Рішення

від 28.09.2020 по справі 921/39/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 вересня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/39/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О.

при секретарі судового засідання Коник М.М.

розглянувши справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка", м.Бережани Тернопільської області

до відповідача 1: Бережанського колективного підприємства по веденню лісового господарства, м.Бережани Тернопільської області

відповідач 2 : Бережанська міська рада

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача : Товариство з обмеженою відповідальністю "Бережанський цегельний завод "Керамік", м.Бережани Тернопільської області

про визнання недійсним та скасування рішення №242 Бережанської міської ради від 22 квітня 1997 року у частині пункту 3 щодо надання Бережанському Міжколгоспному підприємству по веденню лісового господарства земельної ділянки в постійне користування та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку

За участю представників від:

Позивача: Омелянчук О.В., ордер № 043980 від 26.02.2020

Відповідача 1: Качур С.В., ордер ТР № 076645 від 19.08.20; Яворський А.В., ордер ТР №076521 від 28.09.2020

Відповідача 2: не з`явився

Третя особа: не з`явився

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка" 13.01.2020 звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до 1)Бережанського колективного підприємства по веденню лісового господарства 2) Бережанської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення № 242 Бережанської міської ради від 22 квітня 1997 року у частині пункту 3 щодо надання Бережанському МПЛГ земельної ділянки в постійне користування та визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.02.2020 на 10:00 год. Залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "Бережанський цегельний завод "КЕРАМІК" (вул. Рогатинська, буд. 56, м. Бережани, Тернопільська область, 47501, код ЄДРПОУ 14057222).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.02.2020 відкладено підготовче засідання на 30 березня 2020 на 14:30 год., з підстав викладених в даній ухвалі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.03.2020 враховуючи запроваджений постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зі змінами затвердженими постановами Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020 та №255 від 02.04.2020, загальнонаціональний карантин, рекомендації Ради суддів України № 9рс-186/20 від 16.03.2020 та розпорядження Господарського суду Тернопільської області № 7-р від 16.03.2020 "Про встановлення режиму роботи Господарського суду Тернопільської області в умовах карантину", згідно з яким суддям рекомендовано розгляд справ призначати (відкладати) за межами строку карантину, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, розгляд справи було перенесено та зазначено, що про дату, час та місце проведення наступного судового засідання, учасників справи буде повідомлено додатково.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.05.2020 призначено у справі № 921/39/20 підготовче засідання на 22 червня 2020 на 15:00 год., яке неодноразово відкладалося, востаннє на 19.08.2020 на 11:00 год., з підстав викладених у відповідних ухвалах.

Ухвалою від 19.08.2020 закрити підготовче провадження та призначено справу № 921/39/20 до судового розгляду по суті на 28 вересня 2020 року.

25.09.2020 року відповідач 1 звернувся до суду з заявою про застосування строків позовної давності (вх.№6666 від 25.09.2020).

Представник позивача щодо поданого клопотання заперечив, так як останнє подане після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, а тому просить суд відмовити в його прийнятті.

Відповідно до ч.2 ст.207 ГПК України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Розглянувши клопотання та враховуючи, що представники відповідача 1 не пояснили поважності причин неподання останнього під час підготовчого провадження у справі, залишає його без розгляду.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві.

Представники відповідача 1 в судових засіданнях, відзиві на позовну заяву №18/02 від 18.02.2020 (вх.№1291 від 24.02.2020), письмових поясненнях б/н від 03.08.2020 (вх.№5121 від 04.08.2020) проти позовних вимог заперечили посилаючись на те, що оспорюване рішення № 242 від 22.04.1997 є рішенням індивідуальної дії яке вичерпало свою дію фактом його виконання - виданням Державного акту на право постійного користування землею II-ТР № 002145 від 20.03.1998. Позивач став користувачем надр під родючим шаром ґрунту лише 17.09.2019, а тому він не має право оспорювати акти індивідуальної дії, які були видані і вичерпали свою дію до цієї дати, оскільки ці акти його прав не порушували.

Також звертає увагу суду на те, що за інформацією Головного управління статистики у Тернопільській області від 13.07.2020 Бережанське міжгосподарське підприємство по веденню лісового господарства (ідентифікаційний код 21142262) Бережанською районною державною адміністрацією 07.06.1999 перереєстроване у Бережанське колективне підприємство по веденню лісового господарства (ідентифікаційний код 21142262), що підтверджується також матеріалами реєстраційної справи. Таким чином, Бережанське міжгосподарське підприємство по веденню лісового господарства як юридична особа не припинило своєї діяльності, внаслідок ліквідації. Також зазначив, що Державний акт на право постійного користування землею серії II ТР №002145 від 20.03.1998 виданий Бережанському міжгосподарському підприємству по веденню лісового господарства відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, є дійсним та залишається чинним. Просить суд в позові відмовити.

Відповідач 2 участь представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Листом №460/03-12 від 19.02.2020 (вх.№1259 від 21.02.2020) щодо задоволення позовних вимог не заперечив.

Третя особа участь представника в судовому засіданні не забезпечила, пояснень щодо справи не подала, хоча про час та місце розгляду спору повідомлялася належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд відмовляє в задоволенні позову з наступних мотивів:

Правовий статус землекористувача розглядався Конституційним Судом у справі у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) (Справа N 1-17/2005). У Рішенні від 22 вересня 2005 року Конституційний Суд України дійшов висновку, що стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України (п. 5.2., аб. 2 Рішення).

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Так Конституційний Суд України прирівняв права землекористувача до прав власника з всіма відповідними гарантіями.

Гарантії права власності містяться також в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950 рік, обов`язкова для України з 1997 року). В Статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною того ж 17 липня 1997 року, що й сама Конвенція) говориться про те, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (ч. 1).

Бережанське міжгосподарське підприємство по веденню лісового господарства отримало 22 квітня 1997 року рішення Бережанської міської ради про надання йому земельної ділянки площею 132,8 га в постійне користування для створення розсадника лісових культур та ведення підсобного господарства, з дотриманням умов Закону України "Про надра" на ділянках гірничого відводу заводу "Керамік" і заводоуправління будматеріалів (надалі - Рішення). 20 березня 1998 року Бережанському міжгосподарському підприємству по веденню лісового господарства був видний Державний Акт на право користування землею серія ІІ-ТР №002145. До Акту доданий підписаний Головним (старшим) інженером-землевпорядником План землекористування Міжгосподарського підприємства по веденню лісового господарства (МПЛГ) в масштабі 1:15000, що доводить наявність необхідної технічної документації.

Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України 1990 року Державний акт посвідчував право власності або право постійного користування землею.

Землекористувач мирно володів своєю землею принаймні 22 роки, аж поки в 2019 році право на гірничий відвід на розробку суглинків під спірною ділянкою не отримав позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька будівельна кераміка" - і не почало ставити під сумнів давніші земельні права.

Закон не виключає конфлікту між правами землевласників і володільцями прав на користування надрами. За таких умов, згідно Земельного кодексу, перевагу мають права землевласників (ч. 2 статті 3). Відповідно до положень ч.3 статті 16 Кодексу України про надра надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами здійснюється після попереднього погодження з відповідною Радою питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб. З наявної в матеріалах справи копії спеціального дозволу на користування надрами вбачається, що надання спеціального дозволу було погоджене лише з Державним управлінням екологічної безпеки в Тернопільській області і з Держнаглядохоронпраці. Відомостей про погодження з місцевою Радою відсутні, звідки суд робить висновок про те, що передбачена статтею 16 Кодексу про надра процедура погодження дотримана не була. Це і стало причиною виникнення цього спору.

З метою встановлення наявності чи відсутності правонаступництва між Бережанським міжгосподарським підприємством по веденню лісового господарства і Бережанським колективним підприємством по веденню лісового господарства суд витребував у відділі державної реєстрації Бережанської міської ради матеріали реєстраційної справи Бережанського колективного підприємства по веденню лісового господарства. В матеріалах справи міститься оригінал Протоколу №9 від 25 жовтня 1999 року Зборів членів колективного підприємства по веденню лісового господарства. Відповідно до Протоколу Збори вирішили затвердити наступні зміни до Статуту підприємства: "Колективне підприємство по веденню лісового господарства є правонаступником міжгосподарського підприємства по веденню лісового господарства, зареєстрованого 23 грудня 1993 року №581". Крім того, факт правонаступництва підтверджується листом Головного управління статистики в Тернопільській області від 14.07.2020 року, з якого вбачається, що 07 вересня 1999 року Колективне підприємство "Бережанське міжгосподарське підприємство по веденню лісового господарства" було перереєстроване в Колективне підприємство "Бережанське колективне підприємство по веденню лісового господарства" зі збереженням ідентифікаційного номера.

Суд нагадує, що юридичні та фізичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх прав і законних інтересів (ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України). Якщо в Колективного підприємства "Бережанське міжгосподарське підприємство по веденню лісового господарства" виявиться інший правонаступник чи правонаступники - вони не будуть позбавлені права звернутися до суду за захистом своїх прав чи інтересів. Позивач у даній справі до кола таких можливих правонаступників явно не належить.

Доводи про те, що Бережанське колективне підприємство по веденню лісового господарства не належить до державної чи колективної форми власності спростовуються вищезгаданим Рішенням Конституційного Суду України.

Як зазначається в самій позовній заяві, спірна земельна ділянка була включена до Державного фонду родовищ корисних копалин лише "фактично". Щодо реального, юридично закріпленого цільового призначення цих земель існує неясність. Про це сказано в цій же позовній заяві: "ТОВ "Галицька будівельна кераміка" направлено клопотання до вказаних органів (Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області) у зв`язку з відсутністю достовірної інформації про категорію та цільове використання земельної ділянки". Оскільки сама сторона визнає сумнівність правового статусу ділянки, позбавляти на цій підставі права власності іншого землекористувача було б явно передчасним.

Все вищенаведене не означає заперечення чи применшення прав позивача - ТОВ "Галицька будівельна кераміка" - як законного надрокористувача. Ці права прямо застереженні в самому оскаржуваному рішенні, де говориться про те, що землекористувач може користуватися наданою йому ділянкою лише з дотриманням умов Закону України "Про надра" на ділянках гірничого відводу. ТОВ "Галицька будівельна кераміка" могла би добиватися точного і неухильного виконання рішення, а не визнання його недійсним.

Відповідно до ч.1 статті 18 Кодексу України про надра надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, проводиться в порядку, встановленому земельним законодавством. Зацікавлені особи мають право ставити питання про вилучення земельної ділянки для суспільно корисних потреб, як це передбачено в статті 41 Конституції України і в ст. 153 Земельного кодексу України. При цьому, надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, проводиться після відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки (ч.4 ст. 66 Земельного кодексу України).

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 73-75, 79, 86, 92, 129, 233, 236-238, 240, 242 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.В задоволенні позовних вимог відмовити.

2.Судові витрати покласти на позивача.

3.Матеріали реєстраційної справи Бережанського колективного підприємства по веденню лісового господарства повернути відділу реєстрації Бережанської міської ради.

Сторони, третя особа мають право оскаржити це рішення до Західного апеляційного господарського суду через господарський суд Тернопільської області протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 7 жовтня 2020 року.

Суддя Ю.О. Чопко