Постанова

від 15.10.2020 по справі 760/17856/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/824/12867/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 760/17856/18

15 жовтня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Масловській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дегтярьової Оксани Петрівни на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 серпня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Оксюти Т.Г., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу Юність-2 про зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

11 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу Юність-2 про зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 .

Зазначав, що вхід в підвальне приміщення вказаного будинку згідно проекту був виконаний зовнішній із західної частини фасаду та зсередини будинку через перший поверх, що підтверджується копією плану за поверхами, складеного та затвердженого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 15 грудня 1972 року.

Разом з тим, власниками приміщення (частини першого поверху) " ІНФОРМАЦІЯ_1 " була збудована прибудова, яка зовні обмежила вхід до підвалу будинку, а також було замуровано вхід до підвалу зсередини будинку через перший поверх, з метою збільшення торгівельної площі магазину.

У зв`язку з тим, що затверджені планом входи до підвалу були замуровані власниками магазину, голова правління ЖБК "Юність-2" за своєю власною ініціативою пробила вхід (лаз) в підвал де їй захотілось, а саме: всередині будинку через сміттєзбірник. Даний вхід, на його думку, був зроблений незаконно, без жодного дозвільного документа та розпорядження, за стіною його квартири.

Вказував, що кожне потрапляння працівників ЖЕКу, аварійних служб та самих мешканців до підвального приміщення приносить дискомфорт та незручності йому та його сім`ї, оскільки кожне відкривання дверей у підвальне приміщення дає вібрації по стіні у його квартирі. Також, поява даного входу знецінила у вартості його квартиру.

Листом від 07 червня 2012 року Солом`янський районний відділ Головного управління держтехногенбезпеки у м. Києві повідомив його, що за результатами проведеної перевірки ЖБК Юність-2 приписом на усунення вимог пожежної безпеки запропоновано до виконання протипожежні заходи, у тому числі: виконати вихід з підвалу будинку безпосередньо на зовні відповідно до проектної документації будинку.

Разом з тим, відповідач не відновив проектний вхід до підвального приміщення будинку та не виконав припис Солом`янського районного відділу Головного управління держтехногенбезпеки у м. Києві.

Також Інспекція державного архітектурного-будівельного контролю у м. Києві провела перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності під час влаштування входу у підвальне приміщення за результатами якої було встановлено, що ЖБК Юність-2 не видавався дозвіл та не реєструвались інші документів дозвільного характеру, які б давали право на виконання будівельних і підготовчих робіт та не приймався об`єкт в експлуатацію після виконання зазначених вище робіт.

Згідно звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій об`єкта архітектури за адресою: АДРЕСА_1 , складеного 27 липня 2018 року експертом ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_3 , існуючий вхід в підвальні приміщення виконаний з порушенням ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення" та було рекомендовано відновити існуючий проектний вхід в підвальні приміщення із задньої сторони фасаду, який закрив магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

Враховуючи наведене просив суд: зобов`язати відповідача замурувати вхід до підвального приміщення, який було незаконно зроблено через сміттєзбірник по АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідача виконати інший вхід до підвального приміщення у місці, яке затверджено проектною документацією.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 06 серпня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу Юність-2 про зобов`язання вчинити дії - відмовлено.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу "Юність-2", витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. та витрати за проведення експертного дослідження в сумі 6000,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 15 вересня 2020 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Дегтярьова Оксана Петрівна подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 серпня 2020 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі, а також просила стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів у справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права.

Зазначає, що, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції не врахував, що за результатами проведеної перевірки ЖБК Юність-2 Солом`янським районним відділом Головного управління держтехногенбезпеки у місті Києві було видано припис про усунення вимог пожежної безпеки та запропоновано ЖБК Юність-2 виконати протипожежні заходи, у тому числі: виконати вихід з підвалу будинкубезпосередньо назовні відповідно до проектної документації будинку.ЖБК Юність-2 не відновив вхід до підвального приміщення будинку відповідно до проектної документації та не виконав припис Солом`янського районного відділу Головного управління Держтехногенбезпеки у м. Києві.

