Номер провадження: 22-ц/813/6289/20
Номер справи місцевого суду: 947/28884/19
Головуючий у першій інстанції Калініченко Л.В.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.10.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Погорєлової С.О., Князюка О.В.
за участю секретаря судового засідання: Феленко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Професійна спілка працівників Морської пошуково-рятувальної служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - заступник директора з операційної діяльності Казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба Купрій Алла Анатоліївна про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Київського районного суду міста Одеси з вищевказаним позовом, який під час розгляду справи уточнив та згідно з останньою редакцією від 13 грудня 2019 року за вх. №63510, просив суд:
- визнати наказ Казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба від 06 листопада 2019 року за № 752-к незаконним та скасувати його;
- поновити ОСОБА_2 на посаді психолога служби охорони праці Казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба ;
- стягнути з Казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 листопада 2019 по момент поновлення.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що він перебував у трудових відносинах з Казенним підприємством Морська пошуково-рятувальна служба (КП МПРС ) з 04 травня 2016 року та обіймав посаду психолога служби охорони праці КП МПРС .
06 листопада 2019 року КП МПРС , за підписом в.о. директора А.А. Купрій, винесено наказ №752-к про звільнення ОСОБА_2 з займаної посади на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.
Проте, позивач вважає, що його звільнення з підстав п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України є незаконним, оскільки він не має прогулів. Вважає, що відповідачем навмисно підроблено табель робочого часу від 06.11.2019 року, в якому зазначена неправдива інформація про його відсутність на робочому місці з 28.10.2019 по 31.10.2019 року, з метою його звільнення.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2020 року позов ОСОБА_2 - задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ Казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба від 06 листопада 2019 року за № 752-к, яким звільнено ОСОБА_2 , з посади психолога служби охорони праці, відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на посаді психолога служби охорони праці Казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба (місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140А; код ЄДРПОУ 38017026).
Стягнуто з Казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба на користь ОСОБА_2 , суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07 листопада 2019 року по 13 лютого 2020 року включно, в сумі 89968 гривень 30 копійок, з якої підлягає виключенню сума податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді психолога служби охорони праці Казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба .
Стягнено з Казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба на користь держави судовий збір в загальній сумі 1668 гривень 08 копійок.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2020 року та ухвалити нове про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Задовольняючи позов частково, визнаючи незаконним та скасовуючи наказ Казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба від 06 листопада 2019 року за № 752-к, про звільнення ОСОБА_2 з посади психолога служби охорони праці, відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України, поновлюючи його на роботі у займаній посаді та стягуючи з Казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба на користь ОСОБА_2 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07 листопада 2019 року по 13 лютого 2020 року включно, в сумі 89968 гривень 30 копійок, з відрахуванням суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості в цій частині та доведеності.
Такий висновок районного суду відповідає встановленим у справі обставинам та заснований на законі.
Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:
- ОСОБА_2 з 04.05.2016 року працював в Казенному підприємстві Морська пошуково-рятувальна служба (КП МПРС ) на посаді психолога служби охорони праці;
- 17 жовтня 2019 року Державною службою морського та річкового транспорту України винесено Наказ за №12-ПД Про несення змін до наказу Державної служби морського та річкового транспорту України від 17.10.2019 року за №9-ПД , яким внесено зміни до вказаного Наказу шляхом зміни пункту 1, яким покладено на заступника директора з операційної діяльності казенного підприємства МПРС ОСОБА_1 , виконання обов`язків директора з 18.10.2019 року на період до призначення керівника цього підприємства в установленому порядку (а.с.35, І том);
- 06 листопада 2019 року начальником відділу внутрішньої безпеки ОСОБА_3 (призначений на зазначену посаду 05.11.2019 року наказом в .о. директора КП МПРС ОСОБА_1 ) подано рапорт на ім`я виконуючого директора Казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба ОСОБА_1 , в якому останню повідомлено, що ним було проведено вибіркову перевірку дотримання працівниками КП МПРС правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених додатком №2 до Колективного договору між адміністрацією КП МПРС та трудовим колективом на 2016-2019 роки за період з 06.10.2018 року по 06.11.2019 року, в результаті якої за допомогою автоматизованої системи керування доступом СКУД SIGUR було встановлено, що ОСОБА_2 - психолог служби охорони праці: 28.10.2019 року - був відсутній на робочому місці; 29.10.2019 року - був відсутній на робочому місці більше ніж три години; 30.10.2019 року - був відсутній на робочому місці більше ніж три години; 31.10.2019 року - був відсутній на робочому місці більше ніж три години. До зазначеного рапорту було надано журнал подій системи автоматизованого контролю доступу в період з 06.10.2019 року по 06.11.2019 року (а.с.60-72, І том);
- 06 листопада 2019 року виконуючим директора Казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба Купрій А.А. винесеного Наказ №753-к Про переведення , відповідно до якого наказано тимчасово перевести ОСОБА_4 , інженера з охорони праці 1 категорії служби охорони праці, на посаду виконуючого обов`язки начальника служби охорони праці з 06.11.2019 року, на період тимчасової непрацездатності виконуючої обов`язки начальника служби охорони праці Салабутіної Д.С., з посадовим окладом 29437 грн. на місяць (а.с.73, І том);
- 06.11.2019 року ОСОБА_4 відкоригував табель робочого часу за жовтень 2019 року, в якому відобразив інформацію про відсутність ОСОБА_2 на роботі: 28.10, 29.10, 30.10., 31.10, 2019 року;
- 06 листопада 2019 року виконуючим директора Казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба Купрій А.А. з метою дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку було видано доручення за №6-19 щодо надання ОСОБА_2 пояснень щодо відсутності на роботі 28.10.2019 року, 29.10.2019 року, 30.10.2019 року, 31.10.2019 року (а.с.5, 25, 77, І том);
- 06 листопада 2019 року ОСОБА_2 на виконання вказаного доручення надано пояснення, в якому повідомлено, що 28.10.2019, 29.10.2019 року, 30.10.2019 року та 31.10.2019 року правила внутрішнього трудового розпорядку не порушував та був присутній на роботі (а.с.6, 26, 78, І том);
- 06 листопада 2019 року виконуючим директора Казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба Купрій А.А. винесеного Наказ №752-к Про звільнення , яким наказано звільнити ОСОБА_2 , психолога служби охорони праці, із займаної посади з 06 листопада 2019 року через відсутність на роботі більш трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, відповідно до п.4 ч.40 КЗпП України. Надано розпорядження бухгалтерії здійснити розрахунок з ОСОБА_2 (а.с.75, І том);
- 06 листопада 2019 року виконуючим директора Казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба Купрій А.А. винесеного Наказ №753-к Про переведення , відповідно до якого наказано тимчасово перевести ОСОБА_4 , інженера з охорони праці 1 категорії служби охорони праці, на посаду виконуючого обов`язки начальника служби охорони праці з 06.11.2019 року, на період тимчасової непрацездатності виконуючої обов`язки начальника служби охорони праці Салабутіної Д.С., з посадовим окладом 29437 грн. на місяць (а.с.73, І том);
- під час праці в (КП МПРС), ОСОБА_2 був членом та займав посаду голови в Професійні спілці працівників Морської пошуково-рятувальної служби (ПСП МПРС), код ЄДРПОУ 38111107;
- 12 листопада 2019 року виконуючим директора Казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба Купрій А.А. було надіслано листа за вих. №1/37/1652-19 на ім`я заступника Голови ПСП МПРС ОСОБА_5 з повідомленням про те, що 06.11.2019 року ОСОБА_2 було звільнено з посади психолога служби охорони праці КП МПРС на підставі Наказу №752-К. Також повідомлено, що оскільки відповідно до положень статуту ПСП МПРС, головою може бути тільки член профспілки - працівник КП МПРС , а ОСОБА_2 з 06.11.2019 року не є працівником КП МПРС , а відтак не є головою ПСП МПРС, з 07.11.2019 року виконуючим обов`язки голови ПСП МПРС є ОСОБА_5 (а.с.9, 29, І том);
- відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.12.2019 року за №1006037998, вбачається, що керівником ПСП МПРС з 27.11.2019 року є ОСОБА_6 (а.с.44,45, І том);
-відповідно до листа КП МПРС від 21.08.2019 року адресованого на ім`я начальника Херсонської Філії ДП АМПУ , у тому числі працівника КП МПРС - ОСОБА_2 , як голову профспілки, затверджено до переліку осіб, якого направлено на навчання у період з 28.10.2019 року по 01 листопада 2019 року, яке проводилось ДП Адміністрація морських портів України , на підставі укладеного з КП МПРС договору №188-В-19 про надання послуг (а.с.108, І том);
-28.10.2019 року Херсонською Філією ДП АМПУ надано відповідь на адресу КП МПРС за №2345/26-01-07/вих./26, в якому повідомлено, про графік навчань, зокрема про початок 28.10.2019 року о 14:00 (а.с.109, І том);
- за наслідком вказаного навчання ОСОБА_2 , 01.11.2019 року надано посвідчення №288/19 на підтвердження проходження навчання і перевірку знань законодавчих актів з охорони праці, гігієни праці, електробезпеки, пожежної безпеки, надання домедичної допомоги потерпілим та інших нормативно-правових актів з охорони праці, а саме: НПАОП0.00-7.15-18 (а.с.110, І том).
Судом враховані письмові пояснення надані інженером 1 категорії служби охорони праці КП МПРС ОСОБА_4 , начальником відділу управління персоналом КП МПРС ОСОБА_7 , начальником відділу управління персоналом КП МПРС ОСОБА_8 , зокрема:
- 26 грудня 2019 року інженером 1 категорії служби охорони праці КП МПРС ОСОБА_4 було надано пояснювальну записку, в якій останній з приводу заповнення табелю обліку використання робочого часу на ОСОБА_2 за жовтень 2019 року пояснив, що 06.11.2019 року його в кінці робочого часу викликали до кабінету в.о. директора КП МПРС ОСОБА_1 , де його було повідомлено, що ОСОБА_2 звільнено, у зв`язку з відсутністю протягом 4 робочих днів на роботі, а саме: 28, 29, 30, 31 /10/2019 року. Також його було повідомлено, що у зв`язку з перебуванням ОСОБА_7 на лікарняному, йому, як в.о. начальника служби охорони праці необхідно подати уточнюючий табель, який подається при звільненні працівника в бухгалтерію, в якому зазначено відсутність ОСОБА_2 на робочому місці з нез`ясованих причин. На підставі зазначених обставин, ним - ОСОБА_4 було заповнено відповідний табель і переданий до відділу кадрів . (а.с.88, І том);
- 24 грудня 2019 року виконуюча обов`язки начальника служби охорони праці КП МПРС Салабутіна Д.С. надала письмові пояснення, в яких зазначила, що вона у відповідності до своїх посадових обов`язків два рази на місяць заповнює табель обліку робочого часу та надає його до Відділу управління персоналом за власним підписом. Так, ОСОБА_7 підтверджено, що ОСОБА_2 був присутнім на роботі в період з 01.10.-31.10.2019 року, що підтверджується табелем обліку використання робочого часу станом на 31.10.2019 року, який нею - ОСОБА_7 підписаний. У зазначених поясненнях ОСОБА_7 зазначила, що відкликає та просить вважати свої службові записки від 14.11.2019 року та 15.11.2019 року щодо начебто відсутності ОСОБА_2 - недійсними, оскільки вони були складені під тиском в.о. директора ОСОБА_1 (а.с.87, І том);
- начальник відділу управління персоналом КП МПРС ОСОБА_8 у поясненнях зазначила, що 30.10.2019 року нею був перевірений табель обліку робочого часу служби охорони праці за жовтень 2019 року, складений в.о. начальника служби охорони праці Салабутіною Д.С., в якому було зазначено усі робочі дні в жовтні 2019 року у ОСОБА_2 . Однак, 06.11.2019 року до відділу управління персоналом надійшов коригуючий табель обліку робочого часу за жовтень 2019 року підписаний інженером з охорони праці 1 категорії служби охорони праці ОСОБА_4 на вимогу в.о. директора Купрій А.А. з зазначенням неявок психолога ОСОБА_2 , у останні робочі дні жовтня 2019 року з нез`ясованих причин. Також повідомлено, що був наданий табель за 4 дні у листопаді 2019 року за період роботи ОСОБА_2 з 01.11.2019 року по 06.11.2019 року. (а.с.90, І том). Начальником відділу управління персоналом КП МПРС Терлецькою С.С. були також надані 24.12.2019 року пояснення, в яких остання також підтвердила, що 06.11.2019 року у кабінеті в.о. директора КП МПРС ОСОБА_1 її було повідомлено про звільнення психолога служби охорони праці ОСОБА_2 . Однак, оригінал Наказу про звільнення ОСОБА_2 до відділу управління персоналом не надходив, як і рапорт начальника відділу внутрішньої безпеки Форостяка Р.М. від 06.11.2019 року, зазначений у копії наказу. (а.с.89, І том).
Встановивши зазначені обставини у їх хронологічному порядку, врахувавши письмові пояснення працівників КП МПРС причетних до складання табелю робочого часу та обставин, за яких відбулося його коригування, що послугувало підставою для видачі оскарженого наказу про звільнення позивача за прогул протягом 28-31.10.2019 року включно, суд першої інстанції вірно зазначив про необґрунтованість відомостей, що містяться у табелі робочого часу за жовтень 2019 року , заповненого 06.11.2019 року працівником ОСОБА_4 , про відсутність ОСОБА_2 на роботі: 28.10, 29.10, 30.10., 31.10. 2019 року та надав вірну оцінку встановленим у справі обставинам, які вважав такими, що спростовують достовірність відомостей відкоригованого 06.11.2019 року ОСОБА_4 табелю робочого часу з вказівкою про відсутність ОСОБА_2 на роботі у вказані дні без поважних причин більше 3-х годин.
При таких обставинах суд першої інстанції набув обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог про визнання незаконним наказу Казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба від 06 листопада 2019 року за № 752-к, яким звільнено ОСОБА_2 , з посади психолога служби охорони праці, відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України.
Незаконність наказу про звільнення з роботи має наслідком поновлення працівника на роботі у займаній посаді.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано поновив позивача на посаді психолога служби охорони праці Казенного підприємства Морська пошуково-рятувальна служба з 07.11.2019 року.
В свою чергу поновлення на роботі має наслідком стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 07 листопада 2019 року по день ухвалення судового рішення про поновлення на роботі 13 лютого 2020 року.
Розраховуючи суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції обґрунтовано керувався Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, пунктом 2 якого визначено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до пункту 5 розділу IV даного Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи із розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
При цьом, згідно з пунктом 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.
Абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно із пунктом 6 Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року N 13 роз`яснено, що оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму заробітної плати, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Виходячи з даних положень Порядку, суд першої інстанції врахував відомості, які містяться у бухгалтерській довідці КП МПРС від 16.01.2020 року за вих. №34-04, з якої вбачається, що середньогодинна заробітна плата ОСОБА_2 , виходячи з двох місяців: вересень-жовтнень 2019 року, що передують звільненню, складає в сумі 166 гривень 30 копійок.
Крім того, суд врахував наявні табелі робочого часу, з яких вбачається, що робочий день ОСОБА_2 на підприємстві складає 8 годин, п`ять разів на тиждень.
У згаданій довідці від 16.01.2020 року, яка належним чином оцінена судом першої інстанції, вказано, що за період з 07.11.2019 року по 17.01.2020 року, виходячи з 8 годинного робочого дня, з урахуванням вихідних і святкових днів, кількість робочих годин складає 389.
При цьому суд врахував, що позивачем заявлено період стягнення по день ухвалення рішення суду, внаслідок чого у період з 18 січня 2020 року по 13 лютого 2020 року, кількість робочих днів складає 19, з яких кількість робочих годин - 152 (19*8=152).
Врахувавши зазначені відомості на підставі належним чином досліджених доказів, суд першої інстанції правильно встановив, що за період з 07.11.2019 року по 13.02.2020 року кількість робочих годин складає - 541, за які середній заробіток за час вимушеного прогулу складає в сумі 89 968 гривень 30 копійок (541*166,30+89968,30), без врахування суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
При цьому, суд вважав необґрунтованими вимоги позивача щодо періоду стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме починаючи з 06.11.2019 року, оскільки як вже зазначалось, 06.11.2019 року позивача було звільнено з роботи, та по цей день з останнім підприємство здійснювало розрахунок. Такий період починає розраховуватись з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. На підставі викладеного, в цій частині позов ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.
Дані висновки суду першої інстанції відповідають встановленим у справі обставинам та узгоджуються з дослідженими судом доказами, яким надано вірну оцінку та правильно визначено та застосовано норми законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги висновки районного суду не спростовують і зведені лише до незгоди з ними без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набуті судом висновки або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Так, у справі Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі Hirvisaari v. Finland , заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain , заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).
У справі Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі Hirvisaari v. Finland , заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи, які є підставою для скасування рішення , не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено: 15.10.2020 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: С.О. Погорєлова
О.В. Князюк
Суд | Одеський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 06.10.2020 |
Оприлюднено | 19.10.2020 |
Номер документу | 92244598 |
Судочинство | Цивільне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні