Постанова

від 09.10.2020 по справі 487/2521/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

09.10.20

22-ц/812/1495/20

Провадження № 22-ц/812/1495/20 Доповідач апеляційної інстанції-Тищук Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 жовтня 2020 року м. Миколаїв

справа № 487/2521/20

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Тищук Н.О.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Богуславською О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

представника позивача ОСОБА_1 -

адвоката Заливчого Ярослава Валерійовича

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва, постановлену 6 липня 2020 року суддею Сухаревич З.М. в приміщенні цього ж суду (дата складання повного тексту ухвали не зазначена), у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1 до

ОСОБА_2

про стягнення вартості безпідставно отриманого майна,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення вартості безпідставно отриманого майна.

Позивач зазначав, що 3 вересня 2019 року разом з відповідачем вони створили ПП КРАФТ.НІК зі статутним фондом 1 500 000 грн., з яких 735 000 грн. (49 %) належить ОСОБА_1 та 765 000 грн. (51 %) належить ОСОБА_2 15 жовтня 2019 року ОСОБА_2 прийнято одноосібне рішення про виключення ОСОБА_1 зі складу засновників підприємства. При цьому статутний капітал на розмір виключеного учасника зменшено не було, отже частка позивача перейшла у власність відповідача. Пізніше ОСОБА_2 вийшов зі складу учасників та продав належну позивачеві частку ОСОБА_3 .

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 безпідставно набув його частку у статутному фонді підприємства, ОСОБА_1 просив стягнути з нього 735 000 грн.

У поданому суду відзиві на позовну заяву представник відповідача просила закрити провадження у справі, посилаючись на підвідомчість спору господарському суду у зв`язку з наявністю корпоративних правовідносин.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 липня 2020 року провадження у справі закрито.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_4 просив ухвалу скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на помилковість висновку суду щодо підвідомчості спору господарському суду, оскільки на час пред`явлення позову ні позивач, ні відповідач не являються учасниками ПП КРАФТ.НІК , а результат вирішення спору не впливає на можливість здійснювати позивачем свої корпоративні права або склад учасників ПП КРАФТ.НІК .

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , діючи через свого представника, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на обгрунтованність висновків суду щодо підвідомчості спору господарському суду, оскільки для вирішення спору суд має оцінити корпоративні правовідносини, які виникли між сторонами та обставини створення сторонами статутного капіталу підприємства.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу, представник відповідача - залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Частиною першою статті 19 ЦПК України, передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Разом із цим стаття 20 ГПК України визначає коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, до якого віднесено справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 квітня 2019 року у справі № 619/1295/18 зазначено, що положення статті 20 ГПК України передбачають визначення юрисдикції господарських судів у справі як за суб`єктним, так і за предметним критерієм.

Отже, визначення юрисдикції цієї справи залежить від змісту права, на захист якого позивач подав позов і якщо учасник юридичної особи обгрунтовує позовні вимоги порушенням корпоративних прав такого учасника, то цей спір є спором про право управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарських судів не залежно від того, чи є іншим відповідачем у справі як сторона спірного договору фізична особа.

Правильне визначення юрисдикційності цього спору в межах доводів та вимог апеляційної скарги залежить від установлення наявності або відсутності спору, що виник з корпоративних відносин між сторонами в цій справі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 пред`явлено позов до ОСОБА_2 з приводу стягнення грошових коштів, віднесених до статутного фонду ПП КРАФТ.НІК

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У даній справі позивач обґрунтовує вимоги тим, що сторони були учасниками Приватного підприємства КРАФТ.НІК . Позивач вийшов зі складу учасників підприємства. 15 жовтня 2019 року відповідач прийняв одноосібне рішення, яким виключив позивача зі складу учасників підприємства. Статутний капітал на розмір частки виключеного учасника зменшено не було, договорів про відступлення частки підприємства не було. Оскільки відповідач, приймаючи рішення про виключення позивача з учасників підприємства, не зменшив статутний фонд підприємства на розмір частки учасника, що вибув і не виплатив вартість вказаної частки позивачу, він, на думку позивача, фактично привласнив належну позивачеві частку і у подальшому розпорядився нею на власний розсуд. Інтерес позивача полягає у отриманні вартості його частки у статутному капіталі.

Отже, оскаржуючи дії учасника підприємства, позивач фактично оскаржує наслідки виходу з учасників підприємства, перехід права власності на частку у статутному капіталі, а звідси - у цій справі наявний спір, що виник з правочинів щодо часток в юридичній особі, розгляд якого відноситься до юрисдикції господарських судів.

У висновках, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 911/1437/17 та від 11 червня 2019 року у справі № 917/1338/18, зазначено, що ключовим критерієм визначення підвідомчості є саме встановлення наявності корпоративних відносин та відповідно корпоративного спору, а не суб`єктний склад учасників справи. За наявності корпоративних відносин навіть коли позивач та відповідач не є учасниками товариства на день подання позову, тобто є колишніми учасниками, такі спори підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 вказує на те, що фізична особа, яка мала статус суб`єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратила його, до 15 грудня 2017 року не могла бути стороною у господарському процесі, якщо для цього не було визначених ГПК України підстав. З часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи спори за її участю, зокрема пов`язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася нею раніше, слід було розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було відкрите у господарському суді до настання таких обставин. У разі припинення провадження у господарській справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, спори за участю фізичної особи, яка припинила підприємницьку діяльність, мали розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Рішення №1 загальних зборів учасників товариства від 03.09.2018р. (а.с. 59) є достатньою та належною правовою підставою внесення коштів в статутний фонд. Отже, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав внаслідок внесення коштів в рахунок оплати частки в статутному фонді підприємства, в силу корпоративного характеру спірних правовідносин такий спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Зазначене кореспондується з Постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року по справі N 917/1345/17, провадження N 12-144гс18.

Колегія суддів критично ставиться до посилання представника апелянта на Постанову Верховного Суду від 31.01.2020р. по справі №161/17945/18, оскільки вона стосується іншого предмету спору та Постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2020р. по справі № 442/5130/17, оскільки оцінювались обставини іншої конкретної справи.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити щодо прохання представника відповідача у відзиві на апеляційну скаргу про покладення на позивача витрат, понесених з підготовкою та подачею даного відзиву. Колегія суддів вважає його передчасним і необґрунтованим, оскільки до суду не надано розрахунок суми, опис робіт та докази, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З огляду на вищезазначене, оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Заливчого Ярослава Валерійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 6 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: І.В.Лівінський

Н.О.Шаманська

---------------------------------

Повну постанову складено 9 жовтня 2020 року