Рішення

від 12.10.2020 по справі 524/6163/19

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа №524/6163/19

Провадження №2/524/453/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: головуючого судді - Андрієць Д.Д., за участю секретаря - Кулинич М.М., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСББ №82 про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

ВИМОГИ ПОЗИВАЧА

ОСОБА_1 звернулась до Автозаводського районного суду м.Кременчука із позовом, в якому просила суд стягнути на її користь компенсацію за невикористану відпустку в сумі 29840 грн та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні 9520 грн.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що з 01.08.2003 по 26.02.2019 вона працювала на посаді голови правління ОСББ №82. За весь період роботи вона не була у оплачуваній відпустці. Після звільнення ОСББ №82 не проведено із нею повного розрахунку, тобто не виплачено компенсацію за невикористану відпустку. Розмір компенсації за невикористану відпустку становить 29840 грн, який розраховано шляхом множення 373 днів невикористаної відпустки на середній заробіток, який складає 80 грн. Також, відповідач повинен сплатити їй середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 9520 грн.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов та просили його задовольнити. Зазначили, що рішенням загальних зборів ОСОБА_1 було встановлено розмір заробітку у сумі 1600 грн. Щороку на загальних зборах ОСОБА_1 відмовляли у наданні відпустки по причині того, що нікому буде виконувати її роботу, також їй відмовляли у виплаті компенсації за невикористані відпустки.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

В своєму відзиві відповідач зазначив, що проти задоволення позову заперечує. Зазначив, що в останній робочий день позивач, маючи в розпорядженні всі необхідні документи, перерахувала з рахунку ОСББ №82 на свій рахунок заробітну плату. Інших виплат позивач не здійснила. Вказав, що жодного разу позивачем не вносились пропозиції загальним зборам про надання їй відпустки та не було подано заяв про надання їй щорічних відпусток. Вважає, що компенсація за невикористану відпуску не є заробітною платою. Просив застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог позивача.

В судовому засіданні 10.03.2020 представник відповідача проти задоволення позову заперечувала. Вказала, що згідно Статуту до повноважень голови правління віднесено вирішення трудових питань та розпорядження коштами ОСББ. Зазначила, що протоколами загальних зборів підтверджено те, що питання щодо відпустки позивача не вносилось до порядку денного. На її думку, позивач нехтувала своїм правом на відпустку свідомо. Вважає, що до вимог позивача застосовується тримісячний строк позовної давності, який позивачем було пропущено.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

З 01.08.2003 по 26.02.2019 ОСОБА_1 працювала на посаді голови правління ОСББ №82, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 та копією трудового договору від 01.08.2003.

Відповідно до Статуту голова правління на виконання своїх повноважень розпоряджається коштами об`єднання відповідно до затвердженого кошторису та рішень правління та має право першого підпису фінансових документів об`єднання; наймає на роботу в об`єднанні працівників та звільняє їх, застосовує до них заходи заохочення та накладає стягнення, видає обов`язкові для працівників об`єднання накази у сфері трудових відносин.

НОРМИ ПРАВА

Відповідно до вимог частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Державні гарантії та відносини, пов`язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України(ст.1 Закону України Про відпустки від 15.11.1996 № 504/96-ВР)

Згідно ст.2, ч.1 ст.6 вказаного Закону право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство). Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону. Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи(ч.1 ст.83 Кодексу законів про працю України, ч.1 ст.24 Закону України Про відпустки )

Згідно ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Крім того, за правилами частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці судам роз`яснено, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100(далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема, пункту 2 Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до пунктів 5,7,8 розділу ІV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка згідно з пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

ОЦІНКА СУДУ

Вирішуючи позовні вимоги, суд враховує те, що право особи на відпочинок закріплено в Конституції України і це право гарантується державою, шляхом встановлення відповідальності за його порушення.

Суд приймає до уваги посилання відповідача на те, що відповідно до протоколів зборів ОСББ питання про відпуску позивачем не виносилось на вирішення загальних зборів. Разом із тим, суд вважає за необхідне відзначити, що відповідач, як роботодавець та особа в розпорядженні якої перебувають відповідні документи, не надав суду доказів на підтвердження вказаних обставин.

Крім того, суд вважає, що ОСББ, як роботодавець мало роз`яснити позивачу право на відпустку та здійснювати контроль за забезпеченням вказаного права з метою недопущення порушення трудового законодавства.

У зв`язку із наведеним, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення на її користь компенсації за невикористану відпустку обґрунтованими.

Щодо посилання відповідача на те, що компенсація за невикористану відпустку не є заробітною платою, а звернення із вимогами про її стягнення обмежуються 3 місяцями, суд відзначає наступне.

Так, в постановах від 25 січня 2018 року по справі справа № 483/69/16-ц, від 30 травня 2018 року по справі № 757/35747/14-ц та від 10 липня 2019 року по справі № 522/14280/15-ц Верховний Суд, проаналізувавши ст.2 ЗУ Про оплату праці , зробив висновок про те, що компенсація за невикористану відпустку входить до структури заробітної плати, тому звернення до суду за захистом такого права не обмежено будь-яким строком.

Отже, доводи відповідача про те, що компенсація за невикористану відпустку не є заробітною платою є необґрунтованими.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем, як роботодавцем, після звільнення позивача не було виплачено вказану компенсацію, суд вважає, що також підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Визначаючи розмір сум які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача суд враховує те, що згідно довідки про доходи(а.с.12) розмір заробітної плати позивача становив 1600 грн. Достовірність вказаних відомостей відповідачем не спростована. Саме з вказаного розміру суд вважає за необхідне провести розрахунок.

Так, компенсація за невикористану відпустку розраховується з урахуванням наявних у суду відомостей, таким чином 8610 грн[1600 грн * 5 місяців + 610 грн] / 123 календарних дня(за виключенням святкових і неробочих днів, встановлених законодавством за період з вересня 2018 року по лютий 2019 включно) = 26110 грн.

Розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.02.2019 по 19.08.2019(звернення позивача із позовом) становить 8990,42 грн(118 робочих днів х 76,19 грн[3200грн /42 робочих дні]

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе частково задовольнити позов та стягнути з відповідача на користь позивача 35100,42 грн(26110 грн + 8990,42 грн)

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 768,40 грн та на користь держави судовий збір в сумі 768,40 грн(за вимогу про стягнення компенсації за невикористану відпустку)

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 258, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСББ №82 про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з ОСББ №82 (Код ЄДРПОУ 25717779, Полтавська обл., 39627, Полтавська обл., місто Кременчук, КВАРТАЛ 278, будинок 12) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 середній компенсацію за невикористану відпустку та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.02.2019 по 19.08.2019 в сумі 35100,42 грн.

В іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСББ №82 (Код ЄДРПОУ 25717779, Полтавська обл., 39627, Полтавська обл., місто Кременчук, КВАРТАЛ 278, будинок 12) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 судові витрати в сумі 768,40 грн.

Стягнути з ОСББ №82 (Код ЄДРПОУ 25717779, Полтавська обл., 39627, Полтавська обл., місто Кременчук, КВАРТАЛ 278, будинок 12) на користь держави судовий збір в сумі 768,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15.10.2020

Суддя Д.Д.Андрієць