Рішення

від 22.09.2020 по справі 209/378/18

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Справа № 209/378/18

Провадження № 2/209/82/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Байбари Г.А.,

за участі секретаря Золотих Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янське Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю Юнік , ОСОБА_4 , Товариства з додатковою відповідальністю Турбаза про компенсацію моральної шкоди скоєної злочином,

ВСТАНОВИВ :

15 лютого 2018 року ОСОБА_5 звернулася до суду в інтересах неповнолітнього внука ОСОБА_2 , з позовом до ОСОБА_3 про компенсацію моральної шкоди, завданої злочином. Ухвалою судді від 14 квітня 2018 року позовна заява ОСОБА_5 повернута позивачці у зв`язку з неусуненням недоліків позовної заяви. Постановою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суд Дніпропетровської області від 19 липня 2018 року ухвала судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 14 квітня 2018 року скасована, справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.

18 вересня 2018 року, на виконання ухвали судді від 13.08.2018 року про залишення позовної заяви без руху, ОСОБА_6 , в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , подана позовна заява до ОСОБА_3 , ТОВ ЮНІК про компенсацію моральної шкоди, завданої злочином (а.с. 46-49).

25 березня 2019 року ОСОБА_7 подала заяву про збільшення позовних вимог (а.с. 106-109 т.1), в якій просила залучити до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_4 , стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000 грн.; стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000 грн, стягнути з ТОВ ЮНІК на користь ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 700 грн.

15 жовтня 2019 року ОСОБА_7 подала заяву про збільшення позовних вимог (ас. 63-66 т.2), в якій просила залучити до участі у справі в якості відповідача Товариство з додатковою відповідальністю Турбаза , код ЄДРПОУ 31704186, з якого стягнути на користь ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000 грн.; стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000 грн, стягнути з ТОВ ЮНІК на користь ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 700 грн.

На обґрунтування позову зазначила, що 23 квітня 2014 року приблизно о 12 годині 20 хвилин відповідач ОСОБА_3 , керуючи, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , технічно справним транспортним засобом - автобусом БАЗ А079.14 , номерний знак НОМЕР_2 , рухався по вулиці Виборзькій в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області з боку вулиці Металургів в напрямку вулиці Криворізька. Під час руху в районі будинку № 20 по вул. Виборзькій водій ОСОБА_3 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінами, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, допустив в`їзд лівим переднім колесом автобуса у вибоїну, що була розташована на проїзній частині дороги, внаслідок чого автобус змінив напрямок руху вліво, виїхав на зустрічну смугу руху, де відбулося зіткнення з автомобілем марки ВАЗ-210700-20 , номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_9 , який рухався у зустрічному з автобусом напрямку, тим самим відповідач ОСОБА_3 грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3(6), 12.3 Правил дорожнього руху України Порушення п. 12.3 ПДР України водієм ОСОБА_3 з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

В результаті ДТП пасажир автомобіля ВАЗ 210700 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому основної фаланги 1-го пальця лівої кістки, що відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень та викликали тривалий розлад здоров`я більше 21 дня.

Вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 вересня 2016 року відповідач ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та йому призначено покарання у виді обмеження волі строком на три роки без позбавлення права керування транспортними засобами. З цивільного відповідача ТОВ ЮНІК на користь потерпілої ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 83713 грн. та 700 грн. витрат на правову допомогу. Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 вересня 2016 року скасовано в частині вирішення цивільного позову, і призначено новий розгляд провадження в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, в решті вирок суду залишено без змін.

Згідно відповіді Територіального сервісного центру № 1244 регіонального сервісного центру МВС у Дніпропетровської області, автобус БАЗ А079.14, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 23 квітня 2014 року належав ОСОБА_4 , співвласником вказано ТОВ ЮНІК .

Як стало відомо позивачці, цивільно-правова відповідальність ТОВ ЮНІК застрахована Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія Провіта , код ЄДРПОУ 31704186, поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС 0345400 від 24 липня 2013 року. Посилаючись на ст. 3, ст. 26-1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , Розпорядження Державної комісії регулювання ринків фінансових послуг України від 09 липня 2010 року № 566 Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі змінами на час ДТП, вважає, що встановлено ліміти відповідальності страховика за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, у розмірі 100000 грн. на одного потерпілого. Отже існують підстави для залучення до участі у справі у якості відповідача ТДВ Страхова компанія Провіта , код ЄДРПОУ 31704186, яке у зв`язку з реорганізацією змінило назву на ТДВ Турбаза , код ЄДРПОУ 31704186. Тому вважає за необхідне виставити вимогу про стягнення з ТДВ Турбаза 5 відсотків ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну здоров`ю потерпілого в сумі 5000 грн.

Скоєним злочином малолітньому ОСОБА_10 завдано великої моральної шкоди, яка полягає у гострому відчутті страху за своє життя та здоров`я, який він відчув під час зіткнення; гострому відчутті страху за здоров`я і життя своїх близьких родичів, які знаходилися у транспортному засобі під час зіткнення; моральних та психічних стражданнях, які виникли у нього коли він одразу після ДТП побачив непритомну матір та усвідомив, що сам отримав тілесні ушкодження; моральних та психічних стражданнях, внаслідок позбавлення його на тривалий термін нормального дитячого життя; нестерпного болю; тривалому знаходженні на лікуванні; душевних стражданнях, які він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача після ДТП. Враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та духовних страждань, а також відсутність зі сторони власників транспортного засобу відшкодування моральної шкоди, вважає за необхідне визначити розмір компенсації моральної шкоди у сумі 300000 грн., яка підлягає стягненню з відповідачів, оскільки вироком суду встановлена протиправна поведінка відповідача ОСОБА_3 та є наявним причинний зв`язок між завданою шкодою малолітньому ОСОБА_2 та протиправною поведінкою ОСОБА_3 , який під час ДТП керував автобусом БАЗА079.14 , державний номер НОМЕР_2 . Відповідачі ОСОБА_4 та ТОВ ЮНІК , яким на час вчинення ОСОБА_3 дорожньо-транспортної пригоди належав вказаний транспортний засіб, також, згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України, повинні відшкодувати завдану малолітньому ОСОБА_2 моральну шкоду. Докази на підтвердження витрат на правову допомогу в сумі 700 грн. знаходяться в матеріалах кримінальної справи № 209/3888/14-к.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 29 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Під час підготовчого провадження у справі, за клопотанням представника позивачки витребувано з Територіального сервісного центру № 1244 регіонального сервісного центру МВС у Дніпропетровській області інформацію про власників автобуса БАЗ А079.14 , державний номер НОМЕР_2 (а.с. 104 т.1).

Ухвалою суду від 25 березня 2019 року (а.с. 116 т.1) залучено до участі у справі в якості відповідачки ОСОБА_4 , закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті.

02 травня 2019 року ухвалено заочне рішення у справі про задоволення позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_3 , ТОВ ЮНІК , ОСОБА_4 (а.с. 132-135).

Ухвалою суду від 05 липня 2019 року, за заявою відповідачки ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення суду, рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 02 травня 2019 року скасовано, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання (а.с. 16-17 т.2).

Ухвалою суду від 23 вересня 2019 року, за клопотанням представника ОСОБА_4 - адвоката Лаврентьєва Є.О., залучено до часті у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Провіта та витребувалася від ТОВ ЮНІК бухгалтерська документація про оплату орендної плати за договором від 03 лютого 2014 року оренди автобуса БАЗ А079 , державний номер НОМЕР_4 , укладеного з ОСОБА_4 (а.с. 26 т.2).

15 жовтня 2019 року ТОВ ЮНІК надало суду копії: вироку Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 вересня 2016 року, ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року, ухвали Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 22 серпня 2017 року про відкриття провадження, ухвали від 28 серпня про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, рішення від 25 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_11 до ТОВ ЮНІК про компенсацію моральної шкоди заподіяної злочином, ухвали Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2019 року про повернення апеляційної скарги ТОВ ЮНІК на рішення суду від 25 вересня 2018 року, апеляційної скарги ТОВ ЮНІК на рішення суду від 25 вересня 2018 року (а.с. 31-54 т.2).

Також 15 жовтня 2018 року ТОВ ЮНІК надало відзив на позовну заяву ОСОБА_7 та копії видаткових касових ордерів від 05 травня 2014 року та від 05 червня 2014 року про сплату ОСОБА_4 грошових коштів за договором оренди від 03 лютого 2014 року (а.с. 55-59, т.2).

Під час підготовчого провадження від представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_12 надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 60-61).

15 жовтня 2019 року позивачкою ОСОБА_7 подана заява про збільшення позовних вимог та про залучення співвідповідача (а.с. 62- 66 т.2).

Ухвалою суду від 15 жовтня 2019 року уточнена позовна заява із збільшеними позовними вимогами прийнята до розгляду, залучено до участі в розгляді справи в якості відповідача замість третьої особи Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Провіта - Товариство з додатковою відповідальність "Турбаза", ЄДРПОУ 31704186, юридична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Короленка, буд.3 (а.с. 88 т.2).

Ухвалою суду від 29 листопада 2019 року, за клопотанням представника позивачки - адвоката Яцини О.І. від Моторного (транспортного) страхового бюро України витребувалася інформація про те, чи був застрахований транспортний засіб БАЗ А079.14 , 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 23 квітня 2014 року та якою саме страховою компанією, зазначивши серію та номер, час дії полісу, від ТОВ ЮНІК витребувався оригінал полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який діяв станом на 23 квітня 2014 року та яким був забезпечений транспортний засіб БАЗ А079.14 , 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та копії завірених банківською установою платіжних доручень по сплаті страхового платежу до ТДВ СК Провіта від 24.07.2013 року.

02 січня 2020 року від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла відповідь про відсутність інформації про договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо забезпечення транспортного БАЗ А079.14 , 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був би чинним станом на 23 квітня 2014 року (а.с. 114 т.2).

20 січня 2020 року позивачкою подано відповідь на відзив (а.с. 117 т.2), де вона зазначає, що посилання відповідача ОСОБА_4 на те, що автобус БАЗ А079.14, вибув з її володіння та був переданий ТОВ ЮНІК на підставі договору оренди транспортного засобу від 03 лютого 2014 року, не відповідають дійсності, бо наданий договір оренди нотаріально не посвідчений.

Представником відповідачки ОСОБА_4 - адвокатом Лаврентьєвим Є.О. подані заперечення на відповідь на відзив позивачки ОСОБА_7 (а.с. 118-119), де зазначено, що приписи ч.2 ст. 799 ЦК України, на які позивачка посилається у відповіді на відзив, не підлягають застосуванню до договору оренди автомобіля, бо договір оренди транспортного засобу було укладено ОСОБА_4 в рамах здійснення господарської діяльності, тому для правовідносин між ОСОБА_4 та ТОВ ЮНІК слід застосовувати приписи параграфу 5 Господарського кодексу, що регулює в тому числі питання оренди транспорту та не ставить жодних вимог щодо обов`язкової нотаріальної форми договору оренди. ОСОБА_4 не мала ліцензії на надання послуг з перевезення пасажирів, не мала укладеного договору з Дніпродзержинською міською радою про організацію перевезень пасажирів, а тому не могла бути володільцем транспортного засобу, який потрапив у ДТП на той момент. В момент ДТП транспортний засіб рухався із пасажирами по регулярному міському маршруту № 24 у м. Дніпродзержинську, перевізником на якому було ТОВ ЮНІК , а водій ОСОБА_13 перебував у трудових відносинах з перевізником ТОВ ЮНІК . До вказаних подій ОСОБА_4 не має жодного відношення. У свою чергу ТОВ ЮНІК 27 жовтня 2009 року отримало ліцензію серії АВ № 496484 строком дії з 16 листопада 2009 року по 15 листопада 2014 року. 17 серпня 2010 року ТОВ ЮНІК уклало з Управління транспортну і зв`язку Дніпродзержинської міської ради договір № 4/08-10 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті № 24, на якому і сталася ДТП. Вказане доводить, що фактичним володільцем транспортного засобу, який потрапив у ДТП на той момент було виключно ТОВ ЮНІК .

Ухвалою суду від 27 січня 2020 року (а.с. 137 т.2) закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

22 вересня 2020 року сторони та їх представники в судове засідання не з`явилися.

Позивачка ОСОБА_7 через канцелярію суду надала письмову заяву, в якій просить здійснювати судовий розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

В судовому засіданні, яке відбулося 30 червня 2020 року позивачка ОСОБА_7 у вступному слові підтримувала заявлений позов, стисло виклала зміст та підстави своїх позовних вимог та надала пояснення, аналогічні обґрунтуванню позову. Також пояснила суду, що 23 квітня 2014 року з вини водія ОСОБА_3 сталася ДТП, під час якої належний ТОВ ЮНІК автобус зіткнувся із автомобілем ВАЗ 2107, яким керував її, ОСОБА_7 , батько ОСОБА_9 . В автомобілі батька під час ДТП перебувала сестра батька- ОСОБА_14 , та вона із малолітнім сином ОСОБА_2 . ЇЇ син ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді перелому руки та струсу головного мозку. Вона також отримала тілесні ушкодження та перебувала на стаціонарному лікуванні в обласній лікарні ім. Мечникова. Син був доставлений до 8-ї міської лікарні, де йому зробили рентген, наклали гіпс та відпустили додому. Ліки син не приймав. З позовом в інтересах сина спочатку звернулася її мати ОСОБА_5 , бо вона два місяці перебувала на стаціонарному лікуванні. Через чотири роки вона вступила у справу замість матері. Вона, ОСОБА_7 , також зверталася до суду з позовом про відшкодування моральної і матеріальної шкоди. В теперішній час справа перебуває у Верховному Суді, де розглядається за скаргою ТОВ Юнік . Водій автобуса - ОСОБА_13 перебував у трудових відносинах з ТОВ ЮНІК . Автобус належав ОСОБА_4 , а її син був співвласником ТОВ ЮНІК , якому ОСОБА_4 передала автобус в оренду, але цей договір оренди не був посвідчений нотаріально, тому вона вважає, що він не є дійсним. ЇЇ сину були спричинені моральні страждання, які полягали у тому, що він був травмований, зазнав фізичного болю, бачив її тілесні ушкодження та тілесні ушкодження інших родичів, які були непритомними. Поки вона лікувалася, син знаходився без її догляду. Вона оцінює завдану її сину моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.

Представник відповідачки ОСОБА_4 - адвокат Лаврентьєв Є.О. через канцелярію суду надав письмову заяву, в якій просить проводити судовий розгляд справи за його відсутності та за відсутності відповідачки ОСОБА_4 і відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача - Товариства з додатковою відповідальність "Турбаза", відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили, не подали відзиви на позовну заяву та не надали заяв про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача - ТОВ ЮНІК про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, але не надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Виходячи з наведеного, відповідно до ч. 3 ст. 211, п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив розглянути цивільну справу в судовому засіданні за відсутності сторін на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.

Дослідивши письмові докази у справі та встановивши фактичні обставини і зміст спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 23 квітня 2014 року приблизно о 12 годині 20 хвилин в районі будинку № 20 по вул. Виборзькій в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки ВАЗ-210700-20 , державний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_9 та автобуса марки БАЗ А079.14 , номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_3 .

Вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 вересня 2016 року ухваленому у кримінальному провадженні (справа № 209/3888/14-к, провадження 1-кп/209/8/16) було встановлено, що 23 квітня 2014 року приблизно о 12 годині 20 хвилин відповідач ОСОБА_3 , керуючи технічно справним транспортним засобом - автобусом БАЗ А079.14 , номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , рухався по вулиці Виборзькій в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області з боку вулиці Металургів в напрямку вулиці Криворізька. Під час руху в районі будинку № 20 по вул. Виборзькій водій ОСОБА_3 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змін, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, допустив в`їзд лівим переднім колесом автобуса у вибоїну, що була розташована на проїзній частині дороги, внаслідок чого автобус змінив напрямок руху вліво, виїхав на зустрічну смугу руху, де відбулося зіткнення з автомобілем марки ВАЗ-210700-20 , номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_9 , який рухався у зустрічному з автобусом напрямку, тим самим відповідач ОСОБА_3 грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3(6), 12.3 Правил дорожнього руху України. Порушення п. 12.3 ПДР України водієм ОСОБА_3 з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

Вказаним вироком суду ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та йому призначено покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 був звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки (а.с. 55-58 т.1). Також вироком суду з ТОВ ЮНІК на користь цивільного позивача ОСОБА_9 було стягнуто 35089,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 20000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 1400,00 грн. витрат на правову допомогу та за експертне дослідження. Крім того, з ТОВ ЮНІК стягнуто: на користь потерпілої ОСОБА_15 - 1655,34 грн. матеріальної шкоди, 50000,00 грн. моральної шкоди; 700,00 грн витрат на правову допомогу; на користь потерпілої ОСОБА_5 - 83713,00 грн. моральної шкоди, 700,00 грн. витрат на правову допомогу; на користь потерпілої ОСОБА_7 - 25000 грн. моральної шкоди, 700,00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 вересня 2016 року було скасовано в частині вирішення цивільних позовів і призначено новий розгляд провадження у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишено без змін (а.с. 59-65 т.1).

При розгляді апеляційних скарг учасників процесу колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області було встановлено, що суд першої інстанції при розгляді кримінального провадження ухвалив рішення стосовно цивільного позову з істотними порушеннями норм кримінального процесуального закону, бо не мотивував своє рішення щодо цивільного позову і не створив необхідних умов для реалізації сторонами кримінального провадження своїх процесуальних прав щодо належного обґрунтування цивільного позову та вирішення питання щодо осіб, які можуть нести відповідальність у даному випадку.

Вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 вересня 2016 року про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, набрав законної сили 31 травня 2017 року.

Як зазначено у вироку суду від 30 вересня 2016 року, згідно протоколу огляду транспортного засобу встановлені пошкодження передньої частини автомобіля ВАЗ-210700-20 , номерний знак НОМЕР_3 , який отримав механічні пошкодження в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Під час ДТП в автомобілі ВАЗ 210700-20 номерний знак НОМЕР_3 , перебували пасажири: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_14 , які отримали тілесні ушкодження, Так, ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому основної фаланги 1-го пальця лівої кістки, що відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень та викликали тривалий розлад здоров`я більше 21 дня. ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалася явищами забою головного мозку 2 ступеню субарахноідальним крововиливом, рана правої стопи, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. ОСОБА_14 отримала тілесні ушкодження у вигляді сумісної травми тіла, що відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, які викликали тривалий розлад здоров`я більше 21 дня.

Отримання пасажирами автомобіля ВАЗ 210700-20 вказаних вище тілесних ушкоджень підтверджується вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 вересня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України.

Також вироком суду було встановлено, що, згідно ліцензійної картки серії АА № 814064, транспортний засіб БАЗ А079.14 , номерний знак НОМЕР_2 , належить ТОВ ЮНІК , а відповідач ОСОБА_3 , згідно наказу № 208/к від 17 вересня 2013 року, працював водієм в ТОВ ЮНІК з 18 вересня 2013 року, та був звільнений за власним бажанням на підставі наказу № 92/к від 05 травня 2014 року.

Відповідно довідки Територіального сервісного центру № 1244 Регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області від 23 лютого 2019 року № року №1/4-1244-256, яка була витребувана судом, за клопотанням представника позивача (а.с. 104 т.1), згідно ЄДР ТЗ транспортний засіб автобус БАЗ А079.14, 2012 року випуску, Y7FA07914С0010150, НОМЕР_2 , з 20 квітня 2012 року по 19 квітня 2016 року (та відповідно станом на 23 квітня 2014 року) було зареєстровано за актом приймання - передачі (первинна реєстрація) на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_5 , співвласником вказано ТОВ ЮНІК , ЄДРПОУ 20245028. 06 листопада 2014 року на вказаний транспортний засіб було видано тимчасовий реєстраційний талон на ТОВ ЮНІК . 19 квітня 2016 року цей транспортний засіб було переоформлено на ТРАНС-ЕКІПАЖ МКП, ЄДРПОУ 31487801.

Як вбачається із наданого відповідачкою ОСОБА_4 договору оренди транспортного засобу від 03 лютого 2014 року (а.с. 147-149 т.1), ОСОБА_4 передала транспортний засіб БАЗ А079.14 , номерний знак НОМЕР_2 , в оренду ТОВ ЮНІК на строк з 03 лютого 2014 року по 31 грудня 2014 року для здійснення підприємницької (господарської діяльності) з перевезення пасажирів на міському маршруті № 24 у м. Дніпродзержинську.

Пунктом 6.3. договору оренди було передбачено, що орендар зобов`язується своїми силами та за власний рахунок укласти договір страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно п. 6.4 договору орендар отримав право самостійно визначати коло осіб, яким дозволяється керування орендованим транспортним засобом.

Відповідно до 8.3 договору орендар самостійно несе відповідальність та/або перед третіми особами (в тому числі потерпілими) за нещасні випадки на виробництві, що можуть статися з його найманими працівниками або іншими будь-якими третіми особами пі час експлуатації, ремонту, обслуговування, охорони транспортного засобу.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ ЮНІК , сформованої 05 квітня 2019 року (а.с.156 т.1), дата державної реєстрації: 08 серпня 1996 року, 20 грудня 2006 року; основний видм економічної діяльності є пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (код 49.31).