Також, суд першої інстанції прийняв як належний та допустимий доказ висновок №194 експертного дослідження від 12 лютого 2020 року Науково-технічного центру Будівельна експертиза , який був наданий відповідачем. Проте вказаний висновок не може бути належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки не містить обґрунтованих відповідей на запитання, що дають конкретну інформацію про обставини даної справи, які є предметом доказування. Вказала, що на вирішення експерта були поставлені питання, які не мали прямого відношення до обставин, що підлягають доказуванню у даній справі, а саме: надати оцінку впливу утвореного отвору у залізобетонній багатопорожнистій плиті перекриття між підвальним приміщенням та рівнем підлоги колишнього приміщення сміттєзбірника на несучі конструктивні елементи будівлі; визначити можливість безпечної подальшої експлуатації вхідної групи до приміщень підвалу працівниками кооперативу, які обслуговують інженерні комунікації будинку та здійснюють контроль за внутрішньо-будинковими лічильниками. Натомість обставинами даної справи є те, що даний вхід до підвального приміщення будинку був незаконно зроблений за стіною від його квартири, з порушенням державних будівельних норм, й кожне потрапляння працівників кооперативу, аварійних служб та самих мешканців до підвального приміщення приносить дискомфорт позивачу, а також його сім`ї, оскільки кожне відкривання дверей у підвальне приміщення дає вібрації стіни у квартирі позивача. Крім того, користуватися сходами, які ведуть у підвальне приміщення будинку теж є небезпечно, оскільки вони не відповідають визначеним будівельним стандартам. Ширина сходів становить 70 см, тому кожне потрапляння до підвального приміщення викликає незручність.

Послалася на помилковість висновку суду першої інстанції щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на проведення експертизи у розмірі 6000 грн., оскільки у висновку не було зазначено інформації, що експерт попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а запитання які були поставлені на вирішення експерта, не надали відповідей та не висвітлили питання, які стосувалися предмету даного спору.

Також в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції вказано, що позивач повинен довести факт порушення відповідачем його права, проте таких доказів не надав. При цьому, судом першої інстанції не враховано, що позивач надав достатню кількість належних, допустимих доказів, які підтверджують порушення його прав саме відповідачем, проте вказані докази не були враховані судом першої інстанції.

Звернула увагу на те, що позивач на підтвердження своїх позовних вимог надав до суду першої інстанції копію витягу зі звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій об`єкта архітектури (Об`єкт: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ), який визнано судом першої інстанції неналежним доказом у даній справі без належного обґрунтування такого висновку. Разом з тим, саме даний звіт висвітлює інформацію про те, що вхід до підвального приміщення будинку АДРЕСА_1 був збудований з порушенням державних будівельних норм та ще й у неналежному для цього місці. Крім того, у даному звіті було викладено рекомендацію про відновлення існуючого проектного входу в підвальні приміщення з задньої сторони фасаду будинку, який закрив магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив інформацію про справу №760/8629/14-ц, проте не врахував, що у справі №760/8629/14-ц та у даній справі №760/17856/18 зовсім різні предмети позову.

Крім того, безпідставним є висновок суду першої інстанції про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу, оскільки судом не було дотримано вимог статті 134 Цивільного процесуального кодексу України. Вважає, що представник відповідача повинна була разом з відзивом долучити в додатках попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс і які очікує понести відповідач у зв`язку із розглядом даної справи. Натомість представник відповідача 15 липня 2020 року подала через канцелярію Солом`янського районного суду міста Києва заяву б/н про стягнення судових витрат від 15 липня 2020 року, а саме: витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн., а суд першої інстанції, в порушення вимог ч.2 ст.134 ЦПК України, долучив дану заяву до матеріалів справи та задовольнив її.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Дегтярьова Оксана Петрівна повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник відповідача Житлово-будівельного кооперативу Юність-2 адвокат Басараб Наталія Володимирівна в судовому засіданні просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 29.09.2014 року, а також витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕЕК № 908380 від 29.09.2014 року.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що

вхід в підвальне приміщення будинку АДРЕСА_1 згідно проекту був виконаний із зовнішньої західної частини фасаду та зсередини через перший поверх будинку, що підтверджується копією плану за поверхами, складеного та затвердженого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 15 грудня 1972 року. Разом з тим, власниками приміщення (частини першого поверху) " ІНФОРМАЦІЯ_1 " була збудована прибудова, яка зовні обмежила вхід до підвалу будинку, а також було замуровано вхід до підвалу будинку зсередини через перший поверх з метою збільшення торгівельної площі магазину. У зв`язку з тим, що затверджені планом входи до підвалу були замуровані, голова правління ЖБК "Юність-2" за своєю власною ініціативою пробила вхід (лаз) в підвал будинку на свій розсуд, а саме: всередині будинку через сміттєзбірник. Посилаючись на те, що даний вхід був зроблений незаконно, без жодного дозвільного документа та розпорядження, за стіною його квартири й кожне потрапляння працівників ЖЕКу, аварійних служб та самих мешканців до підвального приміщення приносить дискомфорт та незручності йому та його сім`ї, оскільки кожне відкривання дверей у підвальне приміщення дає вібрації по стіні у його квартирі, а також на те, що поява даного входу знецінила у вартості його квартиру, просив суд: зобов`язати відповідача замурувати вхід до підвального приміщення, який було незаконно зроблено через сміттєзбірник будинку АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідача виконати інший вхід до підвального приміщення вказаного будинку у місці, яке затверджено проектною документацією.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу Юність-2 про зобов`язання вчинити дії, суд першої інстанції послався на те, що позивач не довів тих обставин, на які посилався як на підставу своїх позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам матеріального права, з наступних підстав.

У відповідності до ст. 384 ЦК України будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно статті 321 ЦК України, право власності є непорушним.

Відповідно до вимог ст. 152 ЖК України, виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

Поняття переобладнання та перепланування визначені у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76.

Переобладнання - улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів. Перепланування - до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Умовами ч. 2 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З досліджених судом доказів вбачається, що рішенням загальних зборів членів ЖБК " Юність", оформленим протоколом загальних зборів №43 від 23 жовтня 2011 року, звільнено ОСОБА_1 від займаної посади голови правління та постановлено звільнити підвальне приміщення негайно до 30.10.2011 року. (а.с.102 т.1)

Відповідно до витягу з протоколу № 45 розширеного засідання правління та ревізійної комісії спільно з поверховими уповноваженими ЖБК "Юність-2" від 02 листопада 2011 року, ОСОБА_1 виключено із членів правління та членів кооперативу ЖБК "Юність-2" за зловживанням службовим становищем, а саме: самовільний захват підвального приміщення, самовільну прибудову до фасаду будинку з боку балкону та самовільний захват частини спільного коридору в індивідуальне користування. (а.с.103 т.1)

29 березня 2012 року Солом`янським районним відділом Головного управління держтехногенбезпеки у місті Києві видано припис голові правління ЖБК Юність-2 Майданюк Л.В. та запропоновано виконати вихід з підвалу будинку АДРЕСА_1 безпосередньо назовні. Підстава: п.4.20 ДБН В.2.2.-15-2005 Будинки і споруди. Житлові будинки . (а.с.104 т.1)

Листом від 07 червня 2012 року вих.№9/725 за результатом звернення ОСОБА_1 , Солом`янський районний відділ Головного управління держтехногенбезпеки у м. Києві повідомив, що за результатами проведеної перевірки ЖБК Юність-2 приписом на усунення вимог пожежної безпеки запропоновано ЖБК " Юність" до виконання протипожежні заходи у тому числі: виконати вихід з підвалу будинку безпосередньо на зовні відповідно до проектної документації будинку та демонтувати перегородки в загальних коридорах 1,2,5,8,9,10,12 поверхів будинку. (а.с.30 т.1)

З листа Інспекції державного архітектурного-будівельного контролю у м. Києві від 11.04.2014 року за вих.№7126-54/1104/09, адресованого Прокуратурі Солом`янського району м. Києва, вбачається, що Інспекції державного архітектурного-будівельного контролю у м. Києві в межах повноважень проводить перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності під час влаштування входу у підвальне приміщення в житловому будинку по АДРЕСА_1 . Повідомлено, що станом на час надання відповіді інспекція не надавала ЖБК Юність-2 дозволу та не реєструвала інших документів дозвільного характеру, які б давали право на виконання будівельних і підготовчих робіт та не приймала об`єкт в експлуатацію за вказаною вище адресою із зазначених вище будівельних робіт. (а.с.31-32 т.1)

Також з матеріалів справи вбачається, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 22 вересня 2014 року у справі №2-3411/14 (760/8629/14-ц), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу "Юність-2", треті особи: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, Солом`янська районна в м. Києві державна адміністрація, Управління організації запобігання надзвичайним ситуаціям та заходів цивільного захисту у Солом`янському районі ГУ ДСНС у м. Києві, ОСОБА_4 про зобов`язання відповідача замурувати проріз в капітальній стіні житлового будинку АДРЕСА_1 , який розташований під вікном квартири НОМЕР_2 .

Даним рішенням встановлено, що вхід до підвалу власником магазину ОСОБА_4 було замуровано через припис Солом`янського районного відділу Головного управління Держтехногенбезпеки від 29 березня 2012 року. Проріз у стіні будинку, який позивач просить зобов`язати відповідача замурувати, був зроблений не відповідачем у зв`язку із самовільним переобладнанням або переплануванням, а при будівництві будинку відповідно до технічної документації.

З факсограми Управління житлово-комунального господарства Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 17.01.2015 року №5, адресованої керівникам підприємств, установ, організацій, навчальних закладів, незалежно від форми власності житлового фонду Солом`янського району міста Києва слідує, що на виконання рішення Київської міської ради від 25.12.2014 року №740/740 Про заходи попередження та інформування населення про небезпечні наслідки аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру під час проведення АТО та у відповідності до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Кодексу цивільного захисту вимагалося, зокрема, у максимально короткий термін провести перевірку підвальних приміщень подвійного призначення (підвальні приміщення та паркінги), які задіяні в розрахунках укриття населення на особливий період, у житловому фонді відповідних комунальних підприємств та житлових організацій різних форм власності, в тому числі і гуртожитків. (а.с.105 т.1)

З протоколу №2 від 17.02.2015 року засідання членів правління ЖБК Юність-2 вбачається, що правлінням кооперативу прийнято рішення: терміново надіслати факсограми ОСОБА_1 щодо звільнення ним незаконно зайнятих підвальних приміщень у будинку АДРЕСА_1 для облаштування укриття на особливий період та розпочати наводити там порядок; зобов`язати ОСОБА_4 , співвласника ЖБК Юність-2 , терміново облаштувати повноцінний вхід до підвальних приміщень через приміщення сміттєкамери за свій рахунок, погодивши це питання з райдержадміністрацією. (а.с.107-108 т.1)

З листа Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 21.04.2015 року №108-5665/01, адресованого голові правління ЖБК Юність-2 Біленко Н.А. , вбачається, що за результатами обстеження встановлено, що вхід до підвального приміщення житлового будинку АДРЕСА_1 здійснюється з внутрішньо будинкової території через технічний лаз, заввишки 0,70 м по драбині з металевими поручнями. Зазначене приміщення освітлене, рамка управління відгороджена від решти підвального приміщення металевою решіткою та зачиняється на замок. Дійсно в підвальному приміщенні встановлено перегородки з установкою металевих дверей, доступ до яких членам комісії не надано. Також в підвальному приміщенні виявлені сторонні предмети, залишки мінеральної вати, дошки. На підставі викладеного запропоновано вжити заходи по приведенню підвального приміщення будинку АДРЕСА_1 до належного санітарного стану. Відповідно до п.4.20 ДБН В.2.2.-15-2005 Будинки і споруди. Житлові будинки , у будинках заввишки три поверхи і більше виходи назовні з підвальних, цокольних поверхів і технічного підпілля не повинні сполучатися зі сходовими клітками житлової частини будинку, а мають улаштовуватися безпосередньо назовні. Виходи назовні з таких поверхів технічного підпілля слід улаштовувати згідно ДБН В.1.1.-7. Виходячи з вищенаведеного, з метою використання підвального приміщення зазначеного будинку під укриття населення від можливих надзвичайних ситуацій, необхідно виконати вихід назовні з підвального приміщення. (а.с.106 т.1)

Припис Солом`янського районного відділу Головного управління держтехногенбезпеки у місті Києві від 29 березня 2012 року щодо виконання виходу з підвалу безпосередньо назовні виконано ФОП ОСОБА_4 26.05.2015 року. (а.с.104 т.1)

Згідно звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій об`єкта архітектури, складеного 27 липня 2018 року експертом ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_3 , щодо об`єкта: влаштування перерізу в залізобетонному перекритті підвалу за адресою: АДРЕСА_1 експертом зроблені наступні висновки: 1. Технічний стан конструкцій влаштованого перерізу: стін підвалу, стін першого поверху, панелі перекриття ПК 63-15-8 - ІІ - умовно задовільний (за умовами експлуатації відповідають стану І. Мають місце дефекти та пошкодження, які можуть знизити довговічність конструкції. Необхідні заходи щодо захисту конструкції); 2. Роботи по влаштуванню перерізу в залізобетонному перекритті в осях 3-4, С-Д та роботи по замуруванню входу в підвал в осях Б-С, 5 виконані без проектної та дозвільної документації, чим порушена ст.9 Закону України Про архітектурну діяльність . Будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється у відповідності із затвердженою проектною документацією, державними стандартами, нормами і правилами в порядку, визначеному Законом Про регулювання містобудівної діяльності .

На підставі вказаних висновків у звіті наведені рекомендації: 1. Необхідно відновити вхід в підвал будівлі в осях Б-С,5 згідно плану БТІ; 2. Відновити вхід на перший поверх будівлі згідно плану БТІ забетонувавши переріз в залізобетонній панелі перекриття ПК 63-15-8 в осях 3-4, С-Д. В роботі керуватись ДБН В.2.6.-98-2009 Бетонні та залізобетонні конструкції . (а.с.50-62 т.1)

З листа Департаменту з питань державного архітектурного-будівельного контролю м. Києва від 04.09.2018 року за вих.№073-073/с-806-1880, адресованого ОСОБА_1 за результатами його звернення вбачається, що станом на час відповіді у Департаменті відсутня інформація стосовно документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою АДРЕСА_1 . Також вказано, що на даний час Департаментом вживаються організаційні заходи щодо проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за вказаною вище адресою та після проведення перевірки, у разі виявлення порушень, буде вжито заходів відповідно до вимог законодавства України. (а.с.70 т.1)

З актів державних виконавців Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 13.05.2019 року вбачається, що судовий наказ №910/21570/17, виданий 26.07.2018 року Господарським судом м. Києва про усунення перешкод у користування нежитловим приміщеннями, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виселення МПП Любисток з нежитлових приміщень самовільно зайнятих у підвальному приміщенні будинку - виконано, займані боржником нежитлові приміщення звільнено від майна боржника. (а.с.109-110 т.1)

Листом Солом`янського районного управління ГУ ДСНС України у м. Києві від 18.06.2019 року №21/1675, адресованого голові правління ЖБК Юність-2 Біленко Н.А. повідомлено, що під час позапланової перевірки ЖБК Юність-2 , яка проводилася з 18.03.2019 року по 29.03.2019 року за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено, що вихід з підвалу безпосередньо назовні виконано. (а.с.111 т.1)

Згідно висновку № 194 експертного дослідження від 12 лютого 2020 року, проведеного Науково-технічним центром "Будівельна експертиза влаштована вхідна група до підвального приміщення житлового будинку АДРЕСА_1 виконує своє функціональне призначення. Влаштований отвір у залізобетонній багатопорожнистій плиті перекриття між підвальними приміщеннями та рівнем підлоги колишнього приміщення сміттєзбірника не впливає на несучі конструктивні елементи будівлі та відповідає діючим нормативним документам з пожежної та санітарної безпеки. Технічний стан конструкцій дозволяє нормально експлуатувати вхідну групу до приміщень підвалу працівниками кооперативу, які обслуговують інженерні комунікації будинку та здійснюють контроль за внутрішньо-будинковими лічильниками і не впливає на технічний стан квартир мешканців будинку. (а.с.215-226 т.1)

