Ухвала

від 01.10.2020 по справі 644/4086/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

01 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 644/4086/19

провадження № 61-10457ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_2 , директора Державної установи Інститут епідеміології та інфекційної хвороби ім. Л. В. Громашевського Національної академії медичних наук України Задорожної Вікторії Іванівни, Комунального закладу охорони здоров`я Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, про визнання бездіяльності протиправною, про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 червня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2020 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для усунення її недоліків, а саме: надання уточненої редакції касаційної скарги із зазначенням передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження.

У серпні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла уточнена касаційна скарга.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У поданій уточненій редакції касаційної скарги заявник посилається на те, що в оскаржуваних судових рішеннях відсутні будь-які посилання на висновки Верховного Суду, що унеможливлює скаржнику визначити підстави касаційного оскарження, згідно вимог частини другої статті 389 ЦПК України.

Перевіривши матеріали касаційного провадження та додані до нього документи, суд приходить до висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 червня 2020 року підлягає поверненню, оскільки вимоги ухвали Верховного Суду від 29 липня 2020 року заявником не виконано, оскільки не зазначено конкретних обов`язкових підстав касаційного оскарження, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.

Оскільки у відведений судом строк, станом на 01 жовтня 2020 року недоліки касаційної скарги не усунуто, а саме: не зазначено конкретних обов`язкових підстав касаційного оскарження судового рішення, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, а тому касаційна скарга підлягає поверненню заявнику.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 17 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_2 , директора Державної установи Інститут епідеміології та інфекційної хвороби ім. Л. В. Громашевського Національної академії медичних наук України Задорожної Вікторії Іванівни, Комунального закладу охорони здоров`я Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, про визнання бездіяльності протиправною, про зобов`язання вчинити дії повернути.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. П. Штелик