Постанова

від 16.10.2020 по справі 520/10197/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7554/20

Номер справи місцевого суду: 520/10197/19

Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В.,

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2020року, постановленого під головуванням судді Луняченка В.О., -

в с т а н о в и в:

У травні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, в якому просила збільшити розмір аліментів, які сплачує відповідач ОСОБА_2 за рішенням суду на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 600 грн. на 1/3 частку з усіх видів доходу відповідача, але не менше ніж 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування вимог позивачка зазначила, щорішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2012 року з ОСОБА_2 були стягнуті аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини з усіх видів доходу відповідача, але не менше ніж 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 серпня 2012 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 20 лютого 2013 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2012 року, яке ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.08.2013 року залишено без змін, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дочки у розмірі 600 грн. щомісячно, починаючи з 08.08.2012 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2

Позивачка вважає, що розмір аліментів, які сплачує відповідач є занадто низькими, а оскільки її доходи не дозволяють в повній мірі забезпечувати всім необхідним дитину просила про збільшення розміру аліментів.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2020року позов ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів задоволений.

Збільшений розмір аліментів, які на підставі рішення апеляційного суду Одеської області від 20.02.2013 року щомісячно стягувалися з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 600 грн., щомісячно, та стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини з усіх видів доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з заочним рішенням суду, ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 подаладо суду апеляційну скаргу, в якої просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким у задоволені позову відмовитив повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, а також на порушення судом норм матеріального права та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 зазначає, що позовні вимоги про збільшення розміру аліментів є безпідставними.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначила, що у відповідача інших дітей немає, стан здоров`я та матеріальне становище дозволяє відповідачу сплачувати визначені судом аліменти, у зв`язку з чим просила залишити рішення без змін.

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав .

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що дитина виховуються позивачем і потребує матеріальної допомоги, відповідач працездатний, у зв`язку з чим може надавати матеріальну допомогу на утримання дочки в більшому розмірі.

Однак, колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі рішення апеляційного суду Одеської області від 20.02.2013 року з ОСОБА_2 , 1978 року народження на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дочки у розмірі 600 грн. щомісячно, починаючи з 08.08.2012 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 14.04.2014 року за №504/2889/13-ц встановлений порядок систематичних побачень батька з донькою (за відсутності перешкод у вигляді хвороби та прояви не бажання доньки на спілкування з батьком) до досягнення дитиною п`ятирічного віку за місцем проживання матері у першу та третю суботу місяця з 9-ї до 17-ї години та у другу та четверту неділю місяця з 9-ї до 17 години; після досягнення дитиною п`ятирічного віку за місцем проживання батька (за умови створення батьком умов для дитини відповідного віку) з 9 години першої та третьої суботи місяця по 16 годину першої та третьої неділі місяця) з нічним відпочинком дитини за місцем проживання батька.

Позивачка звертаючись до суду зазначала, що з часу постановлення рішення про стягнення аліментів 20.02.2013 року змінився матеріальний стан відповідача, він є моряком, отримує значний заробіток від контрактів укладених з міжнародними компаніями. А також змінився матеріальний стан самого позивача, оскільки остання на дачний час не працює, про що нею надано копію записів з трудової книжки де зазначено, що остання звільнена на підставі наказу №1071078-ос від 01.10.2018 року за власним бажанням у зв`язку з необхідністю догляду за дитиною до досягнення нею чотирнадцяти річного віку. Також позивач зазначає, що вона несе значні витрати по утриманню дочки, оскільки на дачний час вона вже є ученицею Одеської загально останньої школи №63 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області. Дитина відвідує заняття з вивчення іноземної мови. Позивач несе витрати з виховання дочки, її потреб на розвиток здібностей, також позивач сплачує кошти за оренду житла. Батько дочкою не цікавиться, не цікавиться її життям, хоча матір дитини ніяким чином не перешкоджає у зустрічах батька з дитиною.

В якості доказів позивачем надані свідоцтво про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , довідку директора ЗОШ №63 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області від 18.02.2019 року, про те, що ОСОБА_4 дійсно навчається в Загальноосвітній школі №63 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області, договір оренди житлової площі від 14.07.2014 року, докази наявності у праві власності відповідача ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 103,5 кв.м, житловою площею 49,9 кв.м, а саме свідоцтво про право власності від 27.05.2010 року, видане на підставі договору №А.Г-4-ф про інвестування будівництва житла в м.Одесі від 24.10.2005 року додаткової угоди від 23.07.2009 року, додаткової угоди від 28.08.2009 року, акту прийому-передачі від 19.04.2010 року.

В якості доказів щодо витрат на розвиток дитини, позивачем надано копії товарних чеків щодо оплати послуг з зайняття дочкою робототехнікою Wedo, витрати на проведення культурно-масових заходів, копії квитанцій щодо сплати відповідних послуг дитячого садка, витрат на сплату житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про охорону дитинства , кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Положеннями ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Положеннями частини третьої статті 181 СК України (зі змінами, внесеними відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилання захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів від 17 травня 2017 року за № 2037-VIII) встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

4) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

5) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

6) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до положень статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Крім того, суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч.1 ст. 184 СК України).

У ч. 1 ст. 192 СК України йдеться про те, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 23 постанови Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів від 15 травня 2006 року за № 3, відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2012 рокустягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 урозмірі 1/3 частини з усіх видів доходу відповідача, але не менше ніж 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.08.2012 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 20.02.2013 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2012 року в частині стягнення аліментів скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 600 грн. щомісячно, починаючи з 08.08.2012 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набрало законної сили.

Також судом встановлено, що рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 14.04.2014 року за №504/2889/13-ц встановлений порядок систематичних побачень батька з донькою (за відсутності перешкод у вигляді хвороби та прояви не бажання доньки на спілкування з батьком) до досягнення дитиною п`ятирічного віку за місцем проживання матері у першу та третю суботу місяця з 9-ї до 17-ї години та у другу та четверту неділю місяця з 9-ї до 17 години; після досягнення дитиною п`ятирічного віку за місцем проживання батька ( за умови створення батьком умов для дитини відповідного віку) з 9 години першої та третьої суботи місяця по 16 годину першої та третьої неділі місяця) з нічним відпочинком дитини за місцем проживання батька.

ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , разом з нею зареєстрована неповнолітня донька ОСОБА_7 .

ОСОБА_3 з 03.10.2018 року звільнена з роботи за власним бажанням у зв`язку з необхідністю догляду за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку.

ОСОБА_3 в позові зазначає, що у відповідача змінився матеріальний стан, він є моряком, отримує значний заробіток від контрактів, також змінився її матеріальний стан.

З листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 24.12.2019 року за № вих. 0.184-43795/0/15-19 вбачається, що ОСОБА_2 за період часу з 2017 року по липень 2019 року виїжджав за межі України.

Позивачка, звертаючись до суду зазначила, що ОСОБА_4 навчається в Загальноосвітній школі №63 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області, угоди від 28.08.2009 року, акту прийому-передачі від 19.04.2010 року, при цьому, в якості доказів щодо витрат на розвиток дитини, позивачем надано копії товарних чеків щодо оплати послуг з зайняття дочкою робототехнікою Wedo, витрати на проведення культурно-масових заходів, копії квитанцій щодо сплати відповідних послуг дитячого садка, витрат на сплату житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Проте, позовні вимоги про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину у даній справі позивачем не заявлені, а тому колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача щодо додаткових витрат на дитину, в якості аліментів.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності відповідача утримувати свою дитину та вважає обґрунтованим висновок щодо присудження коштів на утримання дитини.

Разом з тим, позивачем в порушення вимоги частини 1 статті 81 ЦПК України не надано до суду доказів того, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини саме у такому розмірі.

Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. N 606-XIV Про виконавче провадження розмір аліментів не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Відповідно до Закону України Про державний бюджет України на 2019 рік , прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років установлено: з 1 січня 2019 р. - 2 027 гривень, з 1 липня 2019 р. - 2 118 гривень, з 1 грудня - 2 218 гривень.

Колегія суддів приймає до уваги, спроможність відповідача сплачувати аліменти, зміну матеріального стану позивачки та відповідача, прожитковий мінімум на дитину відповідно віку, а також колегія суддів звертає увагу на те, що дитина проживає разом з матір`ю та знаходяться на її утриманні, тому вважає за необхідне змінити розмір аліментів збільшивши його до 1/4 частини з усіх видів доходів щомісячно, оскільки такий розмір аліментів відповідає вимогам закону та є справедливим.

Аліменти саме у такому р озмірі будуть достатніми для забезпечення мінімальних потреб дитини та не ставлять у скрутне становище платника аліментів.

Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 про безпідставність позовних вимог про збільшення розміру аліментів,колегія суддів вважає необґрунтованим, у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, який не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З урахування викладених обставин, рішення суду про збільшення розміру аліментів підлягає зміні, який підлягає збільшенню до 1/4 частини з усіх видів доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Згідно п.п. 1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на положення п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2020 року в частині - збільшення розміру аліментів - змінити.

Збільшити розмір аліментів, які стягнуті з ОСОБА_2 , стягнувши з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН НОМЕР_3 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В інший частині рішення залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України .

Повний текст судового рішення складений 16 жовтня 2020 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

С .М. Сегеда

---

Т .В. Цюра