Постанова

від 03.03.2021 по справі 209/378/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2278/21 Справа № 209/378/18 Суддя у 1-й інстанції - Байбара Г. А. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Демченко Е.Л.,

за участю секретаря - Керімової-Бандюкової Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю Юнік , ОСОБА_4 , товариства з додатковою відповідальністю Турбаза , про компенсацію моральної шкоди скоєної злочином

за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Юнік

на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 вересня 2020 року, -

В С Т А Н О В И В:

13 серпня 2018 року ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , подана позовна заява до ОСОБА_3 , ТОВ ЮНІК про компенсацію моральної шкоди, завданої злочином (том 1 а.с. 46-49).

25 березня 2019 року ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила залучити до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_4 , стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000 грн.; стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000 грн, стягнути з ТОВ ЮНІК на користь ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 700 грн. (том 1 а.с. 106-109).

15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила залучити до участі у справі в якості відповідача ТДВ Турбаза , з якого стягнути на користь ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000 грн.; стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000 грн, стягнути з ТОВ ЮНІК на користь ОСОБА_2 в особі законного представника ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 700 грн.(том 2 а.с. 63-66).

На обґрунтування позову зазначила, що 23 квітня 2014 року приблизно о 12 годині 20 хвилин відповідач ОСОБА_3 , керуючи, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , технічно справним транспортним засобом - автобусом БАЗ А079.14 , номерний знак НОМЕР_2 , рухався по вулиці Виборзькій в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області з боку вулиці Металургів в напрямку вулиці Криворізька. Під час руху в районі будинку № 20 по вул. Виборзькій водій ОСОБА_3 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінами, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, допустив в`їзд лівим переднім колесом автобуса у вибоїну, що була розташована на проїзній частині дороги, внаслідок чого автобус змінив напрямок руху вліво, виїхав на зустрічну смугу руху, де відбулося зіткнення з автомобілем марки ВАЗ-210700-20 , номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_6 , який рухався у зустрічному з автобусом напрямку, тим самим відповідач ОСОБА_3 грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3(6), 12.3 Правил дорожнього руху України Порушення п. 12.3 ПДР України водієм ОСОБА_3 з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

В результаті ДТП пасажир автомобіля ВАЗ 210700 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому основної фаланги 1-го пальця лівої кістки, що відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень та викликали тривалий розлад здоров`я більше 21 дня.

Вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 вересня 2016 року відповідач ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та йому призначено покарання у виді обмеження волі строком на три роки без позбавлення права керування транспортними засобами. З цивільного відповідача ТОВ ЮНІК на користь потерпілої ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 83713 грн. та 700 грн. витрат на правову допомогу. Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 вересня 2016 року скасовано в частині вирішення цивільного позову, і призначено новий розгляд провадження в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, в решті вирок суду залишено без змін.

Згідно відповіді Територіального сервісного центру № 1244 регіонального сервісного центру МВС у Дніпропетровської області, автобус БАЗ А079.14, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 23 квітня 2014 року належав ОСОБА_4 , співвласником вказано ТОВ ЮНІК .

Як стало відомо позивачці, цивільно-правова відповідальність ТОВ ЮНІК застрахована ТДВ СК Провіта , поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС 0345400 від 24 липня 2013 року. Посилаючись на ст. 3, ст. 26-1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , Розпорядження Державної комісії регулювання ринків фінансових послуг України від 09 липня 2010 року № 566 Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі змінами на час ДТП, вважає, що встановлено ліміти відповідальності страховика за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, у розмірі 100000 грн. на одного потерпілого. Отже існують підстави для залучення до участі у справі у якості відповідача ТДВ Страхова компанія Провіта , код ЄДРПОУ 31704186, яке у зв`язку з реорганізацією змінило назву на ТДВ Турбаза , код ЄДРПОУ 31704186. Тому вважає за необхідне виставити вимогу про стягнення з ТДВ Турбаза 5 відсотків ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну здоров`ю потерпілого в сумі 5000 грн.

Скоєним злочином малолітньому ОСОБА_8 завдано великої моральної шкоди, яка полягає у гострому відчутті страху за своє життя та здоров`я, який він відчув під час зіткнення; гострому відчутті страху за здоров`я і життя своїх близьких родичів, які знаходилися у транспортному засобі під час зіткнення; моральних та психічних стражданнях, які виникли у нього коли він одразу після ДТП побачив непритомну матір та усвідомив, що сам отримав тілесні ушкодження; моральних та психічних стражданнях, внаслідок позбавлення його на тривалий термін нормального дитячого життя; нестерпного болю; тривалому знаходженні на лікуванні; душевних стражданнях, які він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача після ДТП. Враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та духовних страждань, а також відсутність зі сторони власників транспортного засобу відшкодування моральної шкоди, вважає за необхідне визначити розмір компенсації моральної шкоди у сумі 300000 грн., яка підлягає стягненню з відповідачів, оскільки вироком суду встановлена протиправна поведінка відповідача ОСОБА_3 та є наявним причинний зв`язок між завданою шкодою малолітньому ОСОБА_2 та протиправною поведінкою ОСОБА_3 , який під час ДТП керував автобусом БАЗА079.14 , державний номер НОМЕР_2 . Відповідачі ОСОБА_4 та ТОВ ЮНІК , яким на час вчинення ОСОБА_3 дорожньо-транспортної пригоди належав вказаний транспортний засіб, також, згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України, повинні відшкодувати завдану малолітньому ОСОБА_2 моральну шкоду. Докази на підтвердження витрат на правову допомогу в сумі 700 грн. знаходяться в матеріалах кримінальної справи № 209/3888/14-к.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 вересня 2020 року задоволено частково позов ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТОВ Юнік , ОСОБА_4 , ТДВ Турбаза про компенсацію моральної шкоди, скоєної злочином.

Стягнуто з ТОВ ЮНІК на користь законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн. (п`ятдесят тисяч грн.), та витрати на правничу допомогу в сум 700,00 грн., а всього 50700,00 (п`ятдесят тисяч сімсот грн.). В іншій частини позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат (том 2 а.с.165-170).

В апеляційній скарзі, ТОВ Юнік посилаючись на порушення судом 1 інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити повністю (том 2 а.с.175-179).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судом 1 інстанції встановлено, що 23 квітня 2014 року приблизно о 12 годині 20 хвилин в районі будинку № 20 по вул. Виборзькій в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки ВАЗ-210700-20 , державний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_6 та автобуса марки БАЗ А079.14 , номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_3 .

Вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 вересня 2016 року ухваленому у кримінальному провадженні (справа № 209/3888/14-к, провадження 1-кп/209/8/16) було встановлено, що 23 квітня 2014 року приблизно о 12 годині 20 хвилин відповідач ОСОБА_3 , керуючи технічно справним транспортним засобом - автобусом БАЗ А079.14 , номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , рухався по вулиці Виборзькій в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області з боку вулиці Металургів в напрямку вулиці Криворізька. Під час руху в районі будинку № 20 по вул. Виборзькій водій ОСОБА_3 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змін, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, допустив в`їзд лівим переднім колесом автобуса у вибоїну, що була розташована на проїзній частині дороги, внаслідок чого автобус змінив напрямок руху вліво, виїхав на зустрічну смугу руху, де відбулося зіткнення з автомобілем марки ВАЗ-210700-20 , номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_6 , який рухався у зустрічному з автобусом напрямку, тим самим відповідач ОСОБА_3 грубо порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3(6), 12.3 Правил дорожнього руху України. Порушення п. 12.3 ПДР України водієм ОСОБА_3 з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

Вказаним вироком суду ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та йому призначено покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 був звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки (а.с. 55-58 том 1). Також вироком суду з ТОВ ЮНІК на користь цивільного позивача ОСОБА_6 було стягнуто 35089,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 20000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 1400,00 грн. витрат на правову допомогу та за експертне дослідження. Крім того, з ТОВ ЮНІК стягнуто: на користь потерпілої ОСОБА_9 - 1655,34 грн. матеріальної шкоди, 50000,00 грн. моральної шкоди; 700,00 грн витрат на правову допомогу; на користь потерпілої ОСОБА_7 - 83713,00 грн. моральної шкоди, 700,00 грн. витрат на правову допомогу; на користь потерпілої ОСОБА_1 - 25000 грн. моральної шкоди, 700,00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2017 року вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 вересня 2016 року було скасовано в частині вирішення цивільних позовів і призначено новий розгляд провадження у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишено без змін (а.с. 59-65 том 1).

При розгляді апеляційних скарг учасників процесу колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області було встановлено, що суд першої інстанції при розгляді кримінального провадження ухвалив рішення стосовно цивільного позову з істотними порушеннями норм кримінального процесуального закону, бо не мотивував своє рішення щодо цивільного позову і не створив необхідних умов для реалізації сторонами кримінального провадження своїх процесуальних прав щодо належного обґрунтування цивільного позову та вирішення питання щодо осіб, які можуть нести відповідальність у даному випадку.

Вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 вересня 2016 року про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, набрав законної сили 31 травня 2017 року.

Як зазначено у вироку суду від 30 вересня 2016 року, згідно протоколу огляду транспортного засобу встановлені пошкодження передньої частини автомобіля ВАЗ-210700-20 , номерний знак НОМЕР_3 , який отримав механічні пошкодження в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Під час ДТП в автомобілі ВАЗ 210700-20 номерний знак НОМЕР_3 , перебували пасажири: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , які отримали тілесні ушкодження. Так, ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому основної фаланги 1-го пальця лівої кістки, що відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень та викликали тривалий розлад здоров`я більше 21 дня. ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалася явищами забою головного мозку 2 ступеню субарахноідальним крововиливом, рана правої стопи, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження у вигляді сумісної травми тіла, що відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, які викликали тривалий розлад здоров`я більше 21 дня.

Отримання пасажирами автомобіля ВАЗ 210700-20 вказаних вище тілесних ушкоджень підтверджується вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 вересня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України.

Також вироком суду встановлено, що, згідно ліцензійної картки серії АА № 814064, транспортний засіб БАЗ А079.14 , номерний знак НОМЕР_2 , належить ТОВ ЮНІК , а відповідач ОСОБА_3 , згідно наказу № 208/к від 17 вересня 2013 року, працював водієм в ТОВ ЮНІК з 18 вересня 2013 року, та був звільнений за власним бажанням на підставі наказу № 92/к від 05 травня 2014 року.

Відповідно довідки Територіального сервісного центру № 1244 Регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області від 23 лютого 2019 року № року №1/4-1244-256, яка була витребувана судом, за клопотанням представника позивача (том 1 а.с. 104), згідно ЄДР ТЗ транспортний засіб автобус БАЗ А079.14, 2012 року випуску, Y7FA07914С0010150, НОМЕР_2 , з 20 квітня 2012 року по 19 квітня 2016 року (та відповідно станом на 23 квітня 2014 року) було зареєстровано за актом приймання - передачі (первинна реєстрація) на ОСОБА_4 , співвласником вказано ТОВ ЮНІК . 06 листопада 2014 року на вказаний транспортний засіб було видано тимчасовий реєстраційний талон на ТОВ ЮНІК . 19 квітня 2016 року цей транспортний засіб було переоформлено на ТРАНС-ЕКІПАЖ МКП, ЄДРПОУ 31487801.

Як вбачається із наданого відповідачкою ОСОБА_4 договору оренди транспортного засобу від 03 лютого 2014 року (том 1 а.с. 147-149), ОСОБА_4 передала транспортний засіб БАЗ А079.14 , номерний знак НОМЕР_2 , в оренду ТОВ ЮНІК на строк з 03 лютого 2014 року по 31 грудня 2014 року для здійснення підприємницької (господарської діяльності) з перевезення пасажирів на міському маршруті № 24 у м. Дніпродзержинську.

Пунктом 6.3. договору оренди було передбачено, що орендар зобов`язується своїми силами та за власний рахунок укласти договір страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно п. 6.4 договору орендар отримав право самостійно визначати коло осіб, яким дозволяється керування орендованим транспортним засобом.

Відповідно до 8.3 договору орендар самостійно несе відповідальність та/або перед третіми особами (в тому числі потерпілими) за нещасні випадки на виробництві, що можуть статися з його найманими працівниками або іншими будь-якими третіми особами пі час експлуатації, ремонту, обслуговування, охорони транспортного засобу.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ ЮНІК , сформованої 05 квітня 2019 року (а.с.156 том 1), дата державної реєстрації: 08 серпня 1996 року, 20 грудня 2006 року; основний вид економічної діяльності є пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (код 49.31).

При вирішенні справи суд не приймає до уваги твердження позивачки, викладені у відповіді на відзив відповідачів щодо недійсності договору оренди автобуса БАЗ А079.14 , номерний знак НОМЕР_2 , укладеного 03.02.2014 року між ОСОБА_4 та ТОВ ЮНІК , оскільки цей договір не був нотаріально посвідчений відповідно ч.2 ст. 799 УК України.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців АЖ №460747 (том 2 а.с. 132) ОСОБА_4 зареєстрована як фізична особа-підприємець та має право здійснювати діяльність з надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів. Отже до правовідносин між ОСОБА_4 та ТОВ ЮНІК щодо оренди автобуса слід застосовувати положення параграфу 5 Господарського кодексу України, що регулює в тому числі питання оренди транспорту та не містить вимог щодо обов`язкового посвідчення нотаріусом договору оренди.

З урахуванням того, що ОСОБА_4 було передано в оренду ТОВ ЮНІК автобус БАЗ А079.14 , номерний знак НОМЕР_2 , ТОВ ЮНІК мало ліцензію на перевезення пасажирів (том 2 а.с. 120), мало укладений з Управлінням транспорту та зв`язку Дніпродзержинської міської ради на строк з 17 серпня 2010 року по 17 серпня 2015 року договір про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті №24, мало тимчасовий талон на вказаний автобус, ОСОБА_4 на момент вчинення ДТП не володіла вказаним автобусом та не мала жодного відношення до експлуатації його, як джерела підвищеної небезпеки, а тому не повинна відповідати за завдану потерпілому ОСОБА_2 моральну шкоду.

Суд вважає доведеним, що на момент вчинення ДТП автобус БАЗ А079.14 , номерний знак НОМЕР_2 , знаходився у володінні ТОВ ЮНІК та ним керував водій ОСОБА_3 , який перебував у трудових відносинах з ТОВ ЮНІК та здійснював перевезення пасажирів по регулярному міському маршруту №24.

Ці ж обставини також встановлені вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 30 вересня 2016 року (справа № 209/3888/14-к, провадження 1-кп/209/8/16).

Судом 1 інстанції встановлено, що ТОВ ЮНІК на момент дорожньо-транспортної пригоди не мав договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо забезпечення транспортного засобу БАЗ А079.14, номерний знак НОМЕР_2 , який був би чинним на дату ДТП - 23 квітня 2014 року.

Судом також встановлено, що у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 . ОСОБА_7 , як законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_2 зверталася із цивільним позовом про стягнення з ТОВ ЮНІК моральної шкоди. Оскільки при розгляді кримінального провадження, судом не були досліджені обставини щодо наявності у ТОВ ЮНІК на момент ДТП полісу обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, вирок в частині стягнення з ТОВ ЮНІК на користь позивача матеріальної та моральної шкоди було скасовано.

Після скасування вироку в частині задоволення цивільного позову, 15 лютого 2018 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої малолітньому ОСОБА_2 . На стадії підготовчого засідання відбулася заміна позивачки з ОСОБА_7 на ОСОБА_10 , якою були збільшені позовні вимоги та залучено до участі у справі як відповідачів, ТОВ ЮНІК , ТДВ Турбаза та ОСОБА_4 , з яких вона просила стягнути: з ТОВ ЮНІК моральну шкоду в розмірі 100000 грн., з ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 100000 грн., з ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 100000 грн. та з ТДВ Турбаза 5000,00 грн. (а.с. 62-66 т.2).

Як було встановлено судом, виним у скоєнні дорожньо-транспортної пригода, що сталася 23 квітня 2014 року і внаслідок якої малолітній син позивачки отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, та йому було завдано моральної шкоди, визнаний водій ТОВ ЮНІК ОСОБА_3 , який керував автобусом БАЗ А079.14, номерний знак НОМЕР_2 ., який на той час знаходився у володінні ТОВ ЮНІК .

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_10 до ТДВ Турбаза , суд першої інстанції виходив із того, що у відповідача ТДВ Турбаза , яке є правонаступником ТДВ Страхова компанія Провіта , не виникло обов`язку відшкодовувати моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог до ОСОБА_3 , суд 1 інстанції виходив із того, що на момент скоєння ДТП, в результаті якого було завдано моральної шкоди малолітньому ОСОБА_2 , водій ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ТОВ ЮНІК , керуючи автобусом БАЗ А079.14, номерний знак НОМЕР_2 , що знаходився у володінні ТОВ ЮНІК , то відшкодування за заподіяну позивачу моральну шкоду судом не може бути покладено на відповідача у справі ОСОБА_3 .

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд 1 інстанції виходив із того, що ТОВ ЮНІК , як володілець джерела підвищеної небезпеки, яке використовувало транспортний засіб для перевезення пасажирів на міському маршруті № 24 в м. Дніпродзержинську, яке не застрахувало свою цивільно- правову відповідальність власників наземних транспортних засобів повинне відповідати за шкоду, що була завдана потерпілим особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 , що перебував з ТОВ ЮНІК у трудових відносинах та визначив суму моральної шкоди виходячи із засад розумності, поміркованості, виваженості й справедливості, ураховуючи характер та обсяг моральних страждань у розмірі 50000,00 грн.

Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду 1 інстанції.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Як було зазначено вище, в результаті ДТП малолітній ОСОБА_2 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Суд вважає доведеним, що малолітній ОСОБА_8 зазнав фізичного болю та страждань, пов`язаних з ушкодженням його здоров`я, зазнав душевних страждань, що негативно вплинуло на його психологічний стан, порушило його звичайний ритм життя, що свідчить про наявність моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1 інстанції, що на час ДТП відповідачка ОСОБА_4 не володіла джерелом підвищеної небезпеки, а відповідач ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з володільцем транспортного засобу, то саме у ТОВ ЮНІК , як у володільця джерела підвищеної небезпеки, водій якого визнаний винним у порушенні ПДР України під час виконання своїх трудових обов`язків, виник обов`язок відшкодувати завдану шкоду, а тому моральна шкода у визначеному судом розмірі підлягає стягненню виключно з відповідача ТОВ ЮНІК .

Крім того, апелянт в свої апеляційній скарзі визнав зазначені вище обставини.

Доводи апеляційної скарги, що суд 1 інстанції повністю проігнорував постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15, а також постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2018 у справі № 760/15471/15-ц, відповідно до якої позивач повинен звернутися у позасудовому порядку за відшкодуванням шкоди до страхової компанії, а потім, лише у випадку, якщо у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування - позивач отримує право на звернення до суду з відповідним позовом, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки висновки зазначені у вказаних постановах стосуються саме майнової шкоди, а не моральної як в даному випадку, а формування порядку звернення позивача з вимогами до суду, є особистою думкою апелянта, що не відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги, що суд 1 інстанції належним чином не повідомив ТОВ «Юніка» про розгляд справи призначеної на 17.09.2018, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи на 17.09.2018 розгляд справи не призначався та не проводився. Повідомлення ТОВ «ЮНІК» про розгляд справи призначеної на 22 вересня 2020 року підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 2 а.с.158).

Оскільки доводи апеляційної скарги зводяться лише до незгоди з висновками суду, колегія судів дійшла висновку, що суд першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи правильно застосував норми матеріального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Юнік - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: