Рішення

від 05.10.2020 по справі 187/887/19

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/887/19

2/0187/27/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2020 р. смт. Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Говорухи В.О., за участі секретаря судового засідання Дудка В.В. за участі представників позивача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , представника відповідача Федорової О.М. і представника третьої особи Яковенко О.А., розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Батьківщина про визнання правочину недійсним, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном, повернення майна з чужого незаконного володіння та стягнення збитків і моральної шкоди, треті особи: ОСОБА_5 , Відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Петриківської районної державної адміністрації, Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Україна-2001 ,

В С Т А Н О В И В:

07.06.2019 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області звернулася ОСОБА_4 з позовом до СТОВ Батьківщина про визнання правочину недійсним, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном, повернення майна з чужого незаконного володіння, треті особи: ОСОБА_5 , Відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Петриківської районної державної адміністрації, Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, СТОВ Україна-2001 .

Уточнивши свої позовні вимоги під час підготовчого судового засідання позивач зазначає, що вона є власником земельної ділянки реєстраційний номер 189182812237, кадастровий номер 1223781700:02:022:0173, площа 3,01га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області.

В 2013 році, маючи гостру потребу в грошових коштах вона погодилася на пропозицію ОСОБА_5 який є засновником (учасником) та кінцевим бенефіціарним власником СТОВ БАТЬКІВЩИНА передати в оренду СТОВ БАТЬКІВЩИНА строком на 5 (п`ять) років з орендною платою 20 000.00 (двадцять тисяч) гривень земельну ділянку кадастровий номер 1223781700:02:022:0173, площа 3.01га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області.

На виконання їх домовленостей, 29.11.2013 ОСОБА_4 видала на ім`я ОСОБА_5 довіреність, посвідчену державним нотаріусом Петриківської державної нотаріальної контори Астаховою О.С. та зареєстровану в реєстрі за реєстровим номером 2-796, якою позивач уповноважила ОСОБА_5 на укладання з будь-якою особою на будь-яких умовах договору оренди належної їй земельної ділянки кадастровий номер 1223781700:02:022:0173, площа 3,01га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області.

У серпні 2018 позивачу стало відомо, що 21.11.2016 Астаф`євою Світланою Іванівною , державним реєстратором Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, Дніпропетровська області до Державного реєстру прав на нерухоме майно було внесено запис №17769839, яким за СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БАТЬКІВЩИНА" було зареєстровано право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), що належить позивачу, строком на 49 років. Підставою реєстрації права користування відповідачем земельною ділянкою позивача визначено договір про встановлення (надання) права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), серія та номер: 7, виданий 08.11.2016, укладений між ОСОБА_4 та СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БАТЬКІВЩИНА".

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 не укладала з СТОВ БАТЬКІВЩИНА договору про встановлення (надання) права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), серія та номер 7 від 08.11.2016 та не надавала доручень на укладання такого договору іншим особам, тобто, він вчинений представником з перевищенням повноважень, в подальшому нею не схвалений, позивач просить суд визнати недійсним такий договір та припинити право користування СТОВ Батьківщина належною їй земельною ділянкою, скасувавши державну реєстрацію договору оскаржуваного договору.

Як окремою підставою для визнання оскаржуваного договору не дійсним позивач зазначає те, що ОСОБА_5 є засновником (учасником) та кінцевим бенефіціарним власником СТОВ БАТЬКІВЩИНА , тому укладаючи даний договір як представник позивача, він в порушення заборони, передбаченої ч. 3 ст. 238 ЦК України, уклав його у своїх інтересах

Крім того, позивач посилається на те, що з наведеного вище вбачається, що спірний договір про встановлення емфітевзису був укладений з єдиною метою - уникнути сплати 125 803,58 грн., що мали бути сплачені позивачу на виконання вимоги імперативної норми п. 1.5.288 статті 288 ПК України. Отже, уклавши договір про встановлення (надання) права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) ОСОБА_5 діяв очевидно недобросовісно та зі зловживанням правами, отже має місце зловмисна домовленість, яка ще однією підставою для визнання договору про встановлення (надання) права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 7 від 08 листопада 2016 року недійним на підставі ч. 1 ст. 232 ЦК України.

Посилаючись на те, що за існування тяжких обставин зумовлених хворобою її доньки, що потребувала щонайшвидшого оперативного втручання для її усунення, за відсутності фінансової можливості, ОСОБА_4 була змушена погодитись на пропозицію ОСОБА_5 про надання 20000,00 гривень в обмін на видачу йому довіреності та укладення на його користь заповіту. Оскільки, укладено оскаржуваний договір під впливом тяжкої для позивача обставини і на вкрай невигідних умовах, тому позивач вважає таких договір недійсним в силу статті 233 ЦК України.

Вказуючи на те, що СТОВ БАТЬКІВЩИНА фактично користується земельною ділянкою позивача без достатніх правових підстав, а тому він має заплатити за користування нею.

Так, відповідності до п. 1.288 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 4. 288 статті 288 ПК України).

Підпунктом 1.5.288 статті 288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно з витягом із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 1223781700:02:022:0173, площа 3,01га, розташованої на території Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області становить 85580,91 грн.

Отже, здаючи належну йому земельну ділянку в оренду позивач міг отримати за 1 рік 2567,42 грн. = 85580.91 грн. * 3%.

Відповідно за 1 день розмір мінімальної орендної плати становить 7,03 грн. = 2567.42 грн. : 365 днів в році.

Таким чином розмір упущеної вигоди позивача становить:

- за період з 01.01.2017р. по 31.12.2019 р. 7702,26 грн. = 2567,42 грн. * 3 роки

- за період з 08.11.2016 по 31.12.2016 р. 379,62 грн. = 54 дні * 7,03 грн

- за період з 01.01.2020 по 13.03.2020 р. 513,19 грн. - 73 дні * 7,03 грн

А всього розмір упущеної вигоди позивача з 08.11.2016 по 13.03.2020 складає 8 595,07 грн. яку позивач просить стягнути з відповідача.

Крім того, посилаючись на те, позивач була вимушена звертатись до різних державних та комунальних органів і установ з метою відновлення свого порушеного права, що призвело до тривалих моральних страждань та погіршенням здоров`я - загостренням хронічних хвороб та порушенням нормального укладу її життя, ОСОБА_4 просить суд стягнути на її користь моральну шкоду , яку вона оцінює в розмірі 10 000 грн.

08.04.2020 представником відповідача подано до суду відзив на позов в якому вказано, що СТОВ Україна - 2001 є сільськогосподарським товаровиробником, який діяв на території Лобойківської сільської ради Петриківського району до 2016 року та займався вирощуванням сільськогосподарських культур. В господарській діяльності використовував орендовані земельні ділянки (земельні частки-паї) фізичних осіб.

В листопаді 2013 року ОСОБА_4 особисто звернулася СТОВ Україна - 2001 , з метою укладання договору оренди належної їй земельної ділянки кадастровий номер 1223781700:02:022:0173 та попросила наперед виплатити їх орендну плату, в сумі 20 000 грн. 23.11.2013 між позивачем та СТОВ Україна-2001 , було укладено договір оренди належної їй земельної ділянки площею 3,010 га, кадастровий номер 1223781700:02:022:0173, строком на 49 років. Позивачем отримано орендну плату наперед, в сумі 20 000 грн., про що нею особисто складено відповідну розписку.

У 2016 році СТОВ Україна-2001 через відсутність основних фондів, штатних працівників та відсутність інших земельних ділянок, що знаходилися у користуванні), припинило вести господарську діяльність.

Виникла гостра необхідність належним чином обробляти земельну ділянку, що є у власності позивача, тому ОСОБА_5 від імені та в інтересах позивача, на підставі довіреності, посвідченої Петриківською державною нотаріальною конторою 29.11.2013 року, реєстр. №2-796, яка видана строком на двадцять п`ять років, укладений Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 7 від 08.11.2016 року, з СТОВ Батьківщина . Договір емфітевзису зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійсненні розрахунки за користування земельною ділянкою та сплачені всі необхідні податки.

Вказуючи на те, що дорученням від 29.11.2013 ОСОБА_5 уповноважено на укладення договорів з будь-якою стороною на будь-яких умовах, а також вчиняти інші юридично значимі дії, що умови укладеного договору залишилися такими ж самими, відповідач наполягає, що він не порушував вимоги закону.

Посилаючись на те, що позивач отримала в 2013 році 20000 грн. орендної плати наперед, вважає, що немає підстав для стягнення упущеної вигоди.

Вважає безпідставною вимогу про стягнення на користь позивача моральної шкоди.

Позивач 21.05.2020 подала до суду відповідь на відзив в якій зазначає, що посилання відповідача на договір від 23.12.2013 та його виконання не має відношення до предмету даної справи.

Оцінюючи зміст поданого представником відповідача відзиву, позивач вважає, що відповідач визнає, що оскаржуваний договорі укладено ОСОБА_5 в своїх інтересах.

Крім того, позивач заперечує укладення з СТОВ Україна-2001 договору оренди належної їй земельної ділянки строком на 49 років.

Просить врахувати, відсутність заперечень відповідача щодо всіх заявлених позивачем підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним.

16.06.2020 від представником СТОВ Батьківщина подано заперечення в якому наполягає на дійсності Договору № 7 про встановлення (надання) права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) так як згідно довіреності, посвідченої 29.11.2013 державним нотаріусом Петриківської державної нотаріальної контори Астаховою О.С., зареєстрованої в реєстрі № 2-796, ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_5 подавати від її імені заяви, отримувати довідки, документи, по питанням які виникають у неї, як у власника по володінню та користуванню, належної їй земельної ділянки площею 3,010 га, яка розташована на території Лобойківської сільської ради, Петриківського району, Дніпропетровської області, кадастровий № 1223781700:02:022:0173. Таким чином, позивач уповноважила ОСОБА_5 , укладати договори оренди на належну їй земельну ділянку з будь-якою стороною на будь яких умовах, а також вчиняти всі інші юридично значимі дії, пов`язані з цією довіреністю. Довіреність дійсна, не скасована та факт її підписання позивач стверджувала у позовній заяві.

ОСОБА_5 надав до суду свої пояснення, як третьої особи та зазначив, що 23.11.2013 між позивачем та СТОВ Україна-2001 директором якого він працював, укладено договір оренди належної ОСОБА_4 земельної ділянки площею 3,010 га, кадастровий номер 1223781700:02:022:0173, строком на 49 років. Позивачем отримано орендну плату наперед, в сумі 20 000 грн., про що нею особисто складено відповідну розписку.

У 2016 році СТОВ Україна-2001 через відсутність основних фондів, штатних працівників та відсутність інших земельних ділянок, що знаходилися у користуванні), припинило вести господарську діяльність.

Позивачем згідно Довіреності, від 29.11.2013 уповноважено його укладати договори з будь-якою стороною на будь-яких умовах, і також вчиняти інші юридично значимі дії.

Наполягає на тому, що Договір про надання права користування земельною ділянкою сільськогосподарських потреб № 7 від 08.11.2016 відповідає вимогам встановленим 407-412 Цивільного кодексу України та ст. 102-1 Земельного кодексу України для подібного роду Договорів, а саме: у оскаржуваному Договорі сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов Договору в частині об`єкту емфітевзису: строку надання права користування; розміру плати за користування землею; закріплено права і обов`язки землекористувача, узгоджено порядок припинення договору та визначено відповідальність сторін у випадку невиконання умов цього Договору.

Істотні умови Договору залишилися такими ж самими як того бажав власник земельної ділянки укладаючи та власноруч підписуючи попередній Договір від 23.11.2013, що є підтвердженням факту вчинення дії в інтересах власника земельної ділянки

ОСОБА_5 наполягає на тому, що ним не порушено вимоги статей 232 та 238 ЦК України, так як він діяв в інтересах особи, яку представляв за дорученням і ніякої зловмисної домовленості із ТОВ Батьківщина або СТОВ Україна-2001 у нього не було.

Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Такого ж змісту надійшли пояснення від СТОВ Україна-2001 .

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Наполагали на своїх позовних вимогах та пояснили, що примирення між сторонами не відбулося.

Представник відповідача адвокат Федорова О.М. заперечувала проти позову вважаючи його необґрунтованим та посилаючись на обставини, викладені в відзиві та запереченнях на позов.

ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечуючи проти позову пояснив, що вважає свої дії законними та відповідаючими інтересам позивача. Просив відмовити в задоволенні позову наполягаючи на можливості позасудового врегулювання даного спору.

Представник СТОВ Україна-2001 Яковенко О.А. проти позову заперечувала посилаючись на обставини викладені в наданих до суду поясненнях.

Представники третіх осіб: відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Петриківської районної державної адміністрації, департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради надали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши письмові докази вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки реєстраційний номер 189182812237, кадастровий номер 1223781700:02:022:0173, площа 3,01га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області (а.с. 73-74, 138).

29.11.2013 ОСОБА_4 видала на ім`я ОСОБА_5 довіреність, посвідчену державним нотаріусом Петриківської державної нотаріальної контори Астаховою О.С. та зареєстровану в реєстрі за реєстровим номером 2-796, якою позивач уповноважила ОСОБА_5 бути її представником у будь - яких установах, підприємствах, організаціях, незалежно від форм власності, в тому числі в нотаріальних установах, органах місцевого самоврядування, в відповідному відділі Держземагенства у Петриківському районі Дніпропетровської області, реєстраційній службі територіального управління юстиції, в нотаріальному архіві, подавати від її імені заяви, отримувати довідки, документи, по питанням, які виникають у неї, як у власника по володінню та користуванню, належної їй земельної ділянки площею 3,010 га, яка розташована на території Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, кадастровий № 1223781700:02:022:0173. Уповноважила його, укладати договори оренди на належну їй земельну ділянку з будь-якою стороною на будь яких умовах, а також вчиняти всі інші юридично значимі дії, пов`язані з цією довіреністю . 28.08.2018 ОСОБА_4 скасувала дану довіреність (а.с. 9 та 136).

08.11.2016 між ОСОБА_4 , від імені якої діє ОСОБА_5 та СТОВ "БАТЬКІВЩИНА" укладено договір № 7 про встановлення (надання) права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) предметом якого стала земельна ділянка площею 3,010 га, яка розташована на території Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, кадастровий № 1223781700:02:022:0173.

21.11.2016 державним реєстратором Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, Дніпропетровська області до Державного реєстру прав на нерухоме майно внесено запис №17769839, яким за СТОВ "БАТЬКІВЩИНА" зареєстровано право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), що належить позивачу, строком на 49 років (а.с. 133-138).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зокрема за ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Отже, ст. 241 ЦК презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та в установленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також установлює випадки й умови набуття чинності правочином, учиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень.

Правова природа договору емфітевзису регулюється ст. 102-1 глави 16-1 ЗК України та главою 33 розділу 2 книги 3 ЦК України.

Відповідно до ст. 102-1 ЗК України, - право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть відчужуватися або передаватися в порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Згідно з положеннями статтей 407 і 408 ЦК України, (в редакції чинній на день укладення спірного договору емфітевзису), право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач). Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором і для земельних ділянок державної або комунальної власності не може перевищувати 50 років.

Власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором (ч. 2 ст. 409 ЦК України).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено свободу договору, а саме: відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частини першої статті 628 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років. Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Згідно ст.ст. 13, 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Таким чином, договір оренди і договір емфітевзису є різними видами договорів, так як договір оренди земельної ділянки відноситься до зобов`язальних правовідносин, а договір емфітевзису - до речового права.

Отже, укладаючи від імені позивача оскаржуваний договір, який за своєю природою, змістом на наслідками не є тотожним договору оренди, ОСОБА_5 перевищив надані йому в довіреності від 29.11.2013 повноваження.

Безпідставним є твердження ОСОБА_5 про те, що укладення вказаного договору можна віднести до його повноважень щодо вчинення інших юридично значимих дій за вказаним дорученням, оскільки, як зазначалося, укладений договір не є договором оренди, а оскаржуваний договір укладено не на виконання договору оренди.

Як встановлено в судовому засіданні позивач не вчинювала дії, що свідчать про прийняття нею до виконання правочину вчиненого ОСОБА_5 з перевищенням повноважень, отже, вчинений договір про встановлення (надання) права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 7 від 08.11.2016 не схвалила, що призводить до його недійсності.

Тому, не має правового значення твердження ОСОБА_5 про те, що укладення договору емфітевзису відповідає інтересам позивача.

Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у ст. 4 передбачає, що державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності: право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Оскільки оспорюваним правочином порушене право власності позивача, тому наявні підстави для визнання договору встановлення емфітевзису недійсним з припиненням права користування СТОВ Батьківщина належною позивачу земельною ділянкою, скасувавши запис про державну реєстрацію такого права за відповідачем.

Враховуючи, що оскаржуваний договір № 7 від 08.11.2016 вчиненого ОСОБА_5 з перевищенням повноважень, отже є недійсним з підстав відсутності внутрішньої волі ОСОБА_4 на укладення даного правочину, тому посилання на недійсність вказаного договору в порушення заборони, передбаченої ч. 3 ст. 238 ЦК України, тобто, у своїх інтересах, чи вчинення такого договору внаслідок зловмисної домовленості з другою стороною (ч. 1 ст. 232 ЦК України), чи вчинення даного правочину під впливом тяжких обставни (ст. 233 ЦК України, не мають правового значення для вирішення даної справи, а тому не аналізуються судом.

Як встановлено в судовому засіаднні СТОВ Батьківщина не є легітивним користувачем належної позивачу земельної ділянки, в позасудовому порядку повернення позивачу земельної ділянки не відбулося, а тому суд приходить до висновку по обґрунтованість твердження ОСОБА_4 про існування у неї перешкод в реалізації її права користування та розпорядження належною їй земельною ділянкою, а тому таку земельну ділянку слід вилучити у СТОВ Батьківщина та передання ОСОБА_4 .

В даному випадку такий спосіб захисту порушеного права є правильним та ефективним, відповідатиме положенням статті 391 ЦК України та відповідати правовим позиціям викладеним в Постанові ВП від 16 червня 2020 р. у справі № 145/2047/16-ц.

Вирішуючи питання про стягнення завданих збитікв суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За приписом ч. 2 ст. 216 ЦК України якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України

Таким чином, оскільки договір про встановлення (надання) права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 7 від 08.11.2016 є недійсним з 08.11.2016, тому СТОВ "БАТЬКІВЩИНА" фактично користується земельною ділянкою, належною позивачу, безпідставно (без достатньої правової підстави).

Розмір заподіяних позивачу збитків (упущеної вигоди) розраховано виходячи з встановленого законом розміру мінімальної орендної плати.

Так, відповідності до п. 1.288 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 4. 288 статті 288 ПК України).

Підпунктом 1.5.288 статті 288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно з витягом із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 1223781700:02:022:0173, площа 3,01га, розташованої на території Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області становить 85580,91 грн.

Отже, здаючи належну земельну ділянку в оренду позивач міг отримати за 1 рік 2567,42 грн. = 85580.91 грн. * 3%.

Відповідно за 1 день розмір мінімальної орендної плати становить 7,03 грн. = 2567.42 грн. : 365 днів в році.

Таким чином розмір упущеної вигоди позивача становить:

- за період з 01.01.2017р. по 31.12.2019 р. 7702,26 грн. = 2567,42 грн. * 3 роки

- за період з 08.11.2016 по 31.12.2016 р. 379,62 грн. = 54 дні * 7,03 грн

- за період з 01.01.2020 по 13.03.2020 р. 513,19 грн. - 73 дні * 7,03 грн

А всього розмір упущеної вигоди позивача з 08.11.2016 по 13.03.2020 складає 8 595,07 грн. яку слід стягнути з відповідача.

Відповідачем вказаний розрахунок не заперечувався.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вирок суду в кримінальному провадженні, який набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 82 ЦПК).

Згідно ч.1 ст. 89 ЦПК, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно до ст.76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 2, 3 статті 77 ЦПК передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).

Обґрунтовуючи необхідність стягнення з відповідача компенсації за заподіяні моральні страждання позивач посилається на те, що в результаті укладення ОСОБА_5 оскаржуваного договору з перевищенням наданих йому повноважень вона була вимушена звертатись до різних державних та комунальних органів і установ з метою відновлення свого порушеного права, що призвело до тривалих моральних страждань та погіршенням здоров`я - загостренням хронічних хвороб та порушенням нормального укладу її життя.

При цьому позивачем жодним чином не обґрунтовано, якими саме протиправними діями (чи бездіяльністю) відповідача СТОВ "БАТЬКІВЩИНА" їй заподіяно моральну шкоду.

Таким чином позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди безпідставні та задоволенню не підлягають.

Позивачем при подачі до суду позову всього було сплачено судовий збір у розмірі 2465,01 грн. та понесені витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 12600 грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги, рахунками на оплату і квитанціями. У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог суд вважає за необхідне у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати стягнути з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 264-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_4 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Батьківщина про визнання правочину недійсним, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном, повернення майна з чужого незаконного володіння та стягнення збитків і моральної шкоди, треті особи: ОСОБА_5 , Відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Петриківської районної державної адміністрації, Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Україна-2001 , задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про встановлення (надання) права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 7 від 08 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_4 імені якої діє ОСОБА_5 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Батьківщина .

Припинити право користування Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Батьківщина земельною ділянкою кадастровий номер 1223781700:02:022:0173, площа 3,010 га, розташованої на території Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, скасувавши запис № 17769839 від 21.11.2016 про державну реєстрацію іншого речового права, про що 21.11.2016 державним реєстратором Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області Астаф`євою Світланою Іванівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32679742 від 02.12.2016.

Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_4 права користування та розпорядження майном, шляхом вилучення у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Батьківщина (ідентифікаційний код юридичної особи 32363161) та передання ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) земельної ділянки кадастровий номер 1223781700:02:022:0173, площа 3,010 га, розташованої на території Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Батьківщина (ідентифікаційний код юридичної особи 32363161) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 8496,65 грн. (вісім тисяч чотириста дев`ятсот шість гривень 65 копійок) збитків.

В іншій частині позову ОСОБА_4 , відмовити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Батьківщина (ідентифікаційний код юридичної особи 32363161) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати в розмірі 15065,01 грн. (пятнадцять тисяч шістдесят пять грн. 01 коп).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: В. О. Говоруха