При вирішенні справи суд не приймає до уваги твердження позивачки, викладені у відповіді на відзив відповідачів щодо недійсності договору оренди автобуса БАЗ А079.14 , номерний знак НОМЕР_2 , укладеного 03.02.2014 року між ОСОБА_4 та ТОВ ЮНІК , оскільки цей договір не був нотаріально посвідчений відповідно ч.2 ст. 799 УК України.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців АЖ №460747 (а.с. 132 т. 2) ОСОБА_4 зареєстрована як фізична особа-підприємець та має право здійснювати діяльність з надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів. Отже до правовідносин між ОСОБА_4 та ТОВ ЮНІК щодо оренди автобуса слід застосовувати положення параграфу 5 Господарського кодексу України, що регулює в тому числі питання оренди транспорту та не містить вимог щодо обов`язкового посвідчення нотаріусом договору оренди.

З урахуванням того, що ОСОБА_4 було передано в оренду ТОВ ЮНІК автобус БАЗ А079.14 , номерний знак НОМЕР_2 , ТОВ ЮНІК мало ліцензію на перевезення пасажирів (а.с. 120 т.2), мало укладений з Управлінням транспорту та зв`язку Дніпродзержинської міської ради на строк з 17 серпня 2010 року по 17 серпня 2015 року договір про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті №24, мало тимчасовий талон на вказаний автобус, ОСОБА_4 на момент вчинення ДТП не володіла вказаним автобусом та не мала жодного відношення до експлуатації його, як джерела підвищеної небезпеки, а тому не повинна відповідати за завдану потерпілому ОСОБА_2 моральну шкоду.

Судом вважає доведеним, що на момент вчинення ДТП автобус БАЗ А079.14 , номерний знак НОМЕР_2 , знаходився у володінні ТОВ ЮНІК та ним керував водій ОСОБА_3 , який перебував у трудових відносинах з ТОВ ЮНІК та здійснював перевезення пасажирів по регулярному міському маршруту №24.

Ці ж обставини також встановлені вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 вересня 2016 року (справа № 209/3888/14-к, провадження 1-кп/209/8/16), .

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч.5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, саме ТОВ ЮНІК , яке здійснювало діяльність, пов`язану з використанням транспортного засобу БАЗ А079.14 , номерний знак НОМЕР_2 , і на момент дорожньо-транспортної пригоди на відповідній правовій підставі (договір оренди) володіло цим транспортним засобом, повинно відшкодувати шкоду, завдану вказаним джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно ст. 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 1961-ІV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону передбачено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 1961-ІV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Під час розгляду справи директором ТВ ЮНІК Кваком С.В. було подано відзив на позовну заяву, де було зазначено, що товариство визнає ті обставини, що ОСОБА_4 передала своє право володіння та користування транспортним засобом товариству з обмеженою відповідальністю ЮНІК згідно договору оренди транспортного засобу від 03 лютого 2014 року, згідно якого ТОВ ЮНІК отримало автобус БАЗ А079.14, номерний знак НОМЕР_2 , у своє володіння та користування з метою провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів на міському маршруті № 24 у м. Дніпродзержинську, а ОСОБА_4 на момент ДТП не мала жодного відношення до експлуатації джерела підвищеної небезпеки та не перебувала з водієм ОСОБА_3 у трудових відносинах. Також у відзиві ТОВ ЮНІК посилається на те, що покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Вважає, що позивачка звернулася із даним позовом необґрунтовано, оскільки вона спочатку була зобов`язана у позасудовому порядку звернутися за відшкодуванням до страхової компанії, а потім вже до володільця джерела підвищеної небезпеки у випадку, якщо у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування.

Проте, у відзиві ТОВ ЮНІК не зазначило відомості про наявність полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо транспортного засобу БАЗ А079.14, номерний знак НОМЕР_2 , який ТОВ ЮНІК , згідно умов договору оренди, зобов`язалося укласти своїми силами та за власний рахунок, та не додало копію цього полісу до відзиву.

Копію такого полісу № АС/03454 ТОВ ЮНІК додало до заяви про перегляд заочного рішення (а.с. 162 т.1), із якого вбачається, що 24 липня 2013 року ТОВ ЮНІК , як власник транспортного засобу БАЗ А079.14, номерний знак НОМЕР_2 , на строк з 25 липня 2013 року по 24 липня 2014 року застрахувало свою цивільно-правову відповідальність в ТДВ СК Провіта , згідно якого забезпеченим транспортним засобом був БАЗ А079.14, номерний знак НОМЕР_2 .

Після отримання відзиву ТОВ ЮНІК позивачка надала суду копію листа ТВД СК Провіта (а.с. 97 т. 2), де зазначено, що в ТДВ СК Провіта , за полісом серії АВ № 7878808 (строк дії з 24 липня 2012 року по 25 липня 2013 року) була застрахована цивільно-правова відповідальність ТОВ ЮНІК , забезпечений транспортний засіб БАЗ А079.14, номерний знак НОМЕР_2 , з огляду на те, що строк дії вказаного полісу збіг 25 липня 2013 року, тобто до настання події, у ТДВ СК Провідна відсутні підстави відшкодовувати збитки, завдані з вини особи, що керувала вказаним транспортним засобом.

Згідно наданого позивачем Інформаційного повідомлення Нацкомфінпослуг та копії розпорядження № 3088 від 10 грудня 2015 року ро (а.с. 83,84 т.2), 26 вересня 2013 року на позачерговому засіданні Нацкомфінпослуг було прийнято розпорядження про анулювання (відкликання) ліцензії у формі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Товариству з додатковою відповідальністю Страхова компанія Провіта , яке набирає чинності з 30 вересня 2013 року, а 10 грудня 2015 року прийнято розпорядження про виключення ТДВ СК Провіта з Державного реєстру фінансових установ та про анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серії СТ № 224 від 21 серпня 2004 року, що було видане товариству.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 73-82 т.2), Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія Провіта , код ЄДРПОУ 31704186, у зв`язку з реорганізацією змінило назву на Товариство з додатковою відповідальністю Турбаза , код ЄДРПОУ 31704186.

На виконання ухвали суду від 29 листопада 2019 року про витребування доказів, Моторне (транспортне) страхове бюро України направило до суду листа від 19 грудня 2019 року № 9-09/42319 (а.с. 114 т.2), в якому зазначило, що за результатами запиту до єдиної централізованої бази даних МТСБУ, яка формується на підставі відомостей, отриманих від страховиків-членів МТСБУ, не виявлено інформації про договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо забезпечення транспортного засобу БАЗ А079.14, номерний знак НОМЕР_2 , який був би чинним на дату ДТП - 23 квітня 2014 року.

Відповідач ТОВ ЮНІК ухвалу суду від 11 листопада 2019 року не виконав та не надав суду оригінал полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який діяв станом на 23 квітня 2014 року та яким був забезпечений транспортний засіб БАЗ А079.14 , 2012 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та копії завірених банківською установою платіжних доручень по сплаті страхового платежу до ТДВ СК Провіта від 24.07.2013 року.

З урахування зазначеного вище, відповідно ч.6 ст. 95 ЦПК України, при вирішенні справи суд не приймає до уваги копію полісу № АС/03454 (а.с. 162 т.1), який не засвідчений належним чином.

За змістом Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову сума, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується страховою сумою.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України передбачено, що в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З урахуванням зазначених вище обставин та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що ТОВ ЮНІК на момент дорожньо-транспортної пригоди не мав договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо забезпечення транспортного засобу БАЗ А079.14, номерний знак НОМЕР_2 , який був би чинним на дату ДТП - 23 квітня 2014 року.

Вказане вище свідчить про те, що у відповідача ТДВ Турбаза , яке є правонаступником ТДВ Страхова компанія Провіта , не виникло обов`язку відшкодовувати моральну шкоду в розмірі 5000 грн., а тому в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_7 до ТДВ Турбаза необхідно відмовити.

Судом також встановлено, що у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 . ОСОБА_5 , як законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_2 зверталася із цивільним позовом про стягнення з ТОВ ЮНІК моральної шкоди. Оскільки при розгляді кримінального провадження, судом не були досліджені обставини щодо наявності у ТОВ ЮНІК на момент ДТП полісу обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, вирок в частині стягнення з ТОВ ЮНІК на користь позивача матеріальної та моральної шкоди було скасовано.

Після скасування вироку в частині задоволення цивільного позову, 15 лютого 2018 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої малолітньому ОСОБА_2 . На стадії підготовчого засідання відбулася заміна позивачки з ОСОБА_5 на ОСОБА_7 , якою були збільшені позовні вимоги та залучено до участі у справі як відповідачів, ТОВ ЮНІК , ТДВ Турбаза та ОСОБА_4 , з яких вона просила стягнути: з ТОВ ЮНІК моральну шкоду в розмірі 100000 грн., з ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 100000 грн., з ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 100000 грн. та з ТДВ Турбаза 5000,00 грн. (а.с. 62-66 т.2).

Як було встановлено судом, виним у скоєнні дорожньо-транспортної пригода, що сталася 23 квітня 2014 року і внаслідок якої малолітній син позивачки отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, та йому було завдано моральної шкоди, визнаний водій ТОВ ЮНІК ОСОБА_3 , який керував належним ТОВ ЮНІК автобусом БАЗ А079.14, номерний знак НОМЕР_2 .

Згідно частин 1 та 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Спеціальною нормою закону, яка регулює відносини з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є стаття 1187 Цивільного кодексу України.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з частиною 1 статті 1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

В пункті 6 Постанови Пленуму ВССУ від 01 березня 2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки роз`яснено, що не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

В пункті 8 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП (322-08), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого (наприклад, ст. 47 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" ( 3759-12).

З урахуванням того, що на момент скоєння ДТП, в результаті якого було завдано моральної шкоди малолітньому ОСОБА_2 , водій ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ТОВ ЮНІК , керуючи автобусом БАЗ А079.14, номерний знак НОМЕР_2 , що знаходився у володінні ТОВ ЮНІК , то відшкодування за заподіяну позивачу моральну шкоду судом не може бути покладено на відповідача у справі ОСОБА_3 , а тому в задоволенні позовних вимог до нього необхідно відмовити.

Суд вважає, що саме ТОВ ЮНІК , як володілець джерела підвищеної небезпеки, яке використовувало транспортний засіб для перевезення пасажирів на міському маршруті № 24 в м. Дніпродзержинську, яке не застрахувало свою цивільно- правову відповідальність власників наземних транспортних засобів повинне відповідати за шкоду, що була завдана потерпілим особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 , що перебував з ТОВ ЮНІК у трудових відносинах.

Суд вважає, що позивачка має право просити суд стягнути з ТОВ ЮНІК завдану її малолітньому сину ОСОБА_2 моральну шкоду.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Як було зазначено вище, в результаті ДТП малолітній ОСОБА_2 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Суд вважає доведеним, що малолітній ОСОБА_10 зазнав фізичного болю та страждань, пов`язаних з ушкодженням його здоров`я, зазнав душевних страждань, що негативно вплинуло на його психологічний стан, порушило його звичайний ритм життя, що свідчить про наявність моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілих осіб і не повинен призводити до їх збагачення.

За таких обставин, виходячи із засад розумності, поміркованості й справедливості, ураховуючи характер та обсяг моральних страждань, які зазнав малолітній ОСОБА_2 у зв`язку з отриманими ним тілесними ушкодженнями, суд вважає, що він має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн.

Оскільки на час ДТП відповідачка ОСОБА_4 не володіла джерелом підвищеної небезпеки, а відповідач ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з володільцем транспортного засобу, то саме у ТОВ ЮНІК , як у володільця джерела підвищеної небезпеки, водій якого визнаний винним у порушенні ПДР України під час виконання своїх трудових обов`язків, виник обов`язок відшкодувати завдану шкоду, а тому моральна шкода у визначеному судом розмірі підлягає стягненню виключно з відповідача ТОВ ЮНІК .

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_7 підлягають частковому задоволенню. З ТОВ ЮНІК на користь ОСОБА_2 в особі його законного представника ОСОБА_1 необхідно стягнути моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн., а в задоволенні інших позовних вимог належить відмовити.

З урахуванням вимог статей 137, 141 ЦПК України з відповідача ТОВ Юнік необхідно стягнути на користь ОСОБА_7 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 700,00 грн., а на користь держави - судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю Юнік , ОСОБА_4 , Товариства з додатковою відповідальністю Турбаза про компенсацію моральної шкоди, скоєної злочином.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІК , код ЄДРПОУ 20245028, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Менделєєва, буд. 5-А, на користь законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн. (п`ятдесят тисяч грн.), та витрати на правничу допомогу в сум 700,00 грн., а всього 50700,00 (п`ятдесят тисяч сімсот грн.).

В іншій частини позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЮНІК , код ЄДРПОУ 20245028, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Менделєєва, буд. 5-А, судовий збір в розмірі 840,00 грн. на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106).

Повний текст рішення складено 15 жовтня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня отримання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.А. Байбара.