Рішення

від 05.10.2020 по справі 554/5732/20

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 05.10.2020 Справа № 554/5732/20

Провадження № 2/554/1811/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави

у складі: головуючого судді Чуванової А.М.,

за участю секретаря : Таран В.І.,

за участю учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: адвокат Литовченко Р.В.,

представник відповідача: адвокат Остапенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Полтавський експертно-технічний центр держпраці про поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства Полтавський експертно-технічний центр держпраці про поновлення на роботі, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) директора Державного підприємства Полтавський експертно-технічний центр держпраці А.В. Арестова №6-К про припинення трудового договору (контракту) від 30.01.2020 року та звільнення ОСОБА_1 з роботи; поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді сторожа в Державному підприємстві Полтавський експертно-технічний центр держпраці .

В обґрунтування вимог позивач вказала, що наказом (розпорядженням) в.о. директора ДП Полтавський ЕТЦ Плюйко І.П. №21-К про прийняття на роботу від 07.10.2016 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду сторожа.

Наказом (розпорядженням) ДП Полтавський ЕТЦ А.В.Арестова №6-к про припинення трудового договору (контракту) від 30.01.2020 року позивача було з 30 січня 2020 року звільнено з посади сторожа згідно п.1 ст.36 КЗпП України, за угодою сторін, на підставі особистої заяви від 30.01.2020 року. Копію наказу про звільнення ОСОБА_1 отримала 15.06.2020 року.

30.01.2020 року позивач власноручно написала заяву про звільнення із займаної посади за угодою сторін з 30.01.2020 року відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України.

Зазначену заяву ОСОБА_1 було написано не добровільно, під тиском директора ОСОБА_2 в той час, коли вона знаходилася в тяжкому майновому та психологічному стані, викликаному боргами перед фінансовими компаніями, близько 15000 гривень.

В зв`язку з багаторазовими телефонними дзвінками з фінансових компаній на її підприємство з вимогами негайного погашення боргу, робота підприємства була паралізована на 5 годин робочого часу. Після такого дзвінка матері директора, останній поставив вимогу написати негайно заяву про звільнення, що позивач й вимушена була зробити.

Отже, заява про звільнення з посади сторожа була складена ОСОБА_1 при відсутності власного внутрішнього волевиявлення за вказівкою посадової особи відповідача під впливом психологічного тиску та внаслідок збігу тяжких особистих обставин.

Ухвалою суду від 16.07.2020 року було відкрито провадження за даною позовною заявою за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Представником відповідача подано до суду клопотання про застосування строків позовної давності (а.с.56).

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що з оскаржуваним наказом позивач була ознайомлена того ж дня. Підставою винесення наказу слугувала заява ОСОБА_1 від 30.01.2020 року. Більше того, 30.01.2020 року прозивач отримала свою трудову книжку.

Вказав, що жодного тиску зі сторони керівництва чи інших працівників підприємства на позивачку не чинилося. Рішення про звільнення було прийнято нею самостійно. Звільнення було погоджено директором ДП Полтавський експертно-технічний центр держпраці Арестовим О.В. Тобто, існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою. Доказів протилежного позивачкою не надано (а.с.57-58).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала, просила вимоги задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. Вказала, що вона була звільнена під тиском директора і фінансових компаній, проте, як вона вважає, у директора було безвихідне становище.

Представник позивача - адвокат Литовченко Р.В. в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити. Вказав, що позивач не відразу до суду звернулася, бо зверталася в різні інстанції. Позивач звільнилася під тиском керівництва та зовнішніх обставин.

Представник відповідача - адвокат Остапенко І.О. в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити з підстав, зазначених у відзиві. Вказала, що звернення позивача до різних інстанцій немає відношення до справи. З наказом ОСОБА_1 ознайомлена, трудову книжку отримала, останній день роботи їй оплачено.

Суд, заслухавши позивача, представників позивача, відповідача, допитавши свідка, дослідивши письмові матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових , сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно матеріалів позову, ОСОБА_1 наказом (розпорядженням) в.о. директора ДП Полтавський ЕТЦ Плюйко І.П. №21-К від 07.10.2016 року була прийнята на роботу на посаду сторожа (а.с.3).

Відповідно заяви ОСОБА_1 від 30.01.2020 року, позивач просить відповідача звільнити її з роботи з 30.01.2020 року за згодою сторін (а.с.66).

Наказом (розпорядженням) ДП Полтавський ЕТЦ А.В.Арестова №6-к про припинення трудового договору (контракту) від 30.01.2020 року ОСОБА_1 було з 30 січня 2020 року звільнено з посади сторожа згідно п.1 ст.36 КЗпП України, за угодою сторін, на підставі особистої заяви від 30.01.2020 року (а.с.4).

Згідно оскаржуваного наказу, позивач ознайомлена з наказом 30.01.2020 року. Відповідно книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, ОСОБА_1 30.01.2020 року отримала свою трудову книжку (а.с.67-68).

Звертаючись до суду позивач посилається на те, що заява про звільнення з посади сторожа була складена ОСОБА_1 при відсутності власного внутрішнього волевиявлення за вказівкою посадової особи відповідача під впливом психологічного тиску та внаслідок збігу тяжких особистих обставин.

Щодо таких посилань ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Згідно п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України , підставою припинення трудового договору є угода сторін.

Відповідно до статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" визначено, що судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за пунктом 1 статті 36 КЗпП, України , якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП ).

Таким чином, основними умовами угоди про припинення трудового договору за пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП України , щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є, по-перше, самостійне волевиявлення працівника про припинення трудового договору, та, по - друге, узгодження сторонами підстав та строку припинення договору.

Чи не найважливіша особливість звільнення за згодою - те, що його дату теж визначають за домовленістю.

Як вбачається із матеріалів справи, заява позивача від 30.01.2020 року про звільнення із займаної посади за згодою сторін з 30.01.2020 року написана нею власноручно, містить дату та її підпис, містить підставу припинення договору та строк його припинення з 30.01.2020 року, заява не містить будь-яких застережень про вчинення на неї тиску при її написанні чи про написання її під диктовку. На цій заяві мається резолюція Звільнити за згодою сторін та підпис посадової особи.

Отже, заява ОСОБА_1 від 30.01.2020 року про звільнення із займаної посади за згодою сторін з 30.01.2020 року та погодження відповідачем звільнення позивача вказує на досягнення домовленостей між сторонами в момент подачі цієї заяви на звільнення за пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП України .

Таким чином, посилання позивача на укладення договору про розірвання трудових відносин під тиском з боку роботодавця є не обґрунтованими.

Зазначене в судовому засіданні підтвердила свідок ОСОБА_3 , яка пояснила, що 30.01.2020 року ОСОБА_1 була у директора, попросила зразок заяви про звільнення за угодою сторін, написала заяву, ніяких емоцій у неї не було.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивачем ОСОБА_1 в судовому засіданні не доведено законність вимог по заявленому нею позову до відповідача.

Суд приходить до висновку, що доводи позивача про те, що відповідач в порушення норм трудового законодавства звільнив її з роботи, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

З приводу клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає таке.

Як роз`яснено в п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 р. Про судове рішення у цивільній справі , встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові на цих підставах, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Оскільки, позов ОСОБА_1 не доведено, тому суд саме з цих підстав відмовляє в його задоволенні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,223,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст.21,36, 232 КЗпП України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства Полтавський експертно-технічний центр держпраці про поновлення на роботі - відмовити.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу .

Повний текст судового рішення складено 09.10.2020 року.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;

відповідач: Державне підприємство Полтавський експертно-технічний центр держпраці , місцезнаходження: 36008, м.Полтава, вул.Харківське шосе,5, код ЄДРПОУ : 40872122.

Суддя: А.М.Чуванова