Постанова

від 16.03.2021 по справі 187/887/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1446/21 Справа № 187/887/19 Суддя у 1-й інстанції - Говоруха В. О. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.,

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Заворотного К.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» , треті особи ОСОБА_2 , Відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Петриківської районної державної адміністрації, Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Україна-2001» про визнання правочину недійсним, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном, повернення майна з чужого незаконного володіння та стягнення збитків і моральної шкоди

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до СТОВ «Батьківщина» , треті особи ОСОБА_2 , Відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Петриківської районної державної адміністрації, Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, СТОВ «Україна-2001» про визнання правочину недійсним, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном, повернення майна з чужого незаконного володіння та стягнення збитків і моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог, які уточнювалися в ході розгляду справи, позивач ОСОБА_1 посилалась на те, що що вона є власником земельної ділянки реєстраційний номер 189182812237, кадастровий номер 1223781700:02:022:0173, площа 3,01га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області. У 2013 році, маючи гостру потребу в грошових коштах, вона погодилася на пропозицію ОСОБА_2 , який є засновником (учасником) та кінцевим бенефіціарним власником СТОВ «Україна-2001» передати в оренду вказаного сільськогосподарського товариства строком на 5 років з орендною платою 20 000 грн. належну їй на праві власності земельну ділянку. На виконання домовленостей, 29 листопада 2013 року вона видала на ім`я ОСОБА_2 довіреність, посвідчену державним нотаріусом Петриківської державної нотаріальної контори Астаховою О.С. та зареєстровану в реєстрі за реєстровим номером 2-796, якою уповноважила ОСОБА_2 на укладання з будь-якою особою на будь-яких умовах договору оренди вищевказаної земельної ділянки. У серпні 2018 року їй у стало відомо, що 21 листопада 2016 року державним реєстратором Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровська області Астаф`євою С. І. до Державного реєстру прав на нерухоме майно було внесено запис №17769839, яким за СТОВ «Батьківщина» було зареєстровано право користування належною їй на праві власності земельною ділянкою, строком на 49 років. Підставою реєстрації права користування земельною ділянкою є договір про встановлення (надання) права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 7 від 08 листопада 2016 року, укладений між нею, ОСОБА_1 , та СТОВ «Батьківщина» . Зазначає, що вказаний правочин був укладений ОСОБА_2 від її імені з перевищенням повноважень, встановлених довіреністю від 29 листопада 2013 року. Саме ОСОБА_2 є засновником (учасником) та кінцевим бенефіціарним власником СТОВ «Батьківщина» , тому укладаючи даний договір як її представник, він у порушення заборони, передбаченої ч. 3 ст. 238 ЦК України, уклав його у своїх інтересах. Фактично договір емфітевзису укладено з метою приховання дійсних умов договору оренди для ухилення від сплати мінімальної орендної плати, встановленої законом. Отже, уклавши договір про встановлення (надання) права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) ОСОБА_2 діяв очевидно недобросовісно, отже має місце зловмисна домовленість, яка також є підставою для визнання договору про встановлення (надання) права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 7 від 08 листопада 2016 року недійним на підставі ч. 1 ст. 232 ЦК України. Позивач вказувала, що за існування тяжких обставин, зумовлених хворобою її доньки, яка потребувала щонайшвидшого оперативного втручання, за наявності фінансових проблем вона була змушена погодитись на пропозицію ОСОБА_2 про надання 20000 грн. в обмін на видачу йому довіреності та укладення на його користь заповіту. Оскільки, оспорюваний договір емфітевісу укладено під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, позивач вважає такий договір недійсним в силу ст. 233 ЦК України. СТОВ «Батьківщина» користується належною їй земельною ділянкою без достатніх правових підстав, а тому має відшкодувати їй упущену вигоду, розмір якої розраховано, виходячи із норм п.п. 1.288, 1.5.288 стю 288 ПК України та нормативної грошової оцінки земельної ділянки, як розмір мінімальної орендної плати за період 08 листопада 2016 року по 13 березня 2020 року у сумі 8 595 грн. 07 коп. Позивач зазначала, що вона звертатися до різних державних та комунальних органів і установ з метою відновлення свого порушеного права, що призвело до тривалих моральних страждань та погіршення здоров`я, порушення нормального укладу її життя, отже винними діями відповідача їй завдано моральної шкоди, яку вона оцінює у 10000 грн. Її права, як власника земельної ділянки порушені, а тому просила суд визнати недійсним договір про встановлення (надання) права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) №7 від 08 листопада 2016 року, укладений між СТОВ «Батьківщина» та ОСОБА_3 , та припинити право користування СТОВ «Батьківщина» земельною ділянкою кадастровий номер 1223781700:02:022:0173, площа 3,01 га, розташованої на території Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, скасувавши державну реєстрацію договору, просила усунути перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження майном шляхом вилучення у СТОВ «Батьківщина» та передання їй спірної земельної ділянки, стягнути із СТОВ «Батьківщина» на її користь збитки у сумі 8496 грн. 65 коп. та 10000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним договір про встановлення (надання) права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 7 від 08 листопада 2016 року, укладений між ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_2 , та СТОВ «Батьківщина» . Припинено право користування СТОВ Батьківщина земельною ділянкою кадастровий номер 1223781700:02:022:0173, площа 3,010 га, розташованої на території Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, скасувавши запис №17769839 від 21 листопада 2016 року про державну реєстрацію іншого речового права, про що 21 листопада 2016 року державним реєстратором Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області Астаф`євою С. І. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32679742 від 02 грудня 2016 року. Усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження майном, шляхом вилучення у СТОВ «Батьківщина» та передання ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 1223781700:02:022:0173, площа 3,010 га, розташованої на території Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області. Стягнуто з СТОВ «Батьківщина» на користь ОСОБА_1 8496 грн. 65 коп. збитків. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі СТОВ «Батьківщина» просять скасувати рішення суду від 05 жовтня 2020 року в частині задоволення позовних вимог позивача та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. В іншій частині рішення суду учасниками справи не оскаржується.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки реєстраційний номер 189182812237, кадастровий номер 1223781700:02:022:0173, площею 3,01 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та копію державного акту на право приватної власності на землю (т.1 а.с. 155; т.2 а.с. 147).

23 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Україна - 2001» в особі директора Вишницького А.Б. укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач передала в оренду СТОВ «Україна - 2001» вищевказану земельну ділянку строком на 49 років. Дані щодо державної режстації у договорі відсутні (т.1 а.с. 69-71).

29 листопада 2013 року ОСОБА_1 видала на ім`я ОСОБА_2 довіреність, посвідчену державним нотаріусом Петриківської державної нотаріальної контори Астаховою О.С. та зареєстровану в реєстрі за реєстровим номером 2-796, якою уповноважила ОСОБА_2 бути її представником у будь - яких установах, підприємствах, організаціях, незалежно від форм власності, в тому числі в нотаріальних установах, органах місцевого самоврядування, в відповідному відділі Держземагенства у Петриківському районі Дніпропетровської області, реєстраційній службі територіального управління юстиції, в нотаріальному архіві, подавати від її імені заяви, отримувати довідки, документи, по питанням, які виникають у неї, як у власника по володінню та користуванню, належної їй земельної ділянки площею 3,010 га, яка розташована на території Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, кадастровий № 1223781700:02:022:0173. У вказаній довіреності зазначено, що позивач уповноважуж ОСОБА_2 укладати договори оренди на належну їй земельну ділянку з будь-якою стороною на будь яких умовах, а також вчиняти всі інші юридично значимі дії, пов`язані з цією довіреністю. Довіреність видана без права передоручення та без права відчуження строком на 25 років та дійсна до 29 листопада 2038 року (т.1 а.с. 9).

29 листопада 2013 року ОСОБА_1 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Петриківської державної нотаріальної контори Астаховою О.С., на користь ОСОБА_2 , яким заповіла останньому спірну земельну ділянку, кадастровий №1223781700:02:022:0173 (т. 1 а.с. 11).

28 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Петриківської державної нотаріальної контори із заявами про скасування вищевказаної довіреності від 29 листопада 2013 року та заповіту від 29 листопада 2013 року (т.1, а.с. 10, 11а).

У період чинності довіреності 08 листопада 2016 року ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_1 , уклав із СТОВ «Батьківщина» договір № 7 про встановлення (надання) права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) предметом, якого є земельна ділянка площею 3,010 га, яка розташована на території Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, кадастровий № 1223781700:02:022:0173 (т.1 а.с. 153, 154).

Вказаним договором власником ОСОБА_1 встановлено на користь землекористувача СТОВ «Батьківщина» довгострокове, відчужуване та успадковуване речове право на чуже майно, яке полягає у наданні землекористувачеві права володіння і користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, належної власнику на праві власності, з метою отримання плодів та доходів від неї з обов`язком ефективно її використовувати відповідно до цільового призначення (пункт 1 договору).

Пунктами 5, 7 вказаного договору передбачено, що власник зберігає за собою право власності на вказану вище земельну ділянку, однак не має права передавати земельну ділянку протягом 49 років або у користування на праві суперфіцію на користь третіх осіб, смерть власника не є підставою для зміни умов договору.

21 листопада 2016 року державним реєстратором Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровська області Астаф`євою С.І. до Державного реєстру прав на нерухоме майно внесено запис №17769839, яким за СТОВ «Батьківщина» зареєстровано право користування спірною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), строком на 49 років (т.1 а.с.158).

За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осію та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником СТОВ «Батьківщина» є ОСОБА_2 (т.2 а.с. 176).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Стаття 241 ЦК презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та в установленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також установлює випадки й умови набуття чинності правочином, учиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень.

Правова природа договору емфітевзису регулюється ст. 102-1 глави 16-1 ЗК України та главою 33 розділу 2 книги 3 ЦК України.

Відповідно до ст. 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть відчужуватися або передаватися в порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Згідно з положеннями статтей 407 і 408 ЦК України, (в редакції чинній на день укладення спірного договору емфітевзису), право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач). Строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором і для земельних ділянок державної або комунальної власності не може перевищувати 50 років.

Власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором (ч. 2 ст. 409 ЦК України).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено свободу договору, а саме: відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частини першої статті 628 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років. Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Згідно ст.ст. 13, 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Таким чином, договір оренди і договір емфітевзису є різними видами договорів, так як договір оренди земельної ділянки відноситься до зобов`язальних правовідносин, а договір емфітевзису - до речового права.

Судом встановлено, що укладаючи від імені позивача оспорюваний договір, який за своєю природою, змістом та наслідками не є тотожним договору оренди земельної ділянки, ОСОБА_2 перевищив повноваження, надані йому довіреністю від 29 листопада 2013 року.

У ході розгляду справи по суті встановлено, що позивач не вчиняла жодних дії, які б свідчили про прийняття нею до виконання правочину, вчиненого ОСОБА_2 з перевищенням повноважень, отже, договір про встановлення (надання) права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 7 від 08 листопада 2016 року ОСОБА_1 не схвалила, укладення договору емфітевзису не відповідає інтересам позивача.

Слід зазначити, що право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) є похідним від права власності (ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ), таким чином оспорюваним правочином порушене право позивача, як власника земельної ділянки.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання договору про встановлення (надання) права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) №7 від 08 листопада 2016 року недійсним та припинив право користування СТОВ «Батьківщина» спірною земельною ділянкою, скасувавши запис №17769839 від 21 листопада 2016 року про державну реєстрацію іншого речового права.

Встановлено, що СТОВ «Батьківщина» не є легітимним користувачем належної ОСОБА_1 земельної ділянки, у позасудовому порядку її повернення позивачу не відбулося, тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, шляхом вилучення у СТОВ «Батьківщина» спірної земельної ділянки.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального права, які правильно застосовані судом першої інстанції.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача збитків (упущеної вигоди) у сумі 8496 грн. 65 коп. з огляду на наступне.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (частина перша статті 653);

Частиною другою статті 653 ЦК України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (частина четверта статті 653);

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Враховуючи припис частини четвертої статті 623 Цивільного кодексу України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально. При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

Крім того, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Отже, підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком неотримання позивачем доходу, на який він розраховував.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження можливості реального отримання доходів у розмірі 8496 грн. 65 коп. через укладання оспорюваного договору емфітевзису, а також вжиття нею заходів для їх одержання, що є необхідним при заявленні до стягнення упущеної вигоди. Заявлена позивачем до стягнення сума коштів являє собою розмір можливої орендної плати у випадку укладання відповідного договору оренди землі та не свідчить про наявність збитків у розумінні норм Цивільного кодексу України і, відповідно, та не є ні упущеною вигодою, ні реальними збитками.

Вказані обставини та норми закону залишились поза увагою суду першої інстанції, що призвело до неправильного вирішення спору в цій частині, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача збитків (упущеної вигоди) у сумі 8496 грн. 65 коп.

Судом першої інстанції відповідно до ст.141 ЦПК України обгрунтовано було стягнуто з відповідача на користь позивача понесені позивачем судові витрати у справі у загальному розмірі 15065 грн. 01 коп., що підтверджується відповідними договором, рахунками та квитанціями.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в оскаржуваній частині про визнання правочину недійсним, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном, повернення майна з чужого незаконного володіння є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи апеляційної скарги про незаконність рішення суду, невідповідності рішення суду фактичним обставинам справи, неправильного застосування судом норм матеріального права є необгрунтованими.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду від 05 жовтня 2020 року скасувати в частині стягнення із СТОВ «Батьківщина» на користь ОСОБА_1 грошових коштів - збитків у сумі 8496 грн. 65 коп. та відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» - задовольнити частково.

Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» , треті особи ОСОБА_2 , Відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Петриківської районної державної адміністрації, Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Україна-2001» про визнання правочину недійсним, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном, повернення майна з чужого незаконного володіння та стягнення збитків і моральної шкоди скасувати в частині стягнення із сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина» на користь ОСОБА_1 8496 грн. 65 коп. збитків та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді