Ухвала

від 08.10.2020 по справі 915/177/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття апеляційного провадження

08 жовтня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/177/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

при секретарі - Лук`ященко В.Ю.

за участю представників:

Від скаржника: не з`явився

Від позивача: Сафронов Ю.І.

Від 1 відповідача: не з`явився

Від 2 відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення господарського суду Миколаївської області від 28.11.2019, прийняте суддею Олейняш Е.М., повний текст якого складено 09.12.2019 в м. Миколаєві

у справі №915/177/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕЦ-ВАК"

до відповідачів:

1. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Садовий 34",

2. Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради в особі відділу державної реєстрації осіб та фізичних осіб-підприємців управління державної реєстрації,

про визнання недійсним рішення установчих зборів та скасування державної реєстрації

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕЦ-ВАК" (далі-Товариство) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Садовий 34" (далі-Об`єднання) та Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (далі-Департамент) про визнання недійсними рішень установчих зборів Об`єднання, оформлених протоколом від 08.11.2017 року, та скасування державної реєстрації Об`єднання (дата запису 06.12.2017 року; номер запису 15221020000036834 в ЄДР).

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що вказана юридична особа створена з істотними порушеннями законодавства, а також прав та інтересів товариства, як власника нежитлових приміщень, забудовника та виконавця житлово-комунальних послуг.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 28.11.2019 позов задоволено у повному обсязі.

Рішення мотивовано приписами ст. ст. 1, 6 Закон України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , ст. ст. 92, 385 ЦК України та встановленими по справі обставинами, виходячи з яких суд дійшов висновку, що установчі збори ОСББ "Садовий 34" відбулись з порушенням вимог законодавства, зокрема ст. 1, 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", оскільки не дотримано порядок скликання та проведення установчих зборів, чим порушено права позивача (співвласника нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку) як на участь в установчих зборах, голосуванні, так і в реалізації права бути учасником (членом ОСББ). Вказані обставини є самостійною та достатньою підставою для задоволення позову.

Враховуючи, що під час скликання та проведення установчих зборів допущено порушення законодавства, а вимога про скасування державної реєстрації юридичної особи є похідною, суд дійшов висновку про обґрунтованість, підставність та задоволення позову й в цій частині.

01.04.2020 року ОСОБА_1 , як особа, яка не є учасником справи, не брала участі у справі, однак яка вважає, що суд вирішив питання про її права та (або) інтереси, звернулася в порядку ч. 1 ст. 254 ГПК України до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 28.11.2019р. у справі 915/177/19 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржниця зазначає порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржниця вказує те, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 . 08.11.2017 року скаржниця приймала участь у зборах співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 та голосувала за прийняття рішень, вказаних у порядку денному. Таким чином, скаржниця вважає, що вищевказаним судовим рішенням зачіпаються її права та законні інтереси.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність та необґрунтованість викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Одночасно позивач звернувся до апеляційного суду з клопотанням про закриття апеляційного провадження, відкритого за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Миколаївської області від 28.11.2019р. у справі 915/177/19 посилаючись на те, що прийняте господарським судом рішення у даній справі жодним чином не стосується прав, інтересів та (або) обов`язків ОСОБА_1 і зазначеним рішенням питання про права, інтереси та(або) обов`язки не вирішувалися.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2020 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Миколаївської області від 28.11.2019 у справі №915/177/19 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Миколаївської області від 28.11.2019 у справі №915/177/19.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги усі учасники судового процесу в порядку передбаченому ст. ст. 120, 121 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте відповідачі та скаржник не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду. Враховуючи, що частиною 12 ст. 270 ГПК передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представників вказаних осіб за наявними у справі матеріалами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі матеріали, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю, з наступних підстав.

Колегія суддів враховує те, що ОСОБА_1 звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Миколаївської області від 28.11.2019 року у даній справі в порядку ст. 254 ГПК України, як особа яка не була учасником справи.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 цієї статті).

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

У рішенні в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04 та № 29465/04) Європейський суд з прав людини вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за Судом…

З огляду на викладені правові норми та практику Європейського суду з прав людини щодо питання тлумачення і застосування пункту 1 статті 6 Конвенції, суд апеляційної інстанції виходить із того, що право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності скарги на рішення.

За правилами статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Тобто, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку ст. 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним.

Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції повинен перш за все з`ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, про які конкретно, і в якій саме частині судового рішення прямо вказано про таке. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 30.01.2019 у справі № 903/674/17, від 19.02.2019 у справі № 910/12807/16.

Звертаючись із апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарського суду ОСОБА_1 вказує те, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 . 08.11.2017 року скаржниця приймала участь у зборах співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 та голосувала за прийняття рішень, вказаних у порядку денному. Таким чином, скаржниця вважає, що оскаржуваним судовим рішенням зачіпаються її права та законні інтереси.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога Товариства до Об`єднання та Департаменту про визнання недійсними рішень установчих зборів Об`єднання, оформлених протоколом від 08.11.2017 року, та скасування державної реєстрації Об`єднання (дата запису 06.12.2017 року; номер запису 15221020000036834 в ЄДР), яка обґрунтована тим, що вказана юридична особа створена з істотними порушеннями законодавства через те, що будинок ще не добудований, а також прав та інтересів товариства, як власника нежитлових приміщень, забудовника та виконавця житлово-комунальних послуг, у зв`язку з недотриманням порядку скликання та проведення установчих зборів.

Відтак, підставою позову є незаконність створення Об`єднання та не дотримання порядку скликання та проведення установчих зборів.

Колегія суддів враховує, що правовідносини між власником нерухомого майна у житловому будинку та ОСББ, яке створене у тому ж будинку, найбільш подібні до спорів, пов`язаних із діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України).

Спір між співвласником нерухомого майна - членом ОСББ та самим ОСББ, створення якого оскаржується, є подібним до корпоративного спору.

У справі, яка переглядається, судом установлено, що позивач станом на час проведення установчих зборів є власником нежитлових приміщень ОСББ, оспорює створення цієї юридичної особи, оскільки вважає, що вказана юридична особа створена з істотними порушеннями законодавства, а також прав та інтересів Товариства.

Отже, вимога позивача не стосується прав і обов`язків скаржниці, відповідно господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не вирішувалися питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 як у цих відносинах, так і взагалі.

Як свідчать матеріали справи, скаржниця не була учасником корпоративних правовідносин, які виникли між сторонами у справі та були предметом розгляду в суді першої інстанції, якому згідно з ст. ст. 48, 50 ГПК України у відповідній редакції надане право залучення до участі у справі іншого відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

При цьому, господарський суд першої інстанції не зобов`язував скаржницю вчиняти будь - які юридично значимі дії стосовно предмета спору або утримуватися від їх вчинення. Відсутня згадка про ОСОБА_1 як в описовій та мотивувальній, так і в резолютивній частинах оскаржуваного рішення.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що не можна стверджувати, що при ухваленні оскаржуваного рішення у даній справі місцевий господарський суд вирішив питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржниці.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не порушує права та інтереси ОСОБА_1 і не впливає на її обов`язки та питання про її права, інтереси та(або) обов`язки стосовно сторін у справі місцевим судом не вирішувалися, отже наявності правового зв`язку між скаржником та сторонами у справі судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому названа особа не є належним суб`єктом апеляційного оскарження у розумінні ст. 254 ГПК України у даній справі, у зв`язку з чим апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України підлягає закриттю, оскільки в даному випадку відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 5763 грн. покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 234, 253, 254, п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Миколаївської області від 28.11.2019 року у справі № 915/177/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна ухвала складена 08.10.2020р .

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Богатир К.В.

Філінюк І.Г.