Ухвала

від 13.10.2020 по справі 910/5211/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/5211/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Пількова К.М., Краснова Є.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.04.2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси"

до Публічного акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про визнання договору про надання гарантії недійсним ,

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору

Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзкапітал"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси",

2. Публічного акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк",

про визнання договору про надання гарантії недійсним,

ВСТАНОВИВ:

07.10.2020 (згідно вхідного реєстраційного номера та дати Верховного Суду) ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.04.2020.

За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 27.04.2020, якою повернуто позов ОСОБА_1 , як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на те, що у даному випадку оскаржується ухвала місцевого господарського суду про повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, яка не була предметом перегляду суду апеляційної інстанції, на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 необхідно відмовити.

Дослідивши касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Згідно з пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За змістом частини другої статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 про повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, скаржникові надано строк протягом 10-ти днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків - сплати судового збору і надання суду документа, що підтверджує таку сплату та надання доказів надіслання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами іншим учасникам справи.

На адресу апеляційного суду органом поштового зв`язку повернуто лист з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 про залишення апеляційної скарги без руху, який був надісланий на адресу ОСОБА_1 , з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання", що свідчить про неотримання скаржником ухвали суду.

Суд апеляційної інстанції встановив, що копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надсилалася скаржнику на адресу, яка зазначена в апеляційній скарзі, а саме: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто на підставі частини четвертої статті 174, частини другої статті 260 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з тим, що скаржником у визначений судом строк не було усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі суду від 25.05.2020.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що не отримувала ухвалу суду про залишення апеляційної скарги без руху, у зв`язку з чим строк на усунення недоліків апеляційної скарги, визначений ухвалою суду від 25.05.2020 нею не пропущений, а отже винесення оскаржуваної ухвали від 07.09.2020 про повернення апеляційної скарги здійснено з порушенням норм процесуального права.

Приписами статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Розглянувши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм Господарського процесуального кодексу України під час прийняття оскаржуваної ухвали є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.

Так, згідно з частинами третьою та сьомою статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини п`ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2020 про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 26.05.2020.

Також, відповідно до пункту 1 частини статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Відповідно, ОСОБА_1 не була позбавлена об`єктивної можливості дізнатися про рух поданої нею апеляційної скарги відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатись наданими їй процесуальними правами, проте такими можливостями не скористалася, недоліків апеляційної скарги не усунула.

У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено карантин з 12.03.2020 на усій території України.

При цьому, 30.03.2020 був прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ, яким розділ Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).".

Разом з тим, 17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" №731-ІХ від 18.06.2020, яким внесені зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Таким чином, враховуючи розділ ІІ ?Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" №731-ІХ від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, закінчились 06.08.2020.

Протягом 20-денного строку з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" №731-ІХ від 18.06.2020 апелянтом клопотання про продовження строків з підстав, встановлених цим Законом, подано не було.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Також, статтями 258 та 259 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

З огляду на те, що апеляційну скаргу подано без дотримання вищенаведених вимог процесуального законодавства, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 Господарського процесуального кодексу України, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу (частина 2 статті 260 вказаного Кодексу), тобто вона залишається без руху.

Згідно з частиною четвертою статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою.

Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, суд керувався, зокрема, частиною четвертою статті 174 та частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цих норм апеляційна скарга вважається неподаною та повертається особі, яка її подала, якщо цією особою у визначений судом строк не усунуто недоліки апеляційної скарги.

Враховуючи те, що ухвалу суду від 25.05.2020 про залишення апеляційної скарги без руху судом апеляційної інстанції було надіслано на дійсну адресу скаржника, усунення недоліків за поданою апеляційною скаргою залежало виключно від безпосередньої готовності останнього брати участь у справі на всіх її етапах розгляду, а його свідомі зволікання, призвели до правомірного повернення судом апеляційної інстанції поданої скаржником з недоліками апеляційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174, частини другої статті 260 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на зазначене, доводи викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права під час прийняття оскаржуваної ухвали.

Відповідно до частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими ЄСПЛ у справах "Levages Prestations Services v. France" ("Леваж Престасьон Сервіс проти Франції") та "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" ("Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії"), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 у справі №910/5211/18 та відмову у відкритті касаційного провадження на підставі частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки правильне застосовування норм права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Разом з тим, Суд враховує численні недоліки поданої касаційної скарги та вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Відповідно до положень частини шостої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/5211/18 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.04.2020.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/5211/18 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020.

3. Копію цієї ухвали та касаційну скаргу разом з доданими до скарги матеріалами направити заявнику.

4. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді К.М. Пільков

Є.В. Краснов