У Х В А Л А
про відмову в забезпеченні адміністративного позову
м. Вінниця
08 жовтня 2020 р. Справа № 120/5473/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши заяву про забезпечення позову у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Каролінський елеватор" (код ЄДРПОУ - 33437815, юридична адреса: вул. Привокзальна, 7, с. Кароліна, Немирівський район, Вінницька область, 22850) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (код ЄДРПОУ - 39765513, вул. Довженка, буд. 45, м. Житомир, 10002) про визнання протиправними та скасування наказу, припису
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Каролінський елеватор" до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправними та скасування наказу, припису.
Одночасно із позовною заявою представником позивача - адвокатом Стельмахом Ю.М. подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії припису Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 14.09.2020 за №807-ДК/0367 Пр/03/01/-20 до вирішення справи по суті. Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову представник зазначає, що невжиття такого заходу, як зупинення дії припису, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Подана заява про забезпечення позову відповідає вимогам статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та оплачена судовим збором у визначеному законом порядку і розмірі, що підтверджується квитанцією від 02.07.2020 року за № 72881.
Частиною 1 статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене та беручи до уваги те, що матеріалів справи достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частиною першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Тобто, забезпечення позову - це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено у п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).
Як уже наголошувалося судом, частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Тобто, прийняття рішення про забезпечення позову можливе лише в разі наявності обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Предметом позову у даній справі є припис Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 14.09.2020 за №807-ДК/0367 Пр/03/01/-20 про усунення порушення вимог законодавства щодо використання та охорони земель усіх категорій та форм власності. Про виконання вказаного припису зобов`язано повідомити відповідача до 14.10.2020. Представник позивача, подаючи заяву про забезпечення позову посилається на те, що в разі невжиття заходів забезпечення, позивача буде притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 188-5 Кодексу України про адміністративні порушення. Разом з тим, в заяві про забезпечення позову представник позивача вказує на те, що обставини, зазначені в позовні заяві підтверджують фактичну неможливість виконання припису.
Так, на переконання суду, у ході розгляду поданої заяви не виявлено фактів існування, на час прийняття даної ухвали, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Чинне законодавство передбачає можливий захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень суб`єкта владних повноважень чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення порушених прав, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.
Крім того, посилання представника на ст. 188-5 Кодексу України про адміністративні порушення, як на ймовірне ускладнення ефективного захисту для позивача, то на думку суду воно є необгрунтованим. В силу приписів цієї норми, невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, вчинення інших перешкод для виконання покладених на них обов`язків, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від дев`яти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п`ятнадцяти до сорока п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Слід звернути увагу заявника, що санкція цієї статті передбачає накладення штрафу або на громадян, або на посадових осіб. На відміну цьому, позивачем у справі є юридична особа, що не можна ототожнювати із поняттям учасника справи керівника цього товариства.
Підводячи підсумок вищевикладеному суд враховує, що саме суб`єкт звернення із відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову повинен обґрунтувати існуванням передбачених статтею 150 КАС України підстав для забезпечення позову для товариства. Такий висновок узгоджується із нормою частини 1 статті 9 КАС України, в силу якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За наведених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову, а відтак у її задоволені слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 78, 150 - 154, 243, 248, 256 КАС України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України. Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено: 08.10.2020
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна
Суд | Вінницький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 08.10.2020 |
Оприлюднено | 09.10.2020 |
Номер документу | 92069939 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вінницький окружний адміністративний суд
Дмитришена Руслана Миколаївна
Адміністративне
Вінницький окружний адміністративний суд
Дмитришена Руслана Миколаївна
Адміністративне
Вінницький окружний адміністративний суд
Дмитришена Руслана Миколаївна
Адміністративне
Вінницький окружний адміністративний суд
Дмитришена Руслана Миколаївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні