Рішення

від 17.04.2007 по справі 2-95/2007

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 2-95/2007

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

17 квітня 2007 р.                                                   Ленінський районний суд м.Запоріжжя

у складі: головуючого - судді Лихосенко М.О.,

               при секретарі – Михайловському А.С.,

               за участю адвоката – ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ЛЕНІНСЬКОЇ РАЙОННОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ м.Запоріжжя, 3-особи нотаріус ОСОБА_6, КП "ВРЕЖО-9" м.Запоріжжя, ВГІРФО Ленінського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, виконком Запорізької міської Ради про  визнання  недійсними  розпорядження про приватизацію квартири, свідоцтва про право власності на житло, договору дарування квартири, визнання права користування житловим приміщенням і реєстрації,

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Ленінської районної адміністрації м.Запоріжжя про визнання недійсними розпорядження №1256р від 14.06.05р. про приватизацію квартири АДРЕСА_1, свідоцтва про право власності на житло №52/Д від 15.06.05р., виданого на ім'я ОСОБА_7 на зазначену квартиру, договору дарування №1794 від 30.06.05р. АДРЕСА_2 між ОСОБА_7 і ОСОБА_4, засвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6, визнання права користування житловим приміщенням у зазначеній квартирі за неповнолітнім ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 і його реєстрації по  зазначеній  адресі.

В позові позивачка вказала, що в 1992р. одружилася з ОСОБА_8

Її колишній чоловік ОСОБА_8 проживав зі своїми батьками в 4-и кімнатній  квартирі АДРЕСА_1.

Після реєстрації шлюбу, вона також оселилася і була зареєстрована  в  зазначеній  квартирі.

Від шлюбу з ОСОБА_8 вони мають 2-х неповнолітніх дітей – сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 і доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2

До червня 2004р.  вона  проживала  в  спірній  квартирі.

Рішенням Ленінського районного суду  м.Запоріжжя  від 06.07.04р. шлюб  між  нею та  ОСОБА_8  розірвано.

Між нею та ОСОБА_8 було досягнуто домовленість про те, що син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишиться проживати з батьком у спірній квартирі, а донька буде проживати з нею. ОСОБА_10 обіцяв їй приватизувати  квартиру разом із сином, після чого під заставу квартири взяти в банку кредит для придбання житла їй і дочці. При цьому, для оформлення квартири в заставу та одержання кредиту була потрібна б згода  опікунської  ради,  у зв'язку з  чим  ОСОБА_8 умовив її виписатися з квартири разом із двома неповнолітніми дітьми.

05.08.04р.  вона  з  дітьми  виписалася  зі  спірної  квартири.

Разом з тим, неповнолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишився  проживати в спірній квартирі з батьком ОСОБА_8 і дідом ОСОБА_7

12.05.05р.  батько  дитини  ОСОБА_8 загинув.

Після цього неповнолітня дитина  залишилась проживати  в спірній квартирі з дідом ОСОБА_7 Дід хотів прописати онука  до  себе  в квартиру,  але йому  відмовили.

17.07.05р.  помер  дід  ОСОБА_7

Таким чином, з моменту народження і до кінця липня 2005р. неповнолітній ОСОБА_3 постійно проживав у спірній  квартирі.

Наприкінці липня 2005р. їй стало відомо, що АДРЕСА_2, у якій постійно проживав її неповнолітній син, була  приватизована дідом ОСОБА_7 на підставі розпорядження голови Ленінської райадміністрації м.Запоріжжя №1256 від 14.06.04р. і йому було видано свідоцтво про право власності  на  зазначене  житло №52/Д  від 15.06.05р.

Крім того, 17.05.05р. у квартирі була зареєстрована його онука – відповідачка  ОСОБА_5

Приватизація була проведена незаконно, оскільки були порушені житлові права її неповнолітнього сина, який постійно проживав у зазначеній квартирі. Приватизація проведена без врахування його права на житлову  площу.

Після цього, 30.06.05р.  ОСОБА_7 подарував своїй дочці – відповідачці ОСОБА_4 АДРЕСА_2 на підставі договору дарування №1794, засвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6

Оскільки її неповнолітній син отримав право користування житловим приміщенням у зазначеній квартирі, то розпорядження  про  її приватизацію, свідоцтво про право власності на житло і договір дарування  квартири  є  недійсними, таким, що не відповідає діючому законодавству.

Просить визнати недійсним розпорядження Ленінської районної адміністрації м.Запоріжжя №1256 від 14.06.05р. про приватизацію квартири та свідоцтво про право власності на житло №52/Д від 15.06.05р., видане на ім'я ОСОБА_7 на АДРЕСА_2.

Крім того, просить визнати недійсним договір дарування №1794 від 30.06.05р.,  засвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 між ОСОБА_7 та ОСОБА_4  на АДРЕСА_3.

Просить визнати за  неповнолітнім  ОСОБА_3, 1993р.н. право користування житловим приміщенням у АДРЕСА_2 та зобов'язати ВГІРФО Ленінського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області зареєструвати його по  зазначеній адресі.

Відповідачі ОСОБА_4 і  ОСОБА_5 позов не визнали, суду пояснили, що ні при приватизації зазначеного житла, ні при складанні договору дарування на квартиру між нею та ОСОБА_7 житлові права неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 порушені не були.

До червня 2004р. ОСОБА_2 з дітьми проживала та була зареєстрована  в спірній  квартирі.

Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 06.07.04р. шлюб між позивачкою та ОСОБА_11  було розірвано.

Крім того, у той же період часу позивачка зверталась в суд з позовом до ОСОБА_8 та ОСОБА_7 про зміну договору найму житлового приміщення та виділення їй з дітьми  в користування двох кімнат у  спірній  квартирі.

29.07.04р. позивачка одержала від ОСОБА_8 в рахунок вирішення спору по житлу та майну 4000 доларів США і звернулася в ЖЕД-48 із заявою про зняття з реєстрації  по  зазначеній  адресі разом  з  дітьми.

05.08.04р. позивачка з неповнолітніми дітьми знята з реєстрації по зазначеній адресі у зв'язку з вибуттям на інше постійне місце проживання, у зв'язку з чим вони втратили право користування житловим  приміщенням  у  спірній  квартирі.

Після цього,  діти бачилися з батьком,  бували у нього, однак постійно не проживали.

З листопада 2004р. неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 жив в квартирі ОСОБА_4 АДРЕСА_4.

12.05.05р. батько неповнолітнього ОСОБА_8 загинув.

Відразу ж після його смерті позивачка забрала сина до себе, після чого оформила пенсію по  втраті годувальника та зареєструвалася із сином АДРЕСА_5.

Неповнолітня дитина не могла залишитися проживати в квартирі разом з дідом,  оскільки потребував догляду, якого йому не міг забезпечити дід ОСОБА_7, який сам потребував догляду.

Ні батько ОСОБА_8, ні дід ОСОБА_7 не зверталися в ЖЕД-48 м.Запоріжжя з заявою про прописку неповнолітнього ОСОБА_3, 1993р.н.  у спірній  квартирі.

Ні при житті ОСОБА_8, ні при житті ОСОБА_7 позивачка не зверталася із заявами про визнання за неповнолітнім ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 права користування житловим приміщенням.

При цьому, дід ОСОБА_7 17.05.05р. прописав у спірну квартиру свою онуку ОСОБА_5

Оскільки ОСОБА_5  вже використовувала своє право на приватизацію квартири,  то на підставі заяви ОСОБА_7, розпорядженням голови Ленінської районної адміністрації №1256р від 14.06.05р. АДРЕСА_6, була приватизована та йому видане свідоцтво про право власності на  зазначене  житло №52/д від 15.06.05р.

Оскільки неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно не проживав з наймачем, не був зареєстрований по зазначеній адресі, проживав і був зареєстрований з матір'ю в іншій квартирі, то його право на житлові права при приватизації зазначеної  квартири порушені  не  були.

ОСОБА_7 як власник квартири мав право розпорядитися нею та 30.06.05р.  подарував зазначену квартиру дочці ОСОБА_4 за договором дарування, засвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 При цьому, житлові права неповнолітньої дитини також порушені не  були.

Просить у  позові  відмовити.

Представник Ленінської  районної  адміністрації м.Запоріжжя заперечує проти позову, суду пояснив, що при приватизації спірної квартири не було допущено ніяких порушень Закону України "Про приватизацію державного житла" та Положення “Про  порядок  передачі квартир у власність  громадян”, затвердженого 15.09.92р.

Передача займаних квартир у власність проводиться на підставі письмової згоди всіх повнолітніх членів родини.

До членів родини наймача відносяться лише громадяни, які постійно проживали в квартирі разом з наймачем або за яким зберігалося право на  житло.

У даному випадку ОСОБА_7 на момент приватизації квартири проживав у ній із ОСОБА_5 Інших  повнолітніх та постійно проживаючих  у квартирі  членів  родини  не  було.

У зв'язку з тим,  що ОСОБА_5  вже реалізувала своє право на приватизацію,  про  що вказала у своїй заяві, то приватизація житла була  зроблена  тільки  на  ОСОБА_12

У той період часу позивачка не зверталася з заявами про визнання за  неповнолітнім ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 права користування житловим приміщенням.

Вона з дітьми була знята з реєстрації в спірній  квартирі ще в 2004р. та була зареєстрована  ІНФОРМАЦІЯ_3.

Таким чином, на  момент приватизації квартири неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно не проживав у спірній квартирі, не був в ній зареєстрований і за ним не зберігалося право на  житло та  його  права  не  були  порушені.

3-особи нотаріус ОСОБА_6, представник КП "ВРЕЖО-9" м.Запоріжжя та ВГІРФО Ленінського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області в судове засідання не з'явилися, про день слухання справи були повідомлені, своїх заперечень по позову не представили,  подали заяви про розгляд справи за їх відсутністю.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, свідків, оцінивши всі представлені докази в сукупності, суд вважає, що позов необґрунтований та не підлягає задоволенню з  наступних  підстав.

Судом встановлено, що колишній чоловік позивачки проживав зі своїми батьками в 4-и кімнатній квартирі АДРЕСА_1, житловою площею 49,7 кв.м.

В 1992р. позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_8, оселилася та була  зареєстрована в зазначеній квартирі.

Від шлюбу сторони мають  двох  неповнолітніх  дітей – сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджено копіями свідоцтв про народження дітей.

Діти проживають з позивачкою, знаходяться на її утриманні і вона є їх представником.

До червня 2004р. позивачка з дітьми проживала в спірній квартирі.

У лютому 2004р. вона звернулася в суд з позовом про розірвання шлюбу з  ОСОБА_8, зазначивши, що після розірвання шлюбу неповнолітні діти будуть проживати з  нею,  що  підтверджено матеріалами  цивільної справи №2-1901 за  2004р.

В червні 2004р. позивачка звернулась в суд з позовом до ОСОБА_8 про  стягнення  аліментів на утримання 2-х неповнолітніх дітей (№2-3630/2004), а також з позовом до ОСОБА_8 та ОСОБА_7 про зміну договору найму житлового  приміщення в АДРЕСА_2 (№2-3697/2004).

ОСОБА_8  звернувся  в суд з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання  неповнолітнього  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з ним у АДРЕСА_2, а також про визначення порядку його участі у вихованні неповнолітньої доньки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, вказуючи в заяві, що йому перешкоджають зустрічатися  з  дітьми, ховають їх (№2-3811/2004).

Рішенням Ленінського районного суду №2-1901 від 06.07.04р. шлюб між  ОСОБА_2 та ОСОБА_8 було розірвано.

Незважаючи на наявність в суді спору про зміну договору найму житлового приміщення, ОСОБА_2 29.07.04р. одержала від ОСОБА_8 в рахунок вирішення спору по житлу та розподілу майна 4000 доларів США, що підтверджено її  розпискою (а.с. 19).

Відразу ж після цього, 29.07.04р. вона написала заяву до ЖЕД-48 м.Запоріжжя про зняття її з реєстрації, із двома неповнолітніми дітьми, у зв'язку з вибуттям на інше місце  проживання ІНФОРМАЦІЯ_4.

05.08.04р. позивачка ОСОБА_2, а також неповнолітні діти ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та  ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 були  зняті  з реєстрації в  спірній  квартирі.

Ухвалою суду №2-3697/2004 від 22.09.04р. позов ОСОБА_2 до ОСОБА_8 та ОСОБА_7 залишено без розгляду.

Вказані обставини спростовують доводи позивачки, що вона виписалась з квартири за проханням ОСОБА_8

У відповідності зі ст.107 ЖК України, у випадку вибуття в інше житлове приміщення, член родини наймача втрачає право користування  житловим  приміщенням.

В той же період часу позивачка вивезла зі спірної квартири частину спільно придбаного в період шлюбу майна, що підтверджено рішенням суду №2-102/2007 від 16.04.07р.

Таким чином,  виїхавши  на інше місце проживання і знявшись з реєстрації, позивачка з дітьми втратила право користування житловим приміщенням у спірній  квартирі.

Згідно ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання його батьків чи одного з них, з ким вона проживає.

У випадку спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом  опіки  та піклування або судом.

Доводи позивачки про те, що між нею та ОСОБА_8 була досягнута домовленість про визначення місця проживання дітей, відповідно до якої син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишався проживати з ним у спірній квартирі, суд вважає неспроможними з наступних  підстав.

24.06.04р. ОСОБА_10 звертався  в суд з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання сина з ним у спірній квартирі, а також про визначення  порядку його участі у вихованні доньки. В позові ОСОБА_8 вказав, що ОСОБА_2 перешкоджає  йому  бачитися  з  дітьми, ховає їх.

Ухвалою суду від 29.06.04р. зазначений позов залишено без руху для усунення недоліків. Після цього, ухвалою суду по даній справі від 23.07.04р. позов визнаний неподаним і повернутий  позивачу  без  розгляду.

З пояснень позивачки у справі про розірвання шлюбу  видно, що  в травні 2004р.  вона з  дітьми виїхала до своїх батьків у АДРЕСА_7.

Потім позивачка з дітьми переїхала до своєї сестри АДРЕСА_8 та знялася  з  реєстрації в спірній квартирі.

Якщо між сторонами було досягнуто згоди про проживання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком, то у неї не було необхідності 29.07.04р. знімати його з реєстрації по зазначеній адресі.

З пояснень сторін, а також свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, неповнолітнього ОСОБА_3 видно, що з літа 2004р.  неповнолітній проживав з  батьком  у  спірній  квартирі.

Разом з  тим, суду  не  представлено доказів, що неповнолітня дитина після зняття з  реєстрації знову вселилась до батька в спірну квартиру як член родини наймача.

З представленого щоденника неповнолітнього ОСОБА_3 (а.с.112-139) видно, що він періодично проживав і в батька і в матері, яка також здійснювала контроль за його  навчанням.

З пояснень свідків ОСОБА_17,  ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 видно, що дитина проживала у батька періодично. Крім того, до батька приїжджала і його неповнолітня донька ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідачі по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснили суду, що ОСОБА_8 не хотів ділити дітей, у зв'язку з чим вдруге до суду з позовом про визначення їхнього місця проживання, не звертався. Позивачка із серпня 2004р. дозволила йому бачитися з  дітьми, вони приїжджали до нього, а син періодично залишався у нього.

Приблизно з листопада 2004р.  неповнолітній ОСОБА_3 став проживати в  квартирі у тітки ОСОБА_4 – відповідачки по справі, по  вул.Кремлівській, буд.83, вона здійснювала за ним нагляд.

Зазначені обставини підтверджені поясненнями свідків ОСОБА_20, ОСОБА_19, ОСОБА_22, ОСОБА_23

Після виписки її сина ОСОБА_8 та ОСОБА_7 приватизацію квартири не робили. ОСОБА_8 не реєстрував сина за місцем свого проживання, не бажаючи визнавати за ним право користування житловим приміщенням, що підтвердив і свідок  ОСОБА_24

Разом з тим,  ніяких претензій з цього приводу позивачка до ОСОБА_8 не  пред'являла, до суду за захистом його житлових прав не  зверталась.

12.05.05р. ОСОБА_8 загинув.

Неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1  не  міг після смерті батька проживати з дідом, оскільки той сам потребував догляду, який за ним здійснювала дочка ОСОБА_4

Звертаючись до Пенсійного фонду Комунарського району м.Запоріжжя та оформляючи документи на одержання пенсії у зв'язку з втратою годувальника, позивачка вказувала, що син проживає з нею АДРЕСА_9. З 13.05.05р. вона одержує пенсію по втраті годувальника і на неповнолітнього сина, що підтверджено довідкою від 16.03.06р. (а.с.70).

Доводи позивачки про те, що дід ОСОБА_7 хотів прописати до себе онука нічим не підтверджені.

З заявою в ЖЕД-48 про його реєстрацію він не звертався.

Разом з тим, 17.05.05р. він зареєстрував у зазначеній квартирі онуку ОСОБА_5 (с.с.201).

Ні при житті діда ОСОБА_7 та після його смерті 17.07.05р. позивачка також  не порушувала питання про визнання за її неповнолітнім сином права користування житловим приміщенням у спірній квартирі, а 27.07.05р. зареєструвала його АДРЕСА_9 у ОСОБА_25

Таким чином, вибувши зі спірної квартири на інше постійне місце проживання  разом з матір'ю 05.08.04р. неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 втратив право користування житловим приміщенням.

Надалі він не отримав право користування житловим приміщенням у зазначеній квартирі як член родини наймача, оскільки зазначена квартира не була його постійним місцем проживання, що підтверджено вищенаведеними доказами.

Згідно ст.345 ЦК України, а також Закону України "Про приватизацію державного житла" ОСОБА_7 приватизував АДРЕСА_2 в якій проживав на  підставі розпорядження голови Ленінської районної адміністрації м.Запоріжжя №1256р від 14.06.2005р., про що йому видане свідоцтво про право  власності  на житло №52/Д від 15.06.05р.

Спільно проживаюча з ним ОСОБА_5  не заперечувала проти приватизації житла на ОСОБА_7 у зв'язку з тим, що вона вже використовувала своє право на приватизацію,  про що подавала заяву від 10.06.05р. (а.с.202).

Оскільки інших повнолітніх та постійно проживаючих членів родини в зазначеній квартирі не було, то вона була приватизована на ім'я ОСОБА_7  При цьому, ніяких порушень законодавства по  приватизації  житла  допущено  не  було.

Житлові права неповнолітнього ОСОБА_3 порушені не були, оскільки він постійно не проживав у зазначеній квартирі, не був у ній зареєстрований та за ним не зберігалося право користування житловим  приміщенням.

Оскільки при приватизації спірної квартири не було допущено ніяких порушень, то розпорядження голови Ленінської адміністрації від 14.06.05р. про приватизацію житла та видане на підставі його свідоцтва про право власності на житло №52/Д  від 15.06.05р. на ім'я ОСОБА_7 не можуть бути визнані недійсними.

У відповідності зі ст.317 ЦК України, власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм  майном.

ОСОБА_7 як власник АДРЕСА_10 вправі  був розпорядитися нею і за договором дарування передав зазначену квартиру в дарунок відповідачці ОСОБА_4 за договором від 30.06.05р.,  засвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_6

Доводи позивачки про те, що зазначений договір дарування є незаконним, оскільки порушені житлові права неповнолітньої дитини, суд вважає неспроможними.

Стаття 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, дотримання яких  є необхідним для дійсності угоди.

Згідно ст.204 ЦК України, угода є правомочною, якщо її недійсність прямо не  встановлена законом чи не визнана судом.

Позивачка не представила доказів того, що в момент укладення угоди не були дотримані вимоги, передбачені ст.203 ЦК України чи що вона є нікчемною, не  відповідає вимогам  закону.

При укладенні зазначеної угоди були дотримані ст.ст.203 та 209 ЦК України і права неповнолітнього ОСОБА_3 порушені не були, оскільки він  власником  житла  не був.

Таким чином,  відсутні підстави для визнання недійсним договору дарування  спірної квартири №1794 від 30.06.05р., укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_4

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 60, 212, 213 ЦПК України, ст.ст.64, 107 ЖК України, ст.ст. 29, 203, 209, 215, 317, 321, 328, 345 ЦК України, Закону України " Про приватизацію державного житлового фонду ", суд -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_26 в позові до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Ленінської районної адміністрації, 3-особи нотаріус ОСОБА_6, КП "ВРЕЖО-9" м.Запоріжжя, ВГІРФО Ленінського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, виконком Запорізької міської Ради про визнання недійсними розпорядження Ленінської районної адміністрації №1256р від 14.06.05р. про приватизацію та свідоцтва №52/Д від 15.06.05р. про праві власності на житло, виданого на ім'я ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_11, договору дарування №1794 від 30.06.05р., засвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 між  ОСОБА_7 та ОСОБА_4 на АДРЕСА_2, а також в  позові про визнання за неповнолітнім ОСОБА_3, 22.05.93 р.р. права користування житловим приміщенням у зазначеній квартирі та реєстрації по зазначеній адресі - ВІДМОВИТИ.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: