Постанова

від 10.09.2020 по справі 520/19653/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1999/20

Номер справи місцевого суду: 520/19653/19

Головуючий у першій інстанції Салтан Л. В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2020 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи: 520/19653/19

Номер провадження: 22-ц/813/1999/20

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

- за участю секретаря судового засідання - Ющак А.Ю.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 ,

- відповідачі - 1) Релігійна Організація УПЦ Релігійної громади Різдва-Богородиці, 2) Релігійна Організація Православної Парафії Релігійної громади Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії УПЦ в м. Одесі, 3) ОСОБА_2 ,

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Релігійної Організації УПЦ Релігійної громади Різдва-Богородиці, Релігійної Організації Православної Парафії Релігійної громади Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії УПЦ в м. Одесі, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про визнання договорів дійсними, визнання права власності, за апеляційною скаргою Релігійної Організації Православної Парафії Релігійної громади Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії УПЦ в м. Одесі, апеляційною скаргою ОСОБА_3 , апеляційною скаргою адвоката Орез Валентина Павловича, діючого від імені ОСОБА_4 , апеляційною скаргою ОСОБА_5 ,на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Салтан Л.В. 03 вересня 2019 року, повний текст рішення складено 03 вересня 2019 року,

встановив:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним уточненим у цьому ж місяці та вересні місяці позовом, в якому остаточно просить: 1) визнати дійсними договори купівлі-продажу щодо нерухомого майна, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 : 1.1) від 04 липня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та Релігійною Організацією УПЦ Релігійної громади Різдва-Богородиці; 1.2) від 01 серпня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та Релігійною Організацією Православної Парафії Релігійної громади Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії УПЦ в м. Одесі; 1.3) від 02 вересня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; 2) визнати за ОСОБА_1 право власності на 07/10 частин домоволодіння розташованого за адресою - АДРЕСА_1 , згідно заповіту № 4026 від 22 листопада 2006 року, що складаються з 19/20 частин та 1/20 частини вищевказаного домоволодіння.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що відповідно до заповіту ОСОБА_6 належні йому на праві власності 7/10 частин домоволодіння АДРЕСА_1 заповів: - 19/20 частин - в рівних частинах Релігійній Організації УПЦ Релігійної громади Різдва-Богородиці, Релігійній Організації Православної Парафії Релігійної громади Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії УПЦ в м. Одесі; - 1/20 частину - ОСОБА_2 ..

Після визнання померлим ОСОБА_6 відкрилась спадщина.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2019 року визначено додатковий строк - три місяці Релігійній Організації Православна Парафія Релігійна громада Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії УПЦ. для подачі в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилася після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Турухан, Туруханського району, Красноярського краю, зареєстрованого за адресою - АДРЕСА_1 , визнаного померлим з ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визначено додатковий строк - три місяці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для подачі в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилася після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Турухан, Туруханського району, Красноярського краю, зареєстрованого за адресою - АДРЕСА_1 , визнаного померлим з ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Проте, приватний нотаріус зупинила видачу свідоцтва про право на спадщину, оскільки вищезазначений заповіт оскаржується.

Разом з тим, відповідачі уклали договори купівлі-продажу спірного майна та відповідно до цих договорів отримали кошти, чим порушили права позивача (Т. 1, а. с. 1 - 2, 12 - 14, 38 - 40).

Позивачка у судове засідання не з`явилася. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності та підтримання позовних вимог.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, в яких не заперечували проти задоволення позовної заяви.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки не сповістив.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03.09.2019 року вищезазначений позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дійсними договори купівлі-продажу від 04 липня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та Релігійною Організацією УПЦ Релігійної громади Різдва-Богородиці, від 01 серпня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та Релігійною Організацією Православної Парафії Релігійної громади Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії УПЦ в м. Одесі, від 02 вересня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 07/10 частин домоволодіння, розташованого за адресою - АДРЕСА_1 , згідно заповіту № 4026 від 22 листопада 2006 року, що складаються з 19/20 частин та 1/20 частини вищевказаного домоволодіння.

Рішення суду мотивовано тим, що рішенням Київського районного суду м. Одеси по цивільній справі № 520/10957/15-ц від 18 листопада 2015 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Турухан, Туруханського району, Красноярського краю, зареєстрованого за адресою - АДРЕСА_1 , визнано безвісті відсутнім з 02 травня 2015 року.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси по цивільній справі № 520/5991/17 від 12 лютого 2018 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Турухан, Туруханського району, Красноярського краю, зареєстрованого за адресою - АДРЕСА_1 , визнано померлим з 15 березня 2018 року.

Відповідно до спадкової справи № 14/2018, яка відкрита після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та Українська православна церква Храма Різдва Богородиці звернулися з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 ..

Згідно з заповітом № 4026 від 22 листопада 2006 року, ОСОБА_6 заповів належне йому майно Українській православній церкві Храму Різдва Богородиці, Релігійній Організації Православної Парафії Релігійної громади Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії УПЦ в м. Одесі, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 .. Крім того, за вказаним заповітом ОСОБА_6 позбавив права спадкування ОСОБА_3 ..

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2019 року визначено додатковий строк - три місяці Релігійній Організації Православна Парафія Релігійна громада Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії УПЦ для подачі в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилася після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Турухан, Туруханського району, Красноярського краю, зареєстрованого за адресою - АДРЕСА_1 , визнаного померлим з ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визначено додатковий строк - три місяці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для подачі в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилася після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Турухан, Туруханського району, Красноярського краю, зареєстрованого за адресою - АДРЕСА_1 , визнаного померлим з ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заборони відчуження майна та арешти вищезазначеного майна відсутні.

04 липня 2019 року, 01 серпня 2019 року, 02 вересня 2019 року між сторонами укладено договори купівлі-продажу щодо нерухомого майна, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 .

Зазначені договори не були нотаріально посвідчені через неможливість отримати свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Суд першої інстанції встановив, що між сторонами було досягнуто домовленості про всі істотні умови угоди і відбулося повне виконання договорів, що підтверджується вищезазначеними доказами.

Згідно частини 2 статті 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Сторони повністю виконали умови зазначених договорів, але не посвідчили його нотаріально. Ця обставина перешкоджає позивачці у здійсненні права власності та розпорядження належним їй майном, яке передбачене частиною 1 статті 319 ЦК України (Т. 1, а. с. 54 - 57).

Релігійна Організація Православної Парафії Релігійної громади Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії УПЦ в м. Одесі, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в апеляційних скаргах просять рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про повну відмову в задоволенні позову. Посилаються на те, що рішення ухвалено судом при невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

В апеляційних скаргах представник Релігійної Організації Православної Парафії Релігійної громади Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії УПЦ в м. Одесі - Дубовка С.А., ОСОБА_3 , ОСОБА_5 посилаються зокрема на неправильне застосування судом першої інстанції правил статті 220 ЦК України, що має наслідком незаконність оскаржуваного рішення.

ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції, неможливість задоволення вищенаведеного позову з огляду на наявність, на момент вчинення спірних правочинів, арешту майна, на яке судом першої інстанції було визнано право власності за позивачкою.

У відзиві на апеляційну скаргу, який фактично є поясненнями щодо вищевказаних апеляційних скарг, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 просить вищевказані апеляційні скарги задовольнити. Оскаржуване рішення скасувати. Ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .. Посилається на недоведеність ухилення однієї із сторін спірного правочину від нотаріального посвідчення такого правочину. Вказує на обставини на спростування такого ухилення.

В письмових поясненнях, які фактично є відзивом на апеляційні скарги, ОСОБА_1 заперечує проти апеляційних скарг. Просить у задоволенні апеляційних скарг відмовити. Оскаржуване рішення просить залишити без змін. Зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Представник Релігійної Організації Православної Парафії Релігійної громади Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії УПЦ в м. Одесі - Дубовка С.А.у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги.

Адвокат Орез В.П., діючий від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційних скарг ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ..

Адвокат Голоденко М.Ю., діючий від імені ОСОБА_5 , в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги ОСОБА_5 ..

Представник Релігійної Організації УПЦ Релігійної громади Різдва-Богородиці - Парапан Є.В. у судовому засіданні заперечував проти апеляційних скарг ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .. Щодо інших апеляційних скарг не заперечував.

Між тим, представник Релігійної Організації УПЦ Релігійної громади Різдва-Богородиці - Денисенко Д.С. підтримав вищевказані апеляційні скарги. Просив їх задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки в судове засідання не повідомили. Заяв та клопотань не надали.

Згідно із частиною 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у як найскорішому вирішені спору, освідомленість учасників справи про її розгляд, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності її інших учасників, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності учасників справи, які в судове засідання не з`явились.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційних скарг, відзиву на апеляційну скаргу, який фактично є поясненнями щодо вищевказаних апеляційних скарг, письмових пояснень, які фактично є відзивом на апеляційні скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянти посилаються в своїх апеляційних скаргах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Колегія суддів не погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції щодо можливості задоволення позовних вимог. Вважає, що суд першої інстанції на підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів невірно встановив вищевказані обставини по справі, дійшов неправильного вищезазначеного висновку про задоволення позовних вимог. Висновки суду не відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 11, 15, 16, 202, 203, 210, 220, 328, 334, 640 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 263, 264 ЦПК України) права.

На підставі наявних у справі, наданих її учасниками та досліджених судом доказів встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси по цивільній справі № 520/10957/15-ц від 18 листопада 2015 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Турухан, Туруханського району, Красноярського краю, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано безвісті відсутнім з 02 травня 2015 року.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси по цивільній справі № 520/5991/17 від 12 лютого 2018 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Турухан, Туруханського району, Красноярського краю, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано померлим з 15 березня 2018 року.

Відповідно до спадкової справи № 14/2018, яка відкрита після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та Українська православна церква Храма Різдва Богородиці звернулися з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 ..

Згідно з заповітом № 4026 від 22 листопада 2006 року, ОСОБА_6 заповідає належне йому майно Українській православній церкві Храму Різдва Богородиці, Релігійній Організації Православної Парафії Релігійної громади Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії УПЦ в м. Одесі, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 ..

Крім того, за цим заповітом, ОСОБА_6 позбавив права спадкування ОСОБА_3 ..

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2019 року визначено додатковий строк - три місяці Релігійній Організації Православна Парафія Релігійна громада Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії УПЦ, для подачі в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини за заповітом що відкрилася після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Турухан, Туруханського району, Красноярського краю, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнаного померлим з ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визначено додатковий строк - три місяці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для подачі в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини за заповітом що відкрилася після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Турухан, Туруханського району, Красноярського краю, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнаного померлим з ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Між учасниками справи склалися правовідносини щодо визнання спірних договорів дійсними, визнання права власності на спадкове майно.

За правилами частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами 3, 4 статті 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно з частиною 2 статті 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до частини 3 статті 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз`яснено, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини 2 статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з`ясувати, чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Визначена частиною 2 статті 220 ЦК України можливість визнання договору дійсним поширюється лише на ті договори, які підлягають тільки нотаріальному посвідченню, від якого сторона ухиляється, і не підлягають державній реєстрації.

Крім того, Верховний Суд України в постанові від 30 січня 2013 року № 6-162цс12 зробив висновок про те, що норма частини 2 статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації. Момент вчинення таких правочинів згідно зі статтею 210, частиною 3 статті 640 ЦК України пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними й не створюють прав та обов`язків для сторін.

Вказана правова позиція знаходить своє відображення у низці судових рішень Верховного Суду, зокрема у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі № 289/1431/18.

Частиною 5 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що укладені у такій формі (за відсутності нотаріального посвідчення) вищезазначені договори купівлі-продажу нерухомого майна (спірні договори) не можуть бути визнані дійсними, оскільки момент їх вчинення відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов`язувався з державною реєстрацією, яка не відбулась. Укладені у такій формі договори купівлі-продажу не породжують для сторін прав і обов`язків й не може бути визнано судом дійсними з підстав, заявлених позивачем.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання спірних договорів дійсними.

Частиною 1 статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Враховуючи те, що спірні правочини не породжують для сторін прав і обов`язків, суд першої інстанції помилково виходив з того, що наявні правові підстави для визнання за ОСОБА_1 право власності на 07/10 частин домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно заповіту № 4026 від 22 листопада 2006 року, що складаються з 19/20 частин та 1/20 частини вищевказаного домоволодіння.

Доводи апеляційних скарг про неправильне застосування судом першої інстанції правил статті 220 ЦК України, що має наслідком незаконність оскаржуваного рішення є обґрунтованими.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на недоведеність ухилення однієї із сторін спірних правочинів від нотаріального посвідчення таких правочинів на що і вказує, зокрема представник ОСОБА_5 у відзиві на апеляційну скаргу, який фактично є поясненнями щодо вищевказаних апеляційних скарг.

Отже, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вищевказаного позову.

Іншим доводам апеляційних скарг колегія суддів не надає оцінку, оскільки оскаржуване рішення підлягає скасуванню саме з огляду на неправильне застосування судом першої інстанції правил статті 220 ЦК України - неможливість задоволення вищевказаного позову у даному випадку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, апеляційні скарги Релігійної Організації Православної Парафії Релігійної громади Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії УПЦ в м. Одесі, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374, пунктів 3, 4 статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, за вищевказаного обґрунтування.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь апелянтів судовий збір у загальній сумі - 12 000 грн., а саме у розмірі - 3 000грн. на кожного із апелянтів, сплачений останніми за подання вищенаведених апеляційних скарг (Т. 1, а. с. 66, 122, 133, 202).

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України,Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу Релігійної Організації Православної Парафії Релігійної громади Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії УПЦ в м. Одесі, апеляційну скаргу ОСОБА_3 , апеляційну скаргу адвоката Орез Валентина Павловича, діючого від імені ОСОБА_4 , апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2019 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Релігійної Організації УПЦ Релігійної громади Різдва-Богородиці, Релігійної Організації Православної Парафії Релігійної громади Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії УПЦ в м. Одесі, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про визнання договорів дійсними, визнання права власності - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Релігійної Організації Православної Парафії Релігійної громади Всіхсвятської (Кладовищенської) церкви Одеської Єпархії УПЦ в м. Одесі (Код ЄДРПОУ - 25414211) судовий збір у сумі - 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі - 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі - 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) судовий збір у сумі - 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2020 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе