Постанова

від 02.02.2021 по справі 524/6163/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/6163/19 Номер провадження 22-ц/814/146/21Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д. Д. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2021 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Абрамова П.С., Дряниці Ю.В.

розглянула в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку №82

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 жовтня 2020 року, ухвалене суддею Андрієць Д.Д., повний текст рішення складено 15 жовтня 2020 р.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСББ № 82 про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Автозаводського районного суду м. Кременчука із позовом, в якому просила суд стягнути на її користь компенсацію за невикористану відпустку в сумі 29840 грн. та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні 9520 грн.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що з 01.08.2003 р. по 26.02.2019 р. вона працювала на посаді голови правління ОСББ № 82. За весь період роботи не була в оплачуваній відпустці. Після звільнення ОСББ № 82 не провело з нею повного розрахунку, а саме не виплатило компенсацію за невикористану відпустку. Розмір компенсації за невикористану відпустку становить 29840 грн, який розраховано шляхом множення 373 днів невикористаної відпустки на середній заробіток, який складає 80 грн.

Також, відповідач повинен сплатити їй середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 9520 грн.

Рішенням загальних зборів їй було встановлено розмір заробітку у сумі 1600 грн. Щороку на загальних зборах їй відмовляли у наданні відпустки по причині того, що нікому буде виконувати її роботу, а також у виплаті компенсації за невикористані відпустки.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 жовтня 2020 року, з урахуванням ухвали від 13 листопада 2020 року про виправлення арифметичної помилки, позов ОСОБА_1 до ОСББ №82 про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задоволено частково.

Стягнуто з ОСББ №82 на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.02.2019 р. по 19.08.2019 р. в сумі 35100,42 грн.

В іншій частині - відмовлено.

Стягнуто з ОСББ №82 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 725,68 грн.

Стягнуто з ОСББ №82 на користь держави судовий збір в сумі 768,40 грн.

Не погодившись з даним судовим рішенням, відповідач ОСББ №82 оскаржило його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі представник ОСББ №82 Пінчук Ю.В. просила рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції не надав оцінку тим обставинам, які необхідно було дослідити, а рішення винесено без належного обгрунтування його доказами зі сторони позивача та не відповідає вимогам закону.

Вказує, що з огляду на свої посадові обов`язки голови правління ОСББ, ОСОБА_1 була єдиною особою, до повноважень якої входило вирішення трудових питань, в тому числі винесення, підписання та виконання наказів про відпустку.

ОСОБА_1 жодного разу не зверталася до правління ОСББ №82 з заявами про надання їй відпустки за свої роки роботи. Отже, невикористання відпустки сталося виключно з її вини, а не ОСББ №82 .

Доказів про те, що вона зверталася з заявою про надання відпустки та правлінням їй було в цьому відмовлено, не підтверджені доказами, оскільки протоколів засідання правління з цього питання не надано. Клопотань про витребування цих документів судом вона не заявляла. На адресу ОСББ №82 від неї не надходило заяв про надання відпустки.

При стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку судом першої інстанції не враховано той факт, що ОСОБА_1 з 28.05.2019 р. прийнята на посаду прибиральниці службових приміщень дитячого табору відпочинку Сонячний комплексу Нафтохімік .

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 прохає залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСББ №82 та без змін рішення місцевого суду, посилаючись на те, що воно ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Справа розглядається судом в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що з 01.08.2003 р. по 26.02.2019 р. ОСОБА_1 працювала на посаді голови правління ОСББ №82, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 та копією трудового договору від 01.08.2003 р (а.с.7-10).

Відповідно до Статуту ОСББ № 82 , голова правління на виконання своїх повноважень розпоряджається коштами об`єднання відповідно до затвердженого кошторису та рішень правління та має право першого підпису фінансових документів об`єднання; наймає на роботу в об`єднанні працівників та звільняє їх, застосовує до них заходи заохочення та накладає стягнення, видає обов`язкові для працівників об`єднання накази у сфері трудових відносин (а.с. 46-61).

Вирішуючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що після звільнення позивачки з посади голови ОСББ їй не було виплачено компенсацію за невикористану відпустку за роки роботи.

Також місцевий суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який не проведено з вини роботодавця.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КзПП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відпустки від 15.11.1996, державні гарантії та відносини, пов`язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Згідно ст.2, ч.1 ст.6 вказаного Закону право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до ст. 83 КзПП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічні положення закріплені в ч.1 ст.24 Закону України Про відпустки .

Як передбачено ст.116 КзПП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Крім того, за правилами частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці судам роз`яснено, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100(далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема, пункту 2 Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п.п. 5,7,8 розділу ІV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка згідно з пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Згідно п. п. 9.1., 9.2. Статуту ОСББ №82 , затвердженого установчими зборами членів, протокол №1, зареєстрованого у виконкомі Кременчуцької міської ради Розпорядженням № 410-р від 19.04.1999 р., органами управління об`єднання є загальні збори членів обєднання і правління об`єднання.

Вищим органом управління об`єднання є загальні збори членів об`єднання (а.с. 50).

Відповідно до п. п. 1,2 Розділу ІІІ Статуту ОСББ №82 , затвердженого Загальними зборами власників квартир будинку АДРЕСА_1 , протокол зборів № 3 від 27.12.2016 р., органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія (ревізор) об`єднання.

Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об`єднання. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік (а.с. 54).

За змістом положень ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності.

Кожна із сторін зобов`язана довести належними і допустимими доказами ті, обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд не може збирати докази, що стосуються спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судоми у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вказував відповідач при розгляді справи у суді першої інстанції, відповідно до протоколів зборів ОСББ №82 питання про відпустку позивачем не виносилось на вирішення загальних зборів.

Між тим, жодних письмових доказів на підтвердження вказаних обставин ним не надано, враховуючи наявність в ОСББ документів щодо його діяльності.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що ОСББ, як роботодавець, мав роз`яснити позивачці право на відпустку та здійснювати контроль за забезпеченням вказаного права з метою недопущення порушення трудового законодавства.

У постановах від 25 січня 2018 року по справі справа № 483/69/16-ц, від 30 травня 2018 року по справі № 757/35747/14-ц та від 10 липня 2019 року по справі № 522/14280/15-ц Верховний Суд, проаналізувавши ст.2 Закону України Про оплату праці , зробив висновок про те, що компенсація за невикористану відпустку входить до структури заробітної плати, тому звернення до суду за захистом такого права не обмежено будь-яким строком.

Отже, доводи відповідача про те, що компенсація за невикористану відпустку не є заробітною платою, а звернення із вимогами про її стягнення обмежуються 3 місяцями, обгрунтовано не взяті до уваги місцевого суду.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем після звільнення позивачки не було виплачено компенсацію за невикористану відпустку; не спростовано доводи позивачки про те, що вона зверталася до об`єднання з проханням надати відпустку та їй було у цьому відмовлено, - суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

При цьому, місцевим судом правильно визначено розмір сум, які підлягають стягненню на користь позивачки, з урахуванням довідки про доходи, згідно якої розмір заробітної плати позивачки складав 1600 грн. (а.с.12). Достовірність вказаної інформації відповідачем не спростована. Та обгрунтовано визначено, що компенсація за невикористану відпустку складає 26110 грн.

Розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.02.2019 р. (наступного дня після звільнення) по 19.08.2019 р. (звернення позивача із позовом) становить 8990,42 грн.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у загальній сумі 35100,42 грн.

Посилання відповідача в суді першої інстанції та аналогічні доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 жодного разу не зверталася до правління ОСББ №82 з заявами про надання їй відпустки за свої роки роботи, у зв`язку з чим невикористання відпустки сталося виключно з її вини, а не ОСББ №82 , - належними та допустимими доказами при розгляді справи місцевим судом не були підтверджені.

До апеляційної скарги відповідачем додано акт комісії ОСББ 82 від 12.11.2020 року, в якому зафіксовано, що 12.11.2020 р. в будинку АДРЕСА_2 оглянуто та досліджено зміст усіх протоколів засідань членів Правління, протоколи засідань загальних зборів ОСББ № 82 , та документів, долучених до них; бухгалтерські документи за період з серпня 2003 року по лютий 2019 року, та під час огляду та вивчення змісту вказаних документів не виявлено заяв, пропозицій, скарг або інших документів від голови правління Стреколовської Л.О. щодо надання їй щорічнорї відпустки (а.с. 119).

Між тим, відповідно до положень ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апеляційний суд може встановлювати нові обставини лише у тому разі, коли їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи, які особа не мала можливості подати суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, чи неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені. Надання особою, яка бере участь у справі, до суду апеляційної інстанції доказів, які вона без поважних причин не надала суду першої інстанції, виключає можливість їх прийняття і дослідження судом апеляційної інстанції та розцінюється як процесуальний недогляд або зловживання правом цієї особи.

Така позиція узгоджується з висновками у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі 598/1109/18, від 12 лютого 2020 року у справі 493/1538/16-ц, від 19 грудня 2020 року у справі 752/7693/17.

Оскільки відповідачем не наведено обгрунтованих підстав, за яких він був позбавлений можливості подання вказаного акту під час розгляду справи судом першої інстанції, або інші докази на спростування доводів позивачки, - колегія суддів не приймає вказаний доказ відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України.

В апеляційній скарзі відповідач вказував, що при стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку суд не врахував, що ОСОБА_1 з 28.05.2019 р. прийнята на посаду прибиральниці службових приміщень дитячого табору відпочинку Сонячний комплексу Нафтохімік .

При цьому, відповідач послався на п. 32 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів .

Як роз`яснив Верховний Суд України у п. 32 вказаної Постанови, оскільки згідно зі ст.235 КЗпП оплаті підлягає вимушений прогул, вимоги працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягають задоволенню в тому разі і за той період, коли з вини власника або уповноваженого ним органу була затримана видача трудової книжки або неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

При присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Між тим, положення ст. 235 КЗпП України на правовідносини у цій справі не розповсюджуються, оскільки стосуються стягнення середнього заробітку в разі поновлення працівника на роботі.

Тоді як у даній справі предметом позову є стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків районного суду, зводяться до незгоди з рішенням та не заслуговують на увагу колегії суддів.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відповідає нормам матеріального і процесуального права, та не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку №82

залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 11.02.2021 р.

Головуючий: О.В.Чумак

Судді: Ю.В.Дряниця

П.С.Абрамов