Рішення

від 31.08.2020 по справі 520/6597/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, ІНФОРМАЦІЯ_1, код за ЄДРПОУ 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2020 р. справа №520/6597/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Ніколаєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Жука С.В.,

представника позивача - Степанішиної А.В.,

представника відповідача - Зеленохатова І. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Агро-Альянс" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТД Агро-Альянс (далі по тексту позивач, ТОВ ТД Агро-Альянс ) 25.05.2020 звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.12.2019 №00000900511, №00000910511, №00000890511.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає протиправним збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ, завищення від`ємного значення суми ПДВ та завищення податкових зобов`язань з ПДВ, оскільки господарські операції з контрагентами підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, ним дотримано передбачені чинним законодавством умови формування податкових зобов`язань, податкового кредиту та від`ємного значення ПДВ. Крім того, вважає, що не може нести відповідальність за дотримання норм податкового законодавства контрагентами.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі №520/6597/2020.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня закінчення дії карантину встановленого постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 від 11.03.2020 №211.

Відповідачем 07.07.2020 до суду надано відзив на позовну заяву, згідно з яким контролюючий орган просить відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у акті перевірки.

Позивач 13.07.2020 надав відповідь на відзив, в якому зазначив про безпідставність позиції контролюючого органу, вказав, що висновки про відсутність фактичного виконання господарської операції не можуть ґрунтуватися на податковій інформації по контрагентах. Вважає, що відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про нереальність господарських операцій.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників сторін, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті від 15.11.2019 №771/20-40-05-11-10/39554597 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТД Агро - Альянс .

Згідно з вказаними висновками, викладеними в акті перевірки, позивач порушив норми пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України (далі по тексту - ПК України), які призвели до:

- завищення податкового кредиту на суму ПДВ 3 092 872,00 грн., у т.ч. за вересень 2017 року у сумі 43 042,00 грн., у січні 2018 року у сумі 164 400,00 грн., у лютому 2018 року у сумі 312 278,00 грн., у липні 2018 року у сумі 1 455 469,00 грн., у серпні 2018 року у сумі 518 936,00 грн., у вересні 2018 року у сумі 239 684,00 грн., у жовтні 2018 року у сумі 252 910,00 грн., у грудні 2018 року у сумі 26 857,00 грн., у березні 2019 року у сумі 23 500,00 грн., у травні 2019 року у сумі 55 796,00 грн.;

- завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 125 529,00 грн., у тому числі за вересень 2017 року у сумі 43 041,00 грн., за лютий 2018 року у сумі 82 487,00 грн., пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 ПК України, які призвели до завищення податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 2 822 491,00 грн., у тому числі у січні 2018 року у сумі 171 574,00 грн., у липні 2018 року у сумі 1 496 930,00 грн., у серпні 2018 року у сумі 853 549,00 грн., у вересні 2018 року у сумі 246 091,00 грн., у жовтні 2018 року у сумі 54 347,00 грн.

Завищення податкового кредиту, завищення від`ємного значення та завищення податкових зобов`язань з податку на додану вартість, на думку відповідача, сталося внаслідок здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ Збут Сенс (код ЄДРПОУ: 39554597) за січень - лютий 2018 року, з ТОВ Лайт Сенс (код ЄДРПОУ: 41184686) за вересень 2017 року, з ТОВ Укрпродлогістік (код ЄДРПОУ: 41073506) лютий 2018 року, з ТОВ СП Мєссага (код ЄДРПОУ: 41708999) за липень - вересень 2018 року, з ТОВ Грейфор (код ЄДРПОУ: 41925583) за вересень-жовтень 2018 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), отриманих від вищевказаних контрагентів-постачальників за договорами поставки товару (соняшник).

У акті перевірки зроблено посилання на інформацію, отриману від інших податкових органів, проведеного аналізу діяльності контрагентів позивача.

На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.12.2019:

- №00000900511 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 287 238,75 грн., (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 229 791,00 грн., за штрафними санкціями - 57 447,75 грн.);

- №00000910511 про завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 125 529,00 грн.;

- №00000890511 про зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 2 822 491,00 грн. та зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 2 737 552,00 грн.;

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження до Державної податкової служби України.

За результатами розгляду скарги ДПС України прийнято рішення про залишення без змін оскаржуваних податкових-повідомлень рішень, а скаргу - без задоволення.

Позивач, вважаючи названі податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарських операцій (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правонаступності учасників господарських операцій; зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податків.

Таким чином у межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) спірних господарських операцій позивачем з його контрагентами; мету придбання та обставини використання придбаних товарів (послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції.

Щодо висновків контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту, податкових зобов`язань та завищення від`ємного значенння, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.7 статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов`язаннями перед бюджетом.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума, зокрема, зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Між позивачем (покупець) та ТОВ Лайт Сенс (Постачальник) укладено письмовий правочин у формі договору від 22.09.2017 №АА2209-1, предметом якого є поставка товару (соняшника) кількості, відповідно до Додатку №1, 30 т.+/- 10%.

У межах вказаного правочину проведені господарські операції, які оформлені податковою накладною від 25.09.2017 №29 на суму 258 251,70 грн., в т.ч. ПДВ 43 041,95 грн., видатковою накладною від 25.09.2017 №2509-01 на суму 258 251,70 грн., платіжним дорученням від 27.09.2017 №79 на суму 11 734,65 грн. 258 251,70 грн., товарно - транспортною накладною від 25.09.2017 №084202.

У подальшому придбаний товар позивач реалізував, відповідно до договору поставки, укладеного з ТОВ Ліга - А від 22.09.2017 №22/09-ІІ, що підтверджується первинними документами, наданими до матеріалів справи, зокрема: видатковою накладною від 26.09.2017 №АА260901 на суму 266 582,40 грн., товарно - транспортною накладною від 25.09.2017 №084202, довіреністю від 22.09.2017 №2609-Д001, актом - розрахунком від 26.09.2017, актом надання послуг від 26.09.2017 №2609-0006, платіжним дорученням від 04.10.2017 №85, податковою накладною від 26.09.2017 №1.

З матеріалів справи встановлено, що перевезення зазначеного товару від ТОВ Лайт Сенс до позивача та від позивача до ТОВ Ліга А здійснювалося ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується, зокрема: актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №26/09, платіжним дорученням від 19.10.2017 №97.

Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ Укрпродлогістик (постачальник) укладено письмовий правочин у формі договору від 08.02.2018 №080201, предметом якого є поставка соняшника у кількості 91,16 т. вартістю 907 505,40 грн.

У межах згаданого правочину проведені господарські операції, які оформлені видатковими накладними від 10.02.2018 №УПЛ16 від 13.02.2018 №005636, товарно-транспортними накладними від 10.02.2018 №005631, №005632, податковими накладними від 13.02.2018 №10, платіжними дорученнями від 14.02.2018 №167, від 16.02.2018 №168.

У подальшому придбаний товар реалізовано позивачем на адресу ТОВ Ліга А (покупець) на підставі договору поставки товару від 09.02.2018 №09/02-ІІ, що підтверджено первинними документами, наданими до матеріалів справи, зокрема: видатковими накладними від 10.02.2018 №АА1002-1, №АА1302-2 від 23.02.2018, довіреність від 09.02.2018 №902-Д001, товарно-транспортними накладними від 10.02.2018 №005632, 005631, актами - розрахунками від 10.02.2018, 13.02.2018, актом надання послуг від 10.02.2018 №1002-0001, податковими накладними від 10.02.2018 №2, від 13.02.2018 №4, платіжним дорученням від 16.02.2018 №170.

На підтвердження перевезення зазначеного товару від ТОВ Лайт Сенс до позивача та від позивача до ТОВ Ліга А надано акти надання послуг від 10.02.2018 №15 та 13.02.2018 №17, платіжне доручення від 12.07.2018 №215.

Між позивачем (покупець) та ТОВ Збут Сервіс (постачальник) укладено договір купівлі-продажу від 17.01.2018 №170101-П, предметом якого є поставка соняшника у кількості 294 28,00 т. вартістю 1 952 560,63 грн.

У межах названого правочину проведені господарські операції, які оформлені податковими накладними від 09.02.2018 №1, від 13.02.2018 №2, від 18.01.2018 №24, від 19.01.2018 №36, 20.01.2018 №37, від 22.01.2018 №38, видатковими накладними від 09.02.2018 №902-01, від 13.02.2018 №1302-01, від 18.01.2018 №1801-01, від 19.01.2018 №1901-01, 20.01.2018 №2001-01, 22.01.2018 №2201-01, товарно-транспортними накладними від 09.02.2018 №902-01, від 13.02.2018 №005634, №005635, від 18.01.2018 №153254, від 19.01.2018 №153255, від 20.01.2018 №153256, від 22.01.2018 №153257, 153258, платіжним дорученням від 22.01.2018 №152, від 23.07.2018 №157, від 24.01.2018 №159, від 25.01.2018 №161, від 16.02.2018 №169, від 05.03.2018 №178, від 27.07.2018 №229, від 31.07.2018 №232.

У подальшому придбаний товар реалізовано позивачем на адресу ТОВ Ліга А (покупець) на підставі договору поставки від 09.02.2018 №09/02-П, що підтверджено первинними документами, зокрема: видатковими накладними від 09.02.2018 №АА902-1, від 13.02.2018 №АА1302-1, довіреністю від 09.02.2018 №902-Д001, акт розрахунку від 09.02.2018, актом надання послуг від 09.02.2018 №902-0002, товарно-транспортними накладними від 09.02.208 №005630, 13.02.2018 №005634, №005635, податковим накладними від 09.02.2018 №1, від 13.02.2018 №3, виписками банку (а.с. 242, 243 том 1), платіжним дорученням від 16.02.2018.

Між позивачем (покупець) та ТОВ Комерційно - виробнича фірма Рома (продавець) укладено письмовий правочин у формі договору від 17.01.2018 №04/01, предметом якого поставка пшениці у кількості 197 206,00 т.

Виконання господарської операції підтверджено податковими накладними від 18.01.2018 №1, від 19.01.2018 №2, від 20.01.2018 №3, від 22.01.2018 №4, довіреністю від 18.01.2018 №109, від 22.01.2018 №4, товарно - транспортними накладними від 18.01.2018 №00000002779, 084221, від 19.01.2018 №084222, від 20.01.2018 №084223, від 22.01.2018 №084224, №084225, видатковими накладними від 18.01.2018 №АА1801-1, від 19.01.2018 №АА1901-1, від 20.01.2018 №АА2001-1, від 22.01.2018 №АА2201-1, виписками з банківського рахунку.

На підтвердження перевезення зазначеного товару від ТОВ Збут-Сервіс до відповідача та від позивача до ТОВ Ліга А здійснювалося ТОВ Лайнтранс позивачем надано акт надання послуг від 12.07.2018 №17, акт надання послуг від 09.02.2018 №14, платіжне доручення від 12.07.2018 №213, виписка з банківського рахунку.

Переміщення товару від ТОВ Збут Сервіс до позивача та від позивача до ТОВ Комерційно - виробнича фірма Рома здійснювалося ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується актами №18/01, №19/01,№20/01, №22/01, платіжними дорученнями від 25.01.2018 №160, виписками з банківського рахунку.

У подальшому позивачем та ТОВ Грейфор (постачальник) укладено договір від 06.09.2018 №АА060801, предметом якого є поставка пшениці 2 та 3 класу у кількості 443,82 тон та вартістю 2 547 398,10 грн.

Виконання господарської операції підтверджено видатковими накладними від 15.09.2018 №ГФ-150801, від 17.09.2018 №ГФ-170806, від 18.09.2018 №ГФ-180801, від 22.08.2018 №ГФ-220807, від 25.08.2018 №ГФ-280801, від 28.08.2018 №ГФ-280801, №ГФ-280802, від 30.08.2018 №ГФ-300801, від 31.08.2018 №ГФ-3108801, №ГФ-310802, від 03.09.2018 №ГФ-30909, від 04.09.2018 № ГФ-040901, від 13.10.2018 №ГФ-131001, від 18.10.2018 №ГФ-181001, товарно - транспортними накладними від 15.08.2018 №291001, від 17.08.2018 №291139, №291140, від 18.08.2020 №291143, від 22.08.2018 №291149, від 25.08.2018 №291149, від 28.08.2018 №291100, від 28.09.2018 №532127, від 30.08.2020 №291148/1, №291148, від 31.08.2020 №291248, №291247, №291248/2, від 03.09.2018 №201546, від 04.09.2018 №201547, від 04.09.2020 №201547, від 13.10.2018 №532135, від 18.10.2018 №ГФ-181001, податковими накладними від 15.05.2018 №4, від 17.08.2018 №15, від 18.09.2018 №16, від 22.08.2018 №35, від 25.08.2018 №54, від 28.08.2018 №59, №60, від 30.08.2018 №73, від 31.08.2018 №82, №83, від 03.09.2018 №9, від 04.09.2018 №11, від 13.10.2018 №1, від 18.10.2018 №2, платіжними дорученнями від 28.08.2018 №263, від 30.08.2018 №264, від 05.09.2018 №272, від 07.09.2018 №275, від 25.09.2018 №284, №285,286, від 28.09.2018 №289, 05.11.2018 №317, від 12.11.2018 №324, від 14.11.2018 №327, від 05.12.2018 №5, від 07.12.2018 №13, від 14.01.2018 №32, від 06.02.2019 №3, від 07.02.2019 №4, виписками з банків.

У подальшому придбаний товар реалізовано позивачем контрагенту ТОВ КВ фірма Рома відповідно до договору поставки від 17.01.2018 №04/01 у кількості 443,82 т.

Виконання господарської операції підтверджено видатковими накладними від 15.08.2018 №АА1508-1, від 17.08.2018 №АА1708-1, від 18.09.2018 №АА1808-1,від 22.08.2018 № АА1808-1, від 25.08.2018 № АА2508-1, від 28.08.2018, №АА2808-1, від 28.08.2018 №АА2808-1, від 30.08.2018, №АА3008-1, від 31.08.20218 №АА3108-2, від 31.08.2018 №АА3108-1, від 03.09.2018 №АА309-1, від 04.09.2018 №АА309-1, від 13.10.2018 №АА1310-1, від 18.10.2018 №АА1810-1, ТТН від 15.08.2018 №291001, від 17.08.2018 №291139, від 18.08.2018 №291143, від 22.08.2018 №291149, від 25.08.2018 №29111149, від 28.08.2018 №291100, від 28.08.2018 №532127, від 30.08.2018, №291148, 291248/1, від 31.08.2018, №291247Ю 291248/2, від 31.08.2018 №291248, від 03.09.2018 №532128, від 04.09.2018 №532130, від 13.10.2018 №532135, від 18.10.2018 №532136, довіреність від 01.08.2018 №1236, від 01.09.2018 №1, податковими накладними від 15.08.2018 №15, від 17.08.2018 №16, від 18.08.2018 №17, від 22.08.2018 №18, від 25.08.2018 №19, від 28.08.2018 №20, від 28.08.2018 №21, від 30.08.2018 №22, від 31.08.2018 №24, від 03.09.2018 №1, від 04.09.2018 №3, від 13.10.2018 №1, від 18.10.2018 №2, виписками з банківських рахунків.

Між позивачем (покупець) та ТОВ СП Мєссага (продавець) укладено письмовий правочин у формі договору від 05.07.2018 №АА050701, предметом якого є поставка пшениці у кількості 2 524 307,00 т.

На підтвердження виконання господарської операції позивачем надано видаткові накладні, ТТН, податкові накладні, рахунки коригувань та платіжні доручення, які наявні у матеріалах справи.

У подальшому придбаний товар реалізовано позивачем контрагенту ТОВ КВ фірма Рома відповідно до договору поставки від 17.01.2018 №04/01.

На підтвердження виконання господарської операції позивачем надано видаткові накладні, ТТН, податкові накладні, рахунки коригувань та платіжні доручення, які наявні у матеріалах справи.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій за участю позивача та контрагентів, виходячи з наступного.

Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Податковий кодекс України встановлюють, що будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, суд зазначає, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операцій. Однак критерієм формування фінансового результату є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що вчинені операції спрямовані на отримання доходу. А відтак, на підтвердження реальності спірних послуг позивач повинен надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання конкретних видів послуг та про результат виконання кожної послуги окремо.

Необхідно враховувати, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Аналогічна правова позиції викладена в постанові Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі №0870/3891/12.

Суд критично ставиться до наданих позивачем товарно-транспортних накладних, як доказу перевезення товару від ТОВ Збут Сенс , ТОВ Лайт Сенс , ТОВ Укрпродлогістік , ТОВ СП Мєссага , ТОВ Грейфор позивачу та подальшої передачі товарів від позивача ТОВ Ліга А та ТОВ КВФ Рома , оскільки зазначені товарно-транспортні накладні щодо купівлі товару та реалізації повністю співпадають за датою, номером, автомобільним перевізником, пунктом навантаження та розвантаження.

Тобто, фактично, аналіз товарно-транспортних накладних дає підстави для висновку, що товар поставлявся відразу від ТОВ Збут Сенс , ТОВ Лайт Сенс , ТОВ Укрпродлогістік , ТОВ СП Мєссага , ТОВ Грейфор на адресу ТОВ Ліга А та ТОВ КВФ Рома без участі в цих господарських операціях позивача.

Згідно з пунктом 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Проте, в наданих товарно-транспортних накладних щодо поставки товару ТОВ Ліга А відсутня повна адреса пункту навантаження (зазначено тільки місто) та відсутня інформація про посаду, прізвище відповідальних осіб вантажоодержувача.

У наданих товарно-транспортних накладних щодо поставки товару ТОВ КВФ Рома відсутня повна адреса пункту навантаження та розвантаження (зазначено тільки місто).

З урахуванням наведеного суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи не надано належних доказів на підтвердження транспортування товару.

У видаткових накладних місце складання зазначене м. Харків, тоді як товар передавався або в смт. Нова Водолага або м. Первомайський.

Одночасно суд звертає увагу на отриману відповідачем інформацію за результатами здійснення податкового контролю контрагентів позивача, яка свідчить про неможливість реального здійснення ними фінансово-господарських операцій та ведення діяльності у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеній у постанові від 26.06.2018 у справі № 816/1422/17, платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової "доброчесності" контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової "надійності" такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.

Суд зазначає, що позивачем не було надано будь-яких доказів, які б свідчили про виявлену ним належну обачність й обережність при виборі контрагентів, що в сукупності з встановленими обставинами справи та з урахуванням характеру спірних правовідносин, які склались у даній справі, також свідчить про обґрунтованість тверджень контролюючого органу про безпідставність формування податкового обліку позивача за господарськими операціями з ТОВ Збут Сенс , ТОВ Лайт Сенс , ТОВ Укрпродлогістік , ТОВ СП Мєссага , ТОВ Грейфор .

При цьому, відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на врахування цих витрат. Це відповідає самому змісту наведених норм ПК України, які надають платнику податку право зменшити податкові зобов`язання на суму податку, сплаченого ним у зв`язку з придбанням товарів (послуг) при здійсненні господарської діяльності. Встановлення законодавцем податкових преференцій має на меті стимулювання ділової активності учасників торгівельного обороту, що, в свою чергу, презюмує здійснення господарських операцій, що є об`єктом оподаткування, з метою досягнення економічного ефекту (ділової мети), а не тільки з метою отримання податкової вигоди. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку суми податкового кредиту.

Завідома для платника податків відсутність розумної економічної причини щодо певних витрат при здійсненні господарської операції, як правило, виключає підстави для збільшення у податковому обліку витрат та/або податкового кредиту, оскільки таке у більшості своїй свідчить про відсутність ділової мети у такої господарської операції як притаманної риси господарської діяльності.

При цьому, як зазначено в постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №825/1630/17, якщо між суб`єктами господарювання була підписана уся первинна документація (договори, акти, видаткові накладні тощо), а також була зареєстрована податкова накладна, то це не є беззаперечним фактом реальності господарської операції між контрагентом та платником податків. Будь-яка господарська операція повинна, перш за все, мати ділову мету та економічну вигоду. З цього приводу, Суд зазначив: за певних інших обставин названі документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В іншому випадку, первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку .

Аналогічної позиції, раніше, 19 травня 2020 року притримувався Верховний Суд у справі №826/10104/16. Суд із посиланням на підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України зазначив наступне: за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту. Тобто, право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета .

У постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 826/9368/15 вказано, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Верховний Суд в постанові від 21.05.2019 у справі 2а-10440/10/2670 підкреслив, що про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

З урахуванням наведеного та з огляду на встановлені під час судового розгляду обставини, суд зазначає, що документи бухгалтерської звітності, надані позивачем, не можуть вважатись такими, що відповідають Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що в сукупності з іншими доводами контролюючого органу свідчить про не підтвердження фактичного виконання зобов`язань за договорами між позивачем та його контрагентами.

Також, суд бере до уваги вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.12.2017 у справі №638/16851/18, яким директора ТОВ Лайт Сенс ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2, 185 ч. 1, 205-1 ч. 1 Кримінального кодексу України.

За позицією, висловленою Верховним Судом України у постановах від 5 березня 2012 року у справі №21-421а11, від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 823/9/18, від 27.03.2018 у справі № 2а-1670/5096/12, від 30.01.2018 у справі № 2а-0870/6083/11, від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670.

З урахуванням наведеного та з огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновків про правомірність зменшення позивачу податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 26.12.2019 №00000900511, №00000910511, №00000890511.

Керуючись статтями 13, 14, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Агро-Альянс (провулок Отакара Яроша, будинок 16, місто Харків, 61045, код ЄДРПОУ: 39554597) до Головного управління ДПС у Харківській області (вулиця Пушкінська, 46, місто Харків, 61057, код ЄДРПОУ: 43143704) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 07.10.2020.

Суддя О.В. Ніколаєва