Ухвала

від 08.10.2020 по справі 280/1272/19

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

08 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 280/1272/19

провадження № 51-4797ск20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 на вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 31 січня 2020 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019060190000414 щодо ОСОБА_5 ,

встановив:

У скарзі потерпіла ОСОБА_4 порушує питання про перевірку вказаних судових рішень у касаційному порядку.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що її подано без додержання вимог пунктів 1, 4, 5 ч. 2 та ч. 3 вказаної статті.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначається найменування суду касаційної інстанції.

Згідно ч. 3 ст. 33 КПК кримінальне провадження у касаційній інстанції здійснює Верховний суд, однак всупереч зазначеним вимогам закону касаційна скарга потерпілої ОСОБА_4 адресована Верховному суду України.

Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК, касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.

Проте потерпіла ОСОБА_4 подала касаційну скаргу без додержання зазначених приписів кримінального процесуального закону.

Згідно вимог ч. 1 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є:

1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК);

2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК);

3) невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).

Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами обох інстанцій при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.

При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Однак, всупереч наведеним положенням процесуального закону, суть наведених доводів в касаційній скарзі потерпілої ОСОБА_4 зводяться до не погодження з оцінкою доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження, неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Крім того, у касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_4 хоча і покликається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, проте не конкретизує яких саме порушень допустилися суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи кримінальне провадження щодо засудженої ОСОБА_5 , та не обґрунтовує у чому саме ці порушення полягали, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановлених судами рішень, і чому ці порушення слід відносити до підстав для скасування або зміни касаційним судом оскаржуваних рішень, згідно з ч. 1 ст. 438 КПК та з огляду на положення статей 370, 374, 404, 409, 412 414, 419 цього Кодексу в їх взаємозв`язку.

Також у касаційній скарзі не наведено обґрунтування вимоги потерпілої ОСОБА_4 про стягнення з засудженої ОСОБА_5 на її користь матеріальної шкоди, а саме витрати понесенні на лікування в сумі 1357, 05 грн та моральної шкоди в сумі 25000 грн.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає касаційну скаргу до суду касаційної інстанції.

Прохальна частина касаційної скарги має узгоджуватися з положеннями ст. 436 КПК, оскільки нечітке, суперечливе чи таке, що не відповідає наведеним вимогам, прохання скаржника унеможливлює прийняття судом касаційної інстанції відповідного рішення згідно вимог закону.

Проте, потерпілою не сформульовані вимоги до суду касаційної інстанції, з огляду на положення ст. 436 КПК, якою визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення. З огляду на це, потерпіла має чітко зазначити у прохальній частині касаційної скарги, яке саме рішення повинен прийняти Суд, з урахуванням положень вказаної статті.

До того ж, касаційна скарга потерпілої ОСОБА_4 в частині вимоги до суду касаційної інстанції щодо призначення засудженій ОСОБА_5 покарання у виді виправних робіт до одного року або адміністративний арешт до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років, не узгоджується із положеннями ч. 1 ст. 436 КПКта нормами ст. 437 КПК, оскільки суд касаційної інстанції не має права застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання.

Також попри те, що оспорюваний вирок був переглянутий в апеляційному порядку, у скарзі не зазначено таких порушень норм права, які, на думку потерпілої ОСОБА_4 , перешкодили чи могли перешкодити апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а також не зазначено, яких саме конкретних доводів її апеляційної скарги не було розглянуто, й не надано на них вичерпної відповіді.

Згідно з ч. 3 ст. 427 КПК, якщо особа не бажає брати участь у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі. Однак подана скарга не містить жодних застережень щодо цієї обставини.

Наявність цих недоліків, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне, на підставі ч. 1 ст. 429 КПК, залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд

постановив:

Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 на вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 31 січня 2020 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019060190000414 щодо ОСОБА_5 , залишити без руху та надати десятиденний строк для усунення недоліків із дня отримання копії ухвали.

У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3