Ухвала

від 19.10.2020 по справі 379/726/17

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 379/726/17

Провадження № 2/379/3/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінкіна В.І.,

за участю секретаря судового засідання Бакал О.А.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Таращі в порядку загального позовного провадження справу за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії і кадастру до головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , фермерського господарства Партнер Агро , селянського (фермерського) господарства Агрофарм , управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа без самостійних вимог: відділ Держгеокадастру у Таращанському районі про визнання недійсними наказів, договорів суборенди земельних ділянок та скасування реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

01.06.2017 заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії і кадастру звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 28.07.2017 (після усунення позивачем недоліків позовної заяви) відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 12.03.2018 задоволено заяву про відвід головуючого в судовому засіданні судді Василенка О.М. та передано дану цивільну справу до її повторного автоматизованого розподілу між суддями Таращанського районного суду Київської області.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2018 дану справу передано до розгляду судді Зінкіну В.І.

Ухвалою судді Зінкіна В.І. від 14.03.2018 дану цивільну справу прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 03.04.2018, в якому востаннє оголошено перерву до 04.06.2018.

Ухвалою суду від 04.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 18.06.2018, як востаннє відкладено до 13.09.2020.

Ухвалою суду від 13.09.2019 зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц провадження № 14-104цс19.

Ухвалою суду від 08.10.2019 поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 27.11.2019, як відкладено востаннє до 19.10.2020.

03.02.2020 від представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - ОСОБА_5 надійшла заява про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав клопотання з підстав викладених у клопотанні (т.5 а.с.94).

Прокурор Борсук О.В. у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала, оскільки 29.05.2017 прокуратура повідомила Державну службу з питань геодезії, картографії і кадастру стосовно здійснення представництва інтересів держави. Зазначело що доведено підстави представництва прокуроратурою Державної служби з питань геодезії, картографії і кадастру.

Представник відповідача - головного управління Держгеокадастру у Київській області у судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належно, про причини неявки суд не повідомив, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належно, про причини неявки суд не повідомив, правом подавати клопотання не скористався.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належно, про причини неявки суд не повідомив, правом подавати клопотання не скористався.

Представник відповідача - фермерського господарства Партнер Агро - Василенко Г.Б. у судовому засіданні підтримав клопотання про залишення позову без розгляду.

Представник відповідача - селянського (фермерського) господарства Агрофарм у судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належно, про причини неявки суд не повідомив, правом подавати клопотання не скористався.

Представник відповідача - управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, подав клопотання про проведення розгляду справи за відсутності представника, в задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача - відділу Держгеокадастру у Таращанському районі у судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належно, про причини неявки суд не повідомив, правом подавати клопотання не скористався.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши наявні матеріали справи, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, а позовну заяву слід залишити без розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно п.3 ч.1 статті 131-1Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч. 2 статті 129 Конституції України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 справа № 912/2385/18 провадження12-194гс19 звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 провадження № 12-194гс19, викладеною у постанові від 26.05.2020.

Крім того, відповідно до статті 188 Земельного кодексу України, державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Згідно зі статтею 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

У статті 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" також встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до пункту 1 Положення про державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі Положення) центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах; за проведенням землеустрою; виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Враховуючи викладене, органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різні функції, а саме:

- функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності;

- функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Поряд із цим, відповідно до пункту 7 вказаного Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, ГУ Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру і їй підпорядковане. Відповідно до пункту 3 цього положення завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Аналіз вказаного дає підстави стверджувати, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області (Відповідач 1) є лише територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Позивача) і яке створено саме з метою реалізації повноважень останньої на території Київської області.

Таким чином, звертаючись з позовом у даній справі, зокрема, до Головного управління Держгеокадастру в Київській області та визначаючи в якості органу, що уповноважений на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах саме Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру прокурор фактично створив парадоксальну ситуацію за якої Позивачем та одним із Відповідачів у справі є одна і так ж особа - Держгеокадастр.

Процесуальне законодавство надає можливість за клопотанням позивача залучити до участі у справі належного відповідача, але у даній справі, за сформульованих позовних вимог та характеру спірних правовідносин, підстав для вчинення такої процесуальної дії не було.

Таким чином, у випадку встановлення судом процесуального випадку за якого позивачем і відповідачем у справі є фактично одна і та ж сама особа, розгляд заявленого позову у цій частині є неможливим за відсутністю спору, як такого.

Крім цього Верховний Суд враховує також і те, що матеріали цієї справи не містять жодного доказу звернення прокурора до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (яку він сам вважав уповноваженим органом), окрім повідомлення про подання позову до суду від її імені.

Аналогічний висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 07.09.2020, справа № 917/468/19.

В матеріалах справи міститься повідомлення заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури за № 36-04-6511вих.17 від 29.05.2017 адресоване Державній службі України з питань геодезії, картографії і кадастру стосовно невжиття заходів представницького характеру органом державної влади щодо визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру в Київській області, договорів суборенди та скасування державної реєстрації, та здійснення представництва інтересів держави.

01.06.2017, не дочекавшись відповіді від Державної служби України з питань геодезії, картографії і кадастру у розумний строк, заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури звернувся до суду із вказаним позовом. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази щодо отримання вказаного повідомлення позивачем на час подання заступником прокурора даної позовної заяви.

А отже, на час звернення заступника прокурора Кагарлицької місцевої прокуратури в особі в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії і кадастру до головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , фермерського господарства Партнер Агро , селянського (фермерського) господарства Агрофарм , управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа без самостійних вимог: відділ Держгеокадастру у Таращанському районі про визнання недійсними наказів, договорів суборенди земельних ділянок та скасування реєстрації, ним не було доведено факт неналежного здійснення суб`єктом владних повноважень захисту інтересів держави.

В зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що на час звернення до суду заступника прокурора Кагарлицької місцевої прокуратури з вказаним позовом були відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Крім того, звертаючись з позовом у даній справі, зокрема, до Головного управління Держгеокадастру в Київській області та визначаючи в якості органу, що уповноважений на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах саме Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру прокурор фактично створив парадоксальну ситуацію за якої Позивачем та одним із Відповідачів у справі є одна і так ж особа - Держгеокадастр.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо, зокрема позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що клопотання представника відповідачів підлягає задоволенню, а позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити особі, яка звернулася з позовом, положення ч. 2 ст. 257 ЦПК України, згідно з якою особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

На підставі викладеного, керуючись статтями 257, 257 ч. 1 п. 2, 260, 261, 353-354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії і кадастру до головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , фермерського господарства Партнер Агро , селянського (фермерського) господарства Агрофарм , управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа без самостійних вимог: відділ Держгеокадастру у Таращанському районі про визнання недійсними наказів, договорів суборенди земельних ділянок та скасування реєстрації- залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, позов якого залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення позовної заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Повний текст ухвали складено 20.10.2020.

Копію ухвали надіслати сторонам.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб - адресою сторінки на офіційному веб - порталі судової влади України http://tr.ko.court.gov.ua.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.

Головуючий:В. І. Зінкін