Ухвала

від 01.02.2021 по справі 635/498/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 635/498/20 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/818/1/21 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2020 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

- головуючого судді ОСОБА_2 ,

- суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

- секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляційними скаргами ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 12.06.2020,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області ОСОБА_9 , за матеріалами досудового розслідування №42019221430000495 від 18.12.2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України про арешт майна.

Накладено арешт на майно під час обшуку 10.06.2020 за місцем фактичного розташування та провадження своєї господарської діяльності КП «Благоустрій 2018» Циркунівської сільської ради у будівлі, яка розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, вул. Кооперативна, 3.

Як зазначено в ухвалі слідчого судді, 11.06.2020 до Харківського районногосуду Харківськоїобласті звернувся прокурор Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області ОСОБА_9 з клопотанням про арешт майна.

В обґрунтування клопотання зазначив, що у провадженні прокурора Харківської місцевої прокуратури №6 Харківської області ОСОБА_9 перебуває кримінальне провадження за №42019221430000495 від 18.12.2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Задовольняючи клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, слідчий суддя послався на те, що вказане майно має значення в якості речового доказу, по якому необхідно провести ряд судових експертиз та інші слідчі дії та з метою забезпечення кримінального провадження, шляхом його збереження.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати ухвалу слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 12.06.2020 та зобов`язати слідчого та/або прокурора у кримінальному провадженні №42019221430000495 від 18.12.2019 повернути їхнє майно.

Апеляційні скарги обґрунтовують тим, що ухвала слідчого судді не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам КПК України як і клопотання слідчого про арешт майна.

Крім того, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 просить поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на те, що вони намагалися скасувати арешт на майно шляхом подання клопотання про скасування арешту на майно.

Твердження апелянта, щодо поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження матеріалами судового провадження не спростовуються; причини пропуску процесуального строку, на які посилається у клопотанні заявник є поважними, а тому строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 12.06.2020.

Учасники розгляду належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи, однак з невідомих причин на апеляційний розгляд не з`явилися.

За таких обставин, в силу вимог ст. 405 КПК України неявка учасників не є перешкодою для апеляційного розгляду.

Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів судового провадження вбачається, що проводиться досудове слідство по кримінальному провадженні №42019221430000495 від 18.12.2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Також з клопотання слідчого про арешт майна вбачається, що вилучене майно має значення в якості речового доказу, по якому необхідно провести ряд судових експертиз та інші дії, та з метою кримінального провадження, шляхом його збереження.

Відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.

Згідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так,ч.2ст.170КПК Українипередбачає,що арештмайна допускаєтьсяз метоюзабезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно доч.2ст.173КПК Українипри вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому п.1ч.2ст.170цього Кодексу); 3)наявністьобґрунтованої підозриу вчиненніособою кримінальногоправопорушення абосуспільно небезпечногодіяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених п.п.3,4ч.2ст.170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому п.2ч.2ст.170цього Кодексу); 4)розміршкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому п.4ч.2ст.170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Задовольнивши клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку, що слідчий довів достатність підстав вважати, що вилучене майно є речовим доказом, має доказове значення для забезпечення кримінального провадження та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Як вбачається з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до вимог ст.ст. 214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.

З матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні та арештоване слідчим суддею відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Згідно зі ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

При розглядіклопотання проарешт майна,слідчим суддеюдотримані вимогич.ч.2,4ст.173КПК Українита ст.172КПК України,зміст ухвали слідчого судді в цілому відповідає вимогам ч. 5 ст. 173 КПК України.

Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до п.п. 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23.09.1982 у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Процесуальні документи мають бути викладені в чіткій, категоричній формі, не повинні допускати двоякого трактування, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях. І саме такий принцип при складанні протоколів слідчих дій та викладенні їх змісту має належним чином забезпечити виконання завдання кримінального провадження, закріпленого у ст. 2 КПК України.

Стосовно доводів апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що фактичні обставини кримінального провадження, питання наявності складу злочину, винності чи не винності в скоєнні кримінального правопорушення, а також вірності кваліфікації вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Судова колегія зазначає, що в даному випадку арешт на майно, яке вилучене (ноутбуки, жорсткий диск), накладено саме як на носії інформації в електронному вигляді.

Арешт накладено саме для проведення відповідних експертиз з метою вирішення питання щодо не причетності чи причетності до кримінального правопорушення.

Апеляційний суд враховує, що слідчий та прокурор не є експертами в даній галузі.

Крім того, відповідно до порядку, передбаченого ст.174КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чичастково ухвалоюслідчого суддіпід часдосудового розслідуваннячи судупід чассудового провадженняза клопотаннямпідозрюваного,обвинуваченого,їх захисникачи законногопредставника,іншого власникаабо володільцямайна,представника юридичноїособи,щодо якоїздійснюється провадження,якщо вонидоведуть,що вподальшому застосуванніцього заходувідпала потребаабо арештнакладено необґрунтовано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою та належним чином мотивованою і підстав для її скасування, за доводами апеляційних скарг не вбачає.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Поновити ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 12.06.2020.

Апеляційні скарги ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчогосудді Харківськогорайонного судуХарківської областівід 12.06.2020щодо накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №42019221430000495 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді