Рішення

від 07.10.2020 по справі 922/1717/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1717/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, б. 7; код ЄДРПОУ: 04059243) до Фізичної особи-підприємця Крамаренка Володимира Михайловича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Харківського обласного фонду соціально-трудової реабілітації інвалідів Інватруд (61019, м. Харків, вул.Тімірязєва,32, код ЄДРПОУ: 24281452) про стягнення безпідставно збережених коштів за участю представників:

позивача - Міхно Л.О., довіреність №08-21/4481/2-19 від 27.12.19;

відповідача - не з`явився;

3-ї особи - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2020 року Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Крамаренка Володимира Михайловича, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Крамаренка Володимира Михайловича безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки площею 0,3196 га по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 6310136300:13:050:0006 з 01.05.2017 по 31.12.2019 у сумі 1 272 493,69 грн.

В обґрунтування позивач посилається на несплату відповідачем у період з 01.05.2017 по 31.12.2019 за користування земельною ділянкою площею 0,3196 га по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 6310136300:13:050:0006 плати за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого останній зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника відповідної земельної ділянки, грошові кошти у розмірі орендної плати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 червня 2020 року прийнято позовну заяву (вх.№1717/20 від 01.06.2020) до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1717/20 за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 08 липня 2020 року. Відповідачу, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов з урахуванням п.4 Прикінцевих положень ГПК України. Суд роз`яснює відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Позивачу, згідно статті 166 ГПК України, встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання. Встановлено відповідачу строк 5 днів на подання заперечень на відповідь позивача на відзив, оформлених відповідно до ст. 167 ГПК України. Звернуто увагу учасників справи, що подання доказів у справі здійснюється учасниками справи на стадії підготовчого провадження. Запропоновано учасникам справи забезпечити участь у судовому засіданні компетентного представника з документами, що посвідчують його особу та повноваження. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 08.07.2020 відкладено підготовче засідання на 29.07.2020.

29.07.2020 через канцелярію господарського суду Харківської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№17325 від 29.07.2020), в якому зазначив, що у період з 19.06.2014 по теперішній час за адресою: АДРЕСА_2, відповідачем використовувалася лише земельна ділянка площею 0,0591 га, на якій розташовані нежитлові будівлі, що належать останньому на праві власності.

Разом з відзивом на позовну заяву представником відповідача було надано нотаріально засвідчені заяви свідків.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 липня 2020 року клопотання представника відповідача про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Харківського обласного фонду соціально-трудової реабілітації інвалідів Інватруд задоволено. Залучено до участі у справі №922/1717/20 Харківський обласний фонд соціально-трудової реабілітації інвалідів Інватруд в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача. Зобов`язано позивача - Харківську міську раду направити на адресу залученої третьої особи копії позовної заяви разом з додатками. Докази направлення надати до суду. Третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Харківському обласному фонду соціально-трудової реабілітації інвалідів Інватруд встановлено строк 7 днів з дня вручення цієї ухвали для подання своїх пояснень щодо позову відповідно до статті 168 Господарського процесуального кодексу України. Продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 19 серпня 2020 року.

06.08.2020 через канцелярію господарського суду Харківської області представник позивача надав письмові пояснення (вх.№18039 від 06.08.2020) разом із оригіналами доказів поштового направлення на адресу 3-ї особи копії позовної заяви з додатками.

12.08.2020 через канцелярію господарського суду Харківської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№18560 від 12.08.2020), де зазначив що обставини правомірного володіння і використання відповідачем належних йому нежитлових об`єктів нерухомості розташовані по АДРЕСА_2 само по собі свідчить про фактичне використання відповідачем спірної земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 19.08.2020 відкладено підготовче засідання на 02.09.2020.

02.09.2020 через канцелярію господарського суду Харківської області від 3-ї особи надійшов відзив (вх.№20138 від 02.09.2020), в якому зазначила, що з вересня 2016 року по теперішній час Харківський обласний фонд соціально-трудової реабілітації інвалідів Інватруд використовує земельну ділянку площею 0,1737 га по АДРЕСА_2 для паркування волонтерського автотранспорту, розвантаження та зберігання гуманітарного вантажу, а також заготівлі дров для інвалідів фонду, в межах ділянки із кадастровим номером 6310136300:13:050:0006. До теперішнього часу оформлення договору оренди зазначеної земельної ділянки не здійснено через брак коштів.

В підготовчому судовому засіданні 02.09.2020 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 23.09.2020.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 23.09.2020 відкладено судове засідання на 30.09.2020.

29.09.2020 секретар судового засідання телефонограмою повідомив учасників справи про те, що судове засідання призначене на 30 вересня 2020 року не відбудеться у зв`язку з перебуванням судді Пономаренко Т.О. на лікарняному.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 05.10.2020 повідомлено учасникам справи про те, що судове засідання по справі відбудеться 07 жовтня 2020 року.

Додатково секретар судового засідання телефонограмами від 05.10.2020 повідомив учасників справи про те, що наступне судове засідання відбудеться 07 жовтня 2020 року.

Присутній в судовому засіданні 07.10.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав та позов просив задовольнити. Наголосив на тому, що спірна земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно, яке належить відповідачеві на праві власності, на сьогоднішній день сформована як об`єкт цивільних прав. При цьому, Рішенням Харківської міської ради від 18.12.2019 №1903/19 надано відповідачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0,3196 га для зміни цільового призначення.

Представник відповідача в судове засідання 07.10.2020 не з`явився, проте через канцелярію господарського суду Харківської області надав клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№22992 від 05.10.2020) у зв`язку з із захворюванням на коронавірусну хворобу COVID-19.

Третя особа в судове засідання 07.10.2020 не з`явилася, явку свого представника не забезпечила. Про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Так суд зазначає, що поштова кореспонденція направлялася на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Харківського обласного фонду соціально-трудової реабілітації інвалідів Інватруд : 61019, м. Харків, вул.Тімірязєва,32, яка зазначена в ЄДРПОУ як місцезнаходження Харківського обласного фонду соціально-трудової реабілітації інвалідів Інватруд . Поте, як вбачається з роздруківки з офіційного сайту Укрпошти, остання кореспонденція направлена на адресу третьої особи не вручена під час доставки. При цьому, секретарем судового засідання 05.10.2020 при оформленні телефонограми на номер телефону зазначений 3-ю особою у відзиві (вх.№20138 від 02.09.2020) встановлено, що абонент за вказаним номером не відповідає.

Вирішуючи клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи (вх.№22992 від 05.10.2020), суд відмовляє у його задоволенні з наступних підстав.

В своєму клопотанні представник відповідача посилається на неможливість брати особисту участь у судовому засіданні у зв`язку із захворюванням на коронавірусну хворобу COVID-19.

Статтею 194 ГПК України визначено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Як зазначалося вище, представником відповідача під час підготовчого провадження надано до суду відзив на позовну заяву (вх.№17325 від 29.07.2020), також за клопотанням представника відповідача ухвалою господарського суду Харківської області від 29.07.2020 було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Харківський обласний фонд соціально-трудової реабілітації інвалідів "Інватруд". Разом з тим в підготовчому засіданні 02.09.2020 представником відповідача було заявлено, що надано всі докази, на які він посилається у відзиві, а також повідомлено суд про всі обставини справи, які йому відомі, після чого суд на підставі ст.185 ГПК України постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив розгляд справи по суті.

Частиною 2 статті 195 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Крім того, 02 квітня 2020 року набули чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України, якими зокрема розділ X "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (Covid-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню короновірусної хвороби (Covid-19)".

Крім того, на виконання Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та відповідно до пункту 10 частини 1 статті 152, частини 5 статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус судів" Державна судова адміністрація України наказом від 08.04.2020 №169 затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду.

Отже, представника відповідача не позбавлено права приймати участь в судових засіданнях у режимі відеоконференцзв`язку поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

При цьому, судове засідання у справі №922/1717/20 неодноразово відкладалось, в тому числі у зв`язку з неявкою відповідача, неявка представника якого у судове засідання була визнана поважною, тоді як відповідно до п.2 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки зумовлює можливість розгляду справи судом за відсутності такого учасника справи.

Обізнаність представника відповідача про судовий розгляд, факт неодноразового подання ним клопотань про відкладення розгляду справи у зв`язку із захворюванням на коронавірусну хворобу COVID-19 вказує на наявність можливості письмово висловити свою позицію відносно предмету спору, невикористання якої є суб`єктивним правом відповідача, яке не може перешкоджати встановленню правової визначеності відносно розглядуваного питання.

Суд ставить під сумнів надані представником відповідача результати тесту ПЦР, оскільки останні не засвідчені ані печаткою установи, яка видала дані результати, ані підписом відповідальної особи. При цьому доказів перебування на лікарняному представником відповідача також не надано.

При цьому, відповідач не позбавлений права змінити представника з метою захисту свого права.

Посилання представника відповідача на неможливість відповідача укласти договір про надання правової допомоги з іншим адвокатом також не підтверджуються жодними доказами.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд розцінює доводи представника відповідача як суб`єктивні причини, а не об`єктивні перешкоди, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

При цьому, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано під час розгляду справи, обумовлені чинним Господарським процесуальним кодексом України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до ст.219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 07.10.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови представників сторін у судових дебатах, суд встановив наступне.

Рішенням Харківської міської ради від 24.06.2015 №1913/15 надано земельні ділянки для експлуатації та обслуговування будівель і споруд юридичним та фізичним особам, зазначеним у додатках 1 та 4 до цього рішення (а.с.38 т.1).

Так, пунктом 11 додатку 4 рішення Харківської міської ради від 24.06.2015 №1913/15 надано фізичній особі-підприємцю Крамаренку Володимиру Михайловичу в оренду земельну ділянку площею 0,3196 га з кадастровим номером 6310136300:13:050:0006 за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що належать територіальній громаді міста Харкова, для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. А-1 (виробничі приміщення) (код КВЦПЗ 11.02) по АДРЕСА_2 строком до 01.07.2020 (а.с.38 т.1).

Рішенням Харківської міської ради від 16.10.2019 №1760/19 вищезазначений пункт скасовано (а.с.39 т.1).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24.02.2020 №201604793 право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:13:050:0006 площею 0,3196 га по АДРЕСА_2 не зареєстроване (а.с.30 т.1).

Відповідно до деталізованої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24.02.2020 № 201590008 право власності на:

- нежитлові приміщення 1-го поверху № 4, 5; антресолі № 6 в літ. А-1 загальною площею 190,2 кв.м. змінено на нежитлові приміщення 1-го поверху № 5-13; антресолі № 14-16 в літ. А-1 загальною площею 185,4 кв.м. по АДРЕСА_2 з 19.06.2014 зареєстроване на праві приватної власності за ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу від 19.06.2014 № 889;

- нежитлові приміщення 1-го поверху №1-3 в літ. А-1 загальною площею 360,0 кв.м. по АДРЕСА_2 з 19.06.2014 зареєстроване на праві приватної власності за ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу від 19.06.2014 №887.

Вищезазначене також підтверджується відповідними договорами купівлі-продажу, актами приймання-передачі та витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно наявними в матеріалах справи (а.с.97-110 т.1).

Згідно цієї ж інформації право власності на нежитлову будівлю літ. А-1 ; склад літ. Б ; замощення І загальною площею 545,4 кв.м. по АДРЕСА_2 з 11.11.2019 зареєстроване на праві приватної власності за ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на підставі заяви від 24.10.2019 №4195, виданої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області; технічного паспорту від 29.10.2019 № б/н, виданого ТОВ НТБ КШВ ; висновку щодо технічної можливості об`єднання об`єкта нерухомого майна від 29.10.2019 № 289, виданого ТОВ НТБ КИЇВ (а.с.31-37 т.1).

Рішенням Харківської міської ради від 18.12.2019 № 1903/19 надано Фізичній особі-підприємцю Крамаренку Володимиру Михайловичу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0,3196 га з кадастровим номером 6310136300:13:050:0006 для зміни цільового призначення з іншої комерційної діяльності на для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. А-1 та складу літ. Б по АДРЕСА_2 (а.с.40 т.1).

Як стверджує позивач, між Харківською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Крамаренком Володимиром Михайловичем договір оренди земельної ділянки не укладено.

Крім того, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 №НВ-0004418032020 земельна ділянка площею 0,3196 га по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 6310136300:13:050:0006 знаходиться у комунальній власності. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для реконструкції нежитлової будівлі літ А-1 під складські приміщення (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) код КВЦПЗ - 1.11.6. Державна реєстрація вказаної земельної ділянки здійснена 27.07.2010 (а.с.41-43 т.1).

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 6310136300:13:050:0006, та з урахуванням ст.ст.12,80,83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,3196 га по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 6310136300:13:050:0006 перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, що також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 № НВ-0004418032020.

Позивач стверджує, що відповідач у період з 01.05.2017 по 31.12.2019 не сплачував за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 6310136300:13:050:0006 плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно, а саме грошові кошти у розмірі орендної плати.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

В свою чергу відповідач стверджує, що використовує лише частину спірної земельної ділянки площею 0,0591 га та щорічно сплачує суму земельного податку за відповідну займану ділянку.

Разом з тим, в матеріалах справи містяться заяви свідків, в тому числі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.138-141 т.1), оформлені на підставі статті 88 ГПК України та засвідчені приватним нотаріусом Єрощенковою Г. Ю.

Відповідно до частини 3 статті 87 ГПК України, сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

Так, ОСОБА_1 в заяві свідка зазначив, що останні придбав 19.06.2014 на підставі договорів купівлі-продажу у власність нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 2, 3, 4, 5, антресолі №6 в літ. "А-1", загальною площею 550,2 кв. м. розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до п.12 зазначених договорів продавець зобов`язався не пізніше 19.07.2014 припинити дію договору оренди відповідної земельної ділянки, а відповідач зобов`язався оформити у встановленому порядку та строки договір про користування (оренду) даної земельної ділянки. У червні 2016 року відповідачем замовлено топографо-геодезичну зйомку відповідної ділянки, згідно якої площа земельної ділянки під будівлею відповідача склала 0,0547 га.

Також, ОСОБА_1 як свідок зазначив, що у вищезазначених приміщеннях належних останньому на праві власності, ним у період з 19.06.2014 по 28.07.2020 здійснювалася виробнича діяльність.

Також, в даною заявою відповідач підтверджує факт використання земельної ділянки площею 0,0547 га розміщеної за адресою: АДРЕСА_2 , на підтвердження чого зазначає, що перебуває на обліку як платник земельного податку у ГУ ДФС у Харківській області та щорічно сплачує земельний податок за земельну ділянку площею 0,0547 га. При цьому зазначає, що ним земельна ділянка площею 0,3196 га по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 6310136300:13:050:0006 за період з 19.06.2014 по 28.07.2020 не використовувалась, у тому числі для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Свідок ОСОБА_2 в своїй заяві свідка зазначила, що остання працювала бухгалтером у відповідача в період з 2013 року по травень 2019 року. Підтверджує те, що площа земельної ділянки під будівлею літ. "А-1" за адресою: АДРЕСА_2 , становить 0,0547 га та те, що за відповідну земельну ділянку відповідачем сплачувався земельний податок. При цьому, земельна ділянка площею 0,3196 га по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 6310136300:13:050:0006 відповідачем за період з червня 2014 по травень 2019 року не використовувалась, у тому числі для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Свідок ОСОБА_3 працює директором Харківського обласного фонду соціально-трудової реабілітації інвалідів Інватруд . В своїй заяві свідка останній зазначив, що в період з вересня 2016 року по теперішній час Харківський обласний фонд соціально-трудової реабілітації інвалідів Інватруд використовує земельну ділянку 0,1736 га в межах ділянки по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 6310136300:13:050:0006. До теперішнього часу Харківським обласним фондом соціально-трудової реабілітації інвалідів Інватруд оформлення договору оренди зазначеної земельної ділянки не здійснено через брак коштів.

Свідок ОСОБА_4 працює в Харківському обласному фонді соціально-трудової реабілітації інвалідів Інватруд спеціалістом по роботі з інвалідами з 2015 року. Своєю заявою свідка підтверджує, що в період з вересня 2016 року по теперішній час Харківський обласний фонд соціально-трудової реабілітації інвалідів Інватруд використовує земельну ділянку 0,1736 га в межах ділянки по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 6310136300:13:050:0006. До теперішнього часу Харківським обласним фондом соціально-трудової реабілітації інвалідів Інватруд оформлення договору оренди зазначеної земельної ділянки не здійснено через брак коштів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст.80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до ст.ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

В силу ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.72, 14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача щодо належної плати за користування земельною ділянкою площею 0,0547 га шляхом сплати земельного податку, оскільки сплата відповідачем земельного податку до ГУ ДФС у Харківській області за земельну ділянку площею 0,0547 га, яка розташована в межах ділянки по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 6310136300:13:050:0006, не є орендною платою за спірну земельну ділянку у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Так, частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №1, 2, 3, 4, 5, антресолі №6 в літ. "А-1", загальною площею 550,2 кв. м. розташовані за адресою: АДРЕСА_2., зареєстроване за відповідачем.

Дані нежитлові приміщення розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 6310136300:13:050:0006.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України.

Відповідно до частини 1 статті 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2 ст. 120 ЗК України).

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 ЗК України).

При цьому, істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації (ч.6 ст. 120 ЗК України).

Таким чином, нормами статті 120 ЗК України закріплено загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, а у випадку переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об`єкти.

Отже, за змістом вказаних положень право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

При цьому, з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Однак, суд зауважує, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем на сьогоднішній день належним чином не оформив право користування земельною ділянкою, на якій розташована зазначена будівля, та не уклав з Харківською міською радою відповідного договору оренди.

Відтак, щодо моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Разом з тим, положеннями частин 1, 2 статті 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Так, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:

а) набуття або збереження майна;

б) набуття або збереження такого майна за рахунок іншої особи;

в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є:

1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого;

4) відсутність правової підстави для зміни майнового стану цих осіб.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов.

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов`язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.

Так, з моменту оформлення відповідачем права власності на нежитловю будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 6310136300:13:050:0006, зобов`язання відповідача звелось до укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташована відповідна нежитлова будівля з власником цієї земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Норми статей 120 ЗК та 377 ЦК України застосовуються виключно у випадках наявності діючого договору оренди землі.

Судом встановлено, що в порушення вимог статей 120 ЗК та 377 ЦК України відповідач по теперішній час користується земельною ділянкою по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 6310136300:13:050:0006, на якій розташоване нежитлове приміщення належне йому на праві власності, без укладання договору оренди з власником відповідної земельної ділянки.

Суд погоджується з твердженням відповідача, що набуття ним права власності на нежитлові будівлі породжує право користування земельною ділянкою, розташованою під такими нежитловими будівлями.

Проте, суд вкотре наголошує, що користування земельною ділянкою в Україні є платним. Доказів звільнення відповідача від такої плати за землю останнім не надано.

Відповідач також зазначає, що в даному випадку застосування положення статей 1212-1214 ЦК України є неможливим оскільки вважає, що право власності на нежитлові будівлі є достатньою правовою підставою для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Суд критично ставиться до такої позиції відповідача, оскільки право оренди (користування) земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору оренди з моменту державної реєстрації цього права.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у вигляді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2017 у справі № 922/3412/17).

Отже, відповідач як фактичний користувач спірної земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 29.01.2019 у справі №922/536/18.

Слід зауважити, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина 1 статті 79 ЗК України).

Статтею 189 Земельного кодексу України передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється, зокрема, міськими радами.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 791 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Харківська міськрада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка сформована як об`єкт цивільних прав (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі 916/2948/17 та від 09.04.019 у справі № 922/652/18).

Так, судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,3196 га з кадастровим номером 6310136300:13:050:0006 по АДРЕСА_2 сформована як об`єкт цивільних прав.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів, останній здійснює розрахунки як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

При цьому, відповідно до інформації ГУ ДФС у Харківській області від 21.01.2019 №1676/9/20-40-56-06 ОСОБА_1 є платником земельного податку за земельну ділянку по АДРЕСА_2 (а.с.46 т.1).

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13 була затверджена технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, яка застосовується з 01.01.2014 і по теперішній час. Базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова становить 291,18 грн. (а.с.47 т.1).

Згідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04.01.2019 №22-28-0.22-125/2-19 нормативну грошову оцінку земель міста Харкова станом на 01.01.2019 необхідно індексувати на коефіцієнт 1.8920602, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 2014 рік - 1,249, 2015 - 1,433, 2016 - 1,06, 2017 - 1,0 та 2018 рік - 1,0 (а.с.44-45 т.1).

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №489 від 25.11.2016 затверджено новий Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (далі - Порядок), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 року за № 1647/29777, який застосовується з 01 січня 2017 року.

Відповідно до цього Порядку коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306 (додаток 1 Порядку).

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №162 від 27.03.2018, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.04.2018 за №432/31884, що набрав чинності з 17.07.2018, було внесено зміни до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року N 489, а саме: в примітках 1 додатку Порядку цифри 2,0 замінити цифрами 3,0 .

В примітках Додатку 1 цього Порядку визначено застосування коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки (Кф) із значенням 3.0, у разі: якщо інформація про земельні ділянки не внесена до відомостей Державного земельного кадастру (земельні ділянки, на які обліковуються правовстановлюючі документи до 2004 року, але не пройшли державну реєстрацію в державному земельному кадастрі) та якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель (згідно наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 листопаду 2010 р. за № 1011/18306).

Вищевказана інформація щодо земельної ділянки також відображена у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.04.2019 (а.с.47 т.1).

З огляду на те, що відповідач у період з 01.05.2017 по 31.12.2019 не сплачував за користування спірною земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, Харківською міською радою був розрахований розмір безпідставно збережених коштів, як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності, у формі орендної плати за землю, яка нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування за користування земельною ділянкою.

Положення Харківської міської ради про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові є загальнодоступними та розміщені на офіційному саті Харківської міської ради.

Отже, внаслідок використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаного майна у розмірі орендної плати за землю.

Вказана правова позиція Харківської міської ради узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, та яка прийнята за результатами розгляду аналогічних правовідносин щодо врегулювання спору, що виник з приводу фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати.

Так, у пункті 65 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Як зазначає представник відповідача у відзиві, земельна ділянка площею 0,1737 га в межах ділянки площею 0,3196 по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 6310136300:13:050:0006 в період з вересня 2016 року по теперішній час використовується Харківським обласним фондом соціально-трудової реабілітації інвалідів Інватруд для паркування волонтерського автотранспорту, розвантаження та зберігання гуманітарного вантажу, а також заготівлі дров для інвалідів фонду. Зазначене підтверджується заявами свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Розглянувши зазначене твердження представника відповідача та свідків, суд вважає встановленими обставини правомірного володіння і використання відповідачем належної йому нежитлової будівлі літ. А-1 та склад літ. Б , замощення І по АДРЕСА_2 , що само по собі свідчить про фактичне використання відповідачем спірної земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав.

Позаяк відповідач не надав жодних доказів на підтвердження формування за зазначеною адресою земельної ділянки меншою площею для експлуатації та обслуговування вказаної нежитлової будівлі.

Адже за змістом частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Таким чином, у зв`язку з користуванням відповідачем нежитловою будівлею літ. А-1 та складом літ. Б , замощення І по АДРЕСА_2 презюмується його користування спірною земельною ділянкою.

Натомість, на відміну від припущень відповідача щодо відсутності фактичного використання ним всієї площі спірної земельної ділянки, позивач надав до суду витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 №НВ-0004418032020, акт обстеження від 24.02.2020, складений Департаментом територіального контролю Харківської міської ради, та звіт з геодезичної зйомки земельної ділянки по АДРЕСА_2 .

Суд, оцінюючи зазначені докази у їх сукупності, дійшов висновку про те, що Фізична особа-підприємець Крамаренко В.М. використовує земельну ділянку площею 0,3196 га (кадастровий номер 6310136300:13:050:0006) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-1" та складу літ."Б" по АДРЕСА_2 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 ЗК України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в супереч ст.ст. 73, 74 ГПК України, не надано доказів, які б свідчили про відсутність у діях останнього порушення прав позивача, а позивачем в свою чергу належним чином доведено факт користування відповідачем земельну ділянку площею 0,3196 га по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 6310136300:13:050:0006 без достатніх на те правових підстав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Харківської міської ради щодо стягнення з відповідача 1 272 493,69 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Крамаренка Володимира Михайловича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, б.7; код ЄДРПОУ: 04059243; за реквізитами: код класифікації доходів бюджету - 24062200, номер рахунку (IBAN) UA958999980314080611000020002, МФО:899998, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37999649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), отримувач - УК м. Харкова) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки площею 0,3196 га з кадастровим номером 6310136300:13:050:0006 по АДРЕСА_2 з 01.05.2017 по 31.12.2019 у сумі 1 272 493 (один мільйон двісті сімдесят дві тисячі чотириста дев`яносто три) грн. 69 коп.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Крамаренка Володимира Михайловича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, б.7; код ЄДРПОУ: 04059243; за реквізитами: р/р UA908201720344280001000032986, Банк: ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати зі сплати судового збору у розмірі 19 087 (дев`ятнадцять тисяч вісімдесят сім) грн. 41 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "13" жовтня 2020 р.

Суддя Т.О. Пономаренко