матеріалах справи наявний Акт № KD 220419 прийому товару на відповідальне зберігання від 24.04.19 року, виконавець ТОВ "Денка Лоджистикс", замовник Карма Диджитал ЛТД, у якому зафіксовано, що фактично прийнятий товар в кількості 6392 одиниці був доставлений та прийнятий на 18 палетах, згідно акту вивантаження від 24.04.2019 р., Акт підписаний представниками виконавця, замовника та водієм "ТЕК "Катрін" Корякіним І.Г. (арк.с. 51-52).

Таким чином із документів вбачається, що до перевезення отримано 7258 одиниць товару вагою 5 455 кг на 21 палеті. Під час вивантаження вантажоодержувач одержав товару фактично 6392 одиниці вагою 4537 кг на 18 палетах.

Відтак, нестача товару склала 866 одиниць вагою 918 кг на 3 палетах.

Позивач здійснив власні обрахунки вартості недопоставленого товару. Так, загальна вартість недопоставленого товару склала 21 842,3 дол. США (без врахування мита та ПДВ), що підтверджується рахунками (інвойсами) на вантаж № 10149795, № 10149764, № 10149765, № 10149766, № 10149768, № 10149769, № 10149770, № 10149771, № 10149772, № 10149773, № 10149784, № 10149785, № 10149786, № 10149787, актом про недостачу товару № KD 220419 від 24.04.2019 р., довідкою про вартість товару.

У подальшому Позивач звернувся до Відповідача із претензією № 1 від 14.05.2019 р. із вимогою щодо оплати вартості не поставленого товару на загальну суму 781 543,10 грн. (арк.с. 54-55).

У відповідь на претензію, яка датована 20.05.2019 р., ТОВ "ТЕК "Катрін" повідомило, що задоволення претензії відбудеться після розгляду питання щодо відшкодування страхового випадку ПрАТ СК "Перша", до якої звернувся Відповідач із заявою про виплату страхового відшкодування вартості втраченого товару.

Згідно листа №780/с від 27.05.2019 р. ПрАТ СК "Перша", який адресований ТОВ "ТЕК "Катрін" страхова компанія прийняла рішення відмовити у виплаті ТОВ "ТЕК "Катрін" страхового відшкодування за заявленою подією, оскільки він перевозив вантаж, який не передбачався в заяві на страхування, та подія яка сталася у процесі зникнення частини вантажу не є страховим випадком у розумінні Стандартних умов Договору страхування (арк.с. 98 том 2)

У подальшому частина викраденого товару була повернута. А саме, 03.06.2019 року слідчим СВ Чайківського ВП Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області Демченко О.В. було передано на відповідальне зберігання частину викраденого товару загальною вартістю 151 103,45 грн., кількість повернутих одиниць обладнання 205, вага брутто 73,80 кг.

У зв`язку з даною обставиною, 29.08.2019 р. Позивач повторно звернувся до Відповідача із претензією № 1 (оновленою) із вимогою щодо оплати вартості недопоставленого товару на загальну суму 630 439,65 грн. (арк.с. 56-57 том 1).

Таким чином, Позивач звернувся із даним позовом та просив стягнути з Відповідача 630439,65 грн. відшкодування вартості недопоставленого товару (781 543,10 грн. загальна вартість недопоставленого товару за обрахунками позивача мінус 151 103,45 грн. вартість повернутого товару поліцією).

ТОВ "Атлас Груп Україна" звернувся до ПрАТ СК "ПЗУ Україна" відносно оформлення страхового випадку у зв`язку зі зникненням частини вантажу під час перевезення, який був застрахований. Згідно страхового акту №190426.02 від 19.09.2019 р. розмір страхового відшкодування склав 293 274,63 грн. (арк.с.70-71 том 2). Вказана сума була виплачена Позивачу, що підтвердили учасники справи.

У процесі розгляду справи у суді у зв`язку з виплатою ПрАТ СК "ПЗУ Україна" Позивачу страхового відшкодування 293 274,63 грн., ТОВ "Атлас Груп Україна" подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої остаточні вимоги про стягнення з ТОВ "ТЕК "Катрін" складають: 487 110,39 грн. (780 358,02 грн. загальна вартість недопоставленого товару по інвойсах за обрахунками позивача (містяться на арк.с. 132 том 2) мінус 293 247,63 грн. страхового відшкодування).

Саме таку суму 487 110,39 грн. у якості відшкодування вартості втраченого вантажу остаточно просить Позивач стягнути з Відповідача.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спірні правовідносини сторін виникли з приводу виконання договору перевезення вантажів, зокрема обов`язку перевізника забезпечити збереження вантажу під час його доставки.

Відповідно до частини першої статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до частини першої, другої статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

За наведеними вище визначенням сторонами договору перевезення вантажу є перевізник, відправник (вантажовідправник) і одержувач (вантажоодержувач), а зміст такого договору становить певна сукупність прав та обов`язків сторін, які є істотною умовою цього договору.

Так, до основних обов`язків перевізника слід віднести обов`язки:

а) доставити ввірений йому відправником вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі;

б) надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором, за умови їх придатності для перевезення цього вантажу;

в) забезпечити цілісність і схоронність прийнятого для перевезення вантажу;

г) своєчасно доставити вантаж до пункту призначення та видати його одержувачеві.

Таким чином, істотною умовою договору є умова про предмет, яким є послуги щодо доставки ввірених перевізникові матеріальних цінностей (вантажу) до пункту призначення. До таких послуг відносять не лише саме переміщення вантажу, а й інші дії, зокрема, збереження, видача вантажу одержувачеві, завантаження та вивантаження тощо.

Статтею 924 ЦК України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

За ч. 1 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Письмова форма договору транспортного експедирування передбачена ст. 930 ЦК України.

Згідно ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (частина перша статті 314 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 314 Господарського кодексу України у разі втрати вантажу перевізник відповідає перед замовником в розмірі вартості втраченого вантажу

Частиною 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених тім до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Отже, матеріалами справи підтверджений факт недопоставки вантажу, ввіреного перевізникові ТОВ "ТЕК "Катрін".

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" передбачено, що засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати.

Доказів наявності відповідного документу, виданого компетентним органом, який би підтверджував наявність форс-мажорних обставин, що сталися під час вчинення даного перевезення вантажу - відповідачем суду не надано.

Відтак суд приходить до висновку, що відповідачем допущено порушення умов Договору №56/19 від 16.04.2019 р. організації автомобільних перевезень в міжнародному сполученні, які стосуються збереження вантажу з моменту прийняття до перевезення та до видачі одержувачеві, та втрачено частину вантажу при його перевезенні.

У даному спорі перевезення вантажу здійснювалося в міжнародному сполученні (Нідерланди -Україна), тому до даних правовідносин також повинні бути застосовані норми Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" Україна приєдналася до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м. Женева (далі - Конвенція).

Статтею 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

За змістом ст. 23 Конвенції якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості. Однак розмір відшкодування не може перевищувати 8,33 розрахункових одиниць за кілограм відсутньої ваги брутто.

При цьому, згідно з ч. 7 ст. 23 Конвенції розрахунковою одиницею, зазначеною в цій Конвенції, є одиниця спеціальних прав запозичення, визначена Міжнародним валютним фондом. Сума, зазначена в пункті 3 цієї статті, перераховується в національну валюту держави, суд якої розглядає відповідну справу, на підставі вартості цієї валюти станом на дату винесення рішення чи на дату, погоджену Сторонами.

При здійсненні розрахунку розміру позовних вимог Позивач виходив із вартості втраченого вантажу, вказаної в інвойсах, та відмінусував суму коштів, виплачену у якості страхового відшкодування.

Також Позивач вказує, що ч.ч. 1, 2 ст.29 Конвенції визначено, що перевізник не має права посилатися на положення цього розділу, які виключають чи обмежують його відповідальність або які переносять тягар доказу, якщо збиток був викликаний його навмисним правопорушенням або таким неналежним виконанням обов`язків з його боку, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення. Те ж саме стосується і тих випадків, коли навмисне правопорушення або неналежне виконання обов`язків вчинено агентом чи службовцем перевізника або будь-якою іншою особою, до послуг якої перевізник звертається для виконання перевезення, під час виконання такими агентами, службовцями чи іншими особами покладених на них обов`язків. Більш того, у такому випадку такі агенти, службовці або інші особи не можуть посилатися відносно своєї особистої відповідальності на положення цього розділу, на які містяться посилання в пункті 1.

Позивач важає, що викрадення вантажу сталося внаслідок неналежного виконанням обов`язків з боку водія перевізника ОСОБА_1 , тому слід керуватися ч.ч. 1, 2 ст.29 Конвенції та не застосовувати положення Конвенції, що обмежують відповідальність перевізника щодо розміру відшкодування, який не може перевищувати 8,33 розрахункових одиниць за кілограм відсутньої ваги брутто. Позивач наголошує, що Відповідач повинен відшкодувати вартість частини втраченого вантажу, яка вказана у інвойсах.

Додатковою обставиною, яка вказує на вину водія, на переконання Позивача, є факт відмови ПрАТ СК "Перша" у виплаті ТОВ "ТЕК "Катрін" страхового відшкодування, оскільки у листі згаданої страхової компанії №780/с від 27.05.2019 р. міститься посилання, що крадіжка сталася у невстановленому місці, а не на постійно охоронюваній стоянці, якщо стоянка тривала більше години.

Суд не погоджується з такими твердженнями Позивача та звертає увагу, що у листі страхової компанії №780/с від 27.05.2019 р. роз`яснено причини відмови у виплаті ТОВ "ТЕК "Катрін" страхового відшкодування із посиланням на п.2.1.3 Стандартних умов Договору страхування, за якими крадіжка вантажу, що сталася в місцях інших, ніж зазначені у п.1.1. Стандартних умов, не визнається страховим випадком, та перевізником не було надано необхідних документів, які б свідчили про можливу крадіжку вантажу зі стоянки під постійною охороною.

У даному випадку не доведена вина водія перевізника у крадіжці частини вантажу, оскільки станом на час розгляду господарської справи №918/862/19 відкрито кримінальне провадження СВ Чайківського ВП Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області по факту викрадення частини вантажу, розслідування триває та винні особи на разі не встановлені.

Та обставина, що ПрАТ СК "Перша" відмовила у виплаті ТОВ "ТЕК "Катрін" страхового відшкодування за заявленою подією, не доводить вини водія ОСОБА_1 у крадіжці частини вантажу. Лист №780/с від 27.05.2019 р. ПрАТ СК "Перша" не може вважатися документом, який встановлює особу винного у події, що сталася.

Отже, помилковими є твердженна Позивача про необхідність застосувати до спірних відносин ч.ч. 1, 2 ст.29 Конвенції, та про те, що збиток був викликаний навмисним правопорушенням перевізника або таким неналежним виконанням обов`язків з його боку, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення.

Станом на час розгляду господарської справи №918/862/19 не доведено умислу (вчинення навмисних дій, що призвели до зникнення вантажу) перевізника або його водія у втраті (викраденні) частини вантажу.

Поряд з тим, матеріалами справи підтверджено, що Відповідачем порушено умови Договору №№56/19 та має місце втрата частини вантажу під час його перевезення у міжнародному сполученні, так як вантажоодержувачу було доставлено вантаж із недостачею. Тому Відповідач зобов`язаний нести відповідальність перед Позивачем за втрату частини вантажу, як особа, яка взяла на себе таку відповідальність як перевізник згідно умов Договору №56/19 від 16.04.2019 р. організації автомобільних перевезень в міжнародному сполученні, та положень ст.924 ЦК України, ст. 314 ГК України, ст. 14 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність".

В рамках Договору №56/19 взаємна відповідальність сторін регулюється, зокрема, положеннями Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів від 1956 року, норми якої мають пріоритет над нормами, передбаченими законодавством України.

Відповідно до Протоколу до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 1956 року, зазначено, що стаття 23 Конвенції змінюється таким чином, що сума СПЗ (8,33 розрахункових одиниць за кілограм відсутньої ваги брутто) перераховується в національну валюту держави на підставі вартості цієї валюти станом на дату винесення рішення чи дату погоджену сторонами.

Таким чином, оскільки не доведено умислу перевізника у події, що сталася, з огляду на ст.23 Конвенції перевізник зобов`язаний компенсувати часткову втрату вантажу. Та слід застосувати обмеження щодо розміру відшкодування, яке не може перевищувати 8,33 розрахункових одиниць за кілограм відсутньої ваги брутто. Розрахунковою одиницею є одиниця спеціальних прав запозичення, визначена Міжнародним валютним фондом. Сума перераховується в національну валюту держави, суд якої розглядає відповідну справу, на підставі вартості цієї валюти станом на дату винесення рішення чи на дату, погоджену Сторонами.

Суд вважає необхідним визначити розмір відшкодування саме станом на дату винесення судового рішення, оскільки у справі відсутні докази про погодження сторонами іншої дати.

Судом встановлено, що станом на 23 вересня 2020 року одна розрахункова одиниця (SDR, спеціальні права запозичення МВФ) за курсом Національного банку України становить - 39,7824 грн. Відтак, 8,33 SDR становить 331,3874 грн.

З наданих учасниками справи документів можливо встановити, що вага втраченого у процесі перевезення вантажу - 918 кг.

Поряд з тим, береться до уваги, що у подальшому частина викраденого вантажу була повернута відділом поліції, кількість повернутих одиниць обладнання 205, вага брутто 73,80 кг.

У зв`язку з даною обставиною, перевізник зобов`язаний компенсувати часткову втрату вантажу вагою 844,20 кг. (918 кг. втраченого у процесі перевезення вантажу мінус 73,80 кг. повернутого поліцією вантажу).

844,20 кг. х 331,3874 грн. = 279 757,24 грн. (8,33 розрахункових одиниць за кілограм відсутньої ваги брутто).

Отже, з урахуванням визначеної статтею 23 Конвенції суми, компенсація за втрачений вантаж у даному спорі може становити не більше 279 757,24 грн.

ПІІ ТОВ "Атлас Груп Україна" у позовній заяві просить стягнути з ТОВ "ТЕК "Катрін" у якості відшкодування вартості втраченого вантажу 487 110,39 грн., що перевищує розмір компенсації з розрахунку 8,33 розрахункових одиниць за кілограм відсутньої ваги брутто.

Враховуючи усе викладене у сукупності суд прийшов до висновку, що із Відповідача належить до стягнення на користь Позивача - 279 757,24 грн. відшкодування вартості недопоставленого вантажу.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Висновки суду.

За результатами розгляду спору та з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що з урахуванням положень названої Конвенції, позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню, згідно з перерахунком суду, у розмірі 279 757,24 грн. відшкодування вартості недопоставленого вантажу , виходячи з ваги втраченого вантажу - 844,20 кг. (918 кг. втраченого у процесі перевезення вантажу мінус 73,80 кг. повернутого поліцією вантажу) помножити на 331,3874 грн. (станом на дату прийняття рішення 23 вересня 2020 року одна розрахункова одиниця (SDR, спеціальні права запозичення МВФ) за курсом Національного банку України становить - 39,7824 грн.; 8,33 SDR становить 331,3874 грн.) = 279757,24 грн.).

У задоволенні решти вимог позивача в сумі 207 353,15 грн. - в позові належить відмовити за безпідставністю.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору в розмірі 9 456,59 грн. та 10 000,00 витрат на правову допомогу у суді першої інстанції. Також викладено прохання судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач попереднього розрахунку судових витрат не подавав.

Суд враховує, що під час підготовчого провадження позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог та остаточна сума його вимог становила 487 110,39 грн.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Тому, у зв`язку із поданням заяви про зменшення розміру позовних вимог на підставі ч.1 п.1 ст.7 ЗУ "Про судовий збір" Позивач має право на повернення з бюджету сплаченого судового збору в сумі 2 149,93 грн. після подання до суду відповідного клопотання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 та п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір пропорції задоволених вимог проти заявлених (з урахуванням їх зменшення Позивачем) складає 57,43%.

Таким чином, сума судового збору, яку Відповідач має відшкодувати Позивачу становить 4196,36 грн. Решта сплаченого судового збору залишається за Позивачем.

Що стосується витрат на правову допомогу, то суд при ухваленні рішення керувався таким.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивача у цьому судовому провадженні представляла адвокат Панчелюга Катерина Миколаївна, що підтверджено Договором про надання правничої допомоги №1/2020 від 08 січня 2020 року (арк.с. 163-165), Ордером серія ВК №1003247 від 14.01.2020 р. на надання правової допомоги, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю. Відповідно до пункту 1.1 Договору адвокат приймає на себе зобов`язання надати Клієнту ПІІ ТОВ "Атлас Груп Україна" за винагороду наступні види правової допомоги: бути представником Клієнта як Позивача у справі №918/862/19, що перебуває на розгляді в Господарському суді Рівненської області за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Атлас Груп Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК "Катрін" про відшкодування вартості недопоставленого товару у розмірі 630439,65 грн., у тому числі подавати, підписувати від імені та в інтересах Клієнта будь-які заяви, скарги, клопотання без обмеження повноважень. За взаємною домовленістю Сторін в процесі дії Договору, предмет Договору може бути розширени1й або конкретизований.

У розділі 4 Договору сторони погодили суму гонорару та порядок здійснення розрахунків. Так, ознайомлення з матеріалами по справі, наданими Адвокату Клієнтом - вартість 1500 грн. Складання проекту Відповіді на відзив - 2000 грн. Здійснення представництва інтересів Клієнта під час розгляду справи судом з розрахунку 1000 грн. за участь в одному судовому засіданні. Оплата здійснюється шляхом перерахування авансу в розмірі 4500,00 грн. Інша частина оплати винагороди Адвокату за участь в судових засіданнях здійснюється не пізніше останнього робочого дня, який передує судовому засіданню.

В силу частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, а відтак до судових витрат. Порядок відшкодування витрат на правничу допомогу врегульовано статтею 126 Господарського процесуального кодексу України. Так, частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як встановлено судом, адвокат Панчелюга К.М. здійснювала підготовку позову, збір доказів, необхідність у яких виникла при підготовці позовних матеріалів, брала участь у судових засіданнях.

Згідно платіжного доручення №3088 від 09.01.2020 р. ПІІ ТОВ "Атлас Груп Україна" перерахувало на рахунок адвоката Панчелюги К.М. 4 500,00 грн. у якості оплати за надану правничу допомогу (арк.с. 166 том 1), та згідно платіжного доручення №3151 від 24.01.2020 р. перерахував 3000,00 грн. (арк.с.103 том 2).

У матеріалах справи наявний детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Панчелюга К.М. та Акт приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) від 24.01.2020 р. (арк.с. 101-102 том 2).

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 4 та 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, Позивачем надано докази понесення фактичних витрат на оплату правничої допомоги у розмірі 7 500,00 грн. та наявні усі необхідні документи щодо отримання юридичних послуг.

Суд констатує, що витрати на правничу допомогу є співмірними із ціною позову, та відповідають категорії та складності справи.

Разом з тим, враховуючи, що позов задоволено частково, та розмір пропорції задоволених вимог проти заявлених (з урахуванням їх зменшення Позивачем) складає 57,43%, тому сума витрат на правничу допомогу, яку Відповідач має відшкодувати Позивачу становить 4 307,25 грн. Решта сплачених витрат залишається за Позивачем.

Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК "КАТРІН" (33025, м. Рівне, вул. Шпудейко, буд.22, код ЄДРПОУ 37614010) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС ГРУП УКРАЇНА" (02095, м. Київ, вул.Княжий Затон, буд. 9А, оф. 369, код ЄДРПОУ 41121359) - 279 757 (двісті сімдесят дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят сім) грн. 24 коп. - відшкодування вартості втраченого вантажу у міжнародному перевезенні, 4 196 (чотири тисячі сто дев`яносто шість) грн. 36 коп. відшкодування витрат на оплату судового збору, 4 307 (чотири тисячі триста сім) грн. 25 коп. відшкодування витрат на оплату правничої допомоги. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. Відмовити Позивачу у задоволенні решти позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано "30" вересня 2020 року.

Суддя Бережнюк В.В.