З вказаних доказів судом встановлено, що 17.02.2015 року на засіданні членів правління ЖБК Юність-2 було ухвалено рішення про зобов`язання ОСОБА_4 , співвласника ЖБК Юність-2 , терміново облаштувати повноцінний вхід до підвальних приміщень будинку АДРЕСА_1 через приміщення сміттєкамери за свій рахунок. (а.с.107-108 т.1)

Отже, рішення про облаштування входу до підвальних приміщень через приміщення сміттєкамери було прийняте власником будинку житлово-будівельним кооперативом Юність-2 , що відповідає положенням ст.ст.319,321,384 ЦК України, якими визначено, що будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю, а власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Також судом встановлено, що відповідачем було здійснено перепланування в будинку АДРЕСА_1 , а саме: виконано роботи по облаштуванню входу до підвальних приміщень через приміщення сміттєкамери без втручань в конструктивні елементи будівлі, що підтверджується висновком № 194 експертного дослідження від 12 лютого 2020 року, проведеного Науково-технічним центром "Будівельна експертиза .

Аналізуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що здійснені відповідачем у належному йому на праві власності будинку АДРЕСА_1 перепланування, які не передбачали втручання у конструктивні елементи будівлі, не потребували отримання відповідних дозвільних документів на проведення таких робіт, що відповідає вимогам ст.152 ЖК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення було помилково враховано наданий представником відповідача висновок №194 експертного дослідження від 12 лютого 2020 року Науково-технічного центру Будівельна експертиза , який не може бути належним та допустимим доказом по даній справі, оскільки не містить інформації про обставини даної справи, що є предметом доказування та безпідставно не враховано наданий позивачем звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій об`єкта архітектури, складений 27 липня 2018 року експертом ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_3 , яким встановлено, що вхід до підвального приміщення будинку був збудований з порушенням державних будівельних норм та ще й у неналежному для цього місці, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Колегія суддів вважає обґрунтованим посиланням суду першої інстанції на висновок № 194 експертного дослідження від 12 лютого 2020 року, проведеного Науково-технічним центром "Будівельна експертиза , оскільки предметом доказування у даній справі є також дотримання відповідачем будівельних норм при виконані робіт по облаштуванню входу до підвальних приміщень будинку АДРЕСА_1 через приміщення сміттєкамери, й саме вказане питання було досліджено експертом та за результатами дослідження зроблено висновок про те, що влаштований отвір у залізобетонній багатопорожнистій плиті перекриття між підвальними приміщеннями та рівнем підлоги колишнього приміщення сміттєзбірника не впливає на несучі конструктивні елементи будівлі та відповідає діючим нормативним документам з пожежної та санітарної безпеки.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дослідив та обгрунтовано відхилив наданий позивачем в якості доказу його позовних вимог звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій, складеного експертом ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_3 27 липня 2018 року, з огляду на наступне.

Так, у вказаному звіті зроблено висновок, про те, що роботи по влаштуванню перерізу в залізобетонному перекритті в осях 3-4, С-Д та роботи по замуруванню входу в підвал в осях Б-С, 5 виконані без проектної та дозвільної документації, чим порушена ст.9 Закону України Про архітектурну діяльність за якою будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється у відповідності із затвердженою проектною документацією, державними стандартами, нормами і правилами в порядку, визначеному Законом Про регулювання містобудівної діяльності . Разом з тим, судом встановлено, що у даному випадку будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури не здійснювалося, а мало місце перепланування, яке не передбачає отримання проектної та дозвільної документації у разі, якщо відсутні втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування. У наданому позивачем звіті відсутні висновки про те, що виконані відповідачем роботи містять втручання в конструктивні елементи будівлі, тоді, як відповідно до вимог ст. 152 ЖК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

Крім того, звертаючись в суд з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що кожне потрапляння до підвального приміщення працівників відповідних служб чи мешканців будинку приносить дискомфорт та незручності йому та його сім`ї, оскільки відкривання дверей у підвальне приміщення дає вібрації по стіні будинку у його квартирі. Також вказував, що поява даного входу знецінила у вартості його квартиру.

Частиною 1 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1. ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 3,4 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Позивачем, відповідно до вимог ст.ст.12,81 ЦПК України, не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх доводів про те, що відкриття дверей входу до підвального приміщення будинку АДРЕСА_1 , облаштованого через приміщення сміттєкамери, призводить до вібрації стіни в приміщенні його квартири НОМЕР_2 , яка розташована на першому поверсі вказаного будинку, та що влаштування вказаного входу в підвал призвело до знецінення у вартості його квартири. Зокрема, позивачем не заявлялося клопотання про призначення у справі судової експертизи, для встановлення рівню шуму та рівню його небезпеки для здоров`я позивача. Отже позивачем не доведено факту порушення його прав у зв`язку з проведенням вказаного перепланування, зокрема, що таке перепланування та використання входу до підвальних приміщень будинку через приміщення сміттєкамери створюють позивачу перешкоди у користуванні належним йому майном й доводи апеляційної скарги вказаного висновку не спростовують.

Враховуючи вищенаведене та те, що позивачем не надано жодного доказу порушення відповідачем його прав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача замурувати вхід до підвального приміщення, який було зроблено через сміттєзбірник по АДРЕСА_1 та зобов`язання відповідача виконати інший вхід до підвального приміщення у місці, яке затверджено проектною документацією, з огляду на недоведеність та необґрунтованість вказаних вимог.

З огляду на відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу "Юність-2", витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. та витрат за проведення експертного дослідження в сумі 6000,00 грн. з огляду на наявність в матеріалах справи заяви представника відповідача про стягнення судових витрат.

Згідно ч.ч.1,3 ст.131 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами 6-9 ст. 139 ЦПК України визначено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що відповідачем були понесені витрати на проведення експертного дослідження в сумі 6000,00 грн., що підтверджується актом № 007 від 27.01.2020 року та випискою по рахунку ЖБК " Юність-2" про перерахування вказаної суми 28.01.2020 року (а.с.227 т.1, а.с.35 т.2)

Також відповідачем на підтвердження надання йому правничої допомоги на суму 5000,00 грн., надано звіт (акт) № 00009 про надання послуг (виконаних робіт), довідку від 14.07.2020 року, договір № 00009 від 16.02.2017 року про надання правових (юридичних, адвокатських) послуг, додаткову угоду до договору № 00009 від 17.02.2020 року.

Враховуючи те, що висновок № 194 експертного дослідження від 12 лютого 2020 року, проведеного Науково-технічним центром "Будівельна експертиза визнано належним та допустимим доказом, тому кошти сплачені відповідачем за проведення вказаного дослідження в сумі 6000,00 грн. правильно стягнуті судом першої інстанції з позивача на користь відповідача й доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Також з урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про недотримання відповідачем вимог статті 134 Цивільного процесуального кодексу України, з посиланням на те, що заяву про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. було подано представником відповідача лише 15 липня 2020 року, з огляду на наступне.

Частинами 1-3 ст.134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що представником відповідача не лише 15 липня 2020 року, як вказує апелянт, вперше було подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. 26 червня 2019 року представником відповідача було подано до суду першої інстанції заяву про стягнення витрат на правову допомогу, які на час подання цієї заяви становили 1000,00 грн. з доданими до неї акта № НЕ-00039 здачі-прийняття робіт наданих послуг від 20.06.2019 року та квитанції № 821935 від 19.06.2019 року на 1000,00 грн. При цьому, ч.3 ст.134 ЦПК України передбачає можливість уточнення суми фактично понесених судових витрат у ході розгляду справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 серпня 2020 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дегтярьової Оксани Петрівни.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дегтярьової Оксани Петрівни залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст судового рішення складено 16 жовтня 2020 року.

Головуючий: Судді: