Постанова

від 12.10.2020 по справі 569/1209/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 569 /1209/19

провадження № 61-16585св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області,

третя особа - Навчально-курсовий комбінат Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд , Товариство з обмеженою відповідальністю Спортивно-оздоровчий центр Шериф-СВ ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 березня 2019 року у складі судді Кучиної Н. Г. та постанову Рівненського апеляційного суду від 09 липня 2019 року у складі колегії суддів: Бондаренко Н. В., Ковальчук Н. М.,

Хилевича С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (далі - РВ ФДМУ по Рівненській області), Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивно-оздоровчий центр Шериф-СВ (далі - ТОВ Спортивно-оздоровчий центр Шериф-СВ ), третя особа - Навчально-курсовий комбінат Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд (далі - НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд ), про визнання будівлі набутою державою Україна в особі РВ ФДМУ по Рівненській області такою, що набута незаконно, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування рішень та записів про державну реєстрацію права власності.

На обгрунтування позовних вимог посилався на те, що спірним нерухомим майном, набутим РВ ФДМУ по Рівненській області без належних на те правових підстав, є нежитлове приміщення загальною площею 394,2 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1 , яке згідно з архівними відомостями побудоване до 1935 року.

До 1940 року вказана будівля, як приватне домоволодіння, належала на праві власності сім'ї ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Після переходу Західної України, у тому числі міста Ровного (після 1991 року - місто Рівне), під юрисдикцію СРСР, набуття державою права власності на спірну будівлю, з підстав здійсненої радянською владою націоналізації, та у подальшому, з підстав, передбачених Цивільними Кодексами Української РСР 1922 року та 1963 року документально не підтверджено, наявні лише архівні відомості, згідно з якими у період з 1944 року по 1986 рік зазначена будівля перебувала у віданні домоуправлінь виконкому Ровенської міської ради народних депутатів та перебувала в оренді різних організацій і підприємств, останнім з яких (у період з 1966 року по 1985 року) був трест Ровносільбуд .

У 1985 році - трест Ровносільбуд , а також ще три обласні трести, та об`єднання Облміжколгоспбуд були ліквідовані зі створенням у 1986 році замість них кооперативно-державного об`єднання Ровноагробуд . Засновником об`єднання Ровноагробуд від імені держави виступав Ровенський облвиконком, який передав до його статутного фонду майно ліквідованих об`єднань та трестів, унаслідок чого це майно стало майном об`єднання Ровноагробуд , яке у цьому ж 1986 році було передано на баланс ПМК-16, а у 1987 році - на баланс Навчально-курсовому комбінату Ровноагробуд (далі - НКК Ровноагробуд ) взамін переданої зазначеним комбінатом до ПМК-16 належної йому на праві власності будівлі по АДРЕСА_2 .

Діюче на той час законодавство не передбачало обов`язковість нотаріального посвідчення укладених між юридичними особами угод про відчуження об`єктів нерухомого майна, а також державної реєстрації набутого на підставі таких угод права власності. Сам по собі факт обміну будівлями між юридичними особами визнавався угодою міни. Умовою виникнення набутого на підставі таких угод права власності на об`єкт нерухомого майна слугував факт передачі об`єкта нерухомості у користування та володіння нового власника.

Єдиним державним реєстратором права власності на об`єкти нерухомого майна у місті Рівному у період з 01 січня 2004 року по 01 січня 2013 року було Комунальне підприємство Рівненське міське бюро технічної інвентаризації (далі - КП Рівненське МБТІ ), звернувшись до якого НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд , як правонаступник НКК об`єднання Ровноагробуд , отримав офіційну відмову у здійсненні реєстрації права власності у зв`язку з відсутністю достатніх документів, які б підтверджували, що власником будівлі є саме НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд , а не, власне, сама Рівненська обласна асоціація по сільському будівництву Рівнеагробуд .

У зв`язку з наведеним, 14 квітня 2006 року НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд та Рівненська обласна виробнича кооперативно-державна асоціація по сільському будівництву Рівнеагробуд уклали третейську угоду, якою передбачили передачу спору за позовом про визнання за НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд права власності на будинок АДРЕСА_1 на вирішенняТретейського суду при Рівненській торгово-промисловій палаті (далі - Третейський суд при Рівненській ТПП).

Рішенням Третейського суду при Рівненській ТПП від 27 травня 2006 року у справі № 1/27-2006, з урахуванням ухвали про виправлення описки

від 30 травня 2006 року, визнано за НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд право власності на об`єкт нерухомого майна - будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 394,2 кв. м.

Зазначене рішення третейського суду було оскаржено першим заступником прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Рівненській області до господарського суду шляхом звернення з позовом про визнання недійсним рішення Третейського суду при Рівненській ТПП

від 27 травня 2006 року, однак постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27 лютого 2007 року провадження у зазначеній справі було припинено.

На підставі рішення третейського суду, з урахуванням ухвали про виправлення описки, 23 квітня 2008 року КП Рівненське МБТІ прийнято рішення про реєстрацію за НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд права власності на будинок АДРЕСА_1 .

14 жовтня 2008 року між ним та НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд укладений договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Ткачук М. Ю., зареєстрований у реєстрі за № 2232, за умовами якого він купив з належного продавцю на праві приватної власності цілого нежитлового приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_1 , ідеальну частку - 48/100, а саме: приміщення першого поверху № № 1-18, загальною площею 189,4 кв. м.

Заочним рішення Рівненського міського суду Рівненської області

від 12 березня 2010 року у справі № 2-424/10 задоволено позов заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Рівненській області до нього, НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд , треті особі: КП Рівненське МБТІ , Рівненська обласна асоціація по сільському будівництву Рівнеагробуд , про визнання права власності на майно та витребування його з чужого незаконного володіння, скасування реєстрації права власності. Встановлено, що договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Ткачук М. Ю., зареєстрований у реєстрі за № 2232, укладений між ним та НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд є нікчемним. Визнано право власності на приміщення по АДРЕСА_1 за державою в особі РВ ФДМУ по Рівненській області та витребувано вказане майно у нього та НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд . Скасовано записи про реєстрацію права власності у Реєстрі права власності на нерухоме майно на спірне нежитлове приміщення за ним та за НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд .

Вважає, що заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області

від 12 березня 2010 року у справі № 2-424/10 не є правовою підставою набуття права власності держави на спірну будівлю з огляду на те, що саме по собі рішення суду не є правовою підставою набуття права власності, крім випадків, передбачених статтями 335, 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а висновки суду у зазначеному рішенні не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема судом не встановлено правових підстав набуття права власності держави на спірну будівлю до 1986 року; право власності НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд виникло у 1987 році відповідно до чинного на той час законодавства, не було предметом розгляду у справі № 2-424/10, а тому скасованим не є; під час розгляду справи № 2-424/10 не було застосовано позовну давність, яка до вимог про визнання права власності та про витребування майна з чужого незаконного володіння сплила 01 січня 2004 року, що свідчить про очевидну незаконність зазначеного судового рішення.

У подальшому, РВ ФДМУ по Рівненській області відчужило спірне нежитлове приміщення ТОВ Спортивно-оздоровчий центр Шериф-СВ згідно з:

- договором купівлі-продажу об'єкта державної власності групи А - нежитлових приміщень першого поверху будівлі літ. А-2 загальною площею 189,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченим 03 вересня 2014 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Олинець А. М., зареєстрованим у реєстрі № 1531;

- договором купівлі-продажу об'єкта державної власності групи А - нежитлових приміщень загальною площею 204,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченим

28 квітня 2015 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Олинець А. М., зареєстрованим у реєстрі № 111.

Посилаючись на те, що до початку 2018 року, він не був стороною у спорах НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд із РВ ФДМУ по Рівненській області щодо права власності на спірну будівлю, тоді як безпідставне набуття державою права власності на спірну будівлю та визнання нікчемним договору купівлі-продажу частини цієї будівлі, укладеного між ним та НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд , порушує його право власності на 48/100 часток спірної будівлі, позивач просив:

- визнати будівлю АДРЕСА_1 , набутою державою Україна в особі РВ ФДМУ по Рівненській області на підставі заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2010 року у справі № 2-424/10, та набутою ТОВ Спортивно-оздоровчий центр Шериф-СВ на підставі договорів купівлі-продажу першого та другого поверхів будівлі

від 03 вересня 2014 року та від 28 квітня 2015 року, посвідчених приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Олинець А. М., зареєстрованих у реєстрі № 1531 та № 111, такою, що набута незаконно, без достатніх правових підстав;

- витребувати будівлю АДРЕСА_1 із незаконного володіння ТОВ Спортивно-оздоровчий центр Шериф-СВ , зобов`язавши його передати цю будівлю у натурі ОСОБА_1 ;

- скасувати записи та рішення про державну реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 , зокрема:

1) рішення про державну реєстрацію права власності держави Україна в особі РВ ФДМУ по Рівненській області та запис від 10 червня 2011 року № 239-2543 у книзі № 16 про державну реєстрацію права власності держави на будинок (частка 1/1) площею 394,2 кв. м, реєстраційний номер майна 23051745, а також запис про право власності № 2915254, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно

17 жовтня 2013 року, на підставі заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2010 року у справі № 2-424/10;

2) рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ Спортивно-оздоровчий центр Шериф-СВ на 48/100 часток будинку АДРЕСА_1 площею 189,4 кв. м, державного реєстратора Рівненського міського управління юстиції Зелінського Р. В., індексний номер 16297865 від 07 жовтня 2014 року, та запис про право власності від 06 жовтня 2014 року № 7244333, вчинений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Олинець А. М. на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Олинець А. М., зареєстрованого у реєстрі № 1531;

3) рішення про державну реєстрацію права власності ТОВ Спортивно-оздоровчий центр Шериф-СВ на 52/100 часток будинку АДРЕСА_1 площею 204,8 кв. м, державного реєстратора Рівненського міського управління юстиції Гакало О. М., індексний номер 21514585 від 22травня 2015 року, та запис про право власності від 22травня 2015 року № 9765201, вчинений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Олинець А. М. на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Олинець А. М., зареєстрованого у реєстрі № 111.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 01 березня

2019 року за заявою ОСОБА_1 позов у частині вимог, пред 'явлених до ТОВ Спортивно-оздоровчий центр Шериф-СВ , залишено без розгляду, змінено процесуальний статус ТОВ Спортивно-оздоровчий центр Шериф-СВ з відповідача на третю особу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 березня

2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суд першої інстанції мотивовано тим, що заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2010 року у справі № 2-424/10 встановлено преюдиційні при вирішенні даної справи обставини, які спростовують доводи позивача про те, що держава в особі РВ ФДМУ по Рівненській області безпідставно набула право власності на спірне нежитлове приміщення. Зокрема, зазначеним судовим рішенням встановлено, що будівля АДРЕСА_1 була безоплатно передана з балансу ПМК-207, яке входило в структуру треста Ровносільбуд , яке відносилось до державної форми власності, на баланс підприємству кооперативної власності ПМК-16 Ровноагробуд , і зазначене майно не було викуплено (приватизовано) у встановленому законом порядку, то спірна будівля має статус державного майна. У вказаному судовому рішенні суд також надав правову оцінку рішенню Третейського суду при Рівненській ТПП від 27 травня 2006 року у справі № 1/27-2006, зазначивши, що приміщення по АДРЕСА_1 є державному власністю, вибуло з володіння власника, а саме держави в особі РВ ФДМУ по Рівненській області, у не передбачений чинним законодавством спосіб, а тому його слід витребувати з чужого незаконного володіння, а запис про реєстрацію у Реєстрі права власності на нерухоме майно скасувати, оскільки договір купівлі продажу частини приміщення від 14 жовтня 2008 року, укладений між НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд та ОСОБА_1 , порушує публічний порядок, а отже відповідно до положень статті 228 ЦК України, є нікчемним. Наведене свідчить про те, що право власності держави в особі РВ ФДМУ по Рівненській області на оспорюване нерухоме майно, на момент укладення договорів купівлі-продажу з ТОВ Спортивно-оздоровчий центр Шериф-СВ , було підтверджене належними та допустимими доказами.

Посилання позивача на те, що будівля АДРЕСА_1 набута державою незаконно, без достатніх правових підстав, зводяться фактично до незгоди з висновками, викладеними у заочному рішенні Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2010 року у справі № 2-424/10, та бажання переглянути вказане судове рішення, яке набрало законної сили. Позивач визначеному процесуальним законом порядку, скористався правом на його перегляд у апеляційному порядку, однак ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 28 жовтня 2010 року його апеляційну скаргу відхилено.

Крім того, рішенням Господарського суду Рівненської області від 06 червня

2012 року у справі № 5019/453/12 відмовлено у задоволенні позову НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд про визнання права власності на будівлю АДРЕСА_1 за набувальною давністю. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 25 травня 2015 року у справі № 918/246/15, відмовлено у задоволенні позову НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд про визнання права власності на будівлю АДРЕСА_1 . Рішенням Господарського суду Рівненської області від 21 грудня 2015 року у справі № 918/1163/15 відмовлено у задоволенні позову НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд до ТОВ Спортивно-оздоровчий центр Шериф-СВ , РВ ФДМУ по Рівненській області про визнання недійсними договорів купівлі-продажу об`єктів державної власності групи А нежитлових приміщень першого та другого поверхів будівлі літ. А-2 площею 189,4 кв. м та 204,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 09 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діяв у своїх інтересах та в інтересах НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд залишено без задоволення, рішення Рівненського міського суду Рівненської області

від 22 березня 2019 рокузалишено без змін.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, а тому дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого ОСОБА_1 позову, оскільки він не є власником майна, яке є предметом позову, з огляду на, що його права чи інтереси не порушені і не підлягають захисту у судовому порядку у обраний ним спосіб. Апеляційний суд також вказав, що заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2010 року у справі № 2-424/10 не породжує, а підтверджує наявне у держави право власності, яке було захищене у судовому порядку шляхом витребування майна з володіння НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд та ОСОБА_1 , тоді як позивач, не будучи власником майна, та пред`явивши даний позов має на меті у такий спосіб скасувати рішення суду, яке набрало законної сили, що нормами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не передбачено.

Узагальнені доводи касаційної скарги та позицій інших учасників справи

У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 , у якій він просив скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненськоїобласті від 22 березня 2019 року і постанову Рівненськогоапеляційного суду від 09 липня 2019 року, та ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій не урахували фактичні обставин справи, які свідчать, що: відсутні докази на підтвердження набуття права власності держави на спірну будівлю до 1986 року з підстав, передбачених діючим у 1939-1985 роках законодавством; безвідносно до факту наявності/відсутності підстав набуття права власності держави на будівлю АДРЕСА_1 до 1986 року, факт її передачі Ровенським облвиконкомом до статутного фонду об`єднання Ровноагробуд , та факт передачі її у 1987 році у володіння та користування НКК об`єднання Ровноагробуд , правонаступником якого є НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд , в обмін на належну йому будівлю по АДРЕСА_2 , свідчать про правовірність правової підстави набуття та виникнення права власності НКК об`єднання Ровноагробуд на спірне нежитлове приміщення, а також про припинення права власності держави, якщо б таке мало місце; НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд тривало, безперервно, відкрито, правомірно користувався та володів спірною будівлею, як об`єктом право власності, до 2015 року, поки вона не була вилучена із його володіння на підставі заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області

від 12 березня 2010 року у справі № 2-424/10. Зважаючи на наведене, спірні правовідносини пов`язані з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави (стаття 1212 ЦК України), однак суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували при вирішенні спору норми матеріального права, а також не урахували правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах: від 22 червня 2017 року у справі № 6-1047цс17;

від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15, від 03 червня 2015 року у справі № 6-100цс15, від 05 липня 2012 року у справі № 6-54цс12, від 18 листопада

2015 року у справі № 6-1858цс15, від 27 січня 2016 року у справі № 6-1912цс15, від 07 вересня 2016 року № 6-727цс16, від 12 жовтня 2016 року у справі

№ 6-504цс16, від 25 лютого 2015 року у справі № 6-14цс15, від 16 грудня

2015 року у справі № 6-2510цс15.

У відзиві на касаційну скаргу, що надійшов до Верховного Суду у січні 2020 року, ТОВ Спортивно-оздоровчий центр Шериф-СВ просило відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 , посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є обгрунтованими, ухвалені на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які буди досліджені судами у судових засіданнях і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість. Зазначило, що ТОВ Спортивно-оздоровчий центр Шериф-СВ виконало свої зобов`язання за договором купівлі-продажу 48/100 часток нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 від 03 вересня 2014 року, та за договором купівлі-продажу 52/100 часток нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 від 28 квітня 2015 року, а тому на законних підставах набуло право власності на вказане майно, і у передбаченому Законом порядку за результатами приватизації сплатило кошти до Державного бюджету України.

У січні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив РВ ФДМУ по Рівненській області, у якому воно просило відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 , посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи та дійшли обгрунтованого висновку про необгрунтованість вимог ОСОБА_1 про визнання будівлі АДРЕСА_1 набутою державою Україна в особі РВ ФДМУ по Рівненській області такою, що набута незаконно, скасування рішень та записів про державну реєстрацію права власності. Право власності на спірне майно у встановленому законом порядку закріплене за державою, що підтверджено заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2010 року у справі № 2-424/10, а оцінку доказам, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, надано судами у судових рішеннях у справах № 1715/12926/12; № 5019/453/12; № 918/246/15;

№ 918/1163/15; № 918/358/16. Крім того, позивач може захистити своє порушене, як він вважає, право шляхом звернення з реституційним позовом до НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд .

Пояснення, викладені у відповіді ОСОБА_1 на відзиви РВ ФДМУ по Рівненській області та ТОВ Спортивно-оздоровчий центр Шериф-СВ , Верховний Суд не ураховує при вирішенні касаційної скарги, оскільки відсутні докази на підтвердження направлення їх копії іншим учасникам справи.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з місцевого суду .

Справа надійшла до Верховного Суду у грудні 2019 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Третейського суду при Рівненській ТПП від 27 травня 2006 року у справі № 1/27-2006, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 30 травня 2006 року, визнано за НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд право власності об`єкт нерухомого майна, а саме - будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 394,2 кв. м.

Зазначене рішення третейського суду було оскаржено першим заступником прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Рівненській області до господарського суду шляхом звернення з позовом до НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд , третя особа - Рівненська обласна виробнича кооперативно-державна асоціація по сільському будівництву Рівнеагробуд , про визнання недійсним рішення Третейського суду при Рівненській ТПП від 27 травня 2006 року, який рішенням Господарського суду Рівненської області від 18 жовтня 2006 року задоволено, рішення Третейського суду при Рівненській ТПП від 27 травня 2006 року у справі № 1/27-2006скасовано.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27 лютого

2007 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 07 жовтня 2008 року, рішення Господарського суду Рівненської області від 18 жовтня 2006 року скасовано, а провадження у справі припинено, з посиланням на те, що ні перший заступник прокурора Рівненської області, ні РВ ФДМУ по Рівненській області не були сторонами у справі під час її третейського розгляду, а тому не наділені правом оскаржувати рішення третейського суду, а також на те, що згідно з положеннями статті 51 Закону України Про третейські суди такий спір не підлягає розгляду у господарських судах.

23 квітня 2008 року КП Рівненське МБТІ , на підставі вищевказаного рішення третейського суду, прийняло рішення про реєстрацію за НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд права власності на будинок АДРЕСА_1 .

14 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд укладений договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Ткачук М. Ю., зареєстрований у реєстрі за № 2232, за умовами якого позивач купив з належного продавцю на праві приватної власності цілого нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_1 , ідеальну частку - 48/100, до складу якої входять приміщення першого поверху загальною площею 189,4 кв. м.

Заочним рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненського області від 28 жовтня 2010 року, у справі № 2-424/10 задоволено позов заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Рівненській області до НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд , ОСОБА_1 , треті особі: КП Рівненське МБТІ , Рівненська обласна асоціація по сільському будівництву Рівнеагробуд , про визнання права власності на майно та витребування його з чужого незаконного володіння, скасування реєстрації права власності. Встановлено, що договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Ткачук М. Ю., зареєстрований у реєстрі за № 2232, укладений між ОСОБА_3 та НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд є нікчемним. Визнано право власності на приміщення по АДРЕСА_1 за державою в особі РВ ФДМУ по Рівненській області та витребувано вказане майно у НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд та ОСОБА_1 . Скасовано запис від 23 квітня 2008 року № 289-2543 у книзі № 16 про реєстрацію у Реєстрі права власності на нерухоме майно права власності на будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , за НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд . Скасовано запис від 29 січня 2009 року № 289-2543 у книзі № 16 про реєстрацію у Реєстрі права власності на нерухоме майно права власності на 48/100 будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 .

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 18 вересня

2013 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненського області від 14 листопада 2013 року, у задоволенні заяви НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд , суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2010 року відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 січня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану ним в своїх інтересах та в інтересах НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд , на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 18 вересня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненського області від 14 листопада 2013 року, повернуто заявникові.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 06 червня

2012 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2013 року, у справі № 5019/453/12 відмовлено у задоволенні позову НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд до Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд про визнання права власності на будівлю АДРЕСА_1 за набувальною давністю. Постановою Вищого господарського суду України

від 17 березня 2014 року касаційну скаргу НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд залишено без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2013 року залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 25 травня 2015 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2015 року, у справі № 918/246/15 відмовлено у задоволенні позову НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд до РВ ФДМУ по Рівненській області, ТОВ Спортивно-оздоровчий центр Шериф-СВ про визнання права власності на будівлю АДРЕСА_1 . Постановою Вищого господарського суду України від 09 грудня 2015 року касаційну скаргу НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 25 травня 2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2015 року залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 21 грудня 2015 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15 березня 2016 року,у справі № 918/1163/15 відмовлено у задоволенні позову НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд до ТОВ Спортивно-оздоровчий центр Шериф-СВ , РВ ФДМУ по Рівненській області про визнання недійсними договорів купівлі-продажу об`єктів державної власності групи А нежитлових приміщень першого та другого поверхів будівлі літ А-2 площею 189,4 кв. м та 204,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою Вищого господарського суду України від 09червня 2016 року касаційну скаргу НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд залишено без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15 березня

2016 року залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18 липня 2016 року, залишеного без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2016 року, у справі № 918/358/16 відмовлено у задоволенні позову НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд до РВ ФДМУ по Рівненській області, треті особи: Рівненська обласна асоціація по сільському будівництву Рівнеагробуд , ТОВ Спортивно-оздоровчий центр Шериф-СВ про визнання майна набутим безпідставно. Постановою Вищого господарського суду України від 09 грудня 2015 року касаційну скаргу НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 18 липня 2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19 вересня 2016 року, залишено без змін.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Позивач ОСОБА_1 обгрунтовував позовні вимоги про визнання будівлі АДРЕСА_1 , набутою державою Україна в особі РВ ФДМУ по Рівненській області такою, що набута незаконно, скасування рішень та записів про державну реєстрацію права власності держави Україна в особі РВ ФДМУ по Рівненській області посилаючись на те, що саме по собі заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня

2010 року, яким визнано право власності на приміщення по АДРЕСА_1 за державою в особі РВ ФДМУ по Рівненській області, не є правовою підставою набуття права власності держави на спірну будівлю, а тому держава в особі РВ ФДМУ по Рівненській області без достатньої правової підстави зберігає приміщення по АДРЕСА_1 , право власності на яке виникло у НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд у 1987 році на підставі чинного на той час законодавства.

Статтею 41 Конституції України та статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (стаття 319 ЦК України ).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набути правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

За змістом положень статей 387 , 395 , 396 ЦК України звернутися до суду з вимогою про захист права власності, або права володіння чи користування вправі власник цього майна, або особа, яка має право на володіння чи користування спірним майном.

Установивши, що НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд не є власником будівлі, що розташована по АДРЕСА_1 , не є орендарем даного приміщення та не має на спірне майно будь-якого речового права, а заочним рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2010 року встановлено нікчемність, укладеного між ОСОБА_1 та НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд , договору купівлі-продажу від 14 жовтня 2008 року, з доповненнями, внесеними 20 листопада 2009 року, 48/100 часток приміщення, що розташоване по АДРЕСА_1 , суди першої та апеляційної інстанції обгрунтовано виходили того, що наведене свідчить про недоведеність позивачем порушення його прав чи законних інтересів щодо спірного приміщення.

Посилання заявника на те, що заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2010 року у справі № 2-424/10 не є правовою підставою набуття права власності держави на спірну будівлю, оскільки саме по собі судове рішення за загальним правилом, крім випадків, передбачених статтями 335, 376 ЦК України, не є правовою підставою виникнення права власності на нерухоме майно, що відповідає правовим висновкам, викладеним Верховним Судом України у постановах від 27 січня 2016 року у справі № 6-1912цс15, від 07 вересня 2016 року № 6-727цс16 та від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-504цс16, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, оскільки, як правильно зазначив апеляційний суд, заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2010 року у справі № 2-424/10, лише підтверджено факт належності адміністративної будівлі, розташованої по АДРЕСА_1 на праві власності державі, яке оспорювалося НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд .

При вирішенні спору суди обгрунтовано урахували, що заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2010 року у справі № 2-424/10, встановлені преюдиційні при вирішенні зазначеної справи обставини неправомірного набуття НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд права приватної власності на спірне приміщення на підставі рішення Третейського суду при Рівненській ТПП

від 27 травня 2006 року у справі № 1/27-2006, поза процедурою приватизації державного майна. Зазначені обставини, відповідно до положень частини четвертої статті 82 ЦПК України, доказуванню не підлягають, і не можуть бути спростовані у загальному порядку ОСОБА_1 , який приймав участь у справі, у якій такі обставини встановлені.

Зважаючи на те, що за наслідкам вирішення справи № 2-424/10 за позовом заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Рівненській області до НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд , ОСОБА_1 , треті особі: КП Рівненське МБТІ , Рівненська обласна асоціація по сільському будівництву Рівнеагробуд , про визнання права власності на майно та витребування його з чужого незаконного володіння, скасування реєстрації права власності, спірне приміщення було повернуто його законному власнику - державі в особі РВ ФДМУ по Рівненській області шляхом витребування його з незаконного володіння НКК Рівненської обласної асоціації по сільському будівництву Рівнеагробуд та ОСОБА_1 , наведене спростовує твердження заявника про необгрунтоване незастосування судами попередній інстанцій до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України.

Доводи касаційної скарги про застосування судами попередніх інстанцій норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України

від 22 червня 2017 року у справі № 6-1047цс17; від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15, від 03 червня 2015 року у справі № 6-100цс15, від 05 липня

2012 року у справі № 6-54цс12, від 18 листопада 2015 року у справі

№ 6-1858цс15, від 27 січня 2016 року у справі № 6-1912цс15, від 07 вересня

2016 року № 6-727цс16, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-504цс16,

від 25 лютого 2015 року у справі № 6-14цс15, від 16 грудня 2015 року у справі

№ 6-2510цс15є необгрунтованими, оскільки зазначені висновки зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстав вважати правовідносини у цих справах подібними.

Інші доводи касаційної скарги є ідентичними аргументам, що були викладені заявником у позовній заяві та апеляційній скарзі і є такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, що були предметом дослідження та оцінки судами, які їх обгрунтовано спростували.Верховний Суд, діючи у межах повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України, не вправі встановлювати нові обставини справи та здійснювати переоцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 .

Керуючис статтями 400, 401, 415, 416ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 березня

2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 09 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак