Ухвала

від 11.01.2021 по справі 910/5211/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/5211/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Чумака Ю.Я., Зуєва В.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзкапітал"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси"

до Публічного акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про визнання договору про надання гарантії недійсним ,

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору

Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзкапітал"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси",

2. Публічного акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк",

про визнання договору про надання гарантії недійсним,

ВСТАНОВИВ:

21.12.2020 (відповідно до відбитку штампу Верховного Суду "Скриня" на першому аркуші касаційної скарги) Товариство з обмеженою відповідальністю "Союзкапітал" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020.

Оскарженою ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ?Союзкапітал? повернуто на підставі частини четвертої статті 174, частини другої статті 260 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з тим, що скаржником у визначений судом строк не було усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі суду про залишення апеляційної скарги без руху від 20.07.2020.

На зазначену ухвалу від 03.09.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю ?Союзкапітал? було подано касаційну скаргу і ухвалою Верховного Суду від 19.11.2020 відмовлено скаржнику у відкритті касаційного провадження на підставі частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки правильне застосовування норм права судом апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Крім того, у зазначеній ухвалі Суд звернув увагу скаржника на те, що відповідно до частини другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

У цьому випадку Товариство з обмеженою відповідальністю ?Союзкапітал? повторно звернулося з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020, тобто на одне і те ж саме судове рішення, щодо якого ухвалою Верховного Суду від 19.11.2020 вже було відмовлено скаржнику у відкритті касаційного провадження.

Відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 43 цього Кодексу залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Частиною 3 цієї статті визначено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

З урахуванням попередньо прийнятої судом касаційної інстанції ухвали із аналогічного процесуального питання наслідки повторного звернення скаржника із касаційною скаргою із подібного питання для нього передбачувані, тому вчинення скаржником аналогічних дій свідчить про безпідставне затягування розгляду справи, у зв`язку із чим Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без розгляду на підставі статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини друга статті 2 цього Кодексу).

Пунктом 11 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства визначено неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно з пунктом 5 частини п`ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

За змістом частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

В частині другій цієї статті Кодексу наведено перелік дій, які суд може визнати зловживанням процесуальними правами, що суперечить завданню господарського судочинства, проте не встановлює виключного переліку дій, які можуть розцінюватися судом як зловживання правом.

Залежно від конкретних обставин, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Згідно з приписами частини третьої статті 43 Господарського процесуального кодексу України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Дослідивши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про залишення без розгляду повторно поданої Товариством з обмеженою відповідальністю ?Союзкапітал? касаційної скарги на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 на підставі частини третьої статті 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником вчиняються вищенаведені дії, спрямовані на безпідставне затягування розгляду справи.

Статтею 131 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства (ч. 1). Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали (ч. 2).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 135 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

За змістом частини сьомої статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2 102,00 грн.

Враховуючи диспозитивність змісту статей 43, 131, 135 Господарського процесуального кодексу України, Суд може вжити заходи процесуального примусу, шляхом накладення штрафу, не лише в процесі розгляду касаційної скарги, а й на стадії вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України від 02 грудня 2010 року № 16652/04) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України від 20 січня 2011 року № 26976/06).

Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Союзкапітал? заходу процесуального примусу за зловживання процесуальними правами і, зважаючи на характер дій скаржника та обставини їх вчинення, застосовує захід у вигляді штрафу у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 21 020 грн.

Керуючись статтями 43, 131, 135, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ?Союзкапітал? на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі №910/5211/18 залишити без розгляду.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ?Союзкапітал? - боржник (04071, м. Київ, вул. Хорива, 55 А, код ЄДРПОУ 34881768) в дохід Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України, 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) за зловживання процесуальними правами штраф у розмірі 21 020 грн (двадцять одна тисяча двадцять гривень).

Ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з моменту її підписання, не може бути оскаржена та підлягає негайному виконанню.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Ю.Я. Чумак

В.А. Зуєв