Ухвала

від 07.10.2020 по справі 635/498/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 11сс/818/1705/20 Головуючий 1ї інстанції: ОСОБА_1

Справа № 635/498/20 Доповідач ОСОБА_2

Категорія : у порядку КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря - ОСОБА_5

прокурора - ОСОБА_6

представника

власника майна - адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 12 червня 2020 року, якою задоволено клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури №6 ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №42019221430000495 від 18.12.2019 р., за ознаками ч. 2 ст. 364 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 12 червня 2020 року задоволено клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури №6 ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №42019221430000495 від 18.12.2019 р., за ознаками ч. 2 ст. 364 КК України та накладено арешт на банківську картку «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_8 , з забороною відчуження, користування та розпорядження нею.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_9 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 12.06.2020 р., скасувати вказану ухвалу слідчого судді, якою було накладено арешт на майно ОСОБА_8 , зобов`язавши слідчого повернути арештоване майно його власнику.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що ухвала є необґрунтованою, а тому він звернувся з клопотанням про скасування арешту майна, в задоволенні якого йому було відмовлено. Оскільки він намагався скасувати арешт майна, шляхом подання клопотання про скасування арешту, строк на оскарження був ним пропущений, на підставі чого просив поновити йому строк на оскарження ухвали слідчого судді від 12.06.2020 р.

Вважає в даному випадку, арешт накладений необґрунтовано на його майно, а саме на особисту печатку Фізичної особи підприємця ОСОБА_8 , оскільки вважає, що вказане майно не має жодного відношення до господарської діяльності КП «Благоустрій 2018» Циркунівської сільради, оскільки було вилучено не за місцем здійснення господарської діяльності останнього. Воно використовується у господарській діяльності ФОП ОСОБА_8 , а тому його вилучення перешкоджає та фактично зупиняє нормальну господарську діяльність. Також вказав, що вказане майно не було визначено в ухвалі слідчого судді від 30.05.2020 про проведення обшуку. Слідів злочину у даному кримінальному провадженні воно не містить, оскільки вказана печатка не перебуває у користуванні та не належить КП «Благоустрій 2018», про яке йдеться мова у кримінальному провадженні. ОСОБА_8 , як власник майна, не має жодного відношення до вказаного кримінального провадження і не є підозрюваним у нього. Ризики, передбачені другим абзацем ч. 1 ст. 170 КПК України відсутні. Вважає, що на теперішній час відпала потребу в арешті вилученого майна, оскільки подальше його перебування під арештом становитиме необґрунтований процесуальний примус у відношенні власника майна.

Судова колегія вважає можливим поновити ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 12 червня 2020 року, оскільки доводи заяви про пропуск строку на апеляційне оскарження з поважних причин не спростовані матеріалами справи.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши представлені матеріали судового провадження, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в провадженні слідчого відділу Прокуратури перебуває кримінальне провадження №42019221430000495 від 18.12.2019 р., розпочате за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

10.06.2020прокурор Харківськоїмісцевої прокуратури№6 ОСОБА_6 звернувся дослідчого суддіз клопотанням проарешт майнав межахкримінального провадження№42019221430000495від 18.12.2019р.В обґрунтуванняклопотання прокурор зазначив, що досудове розслідування проводиться за фактом того, що невстановлені особи КП «Благоустрій 2018» Циркунівської сільської ради (код ЄДРПОУ 42467728), зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди, розтратили бюджетні кошти при закупівлі товарів та обладнання для проведення робіт з благоустрою, чим самим завдали державному бюджету тяжких наслідків.

У органів досудового розслідування є достатньо підстав вважати, що посадові особи КП «БЛАГОУСТРІЙ 2018» відмовляються співпрацювати зі слідством, не виконують рішення суду з приводу надання документів, приховують інформацію та документи з приводу провадження ними господарської діяльності, що вказує на достовірність інформації про те, що ними незаконним шляхом привласнюються бюджетні кошти. Для перевірки та доказування даного факту постало необхідним провести обшук за місцем фактичної діяльності КП «БЛАГОУСТРІЙ 2018» Циркунівської сільської ради, з метою відшукання та вилучення документів, які не були надані органу досудового розслідування згідно ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до документів від 14.02.2020 р.

На підставі ухвали слідчого судді Харківського від 03.06.2020 р. було проведено обшук за місцем реєстрації ФОП ОСОБА_9 у будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , під час проведення якого виявлено та вилучено документи та речі, які мають доказове значення по кримінальному провадженню, а саме: банківську картку «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , на яку фактично перераховувалися бюджетні кошти, якими незаконно заволоділи посадові особи КП «Благоустрій 2018» Циркунівської сільради та які були виділені на реконструкцію пам`ятників у липні 2019 року на території Циркунівської сільської ради Харківського району та області.

10.06.2020 постановою слідчого вказані предмети визнані речовими доказами по кримінальному провадженню. Вказані речі і документи на даний час постає необхідним ретельно оглянути з метою виявлення і фіксації відомостей, які матимуть доказове значення по кримінальному провадженню, а також провести тимчасовий доступ по рахунку, який прив`язаний до вказаної картки з метою вилучення документів, які вказують на зняття чи переведення бюджетних коштів, перерахованих КП «БЛАГОУСТРІЙ 2018» Циркунівської сільської ради на рахунок ФОП ОСОБА_8 . З відомостей, отриманих під час проведення обшуку, з пояснень присутнього під час обшуку ОСОБА_8 було з`ясовано, що вилучену вказану вище кредитну картку він використовував в липні 2019 року для проведення господарської діяльності та зняття грошових коштів, однак останнім часом він вказану картку не використовує та майже не провадить свою господарську діяльність як фізична особа-підприємець.

Вказане майно, містить в собі інформацію, яка має доказове значення у кримінальному провадженні, оскільки містять на собі сліди та відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження. Їх місце зберігання визначено за Харківським ВП ГУННП в Харківській області. А тому, існує необхідність у накладенні на нього арешту з метою збереження речових доказів, для запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, у зв`язку з чим прокурор просив накласти арешт на вказану в клопотанні банківську картку «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_9 .

Постановлюючи рішення про накладення арешту на банківську картку «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , вилучену під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_8 , слідчий суддя вважав, що прокурором доведено наявність вважати, що вищевказане майно має значення для забезпечення даного кримінального провадження в якості речового доказу, по якому необхідно провести ряд судових експертиз та інші слідчі дії і має важливе доказове значення в межах даного кримінального провадження відповідно до ст. 91 КПК України. Враховуючи підстави, передбачені п. 1 ч.2 ст.170 КПК України, з метою забезпечення збереження речових доказів та запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання та накладення арешту на банківську картку «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 .

З вказаними висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів, оскільки він ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як зазначено в ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, як матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилученої банківської картки ознакам речового доказу, оскільки вона може містити на собі інформацію щодо скоєння кримінального правопорушення, яка має значення для даного кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування в тому числі для проведення експертних досліджень. Тому, не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує ризик того, що у разі не накладення арешту існує можливість відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування. Вимоги клопотання, на цій стадії досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, що чітко узгоджується з нормами ст. 170 КПК України.

З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна в даному кримінальному провадженні, суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав до арешту вказаного майна, враховуючи можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (визначено п.п. 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden.) Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.

При цьому, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах вимог апеляційної скарги стосовно накладення арешту на банківську картку «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , належну ОСОБА_9 , в межах оскаржуваного рішення щодо накладення арешту саме на банківську картку «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 .

Оскарження неправомірного накладення арешту на особисту печатку ОСОБА_8 можливе, за наявності процесуальних підстав в іншому судовому провадженні, за умов подання окремої апеляційної скарги.

Також судова колегія враховує, що вказаний захід забезпечення майна є тимчасовим заходом, а тому у подальшому його власник має право звернутися із клопотанням про скасування даного арешту і вилучене майно йому буде повернуто згідно положень ст. 174 КПК України.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на відсутність правових підстав для арешту майна не ґрунтуються на фактичних відомостях кримінального провадження. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає лише, чи може майно бути предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого злочину або за рахунок доходів від вчиненого злочину та чи містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Майно, на яке спрямоване кримінальне правопорушення підлягає арешту незалежно від того, хто є його власником, де знаходиться і незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не буде досягнута мета застосування запобіжного заходу, а саме: запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховування) на певне майно, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні. Арешт майна, з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів, є самостійною правовою підставою для арешту, поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від дій останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і пов`язує певну особу з можливістю арешту такого майна.

За таких обставин ухвалу слідчого судді слід вважати такою, що відповідає вимогам ч.1 ст.173 КПК України і підстав для її скасування з мотивів вказаних в апеляційній скарзі апелянта, на думку колегії суддів, немає.

Керуючись ст. ст. 98, 170, 171, 172, 404, 422 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Поновити ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 12 червня 2020 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 12 червня 2020 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає, але в частині поновлення строку на апеляційне оскарження може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді