Постанова

від 08.10.2020 по справі 138/3119/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 138/3119/17

Провадження № 22-ц/801/1480/2020

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Цибульський О. Є.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 рокуСправа № 138/3119/17м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Берегового О.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Ковальчука О.В., Шемети Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Куленко О.В.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: СТОВ Прогрес ,

розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СТОВ Прогрес про визнання недійсними правочинів за апеляційною скаргою СТОВ Прогрес на заочне рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16 грудня 2019 року, ухваленого в залі судових засідань місцевого суду під головуванням судді Цибульського О.Є., дата складення повного тексту рішення невідома,

встановив:

В грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до СТОВ Прогрес про визнання недійсними правочинів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником земельних ділянок з кадастровим номером 0522686800:02:000:0082, площею 1,94 га та кадастровим номером 0522686800:02:000:0111, площею 1,9429 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області. 22 листопада 2017 року позивач отримала адміністративний позов з додатками, поданий СТОВ ПРОГРЕС до державного реєстратора Кушнір В.В., третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору є позивач та ОСОБА_2 , про визнання протиправним рішень та скасування рішень державного реєстратора №32633182 та №32631726 від 30 листопада 2016 року про реєстрацію договорів оренди землі № б/н від 25 листопада 2016 року та № б/н від 25 листопада 2016 року, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Даний адміністративний позов мотивований тим, що на момент укладення вищезазначених договорів оренди земельних ділянок існували правочини щодо оренди належних позивачу земельних ділянок, укладені зі СТОВ Прогрес , які є чинними. Про існування даних правочинів позивач дізналася з додатків до адміністративного позову, волі на їх укладення не мала, за неї без належних на те повноважень вони підписані сторонньою особою.

Враховуючи вище викладене позивач просила визнати недійсним договір оренди землі б/н від 12 січня 2010 року, сторонами якого зазначені ОСОБА_1 та СТОВ Прогрес щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0522686800:02:000:0111, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,9429 га, яка знаходиться на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області. Визнати недійсною угоду про внесення змін в договір оренди землі б/н та дати, сторонами якого зазначено ОСОБА_1 та СТОВ Прогрес . Визнати недійсним договір оренди землі б/н від 12 січня 2010 року, сторонами якого зазначені ОСОБА_1 та СТОВ Прогрес щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0522686800:02:000:0082, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,94 га, яка знаходиться на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області. Визнати недійсною угоду про внесення змін в договір оренди землі б/н від 12 січня 2010 року, що датована 01 жовтня 2012 року, сторонами якої зазначено ОСОБА_1 та СТОВ Прогрес . Стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Заочним рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі б/н від 12 січня 2010 року сторонами якого зазначені ОСОБА_1 та СТОВ Прогрес щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0522686800:02:000:0111, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,9429 га, яка знаходиться на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 травня 2011 року за 3052260004000140.

Визнано недійсною угоду про внесення змін в договір оренди землі без номера та дати, сторонами якого зазначено ОСОБА_1 та СТОВ Прогрес , що зареєстрована у відділі Держкомзему Могилів-Подільського району Вінницької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №0522600040004970 від 14 грудня 2012 року.

Визнано недійсним договір оренди землі б/н від 12 січня 2010 року сторонами якого зазначені ОСОБА_1 та СТОВ Прогрес щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0522686800:02:000:0082, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 1,94, яка знаходиться на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 травня 2011 року за №052260004000237.

Визнано недійсною угоду про внесення змін в договір оренди землі без номера від 12 січня 2010 року, що датована 01 жовтня 2012 року, сторонами якого зазначено ОСОБА_1 та СТОВ Прогрес , що зареєстрована у відділі Держкомзему Могилів-Подільського району Вінницької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №052260004004967 від 14 грудня 2012 року.

Стягнуто з СТОВ Прогрес , (адреса вул. Наддністрянська, 2, с. Суботівка Могилів-Подільського району Вінницької області, код ЕДРПОУ 03731721) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , понесені нею судові витрати в розмірі 7361 (сім тисяч триста шістдесят одна) гривня, з яких: витрати пов`язані з проведенням експертизи в розмірі 6721,00 грн., та судовий збір за подання позову до суду в розмірі 640 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду СТОВ Прогрес подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи просило оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд попередньої інстанції неправомірно посилався на висновок судової експертизи, оскільки він є неналежним доказом, так як складений експертом ТОВ Експертно-юридична фірма Соломон Панчошнік І.З., свідоцтво експерта, якої було анульовано рішенням ЕКК КНДІСЕ №2 від 02 лютого 2018 року.

Поряд з цим, у суді апеляційної інстанції представником відповідача зазначено, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки оспорювані договори позивачем не підписувалися, а тому він не є укладеним, а відтак суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позовних вимог щодо визнання договору оренди землі недійсним.

18 серпня 2020 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Піпко А.М. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив аргументи відповідача викладені в апеляційній скарзі вказавши, що висновок експерта ТОВ Експертно-юридична фірма Соломон Панчошнік І.З. №080/18 від 10 вересня 2019 року є належним доказом у справі, оскільки анулювання свідоцтва останньої через звільнення з КНДІСЕ не впливає на рішення ЕКК КНДІСЕ від 08 серпня 2011 року про підтвердження кваліфікації експерта щодо проведення експертиз за спеціальністю, яке дійсне до 27 вересня 2022 року. Разом з тим, зазначає, що відповідач по справі в суді першої інстанції не заявляв про проведення повторної експертизи та не включив заперечення на ухвалу суду про призначення судової почеркознавчої експертизи в поданій апеляційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення викладені у відзиві на апеляційну скаргу, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1,4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

Судом достовірно встановлено, що СТОВ Прогрес був поданий позов до державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Могилів-подільської міської ради Вінницької області Кушнір (Лістафорової) В.В., третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішень державного реєстратора (а.с.8-12 т.1), в якому просив скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки відповідно договору оренди землі б/н від 25 листопада 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо оренди земельної ділянки товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 0522686800:02:00060111, площею 1,9429 га, та номер 0522686800:01:000:0082, площею 1,94 га, що розташовані на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.

Про існування даних правочинів позивач дізналася з додатків до адміністративного позову, який отримала 22 листопада 2017 року.

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 12 січня 2010 року між СТОВ Прогрес та ОСОБА_1 було укладено зазначений договір земельної ділянки строком на 10 років (а.с.14 т.1). Згідно акту прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 12 січня 2010 року, відповідач прийняв в користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,9429 га. (а.с.15 т.1).

З тексту угоди про внесення змін в договір оренди землі без номеру і без дати вбачається, що її укладено в 2012 році, цим же роком датований акт визначення меж земельної ділянки на місцевості. 01 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 та СТОВ Прогрес укладено договір оренди землі б/н як додаток №1 до зазначеної угоди. Вказана угода та договір оренди підписані ОСОБА_1 , на акті визначення меж підпис орендодавця відсутній (а.с.21-24 т.1).

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серія ВН б/н ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 1,94 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області (а.с. 29 т. 1)

Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 12 січня 2010 року між СТОВ Прогрес та ОСОБА_1 було укладено зазначений договір земельної ділянки строком на 10 років (а.с. 26 т. 1).

З тексту угоди про внесення змін в договір оренди землі без номеру від 12 січня 2010 року вбачається, що її укладено 01 жовтня 2012 року, цим же роком датований акт визначення меж земельної ділянки на місцевості. 01 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 та СТОВ Прогрес укладено договір оренди землі б/н як додаток №1 до зазначеної угоди. Вказана угода та договір оренди підписані ОСОБА_1 , на акті визначення меж підпис орендодавця відсутній. (а.с.33-36 т.1).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказувала на те, що вказані договори про оренду землі з відповідачем вона не підписувала і згоди на його укладення не надавала. Тому нею було заявлено клопотання про призначення відповідної судової почеркознавчої експертизи.

Згідно з висновком експерта № 080/18 від 10 вересня 2019 року вбачається, що:

1. Підписи від імені ОСОБА_1 , що містяться у графі Орендодавець у примірнику Договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ Прогрес , в особі виконавчого директора Страмінського Сергія Михайловича (кадастровий номер 0522686800:02:000:0111) від 12 січня 2010 року у Реєстраційній справі (державна реєстрація договору оренди земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області) за 2010 рік (суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 ) та у графі: Орендодавець у примірнику Договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ Прогрес , в особі виконавчого директора Страмінського Сергія Михайловича (кадастровий номер 0522686800:02:000:0082 ) від 12 січня 2010 року у Реєстраційній справі (державна реєстрація договору оренди земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області) за 2010 рік (суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 ), виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

2. Підписи від імені ОСОБА_1 , що містяться у графах Орендодавець , нижче реквізитів орендодавця у примірнику Договору оренди землі (Додаток №1 до Угоди від 01 жовтня 2012 року про внесення змін в договір оренди землі без номеру від 12 січня 2010 року). Укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ ПРОГРЕС в особі директора Віязловського Валерія Васильовича від 01 жовтня 2012 року, датованому 01 жовтня 2012 роком у Реєстраційній справі (державна реєстрація договору оренди земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області) за 2012 рік (ПП Гео-Світ ); Орендодавець у примірнику Угоди про внесення змін в Договір оренди землі без вказання № від 12 січня 2010 року, укладеній між ОСОБА_1 та СТОВ ПРОГРЕС від 01 жовтня 2012 року у Реєстраційній справі (державна реєстрація договору оренди земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області) за 2012 рік (ПП Гео-Світ ) виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

3. Питання про те, чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься у графі Орендодавець в Угоді про внесення змін в договір оренди землі без номера та дати, сторонами якого зазначено ОСОБА_1 та СТОВ ПРОГРЕС , що зареєстрована у відділі Держкомзему у Могилів-Подільському районі Вінницької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №052260004000497 від 14.12.2012 року, ОСОБА_1 чи іншою особою не вирішувалось з причин не виявлення в Реєстраційних справах досліджуваних документів (а.с.102-111 т.1).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач оспорені договори не підписувала, що підтверджено висновком судово-почеркознавчої експертизи, це свідчить про відсутність її волевиявлення на укладення даних правочинів, а тому є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Проте, погодитись із зазначеним висновком суду неможна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах вказав наступне.

За положеннями статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно частини першої статті 15 , частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України , а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України , так і у статтях 229-233 ЦК України , йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України ).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6 , 11 , 17 , 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України , висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) також зазначено, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом з цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

В даній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що слід відмовити в задоволенні позову не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, а з підстав неналежно обраного способу захисту, яким, на думку суддів є усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном. Оскільки така вимога останнім не пред`являлася у позові належить відмовити.

Разом із цим Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Отже, встановивши, що оспорюваний договір позивачем не підписувався, тобто він не є укладеним, суду належало відмовити в задоволенні позовних вимог щодо визнання його недійсним.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. Отже, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічний висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97).

Отже, власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

У відповідності до ст. 263 ч. 4 ЦПК України при ухвалені судового рішення, суд має врахувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16 грудня 2019 року, в порядку ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню, як таке, що ухвалено при неправильному застосуванні норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з прийняттям по справі нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог, з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу СТОВ Прогрес - задовольнити.

Заочне рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до СТОВ Прогрес про визнання недійсними правочинів відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.Ю. Береговий

Судді: О.В. Ковальчук

Т.М. Шемета