Постанова

від 09.10.2020 по справі 487/2521/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

09.10.20

22-ц/812/1432/20

Провадження № 22-ц/812/1432/20 Доповідач апеляційної інстанції -Тищук Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 жовтня 2020 року м. Миколаїв

справа № 487/2521/20-ц

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Тищук Н.О.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Богуславською О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

представника відповідача ОСОБА_1 -

адвоката Гребенюк Аліни Станіславівни

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва, постановлену 24 липня 2020 року суддею Сухаревич З.М. в приміщенні цього ж суду (дата складання повного тексту ухвали не зазначена), у цивільній справі за позовом

ОСОБА_2 до

ОСОБА_1

про стягнення вартості безпідставно набутого майна,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 липня 2020 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна за пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України. Закриваючи провадження, суд посилався на те, що фактично між сторонами виник спір про перехід права власності на частку у статутному капіталі приватного підприємства, який має розглядатись за правилами господарського судочинства.

13 липня 2020 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 про стягнення з позивача ОСОБА_3 25 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 липня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено. Суд посилався на те, що у разі закриття провадження у справі, відшкодування судових витрат можливе лише за наявності зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони чи необґрунтованих дій позивача. Також зазначено про недотримання відповідачем вимог щодо подачі попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які він очікував понести у зв`язку з розглядом справи.

Не погодившись з висновками суду, представник відповідача подала апеляційну скаргу на ухвалу, в якій вказувала на помилковість висновку суду про відсутність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з відсутністю зловживань правами з боку позивача чи виникнення спору внаслідок його неправильних чи необґрунтованих дій. Посилалась на неможливість застосування правил частини 9 статті 141 ЦПК України оскільки спір не розглянуто по суті, а закриття провадження у справі є наслідком саме необґрунтованих дій позивача. Наголошувала на вчасному поданні попереднього розрахунку судових витрат, та на обґрунтованості і детальному опису наданих адвокатським об`єднанням робіт. Також вказувала на відсутність клопотання позивача про зменшення суми судових витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на добросовісність дій позивача, спрямованих на захист його прав та інтересів, що унеможливлює стягнення з нього судових витрат, понесених відповідачем. Крім цього, вказував на штучне збільшення фактичного обсягу наданої правової допомоги, яка є неспівмірною зі складністю справи, та не відповідає Методиці обчислення розміру винагороди адвоката.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача просила апеляційну скаргу задовольнити, представник позивача - залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у травні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_1 з позовом про стягнення вартості безпідставно отриманого майна.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2020 року відкрито провадження у справі та на 6 липня 2020 року призначено підготовче засідання.

В травні 2020 року адвокат Гребенюк А.С. ознайомилась з матеріалами справи, а 15 червня 2020 року подала відзив на позовну заяву.

Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Звернення до суду з позовом є правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України.

Відповідно до статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

- подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

- подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

- подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

- необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

- укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 5 статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно роз`яснень пункту 38 постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" у разі закриття провадження, залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що провадження в справі було закрито внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно частини 9 статті 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З аналізу зазначених норм вбачається, що обов`язковою умовою є зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Разом з тим, відповідачем не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив заздалегідь необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

За такого, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатись необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Керуючись статями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гребенюк Аліни Станіславівни залишити без задоволення.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 24 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: І.В.Лівінський

Н.О.Шаманська

---------------------------------

Повну постанову складено 9 жовтня 2020 року