Рішення

від 21.08.2007 по справі 3/330

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА 01030, м.Київ,

вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.486-65-72

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

№ 3/330                                                                                                        

21.08.07

За позовом    Голосіївського районного управління

Головного управління

                       Міністерства внутрішніх

справ України в м. Києві

До                      Товариства з обмеженою

відповідальністю «Глобус і Ко»

Треті особи, які не заявляють

самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача    

                       1. Київська

міська рада

                       2. Регіональне

відділення Фонду державного майна України по місту Києву

Про                       визнання недійсним договору оренди

від 24.11.2001 та зобов'язання передати приміщення

Суддя Сівакова В.В.

Представники:

Від позивача            Дашутін В.В. -по дов. № 53/105 від

03.01.2007

Від відповідача        не з'явились

Від третьої особи 1  Нечипорчук Н.О. -по дов. № 225-КР-959 від

30.07.2007

Від третьої особи 2  Конта М.П. -по дов. № 39 від 01.06.2007

У засіданні брали участь

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду

міста Києва передані вимоги 

Голосіївського районного управління Головного управління Міністерства

внутрішніх справ України в м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Глобус і Ко»про визнання недійсним договору оренди автозаправної станції та

земельної ділянки від 24.11.2001 та зобов'язання відповідача передати належним чином

земельну ділянку та майно представникам позивача.

Позивачем в порядку ст. 22

Господарського процесуального кодексу України подано заяву про уточнення

позовних вимог, в якій заявник просить визнати недійсним договір оренди

автозаправної станції контейнерного типу на три блоки та земельної ділянки,

укладений 24.11.2001 між Московським (Голосіївським) РУ ГУ МВС України в м.

Києві та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобус і Ко»; зобов'язати

відповідача передати належним чином представникам позивача передане в оренду

обладнання автозаправної станції, а саме ємність для зберігання

паливно-мастильних матеріалів; зобов'язати відповідача звільнити земельну

ділянку площею 290 кв. м., яку було передано відповідачу в оренду під

реконструкцію за договором від 24.11.2001 за рахунок земельної ділянки,

відведеної 04.12.1981 рішенням Київської міської ради народних депутатів № 1961

УВС Київського міськвиконкому на розі вулиць Голосіївської та Кошового для

розміщення пункту централізованої охорони та Московського районного відділу

внутрішніх справ.

Відповідач в судове засідання не

з'явився, письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог суду викладених

в ухвалі про порушення провадження у справі від 09.07.2007 та ухвал від

24.07.2007, від 09.08.2007.

Відповідач належним чином

повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського

суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі,

вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про

порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в

позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від

18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування

Господарського процесуального кодексу України»).

Про поважні причини неявки в судове

засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений.

Клопотань  про відкладення розгляду

справи від відповідача не надходило.

Третя особа 1 у письмових

поясненнях зазначає наступне. Київська міська рада підтверджує, що 04.12.1981

рішенням Київської міської ради народних депутатів № 1961 УВС Київського

міськвиконкому було відведено на розі вулиць Голосіївської та Кошового земельну

ділянку площею 1 га для розміщення пункту централізованої охорони та

Московського районного відділу внутрішніх справ. Дане рішення було прийняте

відповідно до Земельного кодексу Української РСР від 08.07.1970. Відповідно до

ст. 11 Земельного кодексу Української РСР міські Ради народних депутатів, їх

виконавчі комітети в межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими

законодавчими актами, на території міста надають у користування, а також

вилучають земельні ділянки для державних або громадських потреб відповідно до

статей 16, 37, 38 цього Кодексу; видають землекористувачам документи на право

користування землею. Відповідно до ст. 16 Земельного кодексу Української РСР

надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення.

Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів

УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і

сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством

Союзу РСР і Української РСР. У постановах або рішеннях про надання земельних

ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування

землею. Надання земельної ділянки, що є в користуванні, іншому

землекористувачеві провадиться тільки після вилучення даної ділянки в порядку,

передбаченому статтями 37-41 цього Кодексу. Таким чином, земельна ділянка на

розі вулиць Голосіївської та Кошового земельну ділянку площею 1 га для

розміщення пункту централізованої охорони та Московського районного відділу

внутрішніх справ була надана УВС Київського міськвиконкому (що було

реорганізоване в Голосіївське РУ ГУ МВС України в м. Києві) в користування з

дотриманням норм законодавства, що були чинні у 1981 році. Фактично договір № 5

від 24.11.2001, укладений між Московським РУ ГУ МВС України в м. Києві та ТОВ

«Глобус і К»є договором суборенди, оскільки земельна ділянка знаходилась у

користуванні Московського  РВВС УВС

Київського міськвиконкому. Відповідно до ч. 7 ст. 8 ЗУ «Про оренду

землі»передача в суборенду земельних ділянок, на яких розташовані цілісні

майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної

власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим,

та їх структурних підрозділів, забороняється. Таким чином, Московське РУ ГУ МВС

України в м. Києві не мало права передавати в суборенду земельну ділянку, що

була надана йому в користування на підставі рішення Київської міської ради

народних депутатів № 1961 від 04.12.1981. Крім того, Київська міська рада

погоджується із твердженнями позивача стосовно того, що при укладанні договору

оренди б/н від 01.10.2003 були порушені ст.ст. 84, 93, 116, 124-126 Земельного

кодексу України та ст.ст. 5, 7, 13, 14-16, 18 ЗУ «Про оренду землі». Виходячи з

викладеного вище Київська міська рада просить суд задовольнити позов

Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві та визнати недійсним договір оренди

№ 5 від 24.11.2001, укладений між Московським РУ ГУ МВС України в м. Києві та

ТОВ «Глобус іК».

Третя особа 2 у письмових

поясненнях зазначає наступне. Відповідно до абз. четвертого статті 5 ЗУ «Про

оренду державного та комунального майна»Орендодавцями є: підприємства - щодо

окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна площею до 200 кв.

м., а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті,

- також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та

нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м. Відповідно до п.2 Методики

розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, яка

затверджена Постановою КМ України від 04.10.1995 № 786 розмір орендної плати

встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем. У разі коли

орендодавцем цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (філії,

цеху, дільниці) державного підприємства, а також нерухомого майна (будинку,

споруди, приміщення) є державне підприємство, організація, розмір орендної

плати погоджується з органом, визначеним в абзаці другому статті 5 Закону

України «Про оренду державного та комунального майна», тобто з РВ ФДМУ по м.

Києву, що в порушення вимог зазначеної Постанови КМУ № 786 та зазначеного ЗУ

«Про оренду державного та комунального майна України»не було вчинено. Згідно з

ст.10 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов

договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації. Відповідно до ст. 638

ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з

усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет

договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для

договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї

із сторін має бути досягнуто згоди (погодження розміру орендної плати з боку

регіонального відділення не було). Крім того слід відмітити, що погодження

розміру орендної плати здійснюється відповідно до порядку надання ФДМ України,

його регіональними відділеннями та представництвами дозволів державним

підприємствам, організаціям на передачу в оренду ЦМК їх структурних підрозділів

та нерухомого майна, який затверджений Наказом ФДМ України, Міністерством фінансів

України, Міністерством економіки України від 04.05.2000 № 935/95/31, процедуру

отримання якого також необхідно дотримуватись. Згідно п.1 ст.203 ЦК України

зміст право чину не може суперечити ЦК, іншими актам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є

недодержання в  момент вчинення  правочину 

стороною  вимог,  які 

встановлені  частинами  першою третьою, п'ятою та шостою статті 203

ЦК України. Крім того, відповідно до статті 80 ЗК України передбачено що

суб'єктом права власності на землю є держава, яка реалізує це право

безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Статтею 84 ЗК України

передбачено що право державної власності на землю набувається і реалізується

державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної

Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних

державних адміністрацій відповідно до закону. Статтею 16 ЗУ від 06.10.1998 №

161- XIV «Про оренду землі»зазначено розгляд заяви (клопотання) і надання

земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним

кодексом України, особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель

державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої

влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної

ділянки заяву (клопотання). Враховуючи вище зазначене, регіональне відділення

підтримує позовні вимоги.

Відповідно до ст. 75 Господарського

процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній

матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та

заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24 листопада 2001 року між

Московським районним управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ

України в місті Києві, яке згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України

№ 860 від 06 жовтня 2001 року було реорганізовано в Голосіївське районне

управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті

Києві (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобус і

Ко»(орендар), було укладено договір № 5.

Відповідно до п. 1.1. договору

орендодавець здає орендарю в оренду автозаправочну станцію контейнерного типу

на три блоки, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 15, з метою

її використання і наступним проведенням реконструкції та перебудовою у

стаціонарну АЗС силами і засобами орендаря.

Крім того, орендодавець надає в

оренду орендарю, також, під реконструкцію і земельну ділянку за тією ж адресою

площею 290 кв. м.

Пунктом 1.2. договору  передбачено, що все обладнання та зведена

орендарем нерухомість (технічні споруди), розташовані на орендованій земельній

ділянці, після реконструкції на підставі актів виконаних робіт і введення

об'єкту до експлуатації і у відповідності з умовами цього договору  вважаються його власністю.

Строк дії договору встановлений

сторонами з моменту підписання (24 листопада 2001 року) до 31 грудня 2030 року

(п. 4.1. договору).

Пунктом 1.3. договору передбачено,

що  орендар, в свою чергу, за отримане в

оренду обладнання і земельну ділянку сплачує орендну плату за умовами і в

кількості, які визначаються додатком №1, а саме яка визначається в розмірі 900

літрів бензину на місяць(А-95= 450 літрів, А-76= 450 літрів).

Додатком №2 до договору від 19

червня 2006 року, підписаним сторонами, переглянуто розмір орендної плати та

відповідно до п.1. додатку складає 4350, 00 грн. на місяць.

Вищенаведений договір було

підписано від імені позивача начальником Голосіївського районне управління Головного

управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві Танченко П.В.,

як і додаток № 1 до нього.

Рішенням виконавчого комітету

Київської міської ради народних депутатів «Про відведення додаткової земельної

ділянки управлінню внутрішніх справ виконкому міськради» № 1961 від 04 грудня

1981 року управлінню внутрішніх справ Київського міськвиконкому відведено

земельну ділянку площею близько 1 га на розі вулиць Голосіївської та Олега

Кошового в Московському районі міста Києва для будівництва пункту

централізованої охорони та розміщення районного відділу в існуючому будинку.

На виконання вищезазначеного

рішення, в побудованій на відведеній земельній ділянці адміністративній

будівлі, було розташовано Московський районний відділ внутрішніх справ управління

внутрішніх справ Київського міськвиконкому, який згідно наказу Міністерства

внутрішніх справ України № 860 від 06 жовтня 2001 року було реорганізовано в

Голосіївське районне управління Головного управління Міністерства внутрішніх

справ України в місті Києві, а також технічні споруди та будівлі для

забезпечення діяльності особового складу Московського районного відділу

внутрішніх справ, відповідно до покладених на міліцію завдань.

          Статтею 16 Земельного кодексу

Української РСР (який діяв на момент відведення ділянки) встановлено, що

надання земельних ділянок у користування 

здійснюється  в порядку

відведення.

Отже, зазначена земельна ділянка,

що знаходиться у користуванні позивача є об'єктом державної власності і

відносини з її оренди врегульовані нормами Закону України «Про оренду

державного та комунального майна», Закону України «Про оренду землі»та

загальними нормами господарського, земельного та цивільного законодавства.

          Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону

України «Про оренду державного та комунального майна»не можуть бути об'єктами

оренди, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне

значення і не підлягають приватизації відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України

«Про приватизацію державного майна», а саме об'єкти, які забезпечують

виконання  державою  своїх функцій,  забезпечують 

обороноздатність  держави, її

економічну незалежність, та об'єкти права 

власності Українського народу, майно, що становить матеріальну

основу  суверенітету України, в тому

числі  майно   правоохоронних органів. 

Оскільки, як встановлено судом на

відведеній земельній ділянці розташовані адміністративні будівлі, технічні

споруди та будівлі для забезпечення діяльності особового складу Голосіївського

районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України

в місті Києві об'єкт має статус загальнодержавного, у зв'язку з чим  не може бути об'єктом оренди.

Згідно ст. 13 Конституції України

визначено земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого

права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого

самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

          Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції

України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові

особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

          Відповідно до приписів ст. 4 Закону

України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні

особи, у власності  яких  перебувають земельні  ділянки, 

або уповноважені ними особи.

          На підставі вищевикладеного суд

погоджується з твердженнями позивача та третіх осіб про те, що позивач не мав

права на передачу нерухомого майна та земельної ділянки у користування

відповідачу.

          Статтею 287 Господарського кодексу

України визначено, що  орендодавцями щодо

державного та комунального майна є: Фонд державного майна України, його

регіональні відділення -щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних

підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого

майна у випадках, передбачених законом.

          Відповідно до ст. 5 Закону України

«Про оренду державного та комунального майна»орендодавцями є: Фонд державного

майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних

майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого

майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських

товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною

власністю.

          Пунктами 1.2., 1.3. Порядку надання

Фондом державного майна, його регіональними відділеннями та представництвами

дозволів державним підприємствам, 

організаціям на передачу в оренду цілісних майнових комплексів їх

структурних  підрозділів та нерухомого

майна, затвердженого наказом Фонду державного 

майна  України, Міністерства

фінансів України, Міністерства економіки України №935/95/31 від 04 травня 2000

року та розробленого  відповідно до ст. 5

Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено

процедуру і умови  надання Фондом

державного  майна  України, його регіональними відділеннями та

представництвами дозволів державним підприємствам, організаціям на передачу в

оренду  цілісних  майнових 

комплексів їх структурних підрозділів та нерухомого майна.

          Згідно із ст. 10 Закону України «Про

оренду державного та комунального майна», істотними умовами договору оренди є,

зокрема, об'єкт оренди  (склад  і 

вартість  майна  з  урахуванням  її індексації); термін, на  який укладається  договір 

оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок

використання  амортизаційних  відрахувань; відновлення орендованого майна

та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання

зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, 

завдаток, гарантія  тощо;

порядок  здійснення  орендодавцем 

контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування

орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення   пожежної  

безпеки орендованого майна.

          Таким чином, позивач при укладенні

спірного договору зобов'язаний був погодити його укладання з третьою особою-2

та отримати відповідний дозвіл, а також додержувати вимог встановлених законом

стосовно істотних умов договору.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та

перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які

виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього

кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують

існувати після набрання ним чинності.

З огляду на те, що правовідносини

між сторонами не припинились а продовжують існувати суд вважає, що до спірних

правовідносин застосовується Цивільний кодекс України.

Відповідно вимог ч. 1 ст. 203

Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу,

іншим актам  цивільного законодавства, а

також моральним  засадам суспільства.

Недодержання в момент вчинення

правочину стороною (сторонами) наведеної вимоги згідно ст. 215  Цивільного кодексу України є підставою

недійсності правочину. 

Також, статтею 227 Цивільного

кодексу України передбачено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без

відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

З урахуванням того, що договір

оренди № 5 від 24 листопада 2001 року нерухомого майна та земельної ділянки,

розташованих за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 15, не містить жодних з

передбачених істотних умов, крім терміну, на 

який укладено договір  оренди та

відповідальності сторін, а також без погодження та дозволу регіонального

відділення Фонду державного майна України, чим порушені вимоги чинного

законодавства України, суд дійшов до висновку про те, що зазначений договір

підлягає визнанню недійсним.

Частиною 3 статті 207

Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарського

зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється

повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що

вважається недійсним з моменту його виникнення. 

У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на

майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

За таких обставин, суд вважає, що

позовна вимога позивача щодо визнання недійсним договору оренди № 5 від 24

листопада 2001 року підлягає задоволенню з підстав ст.ст. 215, 227 Цивільного

Кодексу України.

Відповідно до ст. 2 Закону України

«Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі

строкове платне користування майном.

Враховуючи названу вище норму, а

також те, що договір оренди № 5 від 24 листопада 2001 року підлягає визнанню

недійсним, вимога позивача щодо зобов'язання 

відповідача повернути майно та звільнити 

земельну ділянку площею 290 кв. м. підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського

процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на

які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач

доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, вимоги

позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита

та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно

до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з

відповідача на користь позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И

В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Визнати договір № 5 від

24.11.2001, укладений між Московським (Голосіївським) районним управлінням

Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві та

Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобус і Ко», недійсним.

3. Зобов'язати Товариство з

обмеженою відповідальністю «Глобус і Ко»(м. Київ. вул. Мілютенко, 42, кв. 228,

м. Київ, вул. Ромена Роллана, 4-б, кв. 52, код ЄДРПОУ 30151061) повернути

Голосіївському районному управлінню Головного управління Міністерства

внутрішніх справ України в м. Києві (м. Київ, вул. Голосіївська, 15, код ЄДРПОУ

08672905) передане в оренду обладнання автозаправної станції, а саме ємність

для зберігання паливно-мастильних матеріалів.

4. Зобов'язати Товариство з

обмеженою відповідальністю «Глобус і Ко»(м. Київ. вул. Мілютенко, 42, кв. 228,

м. Київ, вул. Ромена Роллана, 4-б, кв. 52, код ЄДРПОУ 30151061) звільнити

земельну ділянку площею 290 кв. м., яку було передано йому в оренду за

договором від 24.11.2001 за рахунок земельної ділянки, відведеної 04.12.1981

рішенням Київської міської ради народних депутатів № 1961 УВС Київського

міськвиконкому на розі вулиць Голосіївської та Кошового для розміщення пункту

централізованої охорони та Московського районного відділу внутрішніх справ.

5. Стягнути з Товариства з

обмеженою відповідальністю «Глобус і Ко»(м. Київ. вул. Мілютенко, 42, кв. 228,

м. Київ, вул. Ромена Роллана, 4-б, кв. 52, код ЄДРПОУ 30151061) на користь

Голосіївського районного управління Головного управління Міністерства

внутрішніх справ України в м. Києві (м. Київ, вул. Голосіївська, 15, код ЄДРПОУ

08672905) 85 (вісімдесят п'ять) грн. витрат по сплаті державного мита та 118

(сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу.

Суддя

В.В. Сівакова

Дата

підписання рішення 27.08.2007