Постанова

від 11.03.2021 по справі 487/2521/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 березня 2021 року

м. Київ

справа № 487/2521/20

провадження № 61-18509св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

представник відповідача - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Тищук Н. О., Лівінського І. В., Шаманської Н. О. ,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення вартості безпідставно отриманого майна .

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2020 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення вартості безпідставно отриманого майна.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 липня 2020 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення вартості безпідставно отриманого майна закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки фактично між сторонами виник спір про перехід права власності на частку у статутному капіталі приватного підприємства, який має розглядатись за правилами господарського судочинства.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 6 жовтня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 липня 2020 року залишено без змін.

12 жовтня 2020 року представник ОСОБА_3 - адвокат Гребенюк А. С. подав заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які складаються з 7 000,00 грн за складання відзиву на апеляційну скаргу (ознайомлення з апеляційною скаргою, розроблення стратегії захисту клієнта, вивчення судової практики, направлення копії відзиву на апеляційну скаргу стороні у справі та Миколаївському апеляційному суду - 8 годин, та складання заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу з направленням її стороні та суду - 3 години), та 9 000,00 грн (підготовка та участь у судовому засіданні 06 жовтня 2020 року - 4 години та витрати, пов`язані з відрядженням з м. Києва до м. Миколаєва, - 12 годин на дорогу).

Короткий зміст судового рішення

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 листопада 2020 року заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Гребенюк А. С. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 4 150,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що за встановлених судом обставин суд вважає достатніми, обґрунтованими і співмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт витрати на правничу допомогу у розмірі 4 150,00 грн.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 23 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви представника відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що у порушення вимог частини восьмої статті 141ЦПК України представником відповідача у відзиві на апеляційну скаргу не зазначено орієнтовного розміру витрат на правову допомогу, які він планує понести у зв`язку з захистом його інтересів представником у суді апеляційної інстанції. Крім того, у відзиві було відсутнє посилання на те, що докази на підтвердження розміру витрат на правову допомогу, які відповідач поніс або планує понести у зв`язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції, будуть надані суду у порядку, визначеному частиною восьмою статті 141 ЦПК України. Вказане свідчить про помилковість висновків суду апеляційної інстанції про часткове задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2021 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 липня 2020 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення вартості безпідставно отриманого майна закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки фактично між сторонами виник спір про перехід права власності на частку у статутному капіталі приватного підприємства, який має розглядатись за правилами господарського судочинства.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 6 жовтня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 липня 2020 року залишено без змін.

12 жовтня 2020 року представник ОСОБА_3 - адвокат Гребенюк А. С. подав заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які складаються з 7 000,00 грн за складання відзиву на апеляційну скаргу (ознайомлення з апеляційною скаргою, розроблення стратегії захисту клієнта, вивчення судової практики, направлення копії відзиву на апеляційну скаргу стороні у справі та Миколаївському апеляційному суду - 8 годин, та складання заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу з направленням її стороні та суду - 3 години), та 9 000,00 грн (підготовка та участь у судовому засіданні 06 жовтня 2020 року - 4 години та витрати, пов`язані з відрядженням з м. Києва до м. Миколаєва, - 12 годин на дорогу).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2 , 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування немає.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Судом установлено, що 12 жовтня 2020 року представник ОСОБА_3 - адвокат Гребенюк А. С. подав заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які складаються з 7 000,00 грн за складання відзиву на апеляційну скаргу (ознайомлення з апеляційною скаргою, розроблення стратегії захисту клієнта, вивчення судової практики, направлення копії відзиву на апеляційну скаргу стороні у справі та Миколаївському апеляційному суду - 8 годин, та складання заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу з направленням її стороні та суду - 3 години) та 9 000,00 грн (підготовка та участь у судовому засіданні 06 жовтня 2020 року - 4 години, та витрати, пов`язані з відрядженням з м. Києва до м. Миколаєва, - 12 годин на дорогу).

У відзиві на заяву представник позивача - ОСОБА_2 вказав, що вважає завищеним фактичний обсяг правової допомоги, наданої під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, та невідповідність розміру витрат Методиці обчислення розміру винагороди адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 465.

Так, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, на яку наявне посилання у касаційній скарзі.

З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги щодо стягнення з позивача витрат на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню у розмірі 4 150,00 грн.

Твердження заявника про недотримання представником відповідача вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України є безпідставними, оскільки у відзиві на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 липня 2020 року, зазначено, що у зв`язку з підготовкою і подачею цього відзиву та прийняттям участі у судових засіданнях відповідач понесе судові витрати на правничу допомогу, розмір якої за попереднім розрахунком складає 20 000,00 грн. Також вказано, що представник відповідача у порядку та строки, передбачені статтею 141 ЦПК України, надасть до суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, розрахунок суми, що підлягає сплаті у порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, згідно з умовами договору про надання правничої допомоги, та відповідні докази, які підтверджують здійснення відповідних витрат (а. с. 237-243, т. 1, пункт 55).

Вказане спростовує доводи касаційної скарги про неврахування судом правового висновку, висловленого у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, щодо застосування положень частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Таким чином, доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 листопада 2020 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович