Постанова

від 30.09.2020 по справі 363/1410/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 363/1410/18

провадження № 61-23333св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,

відповідачі: Вишгородська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

треті особи: Державне підприємство Вищедубечанське лісове господарство , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Прокуратури Київської області на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 31 січня 2019 року у складі судді Рудюка О. Д., постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Журби С. О., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги Прокуратури Київської області на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 31 січня 2019 року, постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року Перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України з позовом до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , треті особи: Державне підприємство Вищедубечанське лісове господарство (далі - ДП Вищедубечанське лісове господарство ), ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , про визнання недійсним розпорядження та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що прокуратурою Київської області на території Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області виявлені порушення вимог земельного законодавства при вилученні з постійного користування ДП Вищедубечанське лісове господарство земельних ділянок лісогосподарського призначення, зміни цільового призначення та подальшу передачу їх у власність громадянам. Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 12 грудня 2013 року № 609 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 63 громадянам України, згідно з додатком, для індивідуального дачного будівництва на території Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту) затверджено проект із землеустрою та передано у власність 63 громадянам, згідно з додатком, земельні ділянки загальною площею 6,2204 га для індивідуального дачного будівництва на території Пірнівської сільської ради Вишгородського району.

На підставі зазначеного розпорядження 16 громадян отримали свідоцтва на право власності на земельні ділянки, а саме: ОСОБА_2 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0085; ОСОБА_14 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0086; ОСОБА_13 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0087; ОСОБА_12 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0088; ОСОБА_11 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0089; ОСОБА_10 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0090; ОСОБА_9 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0091; ОСОБА_16 площею 0,1 га за кадастровим номером 3221886800:31:144:0092; ОСОБА_15 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0093; ОСОБА_8 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0094; ОСОБА_7 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0095; ОСОБА_19 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0096; ОСОБА_18 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0097; ОСОБА_17 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0098; ОСОБА_5 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0099; ОСОБА_4 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0100.

Відповідно до інформаційних довідок з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на підставі договорів дарування від 29 квітня 2014 року № 880 та № 884 подарували належні їм земельні ділянки, площами 0,1 га кожна, з кадастровими номерами 3221886800:31:144:0087 та 3221886800:31:144:0086, ОСОБА_1 .

Крім того, ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 та ОСОБА_15 на підставі договорів купівлі-продажу від 24 вересня 2015 року № 2228, 01 жовтня 2015 року № 2264, 06 жовтня 2015 року № 2287, 14 жовтня 2016 року № 2925 відчужили земельні ділянки площами 0,1 га кожна, з кадастровими номерами 3221886800:31:144:0097, 3221886800:31:144:0098, 3221886800:31: 144:0092, 3221886800:31:144:0093 на користь ОСОБА_3 .

Разом з тим, ОСОБА_19 на підставі договору купівлі-продажу від 27 січня 2014 року №165 відчужила належну їй земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0096 на користь ОСОБА_6 .

Вважає, що розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 12 грудня 2013 року №609 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 63 громадянам України, згідно з додатком, для індивідуального дачного будівництва на території Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту) в частині відведення у власність 16 громадянам земельних ділянок загальною площею 1,6 га, прийнято з порушенням вимог закону, оскільки вилучення земельних лісових ділянок відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.

Крім того, виділені земельні ділянки площею 1,6 га для індивідуального дачного будівництва належать на праві користування ДП Вищедубечанське лісове господарства , що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, згідно з якими спірна лісова ділянка відноситься до земель лісовпорядкування. Спірні лісові ділянки, які відведено у приватну власність на підставі розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 12 грудня 2013 року № 609 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 63 громадянам України, згідно з додатком, для індивідуального дачного будівництва на території Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту) накладаються на виділ 2 кварталу 614 Лебедівського лісництва ДП Вищедубечанське лісове господарство .

На підставі вказаного Перший заступник прокурора Київської області просив визнання недійсними розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 12 грудня 2013 року № 609 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 63 громадянам України, згідно з додатком, для індивідуального дачного будівництва на території Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту) в частині затвердження проекту із землеустрою та передачі безоплатно у власність ОСОБА_2 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0085; ОСОБА_14 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0086; ОСОБА_13 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0087; ОСОБА_12 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0088; ОСОБА_11 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0089; ОСОБА_10 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0090; ОСОБА_9 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0091; ОСОБА_16 площею 0,1 га за кадастровим номером 3221886800:31:144:0092; ОСОБА_15 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0093; ОСОБА_8 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0094; ОСОБА_7 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0095; ОСОБА_19 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0096; ОСОБА_18 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0097; ОСОБА_17 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0098; ОСОБА_5 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0099; ОСОБА_4 площею 0,1 га з кадастровим номером 3221886800:31:144:0100; витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 вказаних земельних ділянок, які розташовані на території Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 31 січня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок спливу позовної давності право держави, як власника землі, не підлягає судовому захисту.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено з інших підстав.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не дав належної оцінки законності оскаржуваного розпорядження органу місцевого самоврядування та не врахував, що перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

При цьому, встановивши порушення прав та охоронюваного законом інтересу держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову за спливом позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, Прокуратура Київської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого і апеляційного судів та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, висновок судів про початок перебігу позовної давності з моменту, коли прокурору стало відомо про відчуження спірних земельних ділянок, тобто з моменту видачі оскаржених розпоряджень, не відповідає приписам статті 261 ЦК України.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ДП Вищедубечанське лісове господарство просить задовольнити вимоги касаційної скарги.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

24 лютого 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд встановив, що відповідно до розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації від 12 грудня 2013 року № 609 Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок 63 громадянам України, згідно з додатком, для індивідуального дачного будівництва на території Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту) , затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 63 громадянам України, згідно з додатком, загальною площею 6,2204 га для індивідуального дачного будівництва на території Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту). Передано безоплатно у власність 63 громадянам України, згідно з додатком, земельні ділянки загальною площею 6,2204 га, для індивідуального дачного будівництва на території Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області (за межами населеного пункту).

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що 17 грудня 2013 року ОСОБА_2 зареєструвала право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1 га кадастровий номер 3221886800:31:144:0085; 18 грудня 2013 року право власності на земельні ділянки площею 0,1 га з кадастровими номерами 3221886800:31:144:0089, 3221886800:31:144:0090, 3221886800:31:144:0091, зареєстровано за ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ; 19 грудня 2013 року право власності на земельні ділянки площею 0,1 га з кадастровими номерами 3221886800:31:144:0088, 3221886800:31:144:0094, 3221886800:31:144:0095, 3221886800:31:144:0092, 3221886800:31:144:0100, зареєстровано за ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_6 27 січня 2014 року, зареєструвала право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1 га кадастровий номер 3221886800:31:144:0096. ОСОБА_1 29 квітня 2014 року, зареєстрував право приватної власності на земельні ділянки площами по 1 га, з кадастровими номерами 3221886800:31:144:0086 та 3221886800:31:144:0087. ОСОБА_3 зареєстрував право приватної власності на земельні ділянки площею по 0,1 га, з кадастровими номерами 3221886800:31:144:0097, 3221886800:31:144:0098, 3221886800:31:144:0092, 3221886800:31:144:0093, 24 вересня 2015 року, 01 жовтня 2015 року, 06 жовтня 2015 року та 14 жовтня 2016 року відповідно.

Прокуратурою Київської області 23 лютого 2018 року отримано відповідь від ДП Вищедубечанське лісове господарство , з якої вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886800:31:144:0085, 3221886800:31:144:0086, 3221886800:31:144:0087, 3221886800:31:144:0093, 3221886800:31:144:0092, 3221886800:31:144:0098, 3221886800:31:144:0100, 3221886800:31:144:0099, 3221886800:31:144:0097, 3221886800:31:144:0096, 3221886800:31:144:0094, 3221886800:31:144:0091, 3221886800:31:144:0090, 3221886800:31:144:0089, 3221886800:31:144:0088, є земельними ділянками лісового фонду, відносяться до земель лісогосподарського призначення те перебувають в постійному користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство квартал 614 виділ 2 Лебедівського лісництва. ДП Вищедубечанське лісове господарство не повідомлялось про прийняття будь-яких рішень стосовно земельних ділянок чи зміну їх цільового призначення. Право постійного користування ДП Вищедубечанське лісове господарство на вказані земельні ділянки не припинено в установленому законом порядку, згоди на її вилучення підприємство не давало.

Відповідно до листа Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 20 лютого 2018 року №04-48/447, отриманого прокуратурою Київської області 27 лютого 2018 року, Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства не надавало погодження на зміну цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення із наступними кадастровими номерами: 3221886800:31:144:0085, 3221886800:31:144:0086, 3221886800:31:144:0087, 3221886800:31:144:0093, 3221886800:31:144:0092, 3221886800:31:144:0098, 3221886800:31:144:0100, 3221886800:31:144:0099, 3221886800:31:144:0097, 3221886800:31:144:0096, 3221886800:31:144:0094, 3221886800:31:144:0091, 3221886800:31:144:0090, 3221886800:31:144:0089, 3221886800:31:144:0088, які перебувають в постійному користуванні ДП Вищедубечанський лісгосп квартал 614 виділ 2 Лебедівського лісництва. Крім того, відповідно до листа Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 06 квітня 2018 року №04-48/785, Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства не надавало погодження на вилучення та зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3221886800:31:144:0095.

Крім того, із листа Державного підприємства Вищедубечанське лісове господарство від 05 квітня 2018 року №09-21/188 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221886800:31:144:0095, згідно з матеріалами лісовпорядкування є земельною ділянкою лісового фонду, відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває в постійному користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство квартал 614 виділ 2 Лебедівського лісництва. ДП Вищедубечанське лісове господарство не повідомлялось про прийняття будь-яких рішень стосовно земельних ділянок чи зміну їх цільового призначення. Право постійного користування ДП Вищедубечанське лісове господарство на вказану земельну ділянку не припинено в установленому законом порядку, згоди на її вилучення підприємство не давало.

Відповідно до фрагменту публічної кадастрової карти за даними лісовпорядкування 2003 року з нанесеними межами кварталу 42 і кварталу 43 та межами земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886800:31:144:0085, 3221886800:31:144:0086, 3221886800:31:144:0087, 3221886800:31:144:0093, 3221886800:31:144:0092, 3221886800:31:144:0098, 3221886800:31:144:0100, 3221886800:31:144:0099, 3221886800:31:144:0097, 3221886800:31:144:0096, 3221886800:31:144:0095, 3221886800:31:144:0094, 3221886800:31:144:0091, 3221886800:31:144:0090, 3221886800:31:144:0089, 3221886800:31:144:0088 вбачається, що вищезазначені земельні ділянки повністю накладаються на землі лісового фонду, які перебувають в користуванні ДП Вищедубечанський лісгосп .

Крім того, згідно із фрагментом публічної кадастрової карти за даними лісовпорядкування 2014 року з нанесеними межами кварталу 612 та межами земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886800:31:144:0085, 3221886800:31:144:0086, 3221886800:31:144:0087, 3221886800:31:144:0093, 3221886800:31:144:0092, 3221886800:31:144:0098, 3221886800:31:144:0100, 3221886800:31:144:0099, 3221886800:31:144:0097, 3221886800:31:144:0096, 3221886800:31:144:0095, 3221886800:31:144:0094, 3221886800:31:144:0091, 3221886800:31:144:0090, 3221886800:31:144:0089, 3221886800:31:144:0088 вбачається, що вищезазначені земельні ділянки повністю накладаються на землі лісового фонду, які перебувають в користуванні ДП Вищедубечанський лісгосп .

Згідно з листом Кабінету Міністрів України від 16 березня 2018 року №2876/0/2-18, вбачається, що Кабінетом Міністрів рішень про вилучення та/або погодження зміни цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886800:31:144:0087, 3221886800:31:144:0086, 3221886800:31:144:0097, 3221886800:31:144:0098, 3221886800:31:144:0092, 3221886800:31:144:0093, 3221886800:31:144:0096, 3221886800:31:144:0085, 3221886800:31:144:0100, 3221886800:31:144:0099, 3221886800:31:144:0095, 3221886800:31:144:0094, 3221886800:31:144:0091, 3221886800:31:144:0090, 3221886800:31:144:0089, 3221886800:31:144:0088, розташованих в адміністративних межах Пірнівської сільської ради Вишгородського району, що перебували у постійному користуванні ДП Вищедубечанське лісове господарство не приймалося.

Відповідно до листа Державного агентства лісових ресурсів України Держлісагентство від 10 квітня 2018 року №02-33/2881-18, Держлісагентство не погоджувало проектів землеустрою щодо відведення у приватну власність земельних ділянок за кадастровими номерами: 3221886800:31:144:0087, 3221886800:31:144:0086, 3221886800:31:144:0097, 3221886800:31:144:0098, 3221886800:31:144:0092, 3221886800:31:144:0093, 3221886800:31:144:0096, 3221886800:31:144:0085, 3221886800:31:144:0100, 3221886800:31:144:0099, 3221886800:31:144:0095, 3221886800:31:144:0094, 3221886800:31:144:0091, 3221886800:31:144:0090, 3221886800:31:144:0089, 3221886800:31:144:0088.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах строку позовної давності.

Так, відповідно до положень статей 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини у справах Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства та ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей: забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, а також захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в тому випадку, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що відбувалися в далекому минулому, спираючись на докази, які вже могли втратити достовірність та повноту із плином часу.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18).

Встановлено, що апеляційний суд при апеляційному розгляді справи дійшов висновку про порушення прав держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду. Зокрема, суд встановив, що спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення, і вони у встановленому законом порядку не були вилучені від постійного користувача лісових ділянок державної власності із належною зміною їх цільового призначення.

Касаційна скарга не містить доводів на спростування вказаних висновків апеляційного суду.

Разом із тим, у цивільному законодавстві закріплені об`єктивні межі застосування позовної давності. Вони встановлюються: (а) прямо (стаття 268 ЦК України); (б) опосередковано, тобто з урахуванням сутності заявленої позовної вимоги (див. пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Статті 387 і 388 ЦК України не вказують на те, що приписи про позовну давність не застосовуються до правовідносин, врегульованих приписами вказаних статей, а стаття 268 цього кодексу не передбачає, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння належить до вимог, на які позовна давність не поширюється. Крім того, сутність вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння не виключає застосування до неї позовної давності.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 18 березня 2008 року в справі Dacia S.R.L. проти Молдови (Dacia S.R.L. v. Moldova, заява № 3052/04) встановив, що припис Цивільного кодексу Молдови, згідно з яким позовна давність не поширювалася на позови державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння інших організацій чи громадян, сам по собі суперечить статті 6 Конвенції, оскільки у справі не було надано жодних аргументів на обґрунтування того, чому державні організації у цих випадках мають бути звільнені від обов`язку додержувати установлених строків давності, котрі б в аналогічних ситуаціях перешкодили розгляду позовів, поданих приватними особами чи компаніями. Це, на думку ЄСПЛ, потенційно може призводити до руйнування багатьох усталених правовідносин і надає дискримінаційну перевагу державі без будь-якої переконливої підстави. ЄСПЛ констатував, що зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовну давність було застосовано без дискримінації на користь держави, є несумісним із принципом правової визначеності (§ 77).

На віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. Для уникнення дискримінаційної переваги цих суб`єктів порівняно з іншими суб`єктами права вони мають нести ризик застосування наслідків спливу позовної давності для оскарження виданих ними правових актів.

Зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовна давність була застосована без дискримінації на користь держави, є несумісною з принципом правової визначеності.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частина четверта статті 56 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Отже, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц та від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19) зазначила, що порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , вжитих у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості й обов`язку особи знати про стан її майнових прав. Тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення його цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести те, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.

Апеляційний суд під час перегляду справи в апеляційному порядку виходив з того, що державі в особі Кабінету Міністрів України та утворених ним державних органів, які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за додержанням земельного законодавства, з грудня 2013 року могло бути відомо про порушення вимог земельного законодавства при передачі спірних земельних ділянок у користування та власність відповідачів, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що прокурор звернувся з даним позовом з пропуском позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

З огляду на те, що за змістом частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не має можливості встановлювати чи вважати доведеними обставини, які не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, Верховний Суд вважає неприйнятними доводи касаційної скарги, спрямовані на встановлення інших обставин стосовно початку перебігу позовної давності, ніж ті, які встановив суд апеляційної інстанції.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду при розгляді справі № 487/10132/14-ц (пункт 112 постанови від 11 вересня 2019 року).

При таких обставинах, ураховуючи наявність поданої до суду першої інстанції заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, апеляційний суд на підставі частини четвертою статті 267 ЦК України дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в апеляційному суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення апеляційного суду в оскаржуваній частині ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому це судове рішення в оскаржуваній частині необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Прокуратури Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун